Здавалося, що вороги України — на сході й півночі, а на заході — друзі, які підтримують нас у протистоянні російській агресії. Однак саме Угорщина — країна, з якою межує найзахідніша область України — в останні дев’ять місяців регулярно виступала як союзниця радше Росії, ніж України. Як свідчить соціологічне опитування, українці вже звикли до думки, що Угорщина — недружня держава. Аж раптом у кінці листопада угорська президентка і прем’єр зробили заяви на підтримку України, а парламент ушанував жертв Голодомору.

MediaSapiens розбирається, чому Угорщина була проти нас і чи можна вважати, що тепер вона — за нас.

26 листопада Україну в межах Установчого міжнародного саміту продовольчої безпеки відвідала президентка Угорщини Каталін Новак. Це був перший візит угорської делегації на найвищому рівні з початку великої війни. В Україні Новак заявила про повну відповідальність Путіна за війну в Україні. Того ж дня парламент Угорщини вшанував пам’ять жертв Голодомору в Україні, а прем’єр Віктор Орбан висловився за збереження суверенітету України для протидії Росії.

Тим часом, згідно із жовтневим опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», відносна більшість українців вважає Угорщину ворожою державою: таку характеристику їй надав 41% респондентів. Нейтральною Угорщина здалася 26% учасникам опитування, а дружньою — лише 21%. Гірші показники лише в Білорусі та Росії, які 85% та 97% українців відповідно вважають ворожими.

Але якщо з Росією та режимом Лукашенка все зрозуміло, то що спонукає Угорщину, яка перебуває у складі ЄС і НАТО, встромляти Україні палиці в колеса? Адже з початку війни тільки й чути, що Угорщина заблокувала якусь допомогу Україні: то гроші від ЄС, то транзит зброї, то навчання українських військових, то санкції в енергетичному секторі, то ще щось. А нещодавно прем’єр країни Віктор Орбан надів шарфик із мапою Угорщини, до якої приєднані шматки сусідніх країн, зокрема українське Закарпаття. Причини цього феномену слід шукати не в міжнародній, а передусім у внутрішній політиці. А також в історичній пам’яті. 

Історичні травми

У складі могутньої Австро-Угорської імперії Угорщина сама була свого роду імперією: її влада поширювалась на великі території, населені іншими народами. Серед них і теперішня Закарпатська область України, а також уся Словаччина, великі частини нинішніх Румунії, Сербії і Хорватії. На цих територіях угорська влада проводила досить жорстку асиміляційну політику.

У двадцятому столітті країна пережила низку трагічних подій — програш Австро-Угорщини у Першій світовій, союз із гітлерівською Німеччиною і програш у Другій світовій, радянську окупацію тощо, — внаслідок яких втратила дві третини території й понад половину населення. З цієї череди трагічних подій національною ідеєю фікс для угорців стала Тріанонська угода 1920 року, яка зафіксувала втрату територій.

Ревізіонізм, тобто ідея перегляду Тріанонської угоди й повернення втрачених земель, був поширений серед частини угорців і раніше, але команда нинішнього прем’єра Віктора Орбана і його партія Fidesz послідовно роз’ятрювали національну травму. Угорщина раз у раз висувала агресивні вимоги до сусідніх держав, де після Тріанонської угоди утворились великі угорські діаспори — в тому числі до України, де мешкає понад півтораста тисяч етнічних угорців. 2010 року 4 червня — день підписання Тріанонської мирної угоди — відзначають в Угорщині як День національної єдності. Сенс свята в тому, що «кожен член угорської спільноти, що опинився під владою декількох країн, належить до єдиної нації, єдність якої не можуть зруйнувати навіть державні кордони, і це вказує на особисту ідентичність угорців та всієї спільноти взагалі».

І це не порожні слова. Угорщина спростила процедуру отримання угорського громадянства для етнічних угорців, чим скористались, зокрема, чимало українських громадян — для них угорський паспорт став перепусткою в Європу. Орбан збільшив фінансування угорських громад і організацій (у тому числі політичних) за кордоном, заохочував створення різноманітних угорських автономій та надання угорській мові офіційного статусу. В Україні, зокрема, за неофіційної підтримки Угорщини діють дві політичні партії — Партія угорців і Демократична партія угорців України.

Сусіднім державам турбота Угорщини про їхні національні меншини зазвичай не дуже подобається — вони вбачають у ній втручання у їхні внутрішні справи та загрозу роздмухування сепаратизму. А в Україні ідею закарпатського угорського сепаратизму ще й радо підтримала російська пропаганда, адже Росія спить і бачить розпад нашої держави. Угорщина раз у раз виступала проти законодавства, яке утверджувало й захищало статус української як державної і основної мови освіти, вбачаючи в цьому порушення прав угорців. Зокрема, під цим приводом Угорщина з 2017 року блокувала рішення, важливі для європейської і євроатлантичної інтеграції України. Торік для критики українського мовного законодавства Угорщина використала навіть «Кримську платформу» — захід, організований для підтримки цілісності України.

Для Fidesz і Орбана боротьба за права угорської діаспори і «зовнішні вороги», якими призначили уряди сусідніх держав, конвертувались в електоральну підтримку. Водночас, розуміючи важливість членства Угорщини в Євросоюзі та НАТО, а також економічних і політичних відносин із західноєвропейськими державами, у своїх нападках на сусідів Орбан і його команда ніколи не перетинали «червоної лінії» — не порушували питання перегляду кордонів.

«Це абсолютно нереально і неможливо. У військовому, дипломатичному, політичному та економічному плані це було б повною катастрофою для Угорщини. Як член ЄС і НАТО країна була б повністю ізольована, не кажучи вже про те, що Україна у військовому плані набагато сильніша за Угорщину і дала б відсіч. Якщо Орбан час від часу у своїх промовах робить невиразні натяки на такий сценарій, то в першу чергу йдеться не про зовнішню політику, а про звернення до тієї частини місцевих виборців, які є правими екстремістами», — розповів угорський політолог Андраш Рац. 

Хто такий Орбан і чому угорці його обирають

Партія Fidesz (Fiatal Demokraták Szövetsége — Альянс молодих демократів) була створена 1988 року, коли Угорщина ще була частиною соцтабору. Віктор Орбан був одним із її співзасновників. Популярності він набув завдяки виступу на похоронах угорського політика Імре Надя 16 червня 1989 року: двадцятишестирічний Орбан озвучив вимогу вивести з Угорщини радянські війська й провести демократичні вибори. 1993 року він очолив партію, а 1998 року став прем’єр-міністром. За чотири роки партія Fidesz втратила владу й повернулась 2010-го. Відтоді Орбан і його команда не програвали виборів. 2022 року він став прем’єром учетверте поспіль. Скільки це може тривати? Цього року під час закритої промови для партійців Орбан сказав, що Fidesz може мати більшість в угорському парламенті ще сорок років.

Електоральну підтримку Fidesz і Орбану забезпечує консервативна популістська риторика (наприклад, обіцянки ставити угорські проблеми понад усі інші — світові, загальноєвропейські, проблеми сусідніх країн тощо), а також образ ворога. 2014 року таким ворогом був проголошений Джордж Сорос, американський фінансист і філантроп, який народився в Угорщині. Йдучи на вибори, Орбан оголосив, що Сорос прагне влаштувати в Угорщині хаос і взяти її під контроль. Те, що сам Орбан колись був стипендіатом Фонду Сороса, не завадило угорцям повірити у загрозу і проголосувати за Fidesz. 2018 року виборців лякали вже не лише Соросом, а й «Брюсселем» (тобто колективним Заходом) і мігрантами. Орбан і його соратники стверджували, ніби під впливом Сороса уряди європейських держав скасувати квоти на біженців і послабили захист національних кордонів, а імміграція є загрозою для економічних можливостей угорців. Ба більше, влада натякала, що існує міцний зв’язок між імміграцією й тероризмом. Додатковим аргументом проти Євросоюзу стали антиросійські санкції, запроваджені після загарбання Криму. Орбан казав, що з Путіним треба домовлятися, а не «дратувати» його.

2022 року Орбан почав чергову виборчу кампанію з риторикою про необхідність згуртуватися проти «Брюсселя, який нав’язує неприпустимі цінності». Аж тут Росія вторглася в Україну, й небезпек, якими лідер Fidesz міг лякати угорських виборців, різко побільшало. Це й нові санкції, через які посилюється інфляція та гряде енергетична криза; й НАТО, яке мало б не «дратувати» Путіна, а надати йому гарантії безпеки; і Україна, яка сама в усьому винна, бо «відмовилась виконувати мінські угоди», через що начебто й почалась війна. Своїх опонентів Fidesz намагалася скомпрометувати, стверджуючи, що вони мають намір послати угорські війська воювати проти Росії в Україні. При цьому 28 лютого, коли Україна відчайдушно потребувала допомоги у протистоянні російським загарбникам, Угорщина заборонила транзит зброї в Україну через свій кордон. Звісно ж, Орбан зберіг владу.

За риторикою Орбана часто порівнюють із Дональдом Трампом. Угорський прем’єр симпатизує колишньому американському президенту. «Війна би ніколи не почалася, якби ми були трохи щасливішими і президентом США нині був Дональд Трамп, а канцлером Німеччини — Ангела Меркель. Але ми не такі щасливі, і тому почалася війна», — казав він. Як і Трамп, Орбан часом підвищує градус радикалізму — наприклад, цього літа заявив, що угорці є й мають залишатися «чистою расою». Це було занадто вже навіть для його однопартійців — давня соратниця й радниця Орбана Жужа Геґедюш подала у відставку на знак протесту проти Орбанового расизму. 

То Орбан — друг Путіна?

Зближення Орбана з Кремлем почалося ще 2010 року. Для цього були вагомі причини: по-перше, Угорщина залежить від російської нафти й газу більше за інші європейські держави, по-друге, саме Росія могла підтримувати Угорщину на противагу «колективному Заходу», стосунки з яким погіршувались. Орбан уклав із Росією угоду про будівництво двох енергоблоків і модернізацію угорської атомної станції в місті Пакш, а 2021 року домовився про довгострокове постачання газу.

Орбана й Путіна пов’язує ще одна спільна риса — зневага до демократичних цінностей. Йдеться не лише про пропаганду консервативних «традиційних» цінностей, заборону так званої «ЛГБТ-пропаганди» тощо, а й контрольовані владою медіа.

Орбан пояснює свою готовність домовлятися і співпрацювати з Росією навіть тоді, коли ця держава стає парією для цивілізованого світу, тим, що це вигідно для Угорщини (а угорські інтереси, згідно з його риторикою, мають завжди бути передусім). Втім є версії, що не обійшлось без шантажу — нібито в Кремля є компромат на Орбана. Доказів цьому немає, але Орбан часто поводиться так, ніби виконує прямі вказівки Кремля. Наприклад, двічі заблокував санкції Євросоюзу проти глави російської церкви — патріарха Кирила. Це вже точно не можна пояснити інтересами Угорщини. Також немає зрозумілих пояснень, чому Угорщина блокує вступ Швеції і Фінляндії до НАТО. «Це добре лише для Росії, більше ні для кого», — висловив думку Андраш Рац. А ще ж Угорщина нібито намагалася заблокувати 18 мільярдів грошової допомоги Україні від Євросоюзу. Ну, і вишенька на торті — рішення Угорщини розбудовувати відносини з Іраном, який продає Росії зброю для ударів по Україні. 

Чому угорська влада раптом змінила риторику?

«Відповідальність Владимира Путіна за цю війну очевидна, і угорці завжди і у всьому виступали проти цього страждання і кровопролиття. Ми є сусідами з Україною і наші сусіди можуть покладатися на нашу допомогу. Сусіди завжди залишатимуться сусідами», — заявила президентка Угорщини Каталін Новак, приїхавши до Києва. Новак — заступниця голови партії Fidesz. Тим часом Орбан заявив, що треба «дбати, аби Україна залишалась суверенною державою, аби Росія не могла загрожувати Європі». Крім того, Угорщина обіцяла Україні 187 мільйонів євро допомоги й погодилася ратифікувати вступ Швеції й Фінляндії до НАТО. Що сталося?

