З початком пандемії коронавірусу українців почали не тільки штрафувати за порушення правил карантину, а й складати адмінпротоколи за дописи в мережі. Мовляв, деякі з них поширюють фейки про COVID-19 та сіють паніку. СБУ та Нацполіція звітують про складення таких протоколів впродовж останніх двох місяців чи не щотижня.

Один з перших після запровадження карантину адмінпротоколів за «поширювання неправдивих чуток» правоохоронці склали в Чернівецькій області. На думку правоохоронців, допис 38-річного чоловіка в соцмережі містив недостовірні дані про кількість хворих на COVID-19, що створювало паніку. Йому інкримінували порушення статті 173-1 (Поширювання неправдивих чуток) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Покарання передбачає штраф від 170 до 255 гривень або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.

14 травня у СБУ відзвітували, що було «покарано» 323 користувача за поширення дезінформації в мережі. Проте вину громадян ще мають довести в суді, де кожен випадок розглядають окремо. Під час пандемії такий досвід став новим навіть для багатьох правоохоронців та суддів. Тому ця практика суперечлива, кажуть юристи: буває, що штрафують за справжні фейки, але часом – і за дописи, які далеко не завжди можна назвати «чистою» дезінформацією.

MediaSapiens із допомогою юристів розбирався, як працює система покарань за фейки про коронавірус, та дає поради, що робити, щоб на вас раптом не склали адмінпротокол за допис в інтернеті.

Як у СБУ і Нацполіції шукають фейки в мережі?

Як правоохоронці знаходять у мережі пости, що викликають підозру, як перевіряють, фейк це чи ні? MediaSapiens надіслав кілька запитів із цими питаннями до профільних структур. Зокрема, до Головного управління Нацполіції у Львівській області. Там якраз звітували про складання адмінпротоколів на чотирьох осіб за фейки про COVID-19. Також – до Головного управління Нацполіції у Чернівецькій області, де мав місце один з перших випадків складання такого адмінпротоколу за час карантину. Відповідей на момент публікації цього матеріалу ми так і не отримали.

«Точної інформації про те, як правоохоронці знаходять фейки про коронавірус, у мене немає. Втім, можна припустити, що такі повідомлення виявляються під час моніторингу, який проводять не лише фахівці Нацполіції, але й СБУ. Про це свідчать сайти цих органів влади, судові рішення, прийняті за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення по статті 173-1 КУпАП. В них нерідко можна зустріти посилання на такі докази, як довідки СБУ, рапорти працівників поліції, тощо», – каже Дарія Опришко, кандидатка юридичних наук, медіаюристка.

Пошук фейків часто зводиться до звичайного моніторингу соцмереж, анонімно розповідає співробітник управління Нацполіції в одній з областей, де за останні два тижні склали кілька таких протоколів. Він зауважує, що моніторинг мережі на предмет фейків про COVID-19 став новим досвідом для багатьох його колег. Активізацію пошуку таких дописів саме зараз пояснює «непростим часом пандемії».

«У Нацполіції, але все ж частіше у СБУ, моніторять переважно інформаційний простір свого регіону, але буває й по-різному. У березні фейк про нібито “сотні хворих у лікарнях району” (на той момент інфікованих COVID-19 в області офіційно ще не було зареєстровано) безліч разів поширювала одна й та сама особа. Спершу публікувала пост у себе на сторінці, тоді сама його ж репостила по всіх групах, у яких перебувала. Мабуть, так людина хотіла самоствердитись за рахунок “сенсації”», – каже він.

Якщо переглянути постанови судів, то стає зрозуміло, що більшість справ були «запущені» з подачі Служби безпеки України, а не Національної поліції, каже MediaSapiens медіаюрист Клим Братківський: «Тобто переважно саме в СБУ відстежували інформацію у Facebook, в Instagram. Там виявляли певних осіб і повідомляли про це в поліцію. Ті, в свою чергу, вже складали протоколи, які потім передавали до суду».

Існування такого механізму підтверджують у відповіді на запит MediaSapiens до пресслужби Служби безпеки України: «Такі матеріали, як правило, передаються до Національної поліції України для вжиття заходів правового реагування відповідно до компетенції», – коментує начальниця Управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю СБУ Олена Гітлянська.

Що інкримінують тим, хто поширив «фейк»?

Судячи з публічних повідомлень від правоохоронців, більшості користувачів мережі інкримінують статтю 173-1 «Поширювання неправдивих чуток». Ця стаття не є породженням «карантинної істерики уряду», а існує ще з кінця 90-х років, каже в коментарі MediaSapiens адвокат Назар Чорний.

