На фотографії згори ви можете спостерігати, як Кирила Вишинського орденом за заслуги перед Російською Федерацією нагороджує Олексій Громов — перший заступник керівника Адміністрації Володимира Путіна.

Творчий шлях пропаганди

Затримали керівника «РИА Новости — Украина» Кирила Вишинського у травні минулого року. Відтоді його держали під вартою — такий запобіжний діяв згідно з ухвалою суду. Прокуратура просить для нього 15 років в'язниці, справа не закрита.

28 серпня Київський апеляційний суд відпустив Вишинського з-під варти, бо в червні Конституційний суд скасував обов’язковість такого запобіжного заходу у справах про державну зраду, тероризм, сепаратизм. Прессекретарка генерального прокурора України Лариса Сарган оприлюднила у фейсбуку заяву, в якій Вишинський «підтверджує свою добровільну участь в процесі взаємного звільнення осіб і готовність до переміщення за межі України». Можливо, його обміняють на українських політв’язнів.

Про це говорять ще із середини липня. Тоді пані Сарган казала, що керівник «РИА Новости —  Украина» настільки «важливий для Путіна», що його одного можна було б обміняти на 24 військовополонених українських моряків, українського журналіста Романа Сущенка та українського режисера Олега Сенцова. То хто ж такий Вишинський?

Народний депутат від «Слуги народу» Микита Потураєв у коментарі «Детектору медіа» назвав його «важливим для Росії символом». І хоча до гучної кримінальної справи про 52-річного Вишинського, мабуть, мало хто чув, зараз РФ стараннями підконтрольних медіа перетворила його на мученика й «героя».

Лише на російському «РИА Новости» йому вже присвятили майже півтори тисячі текстів. Цей сайт нині є частиною російського державного міжнародного інформаційного агентства «Россия сегодня», директором якого є пропагандист Дмитро Кисельов, а редакторкою — Маргарита Симоньян. Зрозуміло, що така гора матеріалів там з’явилася не просто так.

Кирило Вишинський очолив «РИА Новости — Украина» — українську частину цієї масштабної інформаційної зброї — у 2014 році. Творчий шлях він починав на каналах Віктора Пінчука у Дніпрі: 11 каналі та «Вуличному телебаченні». Потім перейшов на головний канал цього олігарха — ICTV. Тут трудився як шеф-редактор програми «Подробно» із Дмитром Кисельовим та вів програму «На самом деле». Після того, як Кисельов повертається до Москви, Вишинський стає журналістом державного каналу РФ «Россия».

Дмитро Кисельов узагалі не приховує, що вони з Вишинським добрі друзі. Після анексії Росією Криму у 2014 році він хизувався, що у 2003-му вони разом із Вишинським заснували фестиваль «Джаз Коктебель» (який через окупацію переїхав тепер в Одеську область).

Виноградов-Вишинський

На сайті «РИА Новости» за 2014 рік є декілька матеріалів Вишинського у співавторстві із Захаром Виноградовим (екскерівником «РИА Новости» в Україні, родом з Одеси). У серпневих замальовках із Донецька вони захоплювалися бойовиками, називаючи їх «удивительными ополченцами», які готові «без суеты и лишних эмоций принять достойную смерть защитника своего крова». Автори майстерно вплели у свій текст романтичні образи ватажків «ДНР» Олександра Бородая та Олександра Захарченка й навіть небо над Донецьком вони бачили не українським, а «новоросійським».

Цього ж року Виноградов і Вишинський легітимізують та піарять одіозних осіб через інтерв’ю. Записують розмову із призначеним «ДНР» «мером Макіївки», де хвалять його управлінські вміння, та із соціологом Євгеном Копатьком, який за декілька років отримає російське громадянство.

Згодом цей тандем авторів ще опублікує розмови з Ігорем Гужвою, який нині переховується від українського суду в Австрії, й Леонідом Кожарою — ексрегіоналом, міністром МЗС України часів Януковича. Заголовком останнього інтерв’ю можна охарактеризувати творчість Виноградова-Вишинського: «Враждовать с Россией — это абсурд».

У 2017 році Захару Виноградову СБУ заборонила в’їзд в Україну.

Які ідеї просувала українська філія «РИА»

Прокуратура звинувачувала Вишинського в розміщенні на «РИА Новости — Украина» 72 статей «антиукраїнського спрямування». Заявляють, що вони містили «недостовірну, необ’єктивну, упереджену інформацію щодо України, української влади і армії і спростовували російську агресію проти України». Також звинувачення стверджувало, що ці тексти «виправдовували можливий вихід окремих регіонів Донецької та Луганської областей зі складу України».

Вишинський заперечував: «За чотири з гаком роки моєї роботи на чолі редакції “РИА Новости — Украина” не було жодного судового позову, вимоги спростувати викладену інформацію або докору в необ'єктивності. Тому я вважаю бездоказовими звинувачення СБУ, що з першого дня моєї роботи головним редактором, тобто з березня 2014 року, я систематично і цілеспрямовано публікував на сайті необ'єктивну і недостовірну інформацію — цього просто немає доказів».

Про які саме статті йшлося, детальних відомостей немає. Хоча адвокат Вишинського Андрій Доманський заявляв, що мова про матеріали не його підзахисного, а інших авторів, які були опубліковані в розділі «Думка».

Ця рубрика була справді дуже строката й без нервового сміху в мене її читати, чесно кажучи, не вийшло. Наприклад, у травні 2018 року там вийшов текст «Почему бренд Украины не на украинском языке», де стверджувалось, що «новый логотип продемонстрировал отсутствие у Украины не только суверенитета и независимости, а также уважения». Також читачам видання пропонувало прочитати й інший текст, де зібрали «кращі фотожаби» з логотипом. На його обкладинці експрем’єр-міністр Володимир Гройсман і підпис «Убиваем страну.UA».

Такого добра на цьому сайті хоч греблю гати. В «точці зору» публікували тексти й від опальної міністерки юстиції часів Януковича Олени Лукаш, і від колишнього заступника голови АП президента-втікача Андрія Портнова. А ще на сторінках видання можна було дізнатися, чому Україну омине ймовірна економічна криза — бо «ми уже й так на дні».  Крім того, тут активно транслювали позиції керівництва так званих «Л/ДНР».

У найкращих традиціях російської пропаганди минулої весни видання зробило ще й цілий спецпроєкт «День Победы: без красного знамени и без памяти». У чотирьох сотнях текстів вони просували путінську акцію «Безсмертний полк» і нещадно критикували рішення української влади відзначати саме День пам’яті та примирення, а не радянське свято. На загальну тональність цих текстів вам може натякнути хоча б цей заголовок: «После 9 Мая. “Единая страна” провалилась, Украина расколота».

Французькі аналітики в дослідженні «Маніпуляції інформацією: виклик нашим демократіям» пояснювали, що подібні інформаційні маніпуляції не покликані формувати новий порядок денний, а саме сіяти сумніви і смуту, радикалізувати настрої. Головне завдання — ізсередини ослабити противника.

Зброя та кремлівські нагороди

Хоча тексти на сайті є далеко не єдиною причиною претензій прокурорів. Кирила Вишинського звинувачують у посяганні на територіальну цілісність України (стаття 110 КК); діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (стаття 109 КК); державній зраді (стаття 111) і незаконному поводженні зі зброєю (стаття 263). Під час обшуку у квартирі Вишинського знайшли 200 тис. доларів готівкою, пістолет і контракт із «Россия Сегодня». Ще там був російський паспорт (отримав його за указом Путіна 2015-го року. — Ред.) і нагороди: одна від міністра оборони РФ «За повернення Криму», друга — «За заслуги перед вітчизною [РФ]».

Джерело: сайт СБУ

«Встановлено та задокументовано, що навесні 2014 року Вишинський отримав завдання виїхати до автономної республіки Крим для проведення підривних інформаційних акцій. Саме він і підконтрольні йому журналісти виготовляли там матеріали, які виправдовували анексію Криму, а також приєднання Криму до Росії», — розповідав ексзаступник голови СБУ Віктор Кононенко.

За даними слідства, Вишинський після вказівки від керівництва МІА «Россия сегодня» взяв участь у пропагандистських акціях, спрямованих на підтримку анексії та приєднання півострова до РФ. Після цього він начебто залучив підпорядкованих журналістів для виготовлення матеріалів на користь терористичних організацій «Л/ДНР», пише СБУ.

Тодішня прессекретарка генерального прокурора Лариса Сарган писала, що «РИА Новости — Украина» не було належно зареєстроване в Україні. А СБУ та Прокуратура АР Крим оприлюднили схему прихованого фінансування цього медіа. Вони стверджують, що воно отримувало гроші через Сербію, аби приховати слід Москви.

Щомісяця сербська фірма SPN Media Solutions пересилала на ТОВку Вишинського «Інтерселект» 53 тис. євро. СБУ стверджує, що ці гроші мають російське походження і є звітність, яка показує їхнє використання на діяльність «РИА Новости — Украина». Видання «Дзеркало тижня» пише, що за три роки — з лютого 2014-го по квітень 2018 року — ТОВка Вишинського отримала від сербської компанії 2 млн 134 тис. 916 євро.

Аналогічним чином «Россия сегодня» фінансувала і три видання в Балтії з однією назвою — Baltnews. Вони були створені у 2014 році і частково отримували гроші від кіпрської Barsolina Ventures Ltd., а з середини літа 2015 — від SPN Media Solutions. Про це йшлось у розслідуванні BuzzFeed, Postimees та Re: Baltica.

Як Москва боролася за Вишинського

Одразу після затримання керівника «РИА Новости — Україна» у справу включилися в. о. міністра закордонних справ РФ Сергій Лавров, директор МІА «Россия сегодня» Дмитро Кисельов та головна редакторка цього агентства і RT Маргарита Симоньян (авторка славнозвісного інтерв’ю з агентами КДБ, яких підозрюють в отруєнні Скрипалів у британському Солсбері). Вони почали штампувати заяви і продовжували це робити упродовж року, поки тривав розгляд справи у суді.

Симоньян одразу після затримання придумала, що справа Вишинського — це «помста Києва за будівництво Кримського мосту». Лавров почав апелювати до російського паспорту Вишинського й казав, що для РФ принципово розуміти, що «відбувається з її громадянами». Він також звертався до США за реакцією й закликав зробити «принципову заяву» представника ОБСЄ з питань свободи засобів масової інформації Арлема Дезіра.

Згодом пан Дезір таки відреагував, сказавши, що «серйозно стурбований рейдами на російські ЗМІ». А речниця Держдепартаменту США Гізер Ноєрт сказала, що затримання й обшуки журналістів мають проходити згідно із законами, але США «розуміють, що Україна, як і багато інших країн, занепокоєна через інтенсивну пропаганду».

Невдовзі в Москві й не тільки почали організовувати акції «на підтримку журналістів “РИА Новости Украина”». Підтягнулась і Держдума Росії, яка вирішила виступити із заявою «на захист журналістів в Україні». Також Москва слала в Київ ноти протесту щодо справи Вишинського.

На брифінгу із канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель Володимир Путін ділився враженнями від справи, вважаючи, що Вишинського судять «за його публічні професійні обов’язки».

До речі, на одному із судових засідань Кирило Вишинський вирішив, що він хоче «відмовитися» від громадянства України, і звернувся до президента РФ Володимира Путіна по допомогу. Хоча невдовзі його адвокат повідомив, що його підзахисний від громадянства не відмовлявся, а заявляв про готовність зробити це «в разі необхідності».

Восени минулого року Союз журналістів Росії навіть обрав Кирила Вишинського лауреатом премії «Камертон» імені Анни Політковської. Тоді в коментарі «Детектору медіа» заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR Айдер Муджабаєв назвав це елементом гібридної війни: «Вибір припав на Кирила Вишинського, тому що їм треба представити викриття російських агентів в Україні, як переслідування за свободу, за свою думку і так далі. Вони використовували ім'я Політковської, щоб потім в міжнародних організаціях оперувати не тільки його ім'ям, а й ім'ям Анни — абсолютно святої жінки, яка Вишинському б руки не подала».

Весною цього року на суд у справі керівника «РИА Новости — Україна» також прилетіла російська уповноважена у справах прав людини Тетяна Москалькова. А в середині липня Віктор Медведчук, кум Путіна й один із лідерів партії «Опозиційна платформа — За життя», передрікав зрушення у справі після виборів у Верховну Раду й казав, що «ситуація з перебуванням Вишинського під вартою стоїть на чолі всіх переговорів, пов'язаних з обміном і звільненням».