Цій зміні риториці передувала низка подій. По-перше, відбулися проміжні вибори у США, які продемонстрували, що перемога Трампа в 2024 році, про яку неодноразово вголос мріяв Орбан, під великим питанням.

По-друге, на саміті Великої двадцятки найпотужніші держави світу схвалили спільну заяву, в якій засудили війну Росії проти України й закликали Росію вивести війська із «визнаної території України», тобто за кордони 1991 року. Тобто Росія дедалі більше занурюється в міжнародну ізоляцію.

По-третє, Європарламент визнав Росію державою — спонсоркою тероризму. Попри те, що резолюція не має прямих юридичних наслідків, вона має велику політичну вагу. Відкрито захищати Путіна стає небезпечніше.

І головне: Євросоюз рішуче пообіцяв позбавити Угорщину грошової допомоги. 

Отже справа лише в європейських грошах?

Угорщина отримує великі дотації від Євросоюзу й сильно від них залежить. Водночас Євросоюз має серйозні претензії до Угорщини вже багато років, а 2018 року депутати Європарламенту навіть проголосували за початок штрафної процедури через ризик «порушення у країні цінностей Євросоюзу». Занепокоєння депутатів викликала, зокрема, ситуація з незалежністю судової системи, свободою самовираження, правами меншин та мігрантів, а також корупція. А три рокі потому міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн навіть зажадав провести референдум щодо можливості викинути Угорщину з Євросоюзу. Але всі ці заходи були марні: накладенню штрафних санкцій заважала бюрократія, а виключити Угорщину з ЄС проти волі самої країни взагалі неможливо — немає такого механізму. Сама Угорщина, попри антиєвропейську риторику, не мала планів виходити з Євросоюзу принаймні до 2030 року, допоки заплановані великі дотації ЄС на стабілізацію економіки Угорщини.

Але, як показує практика, можна розхитати навіть європейську бюрократію. «Жахливий Брюссель» почав блокувати гроші, які повинні були надходити до Угорщини за різними програмами: спочатку понад сім мільярдів євро на постковідне відновлювання, потім ще сім із половиною мільярдів євро із фонду ЄС на розвиток. Після цього уряд Віктора Орбана швидко пообіцяв провести 17 реформ для покращення системи боротьби з корупцією.

24 листопада Європейський парламент ухвалив резолюцію із закликом заморозити фінансування Угорщини. Євродепутати заявили, що 17 заходів для виправлення ситуації, узгоджених Єврокомісією та Угорщиною, «недостатньо для усунення наявного системного ризику для фінансових інтересів ЄС», навіть якщо їх втілять. На думку євродепутатів, ризик нецільового використання грошей ЄС в Угорщині зберігається, і Комісія не повинна затверджувати план відновлення і стійкості Угорщини, доки країна повністю не виконає всі рекомендації у сфері верховенства права і всі відповідні рішення Суду ЄС і Європейського суду з прав людини.

Нагадаємо, що саме 24 листопада з’явилося повідомлення про згоду Угорщини погодити вступ нових членів до НАТО, а 26 листопада Путін виявився винним у розв’язуванні війні.

Гроші — не єдиний козир Євросоюзу. Покарати Угорщину можна також позбавленням голосу в ЄС. Якщо раніше здавалося, що Брюссель ніколи не наважиться використати цей механізм, то зараз ставки піднялися надто високо і, здається, вже нема нічого неможливого. Навряд чи Орбан, як досвідчений політик, цього не розуміє. З іншого боку, не варто поспішати оголошувати Угорщину цілком дружньою до України, адже й Росія має свої важелі впливу, а Орбану й Fidesz потрібні будуть «вороги», аби виграти наступні вибори.