«Те, у що люди вірять, дуже пов’язане з тим, за кого вони голосують»

«Те, у що люди вірять, дуже пов’язане з тим, за кого вони голосують»

08:55,
23 Червня 2021
1823

«Те, у що люди вірять, дуже пов’язане з тим, за кого вони голосують»

08:55,
23 Червня 2021
1823
«Те, у що люди вірять, дуже пов’язане з тим, за кого вони голосують»
«Те, у що люди вірять, дуже пов’язане з тим, за кого вони голосують»
Як Україна має давати відсіч проросійській пропаганді та що робити, аби українці не вірили, що США використовує їх у війні проти Росії.

40 % українців схильні вірити, що Україною керують західні куратори. Цей відсоток зростає у напрямку сходу та півдня України й сягає позначки 51 %. Ще 39 % українців вірять, що Міжнародний валютний фонд та Джордж Сорос хочуть відібрати українські землі. Це результати дослідження «Чому конспірологічна пропаганда успішна в Україні і що з цим робити», яке провели й презентували експерти програми «Арена», Кардіффського університету, «Інтерньюз Україна», Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Харківського інституту соціальних досліджень. Дослідники намагалися визначити рівень вразливості української аудиторії та її стійкість до конспірологічних наративів. Дослідження включало моніторинг ЗМІ, соціологічне опитування та роботу з фокус-групами.

Директор програми «Арена», старший науковий співробітник Інституту глобальних відносин при London School of Economics Пітер Померанцев каже, що віра в теорії змов поширена не лише в Україні, а й в усьому світі, зокрема, в Угорщині чи США. Однак в Україні, за словами Пітера, видно, як змінюється дискурс і проросійська пропаганда. «Раніше така пропаганда підтримувала Росію, проте зараз говорити, який Путін прекрасний, значно складніше зі зрозумілих причин. Тому в Україні пропаганда змінює свої аспекти: ми вже чуємо меседжі не що Росія — прекрасна, а що Захід, ЄС — жахливі, — каже Пітер Померанцев. — Ми чуємо, що весь світ поганий, гнилий, корумпований, і таким чином пропагандисти хочуть зрівняти Захід та Росію. Вся ця риторика працює проти реформ в Україні, адже якщо Захід злий, то й реформи, які він пропонує, погані».

Автори дослідження намагалися зрозуміти, чому люди вірять у конспірологічні теорії. «У людей складні стосунки із пропагандою, їх потрібно розуміти. Що цікаво в цих наративах: вони виходять за межі звичайної російської бульбашки. Те, у що люди вірять, дуже пов’язане з тим, за кого вони голосують, — каже Пітер Померанцев. — Вдвічі простіше вірити у наративи про “соросят” чи зовнішнє управління, якщо ви послідовник “Опозиційної платформи — За життя” чи Партії Шарія. Але десь третина людей, які підтримують інші партії, також вірять цим меседжам».

На думку Пітера Померанцева, пропагандистські наративи працюють, тому що резонують із баченням світу, яке є в людей. «Це дуже специфічне бачення світу сформоване завдяки українській історії. Це світ, у якому найсильніший з’їдає всіх інших; світ, у якому командна робота для спільної мети неможлива; світ темних сил, де тебе намагаються обдурити. Якщо ж ми говоримо про західну допомогу Україні, то люди часто наголошують, що немає сиру без мишоловки, — каже Пітер Померанцев. — Також люди вірять у конспірологію, бо відчувають, що в них немає суб’єктності, думають, що самі не можуть нічого змінити. Із цією проблемою мають працювати медіа та держава, яка повинна думати, як може посилити почуття суб’єктності в людей».

Співзасновниця Лабораторії журналістики суспільних інтересів Ангеліна Карякіна також звернула увагу на так званий брак суб’єктності в українців. «Мене здивувало, що люди не відчувають власної сили на фоні Революції гідності чи децентралізації, яка відбулася в Україні. Мені важко назвати українців об’єктами, адже це люди активні — вони волонтерять, займаються громадською роботою. Можливо, це не надто велика частина суспільства, але навіть попри те, що люди щось роблять або можуть робити, в них переважає відчуття безпорадності й неспроможності впливати на якісь великі речі, — каже Ангеліна. — Інколи люди думають, що навіть якщо вони щось зробили, це не вплине на картину загалом. Тому наша команда, коли готувала дослідження, думала, як повертати людям відчуття суб’єктності».

