Затримання, звільнення і телеграм-організатори. Що відбувається з медіа й журналістами в Білорусі, де тривають протести
Затримання, звільнення і телеграм-організатори. Що відбувається з медіа й журналістами в Білорусі, де тривають протести
Події попередніх днів читайте тут і тут.
Білоруські протести тривають уже п’ятий день. Це складно назвати Майданом: протестувальники навмисне не збираються в одному місці, а стають живими ланцюгами вздовж різних вулиць, площ, страйкують на великих підприємствах. Людей не розчаровує те, що до Литви вимушена була виїхати опозиційна кандидатка Світлана Тіхановська: вони виступають не за неї, а проти нині ще президента Олександра Лукашенка, вимагаючи чесних виборів.
Деякі люди протестують навіть у своїх будинках, скандуючи цілими дворами різні гасла. Виходити їм буває страшно, тому що часто силовики затримують та б’ють людей просто у їхніх дворах. Надмірна жорстокість, яку проявляють до силовики до громадян – ще одна унікальна риса цих протестів.
Правоохоронці використовують свтілошумові гранати, гумові кулі, водомети, а люди у відповідь влаштовують феєрверки, подекуди кидаються коктейлями Молотова та часом намагаються зводити барикади. Зазвичай активні протести починаються о 19-й вечора і тривають до пізньої ночі. З кожним днем у мережі більшає відео, на яких працівники правоохоронних органів зривають із себе погони, нашивки та стають на бік протестувальників, закликаючи припинити насильство.
Однак їх меншість, і силу продовжують застосовувати до всіх, зокрема журналістів, які виконують свої професійні обов’язки.
Б’ють, ламають камери та арештовують
Іноземних журналістів обвинувачують у роботі без акредитації: це порушення білоруського законодавства, та водночас влада майже місяць ігнорувала запити ЗМІ. Детально про те, як через це ще до виборів вислали та на 10 років заборонили в’їжджати до Білорусі журналістам міжнародного російськомовного видання «Настоящее время» Ірині Ромалійській, Івану Гребенюку (обидва українці) та Юрію Баранюку (росіянину) – ми детально розповідали тут. Те саме уже в день виборів сталось з кореспондентами «Дождя» Володимиром Роменським, Василем Полонським та їх оператором Миколою Антиповим.
Були і ті, кому білоруське МЗС видало акредитацію. Коли в Мінську група силовиків 11 серпня підійшла до знімальної групи BBC – журналісти показали їм посвідчення. Після чого силовики вирвали документи і намагалися зламати камеру. Силовики також били оператора BBC, але нікого з журналістів не затримали, повідомляє Білоруська асоціація журналістів.
11 серпня силовики також вдарили по нозі відеоператора Tut.by Всеволода Зарубіна, розбивши екран його камери і відібравши робочу флешку з матеріалом. Те саме сталось у Мінську з фотографом Дар’єю Бурякіною (Tut.by), Сергієм Грицем (Associated Press), Надією Бужан («Наша Нiва»).
У Гродно ОМОН ввірвався у магазин та жорстоко затримав кореспондента Hrodna.life Руслана Кулевіча, його вагітну дружину, а кореспондентка Tut.by Ольга Комягіна в той час встигла відбитись.
МЗС Данії повідомив про те, що силовики напали на їхнього журналіста, зник також польський журналіст Вітольд Добровольськи – посольство не знає, де він.
У Білорусі також затримали українських громадян, волонтерів благодійної організації «Восток SOS» і позаштатних журналістів hromadske Євгена Васильєва та Костянтина Реуцького. На них відкрили справу за статтею про «масові заворушення», що передбачає від 3 до 8 років ув’язнення. Редакція hromadske, для яких Реуцький та Васильєв готували матеріали, закликає білоруську владу відпустити колег, бо вони нічого не порушували. Того самого просить і Офіс президента України.
Українські документалісти також вимагають звільнити їх білоруську колегу Марту-Дарію Клінаву, яка працювала на виборах як незалежна спостерігачка. Її заарештували на 15 діб за начебто хуліганство та непокору поліції, і де жінка перебуває зараз – невідомо.
12 серпня у Мінську побили та затримали політичного оглядача «Радіо Свобода» Віталія Циганкова та його дружину Ольгу. Остання відмовилась виходити з машини, коли ДАІ вимагав показати документи. Вона боялась, що її поб’ють, а тому виявила бажання виконати ті ж дії з машини, у відповідь на що правоохоронець почав бити по авто і приставив пістолет до голови жінки через вікно. Нині подружжя перебуває у Московському райвідділу внутрішніх справ Мінська.
Того ж дня стало відомо про затримання Любов Луньової та Дмитра Солтана з «Белсату», редактора Максима Березинського (By.Tribuna.com), журналіста Євгенія Володощука («Газета Слонімська»), а також побиття журналіста Геннадія Можжейко («Комсомольська правда в Бєларусі»).
На зв’язок із своїми редакціями також перестали виходити Ілля Піталев (МІА «Россия сегодня) та журналіст Володимир Луньов («Белсат»). Лише через 36 годин пошуків удалось з’ясувати, що головного редактора опозиційного видання «Наша Ніва» Єгора Мартиновича утримували у в’язниці міста Жодіно, через добу вийшов також на свободу журналіст Станіслав Коршунов (Tut.by).
Понад 40 годин на зв’язок не виходив спеціальний кореспондент «Медузи» Максим Солопов. Ще в ніч після виборів його побили і затримали силовики. Вони були свідомі того, що затримують журналіста. «Я чув як і в інших місцях люди кричали “Я журналіст!”, а у відповідь була палка», – розповів у інтерв’ю своєму виданню журналіст уже після звільнення. Він дві доби просидів у камері на 8 місць у компанії 40 людей, серед яких були й італійці. Ситуація вирішилась після втручання російських дипломатів.
Варто відмітити, що в усіх відомих випадках затримань журналісти мали при собі бейджі та яскраві жилетки з написом «Press», на що мали би зважати силовики. 12 серпня міністр внутрішніх справ Білорусі Юрій Караєв пообіцяв узяти ситуацію зі ЗМІ під особистий контроль. «Моя принципова позиція – журналістів не чіпати! Крім випадків, коли вони стають між порушниками і правоохоронними силами», – заявив він, одночасно давши пораду журналістам не ризикувати собою під час «незаконних вуличних акцій, де йдуть жорсткі сутички».
Однак обіцянка МВС не стосується іноземних журналістів, які працюють без акредитації. 13 серпня в Мінську правоохоронні органи провели рейд у готелях, шукаючи таких порушників. Кого силовики затримали в результаті операції – поки що невідомо. Зазвичай про зникнення і затримання стає відомо не одразу, адже силовики не дають затриманим виходити на зв’язок з колегами чи рідними.
Реагуючи на події в Білорусі, 13 серпня Європейська федерація журналістів закликала міжнародну спільноту втрутитись у ситуацію з роботою медіа в цій країні.
«Кощунські усмішки» з телевізора більше не потрібні
Історій затримань і побиття людей та своїх колег не показують на білоруському телебаченні. Журналісти «Настоящего времени» проаналізували новини на трьох державних телеканалах «Беларусь 1», «Беларусь 24» і СТВ у день виборів та після, з’ясувавши, що там протестувальників називають «п’ятницями», «алкоголіками», «наркоманами» та «обкуреними».
«Саме тому ми і так жорстоко реагуємо, – казав під час ефіру ще чинний президент Білорусі Олександр Лукашенко, який загалом протести коментує мало, продовжуючи вести «буденну» роботу на посаді. – Якщо розпалимо цю пожежу – гасити буде дуже складно».
Не транслюють по телевізору і виступів опозиційної кандидатки у президенти Світлани Тіхановської. Натомість глядачам розповідають про «соціохакінг», що нібито психіку людей на вулицях зламали «кукловоди» за допомогою спеціальних технологій. Хто і навіщо – не повідомляється.
13 серпня білоруси прийшли мітингувати під будівлі державної Белтелерадіокомпанії та державного телеканалу ОНТ, вимагаючи від телебачення правди.
На цьому фоні починають масово звільнятись ведучі та журналісти державних телеканалів і радіостанцій. Лише за два останні дні таких історій уже понад десяток. «Нас мало, але ми є», –прокоментувала своє звільнення в Instagram-пості ведуча телеканалу ОНТ Ольга Богатиревіч.