«Та вона застосовується дуже нечасто, навіть зараз, у такий “сприятливий” для неї період, – зауважує він. – Статтею передбачено два види покарань – штраф у розмірі від 170 до 255 гривень (одразу додайте до цієї суми 420 гривень судового збору, які з вас стягнуть, якщо оштрафують) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку (що звучить дуже іронічно в період карантину)».

Причиною ж для покарання є «поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку». «А от чи могла поширена вами інформація викликати паніку чи порушення громадського порядку – вирішуватиме саме суд. Протокол про адміністративне правопорушення буде лише одним з доказів, які оцінюватиме суддя», – наголошує адвокат.

За даними юристів Інституту масової інформації, цю норму внесено до КУпАП у 1997 році, але до останнього часу вона мало застосовувалася. Відповідно до реєстру судових рішень, у 2017 році суди лише тричі розглядали справи за цією статтею, у 2018 році – шість разів, у 2019 році – сім. За підрахунками видання «Четверта влада», станом на 18 травня за період карантину в Україні суди розглянули 89 протоколів суто на поширювачів неправдивої інформації про COVID-19.

«Цю статтю раніше намагалася застосувати Служба безпеки. Зокрема, коли нагніталася паніка по “Приватбанку” й поширювали інформацію, що він банкрут. Також – під час активної фази війни на Донбасі, коли панували панічні настрої. Й ось під час пандемії її знову почали активно застосовувати», – зауважує медіаюрист Клим Братківський.

У відповідь на запит MediaSapiens до СБУ у відомстві уточнюють, що серед поширювачів фейків про коронавірус були й ті, хто розповсюджував матеріали із закликами до вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Приміром, одна жінка водночас поширювала «й інформацію про глобальну пандемію, і заклики щодо зміни конституційного ладу в нашій державі та підтримувала ідею створення так званої «Новоросії».

Поліція ініціювала штраф за пост про Зеленського

Деякі випадки, коли складають адмінпротоколи, юристи вважають дивними: наприклад, за пост, що стосувався не тільки коронавірусу, а й діючого президента. Поліція Одеської області скерувала до суду адмінпротокол щодо жителя міста Подольськ Юрія Копельчука через його допис у Facebook зі згадкою про Володимира Зеленського. 27 березня чоловік написав, що «Зеленський на продажі масок закордон збагатився у 800 разів, заробивши на цьому сотні мільярдів доларів. Весна прийшла, пора саджати "зелень")», а допис був зроблений на фоні смайликів.

Очевидно, правоохоронці вважають, що тут є склад адмінпорушення, передбаченого статтею 173-1 КУпАП, якщо склали відповідний протокол і направили його до суду, коментує випадок Дарія Опришко.

«Втім, у мене є великі сумніви щодо перспективності такої справи. Навіть якщо ця інформація виявиться недостовірною, необхідно переконати суд, що поширювач мав намір спричинити паніку чи порушення громадського порядку. Але, як на мене, це повідомлення навіть потенційно не може призвести до таких наслідків. У нас чи не кожен день по декілька разів з’являються повідомлення про топ-корупцію. Але суспільство настільки вже до цього звикло, що практично не реагує. До того ж, необхідно врахувати, що автор посту розмістив це повідомлення зі смайликами. Чи не хотів він цим виявити своє ставлення до передвиборчого гасла президента?», – каже медіаюристка.

Адмінпротокол за «теорію змови»

У Херсоні поліція склала адмінпротокол на адміністратора однієї з фейсбук-сторінок за поширення «теорії змови» про коронавірус, повідомив у Facebook херсонський журналіст і громадський діяч Дементій Білий.

«До мого знайомого ввечері прийшла додому поліція і склала протокол про вчинення адмінправопорушення з приводу поширення "брехливої" інформації про коронавірус. Він обурено їм каже: так ось же, дивіться, по телевізору говорять те ж саме, що я написав у фейсбуці! Але думки в телевізорі їх явно не цікавили», – написав він.

«Виходить, що наші поліцейські обзавелися відділом, який відстежує активність громадян України у фейсбуку, шукає наші домашні адреси, самостійно визначає, що правда, а що брехня з написаного і виписує штрафи», – додав він.

Дементій Білий навів приклад допису, у якому поліцейські вбачають теорію змови (одна з тез: «Мы наблюдаем самую большую манипуляцию человеческим сознанием и самую большую мистификацию за всю историю человечества»), та оприлюднив адмінпротокол:

«Склад адміністративного правопорушення: 14.04.2020 р. об 11-09 годин громадянин ... будучи адміністратором сторінки соціальної інтернет-мережі "Facebook" під назвою ... поширив публікацію маніпулятивного характеру на тему коронавірус крізь призму теорії змов, чим поширив неправдиві чутки.

Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною – статті 173-1 КУпАП.

Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду – не заподіяно».

Співробітник поліції одного з регіонів, що побажав залишитися неназваним, запевняє: зазвичай штрафувати вирішують за «зовсім відверту нісенітницю», яка може реально нашкодити. Наводить приклади: коли пишуть, що «коронавірусу не існує», що «пандемія – вигадка ЗМІ». Це, каже він, може формувати безпечне ставлення до здоров’я, коли хтось послухає «порад», не буде сидіти на карантині та захворіє. Можуть скласти протокол і коли пишуть, скажімо, що «люди масово вмирають від COVID-19», у тому числі якщо спираються на чутки, а не на перевірені дані. Бо це, навпаки, може нагнітати паніку.

Коментуючи питання, чи поліція «шукає наші домашні адреси», співробітник поліції каже: «Це загальновідома практика, коли копії протоколу надсилають поштою за адресою прописки особи. Наприклад, при штрафі за порушення правил дорожнього руху». На думку правоохоронця, наведений у прикладі допис справді може підпасти під статтю 173-1 КУпАП, бо «містить тези, що применшують шкоду коронавірусу та наголошують, що карантин не потрібен». Зокрема, у дописі йдеться, що нібито насправді «немає гір трупів та пересувних моргів», а нас лише «хочуть одномоментно позбавити прав і свобод».

Проте співрозмовник підкреслює: це лише його думка, а кінцеві висновки має робити суд. Там, каже він, можуть трактувати подібні пости зовсім інакше: «Опублікував допис – отримав штраф, – так буває, але далеко не завжди».

А що вирішують у судах?

В одних випадках суд визнає правопорушення, в інших ні, каже Клим Братківський: «Ще є випадки, коли суд застосовує дуже м'який захід – просто попередження про порушення. Десь люди визнають свою провину та просять, щоб їх не карали. В інших випадках стверджують, що немає ніякого правопорушення».

Хоча ЗМІ періодично повідомляють, що когось оштрафували за поширення чуток, такої судової практики насправді досить мало, каже адвокат Назар Чорний. За його підрахунками, лише в третині випадків суд вирішує стягнути штраф. Такі дані наводить і видання «Четверта влада»: суди розглянули 89 адмінпротоколів, та в результаті оштрафували 30 українців.

«Таких рішень незрівнянно менше, ніж рішень щодо порушення умов карантину, – коментує Назар Чорний. – Серед тієї практики, що є, безпосередньо до штрафів доходить не більш ніж у третині випадків, і в більшості з них звинувачені самі визнавали свою вину. В обґрунтування рішень про накладення стягнень, суди посилаються на скріншоти публікацій в соцмережах (які зазвичай оформлюються правоохоронцями у вигляді “Акту огляду публікації”), протокол, пояснення особи, щодо якої протокол складено, тощо».

Суперечлива судова практика

На прохання MediaSapiens юристи навели кілька прикладів справ стосовно дезінформації в мережі.

Так, у постанові Ленінського районного суду Полтави від 15 квітня 2020 року суд навіть процитував витяг зі статті вченого-психолога, обґрунтовуючи рішення про притягнення особи до відповідальності за статтею 173-1 КУпАП. Проте це радше курйоз, аніж буденність, зауважує адвокат Назар Чорний.

«Окремо слід відзначити випадки, коли особа підтверджувала, що дійсно розміщувала інформацію, яка стала причиною складання протоколу про адмінпорушення, і навіть визнала свою вину. Але суд відмовлявся притягувати її до відповідальності, мотивуючи відсутністю складу правопорушення в її діях. Як приклад можна навести постанову Сєвєродонецького міського суду від 17 квітня 2020 року. Іншим характерним прикладом є постанова Лисичанського міського суду Луганської області. Тут звинувачена особа, пояснюючи суду свої мотиви, сказала, що просто пожартувала. Суд, очевидно, жарт оцінив, оскільки закрив справу за відсутністю складу правопорушення», – каже Назар Чорний.

Втім, у переважній більшості випадків до питання «винен чи не винен» просто не доходить, наголошує адвокат. Суди повертають поліції матеріали адміністративних справ для доопрацювання та належного оформлення.

