Автор статті «Вторжение России на Украину (2022)» в російськомовній Вікіпедії — американець з українським корінням Олег Юнаков. Він глибоко досліджує київську архітектуру, хоча поїхав з України ще в дитинстві — і ще за радянських часів. Олег — дописувач Вікіпедії з багаторічним стажем. На його рахунку близько двох тисяч власних статей і понад 30 тисяч доповнених. Олег — адміністратор та член арбітражного комітету російськомовного розділу Вікіпедії.

Статтю про російське вторгнення в Україну Олег написав у перші пів години великої війни. «На» в заголовку статті — не його вибір, а граматична вимога російськомовної Вікіпедії. Стаття вже в перші дні почала бити всі рекорди відвідуваності на Вікіпедії, і її намагався заблокувати Роскомнагляд. Говоримо з Олегом про тиск, якого зазнають редактори російськомовного розділу Вікіпедії, та намагання Арбітражного комітету убезпечити вікіпедистів.

Олег Юнаков на роботі в Рокфеллерському центрі (Нью-Йорк, 2019)

— Олеже, ваша стаття «Вторжение России на Украину» (2022) з’явилася в перші хвилини після початку повномасштабної війни і першу її версію ви написали власноруч. Ви сказали: «Була ніч, усі спали, а я ж в Америці, тому мав час. Костяк зробив за пів години, після чого потрібно було відобразити багато інформації». Як вам це вдалося? Таке враження, що ви знали про момент нападу…

— Я до свого сорому до останнього дня помилково вважав, що Путін не піде на повномасштабний напад, а просто пограє м’язами з НАТО. Хоча в якийсь момент я дізнався, що на кордон стягують кров у надвеликих кількостях, і подумав, що, можливо, це не блеф. Адже для різних компонентів крові потрібні спеціальні умови зберігання. Скажімо, плазма зберігається за температури до –20Сᵒ, а червоні тільця за — 2–6 Сᵒ і лише впродовж місяця. Тобто, якщо це показуха, то вона дуже далеко зайшла.

Але тільки-но мій знайомий Дмитро Фальберг надіслав посилання на повідомлення про ракетні удари із запитанням: «Почалося?», я збагнув, що, на жаль, таки почалося. Перевіривши низку джерел, пересвідчившись, що це не вкид, зрозумів, що межу перейдено. І почав писати статтю.

У Вікіпедії немає поняття «автор статті». Людина може бути автором початкової версії і потім співавтором. Так, я її створив, є першим редактором, який потім не раз доповнював текст, але Вікіпедія — це проєкт, у якому будь-яку статтю можуть редагувати й доповнювати інші. Відсутність одного авторства — одна з найбільших переваг Вікіпедії. Залученість різних авторів забезпечує збалансований підхід. Будь-хто має право доповнювати, посилаючись на авторитетні джерела й дотримуючись правил Вікіпедії. У статті про вторгнення вже сотні редакторів.

Втім ця тема залишається важливою для мене, я зробив кілька сотень правок. Щодня доводиться вносити інформацію про бомбардування в різних містах, руйнування пам’ятників архітектури. Але за сім місяців наповнення цієї статті вийшло далеко за її межі. З’являються нові статті на цю тему, і щодня я вношу в них десятки правок. Бо війна триває й актуальність її зберігається.

Із листування Олега Юнакова з авторкою матеріалу

— Які ще статті про війну в Україні ви особисто створили за цей час?

— Наприклад, статті про більшість убитих в Україні російських генералів, про бої за Чорнобаївку, блокаду Маріуполя. Із моїх улюблених — стаття про фразу «А я сейчас вам покажу, откуда на Беларусь готовилось нападение». Гадаю, більшість читачів знає, кому належить ця цинічна тирада (Олександру Лукашенку — самопроголошеному президенту Білорусі. — «ДМ»). Я створив цю статтю трьома мовами — російською, українською й англійською. Статтю вже намагалися видалити в російськомовному розділі. Втім лишили, бо в мене досвіду щодо розуміння правил проєкту достатньо. Я в більшості випадків не створюю статтю, яку потім вилучать. Так само марно намагалися видалити статтю про бої в Чорнобаївці. Власне, як і статтю про вторгнення в Україну — намагалися, але не видалили.

Серед інших моїх статей — «Украинский закон о принудительном изъятии имущества резидентов России», «Военный бюджет России», яку я переклав з англомовного розділу, «Заявление Украины против России в Международный суд ООН (2022)», про низку героїв України, на жаль, посмертно. Серед них — Дмитро Чавалах, Павло Федосенко, Максим Білоконь, Ігор Бездай та багато інших. Є й кілька інших трагічних статей: «Евгений Николаевич Баль» — журналіст, громадський діяч, моряк, який у 70 років помер після катувань; «Вера Гирич» — журналістка «Радіо Свобода», яку вбила російська ракета. Зрозуміло, що ніхто не намагався вбити конкретно її, але, як каже пропаганда, використовуються високоточні російські ракети, які вбили журналістку у неї вдома в Шевченківському районі Києва, де я раніше жив.

Також я створив статтю про радянський мультфільм «Сокровища затонувших колаблей», якому вже понад 30 років: у його сюжеті побачили зв’язок із загибеллю крейсера «Москва». В мультику студенти й піонери знаходять на Чорному морі німецький есмінець часів Другої світової війни, який називається «Z-29». Це дозволило коментаторам порівняти літеру Z, яка маркує клас суден нацистської Німеччини, із символом російського вторгнення в Україну. А батискаф, на якому у мультфільмі мандрують персонажі, називається «Нептун», що співзвучно з назвою крилатої ракети, яка, за інформацією української влади, відправила на три букви крейсер «Москва». Ще я поклав початок статті про «Символы российского вторжения на Украину» — зокрема, про букву Z.

— Ще стаття «Резня в Буче»…

— Ні, цю статтю не я створив. Хоча думав це зробити, але було надто важко. Але не буду, крім себе, згадувати нікого з людей, хто вносив інформацію в статті, бо зараз це небезпечно для них.

Стаття «Вторжение России на Украину» впродовж трьох днів була більш відвідувана, ніж заголовна сторінка російськомовної Вікіпедії. Причому один день майже вдвічі: 2 березня 2022 року її переглянули 872 676 разів проти 488 243 переглядів заголовної сторінки.

— Повернімося до статті «Вторжение России на Украину». Для чого ви її створили?

— Основна мета, як і в написанні будь-якої статті, — зробити доступною об’єктивну інформацію і розкрити тему. Потім у Росії запровадили цензуру й заборонили говорити правду, що це війна. Назва «спецоперація» — боягузлива спроба не називати речі своїми іменами. В принципі, можна сказати, що це спецоперація в межах війни, яка триває з 2014 року. Але це все ж таки це війна.

За вживання слова «війна» почали саджати на 15 років. Умисне введення в оману з боку російської влади дійшло до абсурду. До самого нападу Путін казав, що не нападе. Потім — що у війні не беруть участі строковики. І лише після того, як багато хто з них потрапив у полон, Путін був змушений визнати, що нібито не знав. Такий собі головнокомандувач, який не знає, що в нього цілі армії строковиків посилали на війну.

Далі Путін казав, що лише допомагає так званим народним республікам, які, на думку Росії, існують на загарбаних до 2022 року територіях Луганської й Донецької областей. Але при цьому почав захоплювати Харківську, Херсонську і Запорізьку області. Знов-таки, Лукашенко сказав, що «у Росії немає цілі захопити Україну», те ж саме Лавров сказав 10 березня, мовляв, «Росія не нападала на Україну». Він це заявив, коли помирали сотні людей. А потім 28 травня, пам’ятаю, спікер Держдуми Росії В’ячеслав Володін цинічно заявив, що це Байден та Зеленський увійдуть в історію як президенти, які «влаштували голодомор» на планеті.

Отже, мета статті — показати правду. Можна сказати, в кожної сторони своя правда. Можливо. Але редактори Вікіпедії намагаються показати позицію міжнародних ЗМІ, які менш зацікавлені в тому, щоб доносити дезінформацію.

— Генпрокуратура Росії через Роскомнагляд пригрозила заблокувати статтю «Вторжение России на Украину (2022)», якщо її не змінять у відповідності до вимог керівництва країни. Ви серйозно сприйняли цю погрозу?

— Повторю, що авторство статті у Вікіпедії — поняття умовне. І за весь час існування такої популярної статті вона мала сотні авторів. Але для мешканців Росії чи Білорусі таке авторство чи співавторство означає тюремне ув’язнення. Двох моїх колег заарештували лише за те, що вони вносили правки до Вікіпедії. Щоправда, звинувачення одного з них потім намагалися перекинути на іншу статтю кримінального кодексу, але причина його потрапляння до в’язниці саме в цьому. Їх обох визнали в’язнями сумління. Це Марк Бернштейн та Павло Перніков. Обидва — громадяни Білорусі. Після їхнього арешту ми ухвалили безпрецедентне рішення: приховувати ніки редакторів статей, пов’язаних із воєнною тематикою. Після цього арешти учасників редагування припинились. Хоча погроза блокування Вікіпедії та штрафів, на жаль, залишилися.

Мені в цьому плані простіше, бо я живу у вільній країні. Але ми не знаємо, що може бути завтра з іншими країнами. Можливо, завтра умовно Придністров’я почне наслідувати політику Путіна. Тому ми закриваємо особисті дані всіх редакторів, які вносять правки у статті на воєнну тематику, навіть тих, хто мешкає в нормальних країнах.

На мене самого тиску не було, але написали пару-трійку пасквілів з дезінформацією. Я ставлюся до цього спокійно, адже вже кілька десятиліть живу в цивілізованих країнах. А ось тим, хто сидить у в’язниці авторитарного узурпатора, на жаль, непросто. Я дуже сподіваюсь, що їх звільнять ще до того, як на їхнє місце посадять «останнього диктатора Європи».

Арешт за внесення інформації до Вікіпедії — це абсурд: у Вікіпедії будь-яка інформація не є думкою того, хто її вносить. Це має бути думка, вже десь опублікована, ми лише переповідаємо. Будь-яка енциклопедія — це третинне джерело. Первинне — подія або факт, вторинне — коли хтось описує первинне, а третинне — опис узагальнених джерел або безпосереднє узагальнення інформації. Без авторитетного джерела інформацію до Вікіпедії вносити не можна.

— Редактори Вікіпедії намагалися знайти якісь обхідні маневри, оборонялися. Вивісили спеціальний банер, який давав можливість обійти перешкоди до цієї статті. У перші дні існування статті ви розповідали: «Після того як вивісили банер, статтю читають навіть більше, ніж першого дня. 870 тисяч за день та всього — майже 5 мільйонів. Це найвідвідуваніша стаття у російськомовній Вікіпедії». Яких іще заходів ви вжили?

— Я — член Арбітражного комітету. Він складається із шести людей, які ухвалюють рішення й можуть допомагати всьому розділу в цілому. Вікіпедія — колективний проєкт, Арбітражний комітет — теж колегіальна група, і ці рішення ухвалюються після обговорення всіма членами комітету. Внутрішні обговорення ніхто не буде розголошувати, але про вже оприлюднені можна говорити. Ми стали першим складом, якому довелося працювати в неординарних умовах — коли війну веде держава, громадянство якої має більшість редакторів російськомовного розділу Вікіпедії. Ми мусили ухвалювати рішення, які впливають на цих людей.

По-перше, у нас є з десяток тем, до висвітлення яких діє примусове посередництво. Посередники — це люди, які допомагають дотримуватися нейтральності в цих суперечливих темах. Наприклад, вірмено-азербайджанський конфлікт, башкирсько-татарське питання, питання Дагестану, неакадемічність, атеїзм, релігія, ЛГБТ, а також тематика України.

На тлі загострення ситуації з Україною і з причини того, що в посередництві лишився лише один активний учасник, ми тимчасово надали права посередника колишнім арбітрам, які були в п’яти скликаннях, є адміністраторами і перебувають поза територією Росії й України.

По-друге, через попередження Роскомнагляду, який заборонив медіа згадувати низку інформації з теми війни в Україні, ми обмежили використання ЗМІ, які піддані впливу цього органу цензури, як джерела. ЗМІ, які підконтрольні Роскомнагляду, ми дозволили використовувати тільки для подання офіційної позиції Росії або російської версії подій і лише з атрибуцією.

По-третє, через імовірність тиску на учасників з боку державних органів ми вирішили тимчасово зняти прапор чек-юзера з одного з редакторів із Росії. Він був єдиною людиною, у якої російські органи могли силою отримати інформацію про адреси провайдерів будь-якого з редакторів Вікіпедії. Чек-юзер — це учасник із розширеними правами, який може бачити, які IP-адреси ховаються за ніками. Як людина цей редактор показав свою повну порядність. Рішення не пов’язане з тим, що він недостатньо лояльна людина, це лише для його захисту.

І по-четверте, з початком реального блокування ЗМІ, а також із високою ймовірністю блокування самої Вікіпедії, ми вирішили розмістити банер, який ви згадали, з одного рядка: «Доступ к Википедии могут заблокировать в России из-за статьи о вторжении на Украину. Узнайте, что делать». На тексті було два посилання: перше на статтю про вторгнення, а друге — що робити, якщо статтю заблоковано.

Якби Путін з однодумцями захотіли заблокувати Вікіпедію, вони би спокійно це зробили. Тому інформувати людей про можливе блокування, повісивши банер на заголовній сторінці, було дуже важливо. І це важливо було зробити до блокування, адже люди мають прочитати і зберегти цю інформацію. А далі ми були готові видавати прапори з обходу блокування, тому що використання VPN у Вікіпедії заборонено й такі під’єднання блокуються. А в разі блокування Вікіпедії був би тимчасовий дозвіл на використання VPN, і ми б видавали всім прапори з обходу блокування. Хоча я чув, що в Росії пориваються заборонити і VPN, але це складно зробити.

— Правильно я розумію, що не можна заблокувати окрему статтю, тому що це тягне за собою блокування всієї Вікіпедії?

— Вікіпедія є в реєстрі заборонених сайтів уже десять років. Все, що може зробити Роскомнагляд, — заблокувати Вікіпедію для доступу на території своєї країни. Поняття «своєї країни» для Росії розтяжне: сьогодні вони захоплюють одну область України, завтра можуть захопити, наприклад, Придністров’я. 2016 року Путін сказав: «Кордони Росії ніде не закінчуються». Але вони не можуть заблокувати Вікіпедію для доступу в інших країнах. Та й блокування в Росії було б тільки для менш досвідчених користувачів, а інші змогли б його обійти.

У серпні 2015 року Роскомнагляд формально за рішенням судді Астраханської області вимагав в адміністрації Вікіпедії видалити статтю про чарас. Це наркотична сировина, про яку я дізнався лише після блокування. Спрацював ефект Стрейзанд: спроба щось приховати в інтернеті призводить лише до більшої популярності того, що намагаються приховати.

Оператори зв’язку, які надають доступ до інтернету, заблокували статтю «Чарас (наркотическое вещество)» в російськомовній Вікіпедії. Але через те, що Вікіпедія працює за протоколом SCP, це означає, що всі inscription, які пересилаються, видозмінюються, щоб їх не можна було просто так прочитати, тому провайдери не можуть блокувати окремі сторінки. І блокування однієї статті призвело до блокування усіх статей Вікіпедії в Росії. Зрозумівши, яку дурницю зробили, наступного дня парламентарі написали, що порушень у статті немає, хоча зміст статті не змінювався. Блокування зняли.

Якщо Роскомнагляд схоче заблокувати Вікіпедію, то спокійно це зробить — може бути, що це скоро відбудеться. Мені хочеться, що цього не сталося, щоб у більшої кількості людей був доступ до правди. Але Росія може піти шляхом Китаю, який створив свій внутрішній інтернет.

— Якщо відбудеться блокування російськомовної Вікіпедії, то доступу до неї не буде на території Росії чи цей розділ буде заблоковано скрізь по світу?

— У всі розділи Вікіпедії містяться всередині wikipedia.org, а вільна електронна енциклопедія належить США. Тому блокування в Росії статті чи всієї Вікіпедії буде спрямоване на внутрішній російський інформаційний ринок. А російськомовний сегмент Вікіпедії не зможуть бачити в Росії, на відміну від користувачів решти світу.

Крім того, російськомовну Вікіпедію редагують не лише з території Росії. Численні автори мешкають в Україні, Німеччині, Америці, Ізраїлі, включаючи «бюрократів» — людей, які видають прапори адміністраторів після ухвалення рішення — голосування всією спільнотою.

Коли різні роскомнагляди намагаються говорити з Wikimedia.ru, бо вважають, що ця некомерційна організація завідує Вікіпедією, це намарно. Вони роблять добру справу — намагаються поширювати відомості про користування Вікіпедією. Але, на жаль, представники цієї організації, як я бачу зараз, притримуються «лінії партії» Росії, і мені це не подобається.

Важливо те, що вони не мають жодного впливу на Вікіпедію. Рішення Вікіпедії про видалення якихось статей, наприклад, за запитом Роскомнагляду, ухвалюється всією спільнотою російськомовної Вікіпедії, серед яких росіян — менш ніж 50%. І поки що не було такого, щоб люди вирішили, що потрібно прогнутися під цензуру. Я чудово розумію, що зараз війна, і приклад Росії не показовий. Але якби на місці Росії була будь-яка інша країна, ті ж США, то реакція спільноти була б така сама.

У Росії є поняття приземлення: що в кожної фірми, яка працює в Росії й має певний вплив, має бути офіс у Росії, щоби, власне, було до кого прийти і з кого взяти, когось оштрафувати чи настрашити. Чому досі не було приземлення Вікіпедії? Бо цей закон, принаймні поки що, стосується лише організацій, які приносять прибуток. А Вікіпедія — некомерційна організація.

Російський телеграм-канал «Медиакиллер»

— Ви убезпечили редакторів. А які настрої панували всередині російськомовної Вікіпедії — серед редакторів, адміністраторів — на момент вторгнення і які панують зараз?

— Є різні думки. Але все ж таки більшість редакторів чудово розуміє: те, що коїться в Україні, це війна, і це погано. І консенсус часто складається за об’єктивне донесення інформації.

Крім того, вже 25 лютого більш 80 активних редакторів російськомовної Вікіпедії написали листа на підтримку українців і проти війни.

Такі терміни, як «спецоперація», в