На думку експертки Лабораторії журналістики суспільних інтересів Інни Борзило, прокремлівська пропаганда ще не досягла своєї мети. «Попри короткотермінові перемоги пропаганди, українці все ж розуміють, що Росія — агресор, що триває війна. В нас є й механізми, які дозволяють боротися із цими наративами», — каже Інна Борзило.

Згідно з результатами дослідження, навіть ті українці, які нібито підтримують рух України до Європи, стурбовані, що настане час, коли державі нібито доведеться сплатити якийсь метафоричний борг за підтримку Європейського Союзу. «Люди не розуміють, як це працює, й чому ЄС може нас підтримувати. Пропаганда якраз б’є в сірі зони, зосереджується на тих питаннях, в яких люди погано розбираються, — каже пані Ангеліна. — Завдання влади — виявляти ці слабкі місця й інформувати людей».

Як розповів аналітик «Інтерньюз-Україна» та UkraineWorld.org Віталій Рибак, пропагандистські наративи, які поширюються в Україні, є сталими й не змінювалися вже багато років. «Пропагандистські наративи адаптовують до сучасних умов, і всі вони покликані донести меседж, що Україна нібито не має суб’єктності», — розповідає Віталій Рибак. Експерт виокремив три основні наративи, найбільш поширені в українських медіа та соціальних мережах:

  • Україна нібито є колонією Заходу і перебуває під зовнішнім контролем;
  • США нібито керують суверенними державами, але в той же час самі є корумпованими й недемократичними, нічим не кращими за Росію;
  • США нібито використовують Україну у війні проти Росії, яку називають то холодною війною, то гібридною. Варіант: НАТО використовує українських солдатів як «гарматне м’ясо» й будує військові бази на українській території, щоб мати плацдарм для нападу на Росію.

«Ці наративи ми можемо зустріти і на телебаченні, і в анонімних телеграм-каналах, у групах у фейсбуку, на ютуб-каналі Шарія. Ми чуємо їх звідусіль», — каже Віталій Рибак.

Директор Харківського інституту соціологічних досліджень Денис Кобзін каже: не можна вважати, що пропаганда впливає лише на вразливі групи, адже пропаганда дуже швидко змінюється й антизахідні наративи, які підривають довіру суспільства до євроінтеграції й реформ, швидко підлаштовуються під ситуацію. «Ми можемо бачити, як це відбувається, на прикладі епідемії коронавірусної хвороби. Багато українців втратили роботу й відчули себе вразливими. І саме через це стали мішенню для антизахідної пропаганди, — каже Денис Кобзін. — Аби мінімізувати впливи пропаганди, треба бути уважними й до тих, кого ми зазвичай не вважаємо її об’єктами. Ці методи пропаганди добре лягають на цінності виживання, зважають на травми, які мають українці. На жаль, антизахідні наративи поширюються не лише проросійськими силами, а й українськими політиками, коли їм це вигідно».

Денис Кобзін додає, що довіра українці до Заходу пов’язана з розумінням успіху реформ. «Захід спонукає українців щось робити, щоби ми перейшли на інший рівень. В українців є думка, що шлях до ЄС залежить від успіху реформ. Якщо українці вважають реформи провальними, це знижує довіру до Заходу в цілому, — розповідає Денис Кобзін. — Значну роль у посиленні пропаганди відіграє й необізнаність українців, наприклад, щодо намірів Міжнародного валютного фонду й того, що він робить для України й на яких умовах».

Експерти розробили рекомендації для медіа, громадських організацій та держави, що робити, аби подолати пропаганду. «Медіа мають зробити своїх читачів, глядачів та слухачів частиною своєї історії, вдаватися до конструктивної журналістики й не лише розповідати про проблему, а й подавати ймовірні шляхи її вирішення. Аби повернути довіру аудиторії до ЗМІ, потрібно розповідати про людей, які створюють медійні продукти; зробити планірки заходом, на який можуть прийти люди», — говорить Ангеліна Карякіна.

