Без гречки: навіщо політичні сили маніпулюють у соціальних мережах

hamisun.ir

Журналіст Євген Павлюковський, який модерував розмову, на початку заходу поділився власною історією: його колега підробляє ботом (тролем) кандидата у президенти паралельно з основною роботою. Подібного роду інформаційні маніпуляції, коли за фейковим акаунтом сидить професійний журналіст, дуже важко розпізнати. Як виявити примітивніших ботів, ми вже писали в тексті «Ботолюбов. Як розпізнати порохоботів, юлеботів і ЗЕботів».

За даними дослідження КМІС, яке провели на замовлення «Детектора медіа», 23,5 % українців найчастіше отримують інформацію про стан справ в Україні та світі саме із соціальних мереж. Довіряють таким повідомленням 12,4 % опитаних.

Наразі у Фейсбуку 13 мільйонів користувачів з України. Ця соціальна мережа входить у десятку найпопулярніших мобільних додатків серед українців.

Зрозуміло, що штаби кандидатів у президенти активно включилися у ведення інформаційних кампаній, зокрема в цій соціальній мережі. Хоча під час дискусії Docudays Олексій Кошель, голова правління Комітету виборців України, нагадав: подібними маніпуляціями політичні сили займалися в Україні ще з 2007 року.

«Відтоді ми почали фіксувати, що політичні партії створювали окремі підрозділи з метою поширення інформації в коментарях під публікаціями відомих рейтингових видань. Одна з таких груп тоді нараховувала близько 50 осіб, які активно використовували сотні різних акаунтів для поширення потрібної інформації у коментарях», — каже він.

Якісна робота таких ботів вимагає від політиків чималих затрат. Політична сила має організувати роботу ботоводів із інформаційною службою та аналітичним центром. Для того, щоби ботоводи не перегоріли, їм політичні аналітики повинні регулярно надавати політінформацію, а інформаційна служба підживлювати темами.

«Уявіть собі людину, яка з ранку до вечора працює під різними іменами. Сьогодні як чоловік, завтра — як жінка. Це різні стилі, різні вподобання. Максимум, на що вони здатні, — це писати емоційні коментарі чи готувати тексти по темниках (заготовках). Вони практично не здатні продукувати якісний контент у соціальних мережах», — каже спікер.

Значно небезпечнішими експерт називає фейсбук-групи. Для них можна найняти досить високоякісних фахівців, які будуть адміністраторами й задаватимуть тему дискусії, впливаючи на високому рівні. І якщо раніше для чорного піару використовували листівки з дезінформацією чи підробні газети, то тепер — групи в мережі, ботів і тролів.

Утім, не тільки піар зі знаком мінус зараз використовують у соцмережах. Також під час нинішньої передвиборної кампанії сюди перейшли й технології підтримки кандидатів. Наприклад, коли у 2004 році люди носили стрічки кольору партії, то зараз аналогічні «стрічки» використовують на аватарках користувачів.

Не намагайтеся дискутувати з ботами

Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна», зазначає, що для визначення ботів у соціальних мережах найефективніше аналізувати великий масив даних. Через немалу кількість взаємодій акаунта можна простежити його близькість з іншими обліковими записати та знайти «рій» фейкових юзерів. Під час звичайної перевірки він радить звертати увагу в першу чергу, чи є у профайлі підозрілого користувача різнопланові світлини.

Пан Мороз також наголосив на маніпуляціях у фейсбук-групах. Зокрема, йдеться про групи, які об’єднують жителів конкретного населеного пункту.

«Ці групи перетворюються на помийну яму, де дуже багато дезінформації чи напівправдивої інформації. Вона поширюється тому, що людям простіше реагувати емоційно, ніж раціонально аналізувати повідомлення. І більшість не розрізняє, де боти, а де ні. Тому, якщо ви хочете не стати жертвою таких маніпуляцій, майте холодний розум і не намагайтеся комусь щось довести у соціальних мережах. Вступати в полеміку варто лише тоді, коли ви справді знаєте користувача», — радить Віталій Мороз.

