«Це знущання над правосуддям». Як у Білорусі судять журналістів, і як цим користується Росія. Продовження хроніки подій

«Це знущання над правосуддям». Як у Білорусі судять журналістів, і як цим користується Росія. Продовження хроніки подій

10:00,
6 Вересня 2020
2375

«Це знущання над правосуддям». Як у Білорусі судять журналістів, і як цим користується Росія. Продовження хроніки подій

10:00,
6 Вересня 2020
2375
«Це знущання над правосуддям». Як у Білорусі судять журналістів, і як цим користується Росія. Продовження хроніки подій
«Це знущання над правосуддям». Як у Білорусі судять журналістів, і як цим користується Росія. Продовження хроніки подій
Ситуація з білоруськими медіа та журналістами знову загострилась.

Про події в Білорусі попередніх днів читайте в частинах першій, другій, третій і четвертій.

Білоруси протестують уже майже місяць. І схоже на те, шо в країні та світі вже звикли до цієї нової реальності. Це підмітив колишній радник президента США з національної безпеки Джон Болтон, написавши у своїй колонці для Daily Telegraph, що Захід надто тягнув з особистими санкціями проти білоруських чиновників. Також це помітно з новин у самій Білорусі: наприклад, вимкнення інтернету під час великих акцій уже нікого не дивує, а чинна влада більше не вдає, що не причетна до збоїв.

Починаючи з 1 вересня протестувальники дістали потужну підмогу з боку студентів. Тепер вони теж активно виступають на вулицях проти свавілля силовиків і, подібно до працівників великих заводів, викликають «на розмову» своїх ректорів, розходжуючи повсюди з національною символікою в червоно-білих кольорах. За такі атрибути, між іншим, можуть і до університету не пустити. А в одній школі директриса навіть відмовилась видавати підручники дітям, які прийшли до школи з червоно-білими стрічками.

Абсурдного в Білорусі тепер багато. Там судять пенсіонерку за вивішування прапору на балконах. Не випускають віруючих із храму. А з імпровізованого меморіалу Олександру Тарайковському (одному з перших білорусів, які загинули під час протестів) день у день прибирають квіти, а віднедавна ще й засипають піском або сіллю напис «Не забудемо» поблизу. Потім ці насипи оберігають силовики.

З останніми не церемоняться. У телеграм-каналі Nexta, що все ще є головним джерелом інформації білоруських подій, правоохоронців усе частіше називають просто «бандитами». Ну а влада, схоже, за «бандитів» усе більше вважає журналістів.

Затримання, арешти, судові переслідування

Ще 12 серпня міністр білоруського МВС Юрій Караєв обіцяв «не чіпати» медійників, і на якийсь час затримань та інших інцидентів справді поменшало. В ізоляторах тимчасового утримання залишалось кілька людей, але після кількох багатотисячних мітингів усе знову повернулося на свої місця.

27 серпня у Мінську затримали 42 журналістів, які готувалися висвітлювати акцію протесту на майдані Свободи, ще одного затримали в Бресті. Більшість із них відпустили, на чотирьох склали адмінпротоколи за участь у несанкціонованій акції та залишили в ізоляторі до суду, одного шведського журналіста вирішили депортувати із забороною в’їзду до Білорусі на п’ять років.

Першого вересня в Мінську затримали ще 10 медійників, але цього разу шістьох з них вирішили судити за «порушення порядку організації або проведення масових заходів», хоча вони мітинг не проводили, а висвітлювали. Суд кілька разів переносив на доопрацювання справи Андрія Шавлюга («БелаПан»), Надії Калініної, Олексія Судникова (Tut.by), Марії Елешевіч, Сергія Щеголєва (Святослава Зорького), Микити Дуболека (Микити Недоверкова) («Комсомольская правда в Беларуси»). У результаті 4 вересня цих шістьох журналістів засудили до трьох діб арешту. Їх одразу й відпустили з ізолятора, бо вони вже відсиділи три доби.

Усі три дні колеги затриманих сиділи під ізоляторами і чекали звістки із судових процесів. Білоруси приносили їм чай і канапки, аби підтримати. Третього вересня 30 медійників прийшли з портретами своїх затриманих колег під будівлю МВС. У результаті їх попросили перейти на інший бік вулиці, а загалом записатись на прийом та оскаржувати затримання через прокуратуру. Під час акції також затримали фотокореспондента Дмитра Брушка (Tut.by). За словами останнього, він випадково штовхнув поліцейського, за що на нього склали протокол за «дрібне хуліганство» і в той же день відпустили.