Як можна помітити неозброєним оком, РФ дуже зацікавлена у звільненні Кирила Вишинського. Утім, на думку Ольги Мусафірової, спеціальної кореспондентки «Новой газеты» в Києві, не варто це поєднувати з конкретною персоною Вишинського. Вона вважає, що його ім’я просто рік тримали на слуху і тому зараз його ставлять «першим номером» у списках на обмін.

«Не секрет, що у Кирила є російські державні нагороди. З цього можна зробити висновок, що це не звичайний “рядовий журналіст”, а представник тієї касти, яка в Росії має великі можливості. Він товаришує, приміром, з Дмитром Кисельовим. Ті нагороди не стосуються майстерності журналіста. Не знаю, яким чином відзначають пропагандистів і чи мають вони якісь спеціальні ордени, але людина, яка працювала в Україні серед “хунти” і отримала державні нагороди РФ, перебуваючи у “глибокому підпіллі”, очевидно, викликає у знатних кремлівців певну повагу, — вважає Ольга Мусафірова. — Але це абсолютно нічого не каже про цінність окремого людського життя в Російській Федерації. Не думаю, що він важливий для Путіна. Для нього взагалі люди не важливі, тим паче навряд їх поєднують тісні дружні стосунки».

Після звільнення з-під варти Вишинський отримав немало публічних привітань. Але одне з них варто виділити окремо. Колонку з одою керівнику «РИА Новости — Украина» написав Віталій Лейбін, головний редактор журналу «Русский репортер». У тексті він пише, що тісно знайомий із Кирилом і часто листується з ним.

Саме Лейбін фігурував у злитих електронних листах помічника Путіна Владислава Суркова. У своєму листі до кремлівського високопосадовця редактор «Русского репортера» надіслав таблицю з рекомендованими до співпраці людьми з України. Також він пропонував зменшити «жорстку агітаційну пропаганду явно проросійської політики». В іншому листі йшлося про те, що Лейбін пообіцяв Ігорю Гужві сприяння Кремля щодо «допомоги від європейських друзів на тему свободи ЗМІ в Україні». Ймовірно, про таку «підтримку» йшлося й у справі Вишинського.

Можливий розвиток ситуації

Вийшовши з-під варти, Кирило Вишинський активно роздавав інтерв’ю російським каналам і наполягав на своїй невинуватості. У коментарі «Настоящему времени» він також поставив під сумнів можливість свого обміну: «З перших днів, з того моменту, як деякі українські чиновники і політики наполягали на моєму обміні, я заявив, що навряд чи це можливо по відношенню до невинної людини».

Але вже 30 серпня ЗМІ масово поширили дезінформацію, що між Україною та Росією успішно відбувся обмін утримуваними особами. Ішлося про формат 35 людей на 35 (чи 33 на 33). Згодом виявилося, що джерелом інформації про «успішний обмін» є телеграм-канал «Незыгарь». Видання «Проект» у своєму розвідуванні пов’язує цей канал з Олексієм Громовим — першим заступником адміністрації президента РФ. Можливо, такою провокацією Кремль намагався зірвати обмін. Поки Офіс президента України запевняє, що процес обміну триває. А «Радіо Свобода» з посиланням на власні джерела у правоохоронних органах повідомило: його перенесли на наступний тиждень.

Проте в цій історії слід пам’ятати, що Кирило Вишинський — не єдиний представник «РИА Новости — Украина», якому українська прокуратура висувала звинувачення. У березні 2018 року про підозру в сепаратизмі повідомили автору «РИА», творцю сайту «Антифашист» Володимиру Скачку. Проте поїхав він не в суд, а в Росію.

У квітні цього року його оголосили в розшук, хоча Скачко взагалі не ховається, а відкрито бере участь у російських пресконференціях. Якщо обмін між Україною та РФ таки не відбудеться, Вишинський, звільнений з-під варти, цілком може спробувати реалізувати той же сценарій: чемодан-вокзал-Росія. Якщо, звісно, йому не поставлять у Росії інші завдання.