«Складно говорити “добрий ранок”, коли по факту він ніякий не добрий. Раніше я завжди залишався у нетрайлітеті, тому що був певен: коли ситуація не дуже, повинна бути людина-позитив, яка стримає всіх своєю усмішкою. Але зараз розумію, що мої усмішки з телевізора вже, мабуть, не потрібні. Ця усмішка скоріше кощунська, у нинішній ситуації в країні вона більше не підбадьорює глядачів», – сказав відомий стендап-комік, телеведучий «Беларусь 1» та радіостанції «Пилот FM» Андрій Макайонок.
«Я довго обдумувала звільнення і перший пункт, чому я вирішила звільнитися, – ситуація в гримерці, коли моя колега, ведуча СТВ з відділу новин сказала, що їй шкода ОМОН. Я викреслили її зі свого життя», – пояснила свої мотиви ведуча СТВ Тетяна Бородкіна, яка вела кулінарну рубрику. Каже, що одразу після звільнення почала отримувати погрози: «Мені сказали, що завтра може згоріти мій дім та автомобіль. Це були мої знайомі».
А вже колишній ведучий армійської програми «Арсенал» на державному каналі «Беларусь 1» Володимир Бурко виклав в Instagram звернення до військових: «Ви чекаєте наказу. Ви прекрасно усвідомлюєте, яким буде цей наказ, і скоріш за все розумієте, якими будуть наслідки для білорусів, які просто хотіли справедливості, а отримають від вас кулю… Одумайтеся доки не пізно…»
З роботи також вирішили піти ведучий і голос білоруського «Євробачення» Євгеній Перлін («Беларусь 1», «Беларусь 24»), ведучий і голова інформаційного агентства «Белтелерадіокомпанія» Сергій Казловіч, ведуча Віра Каретнікова («Беларусь 1»), журналісти Тетяна Філіпченко та Олександр Шустер (Перший канал Білоруського радіо), Ольга Бельмач (Белтелерадіокомпанія та радіо Unistar), ведучий Олександр Шустер («Перший канал білоруського радіо»), спортивний журналіст Сергій Беркутов (Перший канал Білоруського радіо), ведучий і голос Білоруського радіо Сергій Комаровський і навіть Дмитро Семченко – ведучий пропагандистської програми «Антифейк» та колишній начальник президентського пулу.
Шоумен, ведучий і блогер Дмитро Кахно, якого звільнили за критику дій влади в липні, у своєму відкритому листі закликав колег, які все ще працюють на державних ЗМІ, та «не можуть нормально спати ночами», також звільнятись. «Навіть якщо ви вже називали чорне білим, ми приймемо вас і скажемо вам дякую за ваш вчинок», – написав Кахно.
Telegram як головний ЗМІ
Усі ці новини білоруси нарешті дізнаються з медіа. Після трьох днів відключення та перебоїв у країні частково запрацював інтернет: є доступ до соціальних мереж, месенджерів, пошуковиків, іноземних видань. Запрацювали також і місцеві видання (Tut.by, Onliner, «Наша Ніва», «Белсат», «Белорусский Партизан») – раніше до них не мали доступу навіть люди з інших країн, у тому числі з України.
Усі ці дні ледве не єдиним джерелом інформації про протести були телеграм-канали. У Telegram пішли не лише традиційні медіа (наприклад «Наша Ніва» перейшла в Telegram, а на сайті дає тільки короткі перекази найважливіших новин). На цій платформі розвиваються й суто телеграмівські проєкти «Мая краіна Беларусь», «Беларусь головного мозга», «Чай с малинавым варэннем». Та найпопулярніший серед білорусів канал Nexta Live: лише за 11 серпня його аудиторія збільшилась на понад 500 тисяч читачів, і сьогодні сягає понад 1 мільйон 700 тисяч.
Цей канал ще школярем заснував нині 22-річний блогер, відомий під іменами Степан Путило, Степан Свєтлов або Степан Nexta. «Nexta» походить від білоруського слова «нехта», або «хтось». Це відповідає діяльності телеграм-каналу: там немає штатних журналістів, а контент збирають і публікують четверо людей, яким небайдужі до місцевих подій білоруси через чатбот скидають новинні повідомлення, а також фото та відео – нині це докази брутальної поведінки силовиків з народом, що потім розходяться мережею та іноземними медіа.
На цьому каналі, як і на інших, також повідомляють, коли і як збиратися на протести, як пошити чи купити собі захисні жилети та якої тактики дотримуватись. Також там можна дізнатись, де розташована поліція, де можна сховатись від правоохоронців, знайти контакти адвокатів.
Усі четверо працівників редакції не беруть участі в протестах, тому що знаходяться в Польщі. В інтерв’ю «BBC Україна» головний редактор Nexta Роман Протасевич зізнався, що змушений був тікати за кордон через переслідування спецслужб. «Зараз і на мене, і на Степана (засновника – Ред.) заведено від чотирьох до шести кримінальних справ із загальним терміном позбавлення волі до 25 років. Там статті "розкриття держтаємниці", "образа президента", "підбурювання до масових безладів" тощо. Скільки реально справ, ми й гадки не маємо», – розказав журналіст.
Романа Протасевича не запитали про важливий момент, а саме – як перевіряють інформацію в подібних телеграм-каналах. Трохи світла на це пролив Сергій Беспалов, засновник телеграм-каналу «Мая краіна Беларусь». Там нині 150 тисяч читачів, проте контент подібний – інструкції для протестувальників, новини, відео й фото від людей. «Наш принцип — два джерела. Коли дві людини надсилають і підтверджують інформацію, є фото й відео, лише тоді ми публікуємо. У нас є люди, які збирають матеріал, але вони не зовсім у штаті, є ще інформатори, які вже довгий час нам надсилають новини з фото та відео. Це вже, так би мовити, перевірені люди, — пояснював пан Беспалов в інтерв’ю для Hromadske,— Якщо ж інформація не підтверджується, то ми пишемо людям: пробачте. Бувають такі ситуації, ніхто не застрахований від цього».
Враховуючи таку інформаційну залежність від телеграм-каналів, з ними варто бути обережними. Посилаючись на анонімний канал «Желтые сливы», де протестатантів називають у стилі білоруської пропаганди «провокаторами» та «погромниками», низка українських ЗМІ (УНІАН, «Українська правда», НВ, Gazeta.ua) опублікували фейк про Світлану Тіхановську. Вона нібито дала свідчення на членів свого штабу, які нібито планували її вбити. Ця ж новина, яка вперше з’явилась у російському інформаційному агентстві «Асоціація освіченого патріотизму», потрапила і на білоруський державний телеканал ОНТ. Звідти вона згодом зникла, а ось у «Желтых сливах» залишилась.
«Воїни світла» просять підтримки
Станом на 13 серпня кількість затриманих людей у Білорусі сягнула 7 тисяч осіб. Такі дані білоруського Міністерства внутрішніх справ. 12 серпня в лікарнях знаходилось 250 людей, одна людина загинула в ніч з 10 на 11 серпня. Сьогодні українському МЗС відомо про затримання щонайменше чотирьох українців: двох журналістів Євгена Васильєва й Костянтина Реуцького та громадянки Оксани Альошиної, а також іще одного українця в Бресті, чиє ім’я поки не назвали. Їх дуже важко шукати, оскільки білоруські офіційні органи не дають жодної інформації, а місця утримання – переповнені. Президент Володимир Зеленський рекомендує українцям поки не їздити до Білорусі.
Тим часом сміливих білорусів підтримують відомі постаті їхньої країни. Нобелівська лауреатка з літератури Світлана Алєксієвич, яка вимушена жити за кордоном, особисто звернулась до Олександра Лукашенка: «Йди, поки не пізно». Відреагував також і білоруський співак Сергій Міхалок, лідерів гуртів «Ляпіс 98» та Brutto, відомий своєю протестною лірикою. «Я знаю, що всі наші брати-білоруси, Воїни Світла, поборять усіх Дартів Вейдерів», – сказав він під час концерту 12 серпня в Одесі, де нині з сім’єю і проживає. Напередодні фанати навіть докоряли Міхалку за довге мовчання.
Протестувальників також підбадьорили грузинська співачка Ніно Катамадзе, актор Джаред Лето, а на один із постів білоруського користувача Twitter, який закликав світ підтримати протести в його країні, відреагував Ілон Маск, запитавши, «чим можна допомогти». Така підтримка дуже важлива для білорусів, які попри всі труднощі сьогодні традиційно збираються на вечірній мітинг по всій країні.
Фото: AFP