Він порівнює соціальні мережі з базаром, де люди паралельно чують сотні голосів. На його думку, такі онлайн-платформи поляризують людей та провокують на створення інформаційних хвиль обурення чи захоплення від певної теми.

«Соціальні мережі не сприяють раціональному вибору. Вони скоріше заплутують і роблять вибір складнішим. Думаю, в останні дні перед виборами буде величезна хвиля, коли лідери думок будуть писати, за яких кандидатів вони голосуватимуть. Це певні орієнтири для тих, хто довіряє їхній думці», — каже спікер.

Він радить менше читати коментарі під постами, а більше зважати на сам текст дописів. Крім того, варто налаштувати свою стрічку у Фейсбуку, щоб вона складалася переважно з публікацій тих людей, думці яких ви довіряєте.

Політики переоцінюють роль соцмереж

Інше питання — політичної реклами на онлайн-платформах. Тепер соціальні мережі активно впроваджують нові правила, які її регулюють. Приміром, під час теперішньої політичної кампанії в Україні рекламу може купити лише той, хто тут проживає, а також надав документи на підтвердження особи.

Хоча це не вирішило багато інших болючих питань: «Політична партія може таргетувати рекламу у Фейсбукуна максимально релевантну аудиторію. Вік, стать, рівень доходів, інтереси, місце проживання — всі ці дані ми віддаємо компанії добровільно. Але на Заході зараз є великий рух за те, щоб заборонити Фейсбуком таргетувати рекламу на різні аудиторії. В класичній політології політик повинен мати однакові меседжі для всіх і не повинен змінювати їх в залежності від інтересів громадян. Приміром, підліткам він каже, що за комп’ютерні ігри, а дорослим — що проти», — зазначає Віталій Мороз.

Незважаючи на всю силу соціальних мереж, у цій президентській кампанії штаби кандидатів переоцінюють роль соціальних мереж, вважає Олексій Кошель. Велику роль усе ще продовжує відігравати, зокрема, телебачення — за дослідженням КМІС, звідси черпає інформацію 74 % громадян України. Також важливим залишається вплив через місцевих лідерів.

«Думаю, недооцінений потенціал є в авторитету місцевих лідерів: це вчителі, лікарі, голови ОТГ, успішні мери. Мені здається, що штаби кандидатів роблять помилку, коли акцентують у кампаніях саме на прямій рекламі або на соціальних мережах та недооцінюють роль місцевих експертів, до яких прислуховуються громадяни. В американській кампанії, попри великий вплив інтернету, “тур рукостискань” і зустрічі з виборцями у маленьких містечках залишаються головною технологією, яку використовують кандидати. Чим більшу кількість рук ти потиснув — тим більшу кількість голосів отримав. У мережі це значно менш дієве», — наголошує пан Кошель.

Спікер вважає, що чим більше в українській політиці домінуватиме зміст, а не форма, тим швидше зменшуватиметься роль груп у соціальних мережах, роль маніпуляцій, технологічних прийомів чи доведення до абсурду.

«Чи є запит на зміст? Так, і високий. Минулого року я бачив результати опитування фокус-груп, які показували, що у виборців є надзвичайно великий запит на програми кандидатів. Інша справа, що вони часто ці програми не читають», — каже експерт.

Наразі важливою проблемою постає системна робота держави з підготовки самих виборців. Прикладом може бути Німеччина. У цій країні, за словами спікера, діє безкоштовна програма з навчання. Утім люди можуть прослухати безоплатно курс, який їх цікавить, лише за умови, що вони додатково прослухають обов’язкові лекції про основи політичної системи Німеччини. «Тому що громадяни мають знати, як працює політична система, що таке органи державної влади, яка роль церкви і що таке політичні партії», — наголошує Олексій Кошель.

comments powered by Disqus