Підлітковий журнал «Однокласник» у 2023 році відзначив свій столітній ювілей. Від самого початку існування, з 1923 року, він мав назву «Червоні квіти», видавався в Харкові та був офіційним друкованим органом Головсоцвиху — управління, яке в радянській Україні відповідало за дошкільні та шкільні установи, підвищенням кваліфікації соціальних працівників тощо. У 1931 році, після об’єднання з виданням для молодших школярів «Більшовиченятко», журнал перейменували на «Піонерію», і він проіснував аж до початку 1991 року, коли отримав свою теперішню назву.

За століття безперервного існування він був дуже різним, багато чого в ньому змінювалося, але завжди публікувалися найвідоміші українські літератори — від Миколи Трублаїні, Всеволода Нестайка, Григора Тютюнника та Михайла Стельмаха до Оксани Забужко, братів Капранових, Богдана Жолдака, Михайла Слабошпицького, Юрія Андруховича й Олександра Ірванця. У третьому числі 2022 року на обкладинці журналу був Сергій Жадан і гурт «Жадан і Собаки». Ось тут на відео головний редактор видання (а також науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва) Тарас Фролов розповідає про історію журналу та трансформації, які з ним з ним відбувалися.

«Детектор медіа» поговорив із Тарасом Фроловим, який очолив журнал у 2022 році, про те, чому підлітки не читають, як обирати теми для журналу, коли майже все можна знайти в інтернеті, чи можуть конкурувати друковане видання з тіктоком і як виживає видання під час війни.

— Тарасе, які особливості журналу «Однокласник» ви б назвали?

— «Однокласник» розрахований на підліткову аудиторію. Зараз залишилося небагато періодичних видань в Україні, які працюють саме з такими читачами. Друга наша особливість — це друковане видання, яке, звичайно, публікує уривки матеріалів на сайті, але повну версію можна прочитати у журналі. Третя історія — ми робимо і пізнавальний, і розважальний контент. А четверте — журнал «Однокласник» тримає друк уже 100 років. Ми виходили під різними назвами, редакційні архіви збереглися і є послідовність із 1923 року.

Тарас Фролов

— Який контент переважає в журналі?

— Зараз ми збільшили кількість контенту, бо внесли зміни в дизайн і верстку журналу. Це дозволило нам збільшити кількість знаків на одній сторінці вдвічі, й тому ми можемо розказати більше. Ми приділяємо більше уваги пізнавальним історіям та освітньому контенту про науку, технології, культуру та компʼютерні ігри. Ми чули зауваження, що ніхто це читати не буде, підлітки зараз такого не розуміють. Вони сидять у тіктоці, телеграмі та ютубі. З досвіду наших маленьких фокус-груп, які ми проводили у редакції під час майстер-класів для підлітків, побачили, що соціальні мережі нікуди не дінуться, як і всі смартфони, але від того підлітки не стали іншими, менш допитливими щодо того, що відбувається у світі. Ми думали про необхідність розширяти свою присутність у соціальних мережах. Зараз у нас велика аудиторія у фейсбуці, завдяки якій ми отримали торішню фінансову підтримку. Але це не читачі журналу. Ми збираємося розширювати свою присутність у телеграмі та створити канал на дискорді.

— Як ви наповнюєте сайт?

— У нас немає поки технічної можливості на сайті зробити пейвол, тому зараз на нашій сторінці можна глянути уривки з журналів і скласти уявлення про випуски, щоб замовити його. Ми розуміємо, що друковане видання має залишатися, але не можемо покладати великих сподівань (на те, що журнал буде існувати. — «ДМ»). З іншого боку, ми не маємо нехтувати електронними можливостями. Ми хочемо розширитися та дублювати контент і в онлайн-, і друкованому варіантах.

— Як змінилася робота видання під час війни?

— У нас скоротилася редакція: зараз постійно над журналом працює чотири людини. Також співпрацюємо з авторами, які пишуть твори та надсилають їх нам. Ми подумали, що неможливо робити журнал для підлітків, у який вони не будуть вкладатися. Торік ми звернулися до інформаційно-творчої агенції «Юнпрес», що розташована в Києві та займається освітою підлітків із журналістики. У першому номері «Однокласника» за 2024 рік ми опублікували три матеріали, створені студентами агенції, і сподіваємося, що співпраця продовжиться.

Перед журналом постали матеріальні виклики. З початком повномасштабної війни змінилася ситуація на ринку друку. Торік ми вийшли лише з двома подвійними номерами. Ціни на друк зросли, а наші прибутки не змінилися. Через це нам довелося зменшити випуски. Ця проблема залишається й досі. Ми сподіваємося, що зможемо її подолати й продовжити виходити щомісяця та без скорочень.

— Торік вийшло два подвійні номери, а яка була ситуація з випусками у 2022 році?

— У 2022 році вийшли всі номери від 1-го до 12-го. Тільки випустили декілька подвійних номерів. Тоді ще була фінансова подушка, а потім й вона закінчилася. Більша частина наших читачів передплачувала журнал через «Укрпошту». Однак ми як редакція могли отримати кошти від передплатників лише після того, як надрукували та передали наклад «Укрпошті». Для нас це була не передплата, а післяоплата. А для того, щоб надрукувати наклад, ми потребували грошей, що було проблемою. Власне, тому ми не вийшли торік так, як хотіли. Тепер ми припинили співпрацю з «Укрпоштою» і підприємством із розповсюдження «Преса». Редакція не може забезпечити роботу, яку від нас хочуть. З іншого боку, ми не можемо отримати від них зароблених коштів, тому вирішили, що цього року будемо працювати напряму з передплатниками.

— Який зараз наклад «Однокласника»?

— Зараз наклад 200 екземплярів. Наприкінці 2022 року кількість передплат сягала близько 800. У нас є певна кількість передплатників, яким ми надсилаємо примірники. Все інше ми надсилаємо у бібліотеки. Будемо очікувати, що бібліотеки будуть теж передплачувати журнал.

— Як фінансується видання? Тільки з прибутку чи є ще додаткові джерела?

— Зараз фінансуємося винятково з прибутку. Торік у нас були добровільні пожертви на журнал. Невеликі й вони не могли покрити друк, але їх було достатньо, щоб тримати редакцію вкупі. Наразі ми не маємо цих пожертв і тому залежимо винятково від розповсюдження журналу та від того, як його купуватимуть. Ми шукаємо спонсорів, які могли б допомогти нам на початку фінансування. Не втрачаємо надії, що у нас усе вийде. Зокрема, ми писали грантові заявки.

Торік ми підготували ювілейний випуск журналу «Однокласник». Це подарункове видання з матеріалами, які виходили у виданні у 90-і роки. У такий спосіб ми пробували фандрейзити кошти для журналу. Попри ціль у 250 тисяч гривень, ми зібрали шість тисяч.

Зараз у журналі немає реклами, оскільки ми маємо невеликий наклад. Ми не відкидаємо ідею розміщувати оголошення. Для цього просто потрібно збільшити наклади, щоб зацікавити майбутніх рекламодавців.

— Як ви реалізуєте примірники журналу?

— У нас є передоплата на пів року і на рік, до якої можна приєднатися буквально кожного місяця. По-друге, маємо онлайн-магазин на нашому сайті, який запустили минулого вересня. Там можна придбати як свіжі випуски журналу, так і попередні. Торік ми вели переговори з одним з агентств, яке займається розповсюдженням преси в Києві. Зупинилися на тому, що не могли гарантувати постійні наклади. Поки ми не поверталися до цієї теми. Розповсюджувачі преси хочуть працювати, але їм потрібні гарантії, що вони не будуть із порожніми полицями.