Як додала Інна Борзило, громадські організації та держава також мають пояснювати українцям, чому реформи важливі і що буде, якщо їх не проводити. «Потрібно говорити, що буде з вашим гаманцем, якщо ось ці реформи не набудуть чинності, аби людина розуміла силу і потребу змін, — каже Інна Борзило. — Потрібно також звертати увагу на успішні реформи, які вже відбулися. Наприклад, на реформу децентралізації, що спровокувала зміни, які кожен може помітити за вікном — ремонти доріг, дитячих садочків тощо». Вона додає: потрібно наголошувати, для чого Україні потрібні партнери, зокрема і Європейський Союз. «Треба пояснювати, чому Захід нам потрібен, і чому ми йому можемо бути цікаві саме як стратегічно привабливий партнер. А ще працювати у напрямку медіаграмотності, щоб українці могли розбирати, де ними маніпулюють, а де — кажуть правду», — розповіла Інна Борзило.

Детальніше про методологію дослідження

● Моніторинг ЗМІ для визначення ключових наративів — список ЗМІ для проведення моніторингу був визначений на основі досліджень «Internews Ukraine» та «UkraineWorld» під назвою «Розділяти та володарювати: 5 найпопулярніших антизахідних наративів в Україні», який було опубліковано в червні 2020 року. Дослідження «Internews Ukraine» охопило більш ніж 9 тисяч новинних вебсайтів, 2 тисячі блогів та постів у всіх популярних соціальних мережах (фейсбук, інстаграм, твіттер, вконтакті, однокласники) та показали 5 найпопулярніших антизахідних наративів та основні канали їх розповсюдження в першій половині 2020 року. Моніторинг у рамках дослідження було проведено у вересні — листопаді 2020 року, він включав токшоу на телеканалах Віктора Медведчука, групи Ігоря Коломойського, соціальних мереж, що належать або пов’язані з колишніми союзниками Віктора Януковича, а також іншими проросійських акторами в Україні, такими як Анатолій Шарій.

● Аналіз соціальних мереж на предмет популярності цих наративів був проведений фахівцями Кардиффського університету. Вони проаналізували посилення основних антизахідних наративів у соціальних мережах у ряді проросійських, антиліберальних каналів у фейсбуку, якими керують лідери думок, медіаустанови та політичні партії, а також українські твіттер і телеграм за період із жовтня по грудень 2020 року. Методологія базувалася як на якісному, так і на кількісному підході до великих наборів даних, зібраних із використанням засобів автоматизації аудиторій у фейсбуку (CrowdTangle) і твіттері (Brandwatch). Дані отримано за допомогою функції семантичного пошуку за допомогою ключових слів.

● Національне репрезентативне опитування проведено Центром безпекових досліджень (CSS) при ETH Цюріха, щоб виміряти загальну привабливість антизахідних наративів. Його дані будуть опубліковані незабаром.

● Було проведено також фокус-групи, щоби побачити, наскільки ці розповіді поширені й чому: сприйняття антизахідних наративів, як і будь-якої іншої теми, яка поляризує, відрізняється в різних групах населення, які є носіями тих чи інших цінностей. Щоби проаналізувати ці відмінності, дослідники розбили аудиторію на 4 макросегменти на підставі методології програми «Арена», використаної в дослідженні «Від воєн пам’яті до спільного майбутнього: подолання поляризації в Україні» (липень — вересень 2020 року). Харківський інститут соціальних досліджень провів 8 фокус-груп із 54 респондентами із 16 областей України, які представляли 4 сегменти аудиторії. Для передрекрутингу використовувалися спеціальні «золоті питання», які дозволили визначити, до якого сегменту належить кандидат. При цьому п’ять фокус-груп були моносегментарними, а склад інших трьох фокус-груп був змішаним і включав представників двох різних сегментів.

● Напрацьовано рекомендації щодо подальших досліджень, комунікації різних стейкхолдерів та висвітлення у ЗМІ — лідерство в цьому процесі було за командою Лабораторії журналістики суспільного інтересу.

Повністю текст висновків дослідження можна прочитати тут.

Більше за темою: 37% проросійської дезінформації в українських медіа спрямована проти західних країн — дослідження ІМІ та «Детектора медіа»;

Зовнішнє управління, Медведчук та погані дороги

Фото: cont.ws

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду