Багато років українські організації громадянського суспільства та експерти просували ідею викладання медіаграмотності у школі, згадуючи серед головних загроз, яким повинна протистояти медійна грамотність і критичне мислення українців, російську інформаційну агресію. Після 24 лютого ні в кого не залишилось сумнівів, що в інформаційному просторі розгортається один із вимірів війни, в якій Росія намагається знищити Україну. Черкаська вчителька Катерина Молодик, інтерв’ю якої MediaSapiens публікував нещодавно, розповіла, що з перших днів великої війни зустрічалась із учнями, аби допомогти їм упоратись із тривогою та впорядкувати картину того, що відбувається в країні. Можна сказати, що медіаграмотність просто зараз, у час війни, стає частиною захисних механізмів українського суспільства. А вчителі, які допомагають дітям розвинути навички медіаграмотності і критичного мислення, виконують надважливу місію. Ми поспілкувались із кількома такими викладачами й запитали, як змінилась їхня робота в час великої війни.

Сергій Шкодич працює в приватному ліцеї IT Step School у Рівному. Викладає історію, громадянську освіту та правознавство. Бере участь у програмі USAID «Мріємо та діємо» — організовує і проводить заходи з медіаграмотності для учнів різного віку, зазвичай для старшокласників. «Після 24 лютого я працюю, й доволі активно. Провів близько п’ятнадцяти мінітренінгів, семінарів і вправ. Працюючи у школі, я впроваджую елементи медіаграмотності у свої уроки. Наприклад, вивчаючи історію, ми з учнями вчимося знаходити та викривати маніпуляції, фейки, пропаганду, відрізняти факти від суджень», — розповідає Сергій. Під його керівництвом школярі вчаться шукати першоджерело інформації, захищати свої скриньки та акаунти у соціальних мережах, критично оцінювати та фільтрувати медійні повідомлення.

За його словами, у сфері викладання медіаграмотності і до 24 лютого весь час з’являлося багато нових курсів, тренінгів і навчальних матеріалів. Але після початку великої війни «критичне мислення, медіаграмотність і навички кібербезпеки — це must have».

Вчителька переяславської гімназії №2 на Київщині Наталія Литвин веде курс із медіаграмотності не лише для дітей, а для всіх охочих у громаді. «З початком війни зацікавленість у наших заняттях зросла, — розповідає вона. — Зараз важливо відрізняти фейк від правдивої інформації, захиститись від кібератак, вміти вберегтися від тролінгу та цькування в інтернеті, адже ми всі зараз вразливі». Наталія каже, що учні часом є взірцем для вчителів, адже не впадають у відчай і допомагають одне одному.

Вчителька з Харківщини Наталія Кривко викладає медіаграмотність із 2020 року. Ми вже писали про її досвід викладання медіаграмотності у школі невеликого міста. Торік аудиторія просвітницьких заходів, які вона організовує у Лозовій на Харківщині, розширилась — крім дітей і молоді, на них почали ходити старші люди. Після 24 лютого Наталія провела кілька онлайн-заходів, де говорила про медіаграмотність, інформаційну гігієну та захист від агресії в мережі. В офлайні працювати у прифронтовому регіоні не ризикували, до того ж, виникали проблеми зі зв’язком.

«Змінилося ставлення учнів, — розповідає Наталія. — Вони стали активніше вступати в дискусії, ставити запитання, просили надати чіткий план, як перевіряти новини. Війна стала для них великим випробуванням, але вони змогли у цих умовах застосувати отримані знання і навички». За її словами, після 24 лютого вона стала дедалі частіше зустрічати поняття «медіаграмотна спільнота».

Фейків, за спостереженнями Наталії, у час війни дуже побільшало, особливо у вайбері та телеграмі. «Я знаю людину, яка беззастережно довіряє всьому, що там пишуть. Майже 80% фейків стосуються війни — неправдива статистика втрат, брехня про окуповані території, маніпуляції фотографіями руйнувань, — каже вчителька. — Споживання інформації має бути правильним і безпечним. Мої друзі часто, перш ніж опублікувати щось у соцмережах, просять мене перевірити, чи правдива це інформація».

Олександра Лихолай вісім років викладає історію, правознавство та громадянську освіту у Запоріжжі. Медіаграмотність почала викладати 2019 року, долучившись до проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність». Олександра інтегрувала елементи медіаграмотності у свої уроки історії та громадянської освіти для старшокласників. На уроках історії вона приділяла багато уваги критичному осмисленню пропаганди часів першої і другої світових воєн; аналізувала разом  з учнями приклади мови ворожнечі та дегуманізації; вчила школярів протистояти дезінформації.

Після повномасштабного вторгнення у прифронтовому Запоріжжі діти перейшли на дистанційне навчання. «На уроках громадянської освіти ми з десятикласниками виявляємо пропаганду та вчимося їй протистояти, — розповідає вчителька. — Із одинадцятикласниками розглядали приклади з історії воєнної пропаганди. На початку вересня я проводила для десятого класу універсальний урок “Медіаграмотність під час війни” від IREX».  За спостереженнями Олександри, після 24 лютого у школярів не виникає сумнівів щодо актуальності медіаграмотності в повсякденному житті. Вона каже, що медіаграмотність «нарешті стала на своє законне місце однієї з ключових компетентостей», а також стала більш актуальною для дорослих, а не лише для дітей.

«Складніше стало працювати з темами мови ворожнечі та дегуманізації: не про все можна говорити, щоб не травмувати дітей, — розповідає Олександра. — У них дуже різний досвід війни. У дитини, яка виїхала з Запоріжжя та перебуває за кордоном, досвід буде не таким, як у дитини, яка приїхала до Запоріжжя з окупованої території». За її словами, досвід дистанційної роботи під час епідемії коронавірусної хвороби був помічним, коли навесні 2022 року довелося знов організовувати навчання онлайн та «збирати» дітей після кількатижневої паузи. «Під час війни дітям стало важче зосереджуватись, — ділиться спостереженнями Олександра Лихолай. — Вони швидше втомлюються, гірше фокусують увагу. Разом із тим проявляється або повна байдужість до освіти, або взагалі — більша зацікавленість. Діти, готові працювати, надзвичайно надихають». Втім зараз, коли обстріли Запоріжжя посилились, чимало її учнів — зокрема й тих, які приїхали до Запоріжжя з окупованих територій — мусять виїжджати в безпечніше місце.

Олександра каже, що важливо не припиняти працювати над впровадженням елементів медіаграмотності в різних навчальних предметах. Вона вважає це ефективнішим, ніж викладання медіаграмотності як окремої дисципліни.