Автори:

Гала Скляревська

13 жовтня під час National Мedia Тalk громадська організація «Детектор медіа» презентувала власне кількісне дослідження «Індекс медіаграмотності українців», яке визначає рівень уміння українців свідомо сприймати й критично тлумачити інформацію, а також користуватися розмаїттям медіа. Третя хвиля дослідження, яке було проведено у 2022 — на початку 2023 року, дає змогу зрозуміти, як вплинув на медіаграмотність рік повномасштабної війни. Перша та друга хвилі були проведені у 2020 та 2021 роках. 

Програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський, презентуючи дослідження, розповів про зміни, які фіксує дослідження за три хвилі вимірювання. 

«Масштабне дослідження “Індекс медіаграмотності українців” ми проводимо щороку і знаємо, що воно допомагає різним гравцям, що працюють з медіаграмотністю, відстежувати загальний прогрес у цій сфері. До цього дослідження ми підійшли дуже ґрунтовно. Провели спершу низку фокус-груп в різних регіонах України, зрозуміли, які показники можна міряти і варто міряти, а також опирались при розробці методології та індикаторів Індексу на концепції західноєвропейських науковців», — розказав Вадим Міський. 

Він додав, що за три хвилі вимірювань помітне значне зростання як індексу загалом, так і субіндексу «чутливість до спотвореного медіаконтенту», який, зокрема, включає різноманітні прояви дезінформації, — і в цьому є заслуга багатьох організацій та інституцій, які працюють у цій царині. Він анонсував нову хвилю індексу, яку «Детектор медіа» виміряє наприкінці 2023 року.

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», розповіла про найбільш цікаві результати дослідження порівняно з попередніми хвилями: 

«Від 68% до 81% респондентів сказали, що вони повністю відмовилися від медіапродуктів російського виробництва (у тому числі музики), офіційного та опозиційного суспільно-політичного контенту. Ми бачимо підтвердження цьому, наприклад, і в трендах ютубу. У топдесятці українського ютубу дійсно більше немає російської музики або російських ліберальних блогерів. Водночас у топдесятці українського ютубу досі можна зустріти російські серіали або “Comedy Club”. Це пояснюється як звичкою та певною інерцією споживання, так і відсутністю хорошої пропозиції нового українського розважального контенту, на виробництво якого на ринку не вистачає коштів».

Дані дослідження, розповіла Галина Петренко, свідчать, що лише 18% респондентів (у порівнянні з 32% у 2020 році) вирішують, наскільки можна довіряти новині, інтуїтивно. Натомість фактично удвічі зросла частка людей, які кажуть, що довіряють новині, якщо її розміщено в медіа, якому вони довіряють. 

«Довіра до медіа зазвичай приблизно вдвічі менша за споживання: тобто десь половина споживачів будь-якого медіа в Україні продовжують споживати його інформацію, не довіряючи їй. Але протягом першого року повномасштабного вторгнення рівень довіри змінювався не синхронно до рівня споживання. Наприклад, у той час як споживання новин на телебаченні помітно скоротилося, довіра до цієї інформації з боку тих, хто продовжував дивитися телеканали, зросла. Натомість, споживання новин із соціальних мереж помітно зросло, але довіра до них не змінилася», — зазначила пані Петренко.

Загалом результати дослідження свідчать: рівень загального індексу медіаграмотності українців значно змінився за два роки, з 2020-го по 2022-й. Частка аудиторії з вищим за середній рівнем цього показника зросла з 55% до 81%. Середнє значення показника зросло з 4,8 бала у 2020 році до 5,9 бала у 2022 році.

Частка аудиторії з високим рівнем компетентності зросла вдвічі в трьох субіндексах загального рівня медіаграмотності: розуміння ролі ЗМІ у суспільстві (з 45% до 72%), цифрової компетентності (з 49% до 64%) та чутливості до спотвореного контенту (з 56% до 66%). Винятком є субіндекс використання медіа, який значущо не змінився.

Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності у молоді 18–25 років (завдяки субіндексам використання та цифрової компетентності) і низький серед вікової групи 56–65 років.

Що нижчий освітній статус, то нижчим є й індекс. Так, серед опитаних із загальною середньою освітою частка осіб з показником низьким та нижчим за середній становить 33%, а серед тих, хто має повну/неповну вищу освіту, — лише 10%.

Суттєві відмінності в рівні медіаграмотності спостерігаються між особами з різним матеріальним статусом. Що вищий рівень добробуту, то вищий показник має індекс. Серед категорії людей, яким грошей вистачає лише на їжу (низький рівень добробуту), 27% мають низьке та нижче за середнє значення показника. Водночас серед опитаних, яким вистачає на все та які заощаджують кошти (добробут вищий за середній), ця частка становить лише 12%.

Ознайомитися з результатами дослідження можна тут. 

Фото: Максим Поліщук