Коли 27 жовтня Конституційний Суд України опублікував рішення, що скасувало головні здобутки боротьби з корупцією останніх років — серед усього іншого, оприлюднення та перевірку НАЗК електронних декларації, моніторинг способу життя посадовців, а також визнав неконституційною кримінальну відповідальність за недостовірні дані в цих деклараціях, — суспільство відреагувало миттєво. Того ж дня близько тисячі людей прийшли до будівлі КСУ та закидали його подвір’я димовими шашками та фаєрами.

Не в останню чергу людей розлютило те, що таке рішення КСУ може стати підставою для тимчасового припинення безвізового режиму України із країнами ЄС. Та якщо цю проблему влада спроможна залагодити перемовинами, то з юридичними наслідками скасування електронного декларування складніше. Одним із результатів судового рішення КСУ стало закриття Єдиного державного реєстру декларацій (через день за вказівкою уряду його відкрили, але чи надовго —невідомо), що може негативно вплинути на роботу ЗМІ. Це усвідомили журналістки-розслідувачки з Одеси, які разом із юристом обговорювали майбутнє своєї роботи у форматі зум-конференції.

«У 2016 році електронне декларування створило новий жанр у розслідувальній журналістиці, — каже медійниця Олена Чернишова. — Декларації подавались і раніше, але коло осіб (зобов’язаних подавати електронні звіти. — Ред.) було вузьке. Коли ж ми побачили декларації директорів державних і комунальних підприємств, це показало, куди треба рухатись, де прихована корупція».

Найсумніше ж, зазначає журналістка, що всі ті справи, які були заведені правоохоронними органами, будуть закриті. В тому числі й ті, що були відкриті за сприяння журналістів, які знайшли невідповідність між електронними деклараціями посадовців і реальним розміром їх статків.

«Відновити їх не можна буде, — підтверджує побоювання Олександр Волошин, юрист та менеджер проєктів із розвитку розслідувальної журналістики Інституту розвитку регіональної преси. — Навіть якщо ту ж норму знову ввести в законодавство, будуть враховуватись лише нові правопорушення».

Про це ж говорить і НАБУ. Станом на 27 жовтня там вели 110 кримінальних проваджень, у яких ішлося про 180 фактів умисного внесення посадовцями недостовірної інформації до електронних декларацій.

Із позитивного — для тих, кого вже притягнули до відповідальності, нічого не зміниться. Проте таких небагато, говорить Волошин: стаття про декларування недостовірної інформації майже не працювала і до рішення КСУ. За словами юриста, за весь час існування статті було відкрито понад 400 кримінальних проваджень, триста з яких закрили через каяття фігурантів, а їх самих — звільнили від відповідальності. А коли справа й опинялась у суді, то обходилося штрафами.

«Тому я не бачу великої проблеми з відповідальністю, — каже Волошин. — Думаю, проблема і в іншому: суспільство може зневіритися у журналістах. Мовляв, ну ось ви написали, і що з того?».

28 жовтня судді КСУ також заявили про втручання в їхню роботу. Начебто останні кілька місяців їх обвинувачують в упередженості, заангажованості та поширюють компрометуючу інформацію про їхню професійну діяльність. І хоча в заяві йшлося виключно про такий вплив із боку НАЗК, НАБУ та «деяких політиків», одеські журналісти почали непокоїтися, що будь-які їхні майбутні статті про суддів теж можна буде визнати за втручання. А отже й покарати: стаття 376 Кримінального кодексу «Втручання в діяльність судових органів» передбачає арешт до 6 місяців, позбавлення волі до трьох років чи права обіймати певні посади до п’яти років. «Замість винагороди (за розслідування. — Ред.) тепер можна отримати термін», — сказала журналістка Катерина Маденс.

Та юрист запевнив: жодні нововведення тут журналістів не чекають. Українське законодавство й раніше забороняло втручання в роботу суддів, тобто «збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду» та заклики до невиконання судових рішень. Інша справа, що ці формулювання надто розмиті.

Волошин погоджується, що рішення КСУ додасть роботи журналістам. Пошук інформації про майно і статки публічних осіб ускладниться, більш не буде змоги, як раніше, порівнювати дані реєстрів та декларацій.

Утім, на думку юриста, деякі журналісти самі «вбили» тему з деклараціями у ЗМІ ще задовго до нинішній подій: «Це (читати матеріали про декларації. — Ред.) стало нудно, одноманітно. Журналістика ж має бути не лише інформативною, а і цікавою, актуальною. Можливо, тепер люди з’являться у сюжетах, адже сьогодні крім фігурантів (розслідування. — Ред.) там більш нікого немає».

На думку юриста, це може означати кінець «прокурорського напрямку» в діяльності ЗМІ, коли журналісти лише тлумачили, що задекларовано, а що ні. «Диявол же ховається у деталях», — каже Волошин і сподівається, що тепер роз’яснювальної журналістики побільшає.

Можливо, зміни чекають і судову журналістику. Принаймні на словах судді демонструють свою відкритість до ЗМІ. Голова КСУ Олександр Тупицький кілька днів тому закликав журналістів сформувати групу, яка би працювала разом із суддями всередині будівлі, розуміла їхні настрої та жила «їхнім життям». «Ми відкриваємо двері для нормальної роботи, не для провокаторів. Але якщо це буде ваше середовище, то ви цих провокаторів самі побачите», — сказав він.

А колега Тупицького, суддя Ігор Сліденко, в коментарі виданню «Ґрати» й зовсім заявив, що попри рішення суду НАЗК було не обов’язково закривати реєстри. Мовляв, якби агентство звернулось би до суддів із поясненнями, все могло бути інакше. «КСУ сказав би, що з огляду на суспільний запит реєстр повинен працювати у відкритому доступі, — пояснив суддя. — Але Новіков (глава НАЗК Олександр Новіков. — Ред.) цього не зробив, думаю, не хотів».

Фото: ccu.gov.ua