Білоруська асоціація журналістів підрахувала, що за серпень медійників затримали 151 раз. Усіх їх везуть до відділку, аби «перевірити» документи, хоча це запросто можна зробити на місці – посвідчення в журналістів тепер завжди напоготові. Дійшло до того, що силовики затримують медійників у прямому ефірі, коли ті висвітлюють мітинги – так сталося зі знімальною групою «Радыё Свабода». А під час зйомок Жіночого маршу затримали знімальну групу «Белсата». Учасниці маршу намагалися перешкодити силовикам, але їм не вдалося відстояти журналістів.

Затримують журналістів і білоруських опозиційних або просто непідконтрольних владі медіа («Белсат», «БелаПАН», «Наша Ніва», Tut.by, Onliner.by, «Комсомольская правда в Беларуси»), і закордонних («Настоящее время», «Радыё Свабода», AFP, Reuters, BBC, Lenta.ru). Нелегко ведеться і працівникам державних ЗМІ – багато з них пішло з роботи ще на початку серпня, і цей список постійно поповнюється.

Донедавна популярних телеведучих Дениса Дудинського та Дмитра Кохна за критику дій силовиків звільнили ще в червні, але на початку вересня вони теж опинились у СІЗО. 3 вересня суд присудив кожному з них 10 днів арешту «за участь у несанкціонованому масовому заході». Дмитро Кохно підтвердив, що брав участь у ході 23 серпня, щоб висловити свою громадянську позицію, і вигукнув одне гасло: «Вядучыя з народам». А що за захід інкримінували Денису Дудинському й де він відбувся – невідомо. Так само, як і хто свідчив проти журналіста. Адвоката на процесі теж не було.

Останнім часом це популярний сценарій у Білорусі: у ході висвітлення подій на вулиці журналістів, одягнених у спеціальні жилети із написом «Преса», спочатку затримують для «перевірки документів», потім когось із них кілька днів ще не відпускають та обвинувачують в «участі в несанкціонованих масових заходах» або й узагалі в «координуванні протестів». Інформації при цьому довго не мають ані колеги, ні рідні з адвокатами.

Зате знаходяться свідки з ОМОНу. Судовий процес через пандемію COVID-19 відбувається у відеоформаті, хоча ролики зі свідченнями силовиків не завжди показують. А якщо й показують, то там вони часто виступають у масках, лише з прорізами для очей, а також під засекреченими іменами.

4 вересня один з таких анонімів свідчив проти кореспондента «БелаПАН» Андрія Шавлюга. Редакція дала останньому завдання зробити фоторепортаж з акції протесту студентів, але людина з ОМОНу описала дії журналіста так (цитата з репортажу Tut.by): «Даний громадянин десь рукою, а десь голосом указував, як рухатись натовпу. Він переміщався з одного місця в інше, а під час переміщення казав, аби люди не зупинялись».

При цьому свідок не зміг відповісти, де саме в натовпі знаходився Андрій Шавлюго, а на питання, чому журналіста не затримали тут же, під час нібито активної участі в акції, відповів: «Аби не створювати суспільний резонанс навколо вашої персони».

За спостереженнями репортерів Tut.by, у суді особи омонівців не підтверджують, паспорти – нікому не показують, а самі силовики плутають власні роки народження та навіть не хочуть говорити, в чому саме були вдягнені під час зустрічі із журналістами на акціях (це важливо знати, щоб розпізнати цих людей на відео). «Це знущання над правосуддям»,заявив під час процесу адвокат Андрій Мочалов.

Тих медійників, чиї справи доходять до суду, переважно засуджують до різних строків адміністративного арешту. Але трапляються й інші випадки. Приміром, гомельську журналістку-фрілансерку Ларису Щиракову оштрафували на 135 білоруських рублів (понад 1400 грн). За її словами, міліціонери склали на неї два адмінпротоколи: один – за «порушення порядку організації чи проведення масових заходів», другий – коли вона відмовилася, щоб у неї брали відбитки пальців, – за непокору міліції. Ця журналістка протягом останніх років неодноразово отримувала штрафи за фрілансерську співпрацю з телеканалом «Белсат», яка в Білорусі є незаконною. Лише цієї весни та літа її штрафували тричі на загальну суму 2565 рублів (27 тис. грн).