«Обґрунтувань у таких випадках багато: від банальних помилок при складанні протоколів, до необґрунтованості підстав для притягнення особи до відповідальності. Суди прямо вказують на відсутність підтвердження неправдивості інформації з боку правоохоронців, у чому полягає можливість викликати паніку, тощо. Наприклад, є постанова Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2020 року. Є й інші подібні: постанова Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2020 року, постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2020 року, постанова Шполянського районного суду Черкаської області від 8 травня 2020 року», – пояснює пан Чорний.

Бувають і абсурдні рішення суду, зауважує Клим Братківський. Наприклад, у постанові Херсонського міського суду Херсонської області йдеться, що користувач поширив «неправдиву інформацію про проведення Департаментом охорони здоров`я безкоштовного обстеження населення та видачі тестів на коронавірус, медичних масок, що може викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку». А в постанові Саксаганського районного суду Кривого Рогу йдеться, що громадянку оштрафували за репост інформації про те, що карантин продовжать до 30 квітня.

Дарія Опришко називає нову судову практику суперечливою. Адже існують справи, у яких через поширення однієї й тієї ж інформації одні суди визнавали особу винною в правопорушенні, а інші – закривали провадження у справі за відсутністю події та/або складу правопорушення.

«Так було, наприклад, у справах про поширення інформації про нібито розпилення з вертольотів ліків для дезінфекції, – пояснює Дарія Опришко. – Бродівський районний суд Львівської області дійшов висновку, що таке повідомлення, попри його неправдивість та явну абсурдність, не могло викликати у людини нестримний страх чи неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації (викликати паніку). Своїм рішенням він закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Натомість, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області, розглядаючи справу щодо аналогічного повідомлення, розміщеного у Facebook іншим користувачем, дійшов висновку про доведеність його вини і зобов'язав сплатити штраф у розмірі 170 грн та судовий збір (420 грн 40 коп.)».

Ризики для тих, хто насправді не є винним, є завжди, додає юристка: «Платформа прав людини у квітні цього року зафіксувала 12 фактів порушень цифрових прав, пов’язаних з поширенням неправдивих чуток. І тут питання радше не в самому законодавстві, а в правозастосовній практиці». З іншого боку, поширена практика, коли суди закривають провадження у справах: «При цьому їх рішення добре вмотивовані, є і посилання на Європейську Конвенцію, і на практику Європейського суду з прав людини».

Що робити, щоб не «спіймати» штраф за пост в мережі?

«Найбанальніше і найдієвіше – не поширювати інформації, походження і правдивість якої ви особисто не можете підтвердити, – каже Назар Чорний. – І мова тут не лише про можливе покарання за поширення чуток, а про те, що ви не можете знати, які наслідки матиме поширена вами інформація. Особливо в умовах, близьких до масової істерії. Ви не можете контролювати шлях вашого допису чи коментаря – нерідкісні випадки, коли ваш власний текст вам надсилають після ряду перепостів».

Порада тут одна, зауважує Дарія Опришко: відповідально ставитися до поширення повідомлень, які стосуються чутливих питань і, за можливості, перевіряти інформацію, поширювати інформацію з достовірних джерел. «Тут у нагоді стануть офіційний сайти ВООЗ, МОЗ України та інших державних органів та місцевих рад. Існують й інші платформи, які перевіряють фейки, зокрема, Stopfake та інші. Перед поширенням повідомлення, яке потенційно може викликати страх, призвести до паніки або порушення громадського порядку, інформацію треба перевірити», – радить вона.

А якщо поліція вже склала протокол за «фейк»?

Тут слід зробити два висновки, вважає адвокат Назар Чорний. По-перше, навіть якщо поліція склала протокол про адміністративне правопорушення згідно з вимогами закону та без помилок, це не означає безумовного штрафу. Оскільки суди не спішать боротися з уявною панікою своїми рішеннями, вимагаючи від правоохоронців обґрунтовувати свої дії. По-друге, перевіряти інформацію та уникати сумнівних чуток слід не через страх перед можливим покаранням, а через усвідомлення особистої відповідальності за свої дії та їх можливі наслідки.

Якщо ж поширену вами інформацію вам уже прислали назад у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, то пам’ятайте: протокол не дорівнює штрафу. «Його має розглянути суд, попередньо повідомивши вас про дату і час розгляду. Саме суд прийматиме рішення, чи дійсно ви порушили приписи статті 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і чи потрібно вас за це покарати».

Ілюстрація: УНН