Круглий стіл «Креативні інструменти медіаграмотності: як організувати заняття до Глобального тижня медіа та інформаційної грамотності», який відбувся 20 жовтня, організувала Академія української преси у партнерстві з Міністерством освіти й науки України та громадськими організаціями «Детектор медіа» й «Інтерньюз-Україна».

У заході взяли участь президент Академії української преси Валерій Іванов, головна спеціалістка Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти й науки України Раїса Євтушенко, заступниця директорки «Інтерньюз-Україна» Оксана Майдан, шефредакторка групи видань «Детектор медіа» Наталія Лигачова, програмний директор громадської організації «Детектор медіа» Вадим Міський, програмний директор «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков, лідерка команди проєкту «Інтерньюз-Україна» Олександра Панова, експерт із медіаосвіти Академії української преси Руслан Шаламов та менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси Оксана Волошенюк.

Як сказав на початку круглого столу модератор Валерій Іванов, історія плідної співпраці учасників заходу почалася ще у 2010 році, завдяки чому в Україні вдалося побудувати ефективну систему медіаосвіти. «Система починається з дитячих садочків, продовжується в школах, професійних навчальних закладах, університетах, на курсах підвищення кваліфікації й закінчується медіаосвітою дорослих», — сказав він. За словами Валерія Іванова, ця система виявилася вкрай необхідною під час випробувань останніх часів. «Спочатку була одна біда, зараз біда ще гірша. І епідемія ковіду, і війна ставлять проблеми медіаграмотності, проблеми критичного мислення саме в центр уваги», — підкреслив він.

Раїса Євтушенко додала, що випробування у сфері медіаграмотності та критичного мислення в Україні почалися задовго до пандемії. «Вісім років триває війна. Набагато раніше у нас із Росією почалася війна і в галузі медіа, і в галузі історичної науки, і в галузі пропаганди. Нас життя змусило робити те, що ми робимо», — сказала вона й додала, що за останні десять років у сфері впровадження медіаграмотності та критичного мислення Україна зробила більше, ніж за всі попередні роки незалежності, й за цим параметром стала лідеркою серед країн пострадянського простору. Як приклад прогресу, якого вдалося досягнути, Раїса Євтушенко навела стандарти базової освіти: якщо в стандартах 2011 року взагалі не було жодного слова про медіаграмотність, то в сучасному варіанті слово «медіа» вжите понад 500 разів. «У 2011 році міністр освіти Табачник та президент Янукович не вважали, що нам потрібне критичне мислення і протидія російській пропаганді, адже вони самі були частиною цієї пропаганди», —сказала вона. На думку Раїси Євтушенко, під час великої війни система освіти витримала випробування та вчасно відреагувала на виклики. Міністерство освіти і науки оперативно допрацювало програми з громадянської освіти, правознавства, історії. «В програмі з історії, наприклад, чітко простежується тема пропаганди, яка велась в Україні впродовж всього XX століття», — розповіла вона.

Оксана Майдан наголосила на тому, наскільки масованою є інформаційна атака Росії і як важливо мати інструменти протидії. «Наш ворог сіє дезу по всьому світу. Це просто неймовірно, якими шеренгами, просто масами вони йдуть у різні галузі! Тому обізнані громадяни, особливо представники молодого покоління — це озброєні люди, які не будуть піддаватися паніці, втрапляти на гачки дезінформації, вистоять, вивчаться і будуть працювати на благо своєї країни», — сказала вона.

За словами Оксани Майдан, щорічне дослідження звичок у споживанні новин українцями, яке проводить «Інтерньюз-Україна», показало: перше місце серед джерел інформації в Україні посідають соцмережі, друге — онлайн-видання, й лише третє — телебачення. «Соцмережі — це той простір, який найбільше використовується для маніпуляцій та дезінформації. Там панують мільйони наративів, які збивають людей із пантелику, дають хибну інформацію, дезорієнтують у просторі й творять інформаційний хаос, який допомагає нашому ворогу», — сказала вона.

Наслідки панування російської пропаганди будуть особливо важкими на звільнених територіях. Адже, як зазначила Наталія Лигачова, яка продовжила вступну частину круглого столу, до майже неконтрольованого простору соцмереж під час окупації додається вмикання російських телеканалів, перехід на російські підручники у школах і інші заходи пропаганди, до яких вдаються окупанти на захоплених територіях.

«Ми маємо розуміти, що на звільнених територіях будуть ті, хто нас зустрічає радісно, і буде багато жертв російської пропаганди. Я не думаю, що їх потрібно вважати ворогами. Дуже великою комунікативною помилкою було те, що кілька високопосадовців раніше заявили: мовляв, усі, хто залишився на окупованих територіях, будуть вважатися колаборантами. Потом з’явилося роз’яснення влади, що звичайних громадян, які не співпрацювали з окупантами, це не стосується, і мені здається, що на цьому важливо наголошувати. Отже, вже зараз треба розробляти плани, як ми будемо працювати з цими людьми, щоб швидко повернути їх у реальність», — закликала вона.

Наталія Лигачова висловила думку, що система медіаосвіти в Україні розвивається у слушному напрямку. «Поєднання методів шкільної освіти й методів медіаграмотності для молоді та дорослих дуже важливе, і війна це підкреслила», — сказала вона.

Учасники заходу презентували свої креативні продукти для розвитку медіаграмотності та критичного мислення в дорослих та дітей. До переліку інструментів ввійшли не лише сайти та друковані посібники, а й аудіо-, відео- та візуальні проєкти. Всі ці продукти є у відкритому доступі для всіх охочих. «Є що читати, дивитися та слухати, аби тримати руку на пульсі та мати такий спосіб життя, який тренує твоє критичне мислення та не дозволяє йому атрофуватися», — сказав Вадим Міський, який відкрив блок презентацій.

Отже, для «прокачування м’язів» критичного мислення «Детектор медіа» запропонував:

• Сайт «Хроніки дезінформації». Це ресурс, присвячений розвінчуванню російських фейків, маніпуляцій та меседжів щодо війни в Україні. Сайт почав працювати 24 лютого, і зараз цікавий не лише як джерело аргументів для спростування фейків, але й із дослідницької точки зору. Адже його систематизовані матеріали можна використовувати для досліджень російської пропаганди, наприклад, аналізу тем, які панували в той чи інший час, та їхнього зв’язку з реальними подіями.

• Сайт MediaSapiens, що був запущений у 2010 році. Ресурс пише про медіаграмотність та допомагає орієнтуватися в інформаційному просторі.

• Мультимедійний онлайн-посібник для тинейджерів «Медіадрайвер» знайомить підлітків зі світом медіа, розповідає про протидію дезінформації, радить, як поводитись у соціальних медіа тощо. «Медіадрайвер» розроблений у формі захопливого квесту.

• Подкаст Вадима Міського «Русскій фейк, іді...!», присвячений розвінчуванню російської дезінформації, виходить із перших днів березня. Автор щодня не лише розбирає ворожі фейки, а й розповідає, як самостійно навчитися розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію, а також спілкується з експертами з різних галузей. Подкаст виходить по буднях в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50. У будь-який час записи програм доступні на основних подкастових платформах, як українських, так і міжнародних.

• Відеоблог «Ньюспалм», де ведучий Юрко Космина в сатиричній формі розбирає фейки, маніпуляції, ганьбу, зради, а під час війни фокусується на розвінчуванні російської пропаганди.

• Відеоблог «Що не так?», де Ярослав Зубченко розповідає про неочевидні речі в медійному просторі й пояснює, що не так із якимось медіапродуктом. Наприклад, із КВН або каналами Медведчука. Відеоблог орієнтований на старшокласників та студентів.

• Соціологічне дослідження «Індекс медіаграмотності українців», яке проводиться з 2020 року. Щорічне дослідження визначає вміння українців свідомо сприймати та критично тлумачити інформацію, а також користуватися розмаїттям медіа. Індекс медіаграмотності вимірюється як у цілому, так і для окремих груп людей (за віком, статтю, місцем проживання, освітою тощо). В основу моделі індексу покладено концепцію Лена Мастермана (чотири складові медіаграмотності: розуміння, що таке медіа, використання медіа, цифрова компетентність та чутливість до дезінформації). Дослідження не лише вимірює об’єктивний індекс медіаграмотності, а й порівнює його з тим, як людина сама себе оцінює. Перші два дослідження показали, що людей, які вважають себе медіаграмотними, більше, ніж тих, хто справді такими є.

• Онлайн-курс «Новинна грамотність». Просвітницький курс, спрямований на поширення медіаграмотності в умовах війни. Складається із десяти модулів, в яких експерти розповідають, як створюють новини, які є професійні стандарти, етичні дилеми, в який спосіб медіа можуть маніпулювати громадською думкою через новини, хто є основними медіавласниками в Україні (щоправда, дещо з часів укладання курсу в цій сфері змінилося, тож варто звірятися зі свіжішими публікаціями «Детектора медіа»), як соцмережі міняють сприйняття новин. Розрахований на широку аудиторію.

На початку презентації продуктів громадської організації «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков наголосив, що багаторічні зусилля зі впровадження медіаграмотності та розвитку критичного мислення в Україні посунули у правильному напрямку настрої й у Європі. «Ми робили презентації та дискусії у багатьох столицях Європи й говорили прямо, що російська пропаганда — це попередня операція для подальших бойових дій. Але наші європейські колеги тоді намагалися бути більш дипломатичними, пропонували називати пропаганду “зовнішніми інформаційними впливами”. Ми довго боролися, і тепер нарешті речі називаються своїми іменами, російську пропаганду називають російською пропагандою, її зараховують до мілітарної системи», — розповів він.

Інструменти розвитку медіаграмотності та критичного мислення «Інтерньюз-Україна» також розраховані на широке коло споживачів, адже, як сказала Олександра Панова, «питання пропаганди й, відповідно, медіаграмотності — це питання системні, комплексні, з якими треба працювати на різних рівнях, починаючи з садочка і закінчуючи дорослими».

Представники організації рекомендували:

• Аналітичне дослідження «Ре-візія історії: російська історична пропаганда та Україна». Книжка, що вийшла українською та англійською мовами, містить аналіз ключових наративів російської історичної пропаганди щодо України та відповідь українських істориків на ці наративи.

• Курс «Антибот», який містить серію онлайн-тренінгів, посібник і онлайн-курс для збільшення стійкості до інформаційних маніпуляцій. Серед спікерів — представники провідних фактчекінгових проєктів, експерти з медіаграмотності та комунікацій.

• Регіональні клуби з медіаграмотності та посібник із медіаграмотності. Посібник, що вийшов у 2021 році, розрахований у першу чергу на викладачів, розповідає, які у світі є практики популяризації медіаграмотності і які напрацювання є в Україні.

• Навчальний посібник «Освітні практики із запобігання інфодемії, або Як не ізолюватися від правди», розроблений у партнерстві з Міністерством освіти та науки та Академією української преси, має на меті розвиток критичного мислення та навичок медіагігієни у школярів.

• Інтерактивна VR-інсталяція «Пропагандаріум» у форматі відеогри розповідає про п’ять базових інструментів, які треба використовувати, щоб відрізнити правду від брехні.

• Міжнародний мистецький проєкт Artifake, який «Інтерньюз» втілює разом із партнерами з Польщі та Німеччини, використовує засоби мистецтва для протидії дезінформації. У межах проєкту створено 9 артоб’єктів у трьох країнах, зокрема три мурали в Україні: у Каховці, Токмаку та Бахмуті. В планах було створення муралів у Рубіжному та Біляївці, але через російське вторгнення цього поки що не вдалося зробити. В рамках «Артіфейку» також вийшов комікс для дорослих та дітей «Арті vs. Фейк. Частина перша: Фабрика новин» про маніпуляції в медіа, а також створений тематичний сайт, де можна пройти швидкий тест на медіаграмотність та розвинути власні навички критичного мислення. Тест пройшли 6380 людей, із яких 2071 дала правильну відповідь на всі питання.

Презентацію інструментів для підвищення медіаграмотності завершили Оксана Волошенюк та Руслан Шаламов, які розповіли про продукти Академії української преси. Як зазначила Оксана Волошенюк, Академія української преси з квітня цього року проводить щотижневі презентації своїх продуктів, і на сайті організації є багато матеріалів із медіаграмотності та інтеграції її в освітній процес. Продукти, на які представники організації звернули увагу окремо:

• Освітньо-методичний комплекс «Абетка вакцинації чи освітнє щеплення від дезінформації від А до Я» складається з 9 текстових версій лекцій, 9 відеолекцій, коміксу, графічного роману, презентацій авторів та відеолекцій, як проводити урок для школярів. Це джерело інформації для освітян, учнів і батьків, яке посилить стійкість до дезінформації, антивакцинаторських теорій змови та допоможе ухвалити поінформоване рішення. «Може здатися, що це зараз неактуально, але, на жаль, коронавірус нікуди не дівся і епідемія триває. Бути стійким до дезінформації та своєчасно щепитися — це допомога армії. Ми почали фіксувати понад тисячу заражень щодоби, і відділення, які були переобладнані для поранених, вже скорочують, щоб госпіталізувати хворих на коронавірусну хворобу. А щеплення від неї вбереже», — закликав Руслан Шаламов.

• Перший український медіаосвітній комікс «Ми скоро повернемося», присвячений вимушеній еміграції родини під час війни. Проєкт призначений для дітей 5–7 років та розвиває навички критичного оцінювання медіаповідомлень та відповідальне ставлення до поширення інформації. Зокрема, розповідає, що таке недобросовісна інформація, як із нею працювати, чи можна покладатися на інформацію із соцмереж та інше. Комікс планують перекласти англійською та видати за кордоном, зокрема в Канаді.

• Тулбокс уроків медіаграмотності для вчителів. Це ресурс із уроками та вправами, в які інтегровані елементи медіаграмотності. Ці вправи легко застосувати у шкільні та позакласні заняття, що вже існують. Заняття / вправи створені як у вигляді конспекту лекцій, так і у формі вікторини з багатьох освітніх сфер. «Останнім часом додали понад 30 вправ на тему “медіаосвіта та медіаграмотність в умовах воєнного часу”. Ми повинні говорити з дітьми про їхні переживання, бути поряд із ними, проживати з ними жахливі ситуації. Якщо вони будуть проживати їх самі, це обернеться психологічними травмами», — сказала Оксана Волошенюк.

На завершення Валерій Іванов сказав, що Глобальний тиждень медіа та інформаційної грамотності — це лише привід нагадати про роботу в цій сфері. «Робота повинна тривати постійно і мати системний характер, адже мета — формування критичного мислення не тільки у дітей, а й у дорослих. І це дуже важливо», — закликав він.

Фото: azizanosman.com.my