Білоруський телевізор став російським

«Недоторканними» залишаються лише російські журналісти, які приїхали на заміну звільненим чи незадоволеним колегам на державне білоруське телебачення – страйки таки не призвели до змін редакційної політики чи скасування цензури. Призначення росіян підтвердив ще досі президент Олександр Лукашенко, хоча головна редакторка міжнародного агентства «Россия сегодня» (туди входить Russia Today, Sputnik, «РИА Новости» – cаме їхніх фахівців запросили на роботу до Білорусі) Маргарита Симоньян намагається це заперечувати.

Міжнародна ініціатива експертів iSANS переконана, що російські фахівці мають завдання встановити контроль над білоруськими державними ЗМІ. За даними iSANS, в офіс «Sputnik Беларусь» 19 серпня приїхали також «високопоставлені куратори з Москви», які мають завдання «уніфікувати подачу інформації». «Тепер, за задумом кремлівського десанту, білоруський телевізор буде уніфікований з російським, і на ньому з'явиться все більше клонів Соловйова та Скабєєвої. Перші плоди такої роботи ми вже бачимо – дикі пропагандистські ролики, які запустили на іншому держканалі, СТВ, з метою демонізації Світлани Тіхановської. Фактично, зараз роль державних телеканалів зведена до розпалювання громадянського конфлікту в Білорусі», – йдеться в повідомленні.

Крім опозиційної кандидатки в президенти Світлани Тіхановської, журналісти на білоруському ТБ також демонізують ідею протестів у цілому. Нещодавно на каналі «Беларусь 1» під тривожну музику демонстрували моторошний набір кадрів із протестів у Лівані (для ілюстрації їх «наслідків» показали фото недавнього вибуху в Бейруті), Єгипті, Сирії та Україні. Наприкінці ролику з’являються кадри з білоруського протесту, а також запитальний напис «Білорусь???» Як сказав глядачам ведучий перед відео: «Висновки робити вам».

На токшоу в Білорусі також запрошують лише навчених говорити у пропагандистському дусі «експертів» на кшталт Миколи Азарова, прем’єр-міністра України часів Віктора Януковича. «Зараз, спостерігаючи за тим, що відбувається, я хочу сказати, що це нагадує підготовку першого Майдана. Ну просто за калькою, інструкцією: абсолютно ясно, що західні спецслужби почали підготовку до виборів у Білорусі задовго», – говорив він в ефірі.

Слово «Майдан» у негативному контексті зустрічається на білоруському телебаченні часто. Так само, як і в Росії, де медіа хоч і дозволяють собі деякий плюралізм у висвітленні події (не дискредитують протестувальників, часом пояснюють їхню справжню мотивацію, а заразом критикують Лукашенка), та однаково не втомлюються повторювати, що подібні заворушення вигідні Заходу, і все може закінчитись «як в Україні».

Прикро, але українські проросійські медіа («112», ZIK, Podrobnosti.ua, «Страна.ua») співають такої ж пісні про страшний «Майдан» та «невидимих ляльководів білоруських протестів». Більше того, часом ці ж ЗМІ своїми повідомленнями мимоволі підтримують хибний наратив російських колег про присутність на протестах у Білорусі українських націоналістів.

«Там є і Тризуб Степана Бандери, і С14, є Національний корпус, є Правий сектор. Усі ці структури активно займаються провокуванням радикальних дій у Мінську та інших містах Білорусі, фінансуючи відповідні заходи, нацьковуючи тих, кого вони вважають перспективними екстремістськими лідерами до того, щоб вони вносили силові елементи»,сказав російський міністр закордонних справ Сергій Лавров.

Про участь України багато говорить і Олександр Лукашенко, під час зібраних мітингів на свою підтримку заявляючи, що «натовські війська у воріт», а Литва, Латвія, Польща і «на жаль, наша рідна Україна, її керівництво, наказують провести нам нові вибори».

Українським політикам доводиться постійно відбиватись від такої зливи звинувачень. «Це не просто відверта брехня, а свідоме нагнітання», заявив на закиди Лукашенка президент Володимир Зеленський. А міністр закордонних справ Дмитро Кулеба різко відповів російському колезі у своєму Facebook, попередньо зізнавшись: «Не хочеться навіть коментувати цю маячню».

Білоруська опозиціонерка та членкиня Координаційної ради з передачі влади Марія Колеснікова теж спростовує міф про українських «націоналістів» у Білорусі. Залишається сподіватися, що на вулицях їй вірять.

Картинка для світу

Кому ж вірить світ? Іноземних журналістів без акредитації продовжують депортувати з Білорусі. Нагадаємо, що мінська влада ігнорує запити на акредитацію десятків російських, українських та інших іноземних журналістів, які намагаються приїхати до Білорусі для висвітлення нинішніх подій. 17 медійників, які з цих причин приїхали як «туристи», 18 серпня до країни не впустили.

Більше того, нещодавно там масово почали скасовувати акредитацію тих ЗМІ, що її таки дістали. Відомо, що так вчинили із журналістами щонайменше 19 видань: «Радыё Свабода», BBC, Reuters, «Настоящее время», Associated Press, AFP, RFI, ARD.

Причину не пояснюють. Як розповіла Тетяна Мельничук із BBC: «Подзвонили вранці з МЗС, сказали, що за постановою Міжвідомчої комісії з безпеки в інформаційній сфері акредитації з сьогоднішнього дня анульовані. На запитання "а чим я завинила" відповіли, що доручено донести тільки цю інформацію».

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch засудила такі дії, назвавши позбавлення акредитації «очевидною цензурою» з боку білоруської влади. А Європейська федерація журналістів закликала відновити акредитації, звертаючи увагу на те, що їх відкликання є крайнім заходом і «не має слугувати санкціями за професійну діяльність і контент».

То чому ж білоруська влада свідомо йде на це? У коментарі «Детектору медіа» засновниця проєкту «Пресклуб Білорусь» Юлія Слуцька припустила, що нинішні дії Лукашенка є своєрідною підготовкою до зустрічі з Путіним.

«Мабуть, Лукашенко намагається зробити картинку, що він узяв усе під контроль. І йому потрібно, щоб справжня картинка не вийшла. Тому вони (влада. – Ред.) розібралися із зарубіжними журналістами, тими, хто працював з акредитацією», – пояснила пані Слуцька.

Через видворення з країни своїх журналістів іноземні ЗМІ звертаються за допомогою до місцевих колег. Втім, для такої співпраці теж необхідно мати дозвіл. А лише у 2017-2019 роки суди на підставі міліцейських протоколів оштрафували фрілансерів за співпрацю з іноземними медіа 231 раз майже на 100 тисяч доларів.

Юлія Слуцька переживає, що суди, які нині відбуваються над білоруськими журналістами опозиційних видань, можуть знекровити нечисленні редакції Білорусі. Та й доступ до більшості з них Міністерство інформації Білорусі 22 серпня заблокувало. Йдеться про понад 80 сайтів, серед яких «Белсат» і «Радыё Свабода». Причини не пояснили. Хоча деяким виданням вдалось дізнатися подробиці. Наприклад, «Нашу Ніву» звинуватили в «послабленні відчуття патріотизму», «пониженні мотивації робочих до ефективної праці», «формуванні джерел загроз національній безпеці». Виникненню всього цього, вважають чиновники, сприяють статті видання про протести, насилля силовиків та вбивства активістів.

Нового сенсу нині набули паперові газети. Нагадаємо, що після публікацій фото протестів і тортур над протестувальниками газети «Комсомольская правда в Беларуси», «Народна воля», «Свободные новости» та «БелГазета» спочатку не взяли до друку, а потім і в поширення, за винятком дрібних магазинів. Після низки таких інцидентів білоруській «Комсомолці» навіть змінили головного редактора – ним стала росіянка Наталія Галезнік, а Андрій Левківський, який досі очолював газету, став її першим заступником. Хтозна, чи продовжить газета відтак і надалі публікувати резонансні фото.

Юлія Слуцька говорить, що ці фактори призведуть до того, що іноземці не матимуть об’єктивної картинки: «Мені здається, що їхній (влади. – Ред.) задум – не випустити картинку того, що відбувається в Білорусі, у світ і в саму Білорусь». Медійниця сумнівається, що на Заході братимуть картинки з телеграму Nexta чи інших, що залишаються головним джерелом інформації про протести в країні. І в такій ситуації іноземні медіа змушені будуть послуговуватися матеріалами російського пропагандистського ресурсу RT, який нині працює в Білорусі із «зеленим світлом».

Марія Абрамович, кореспондентка нідерландської державної телекомпанії VPRO, налаштована більш позитивно. Її не впустили до Білорусі висвітлювати протести ще в аеропорту, та за її словами, нині в нідерландській пресі говорять про білоруські протести багато і схвально. Каже, що голландці відкривають для себе Білорусь так само, як у 2014 році Україну. Там вони також обговорюють українські та білоруські події, розмірковують, чи введе Росія війська. «Можна сказати, що те, що на Nexta, те і в нашій пресі», – підсумувала пані Абрамович.

Фото: Вадим Замировський, TUT.BY

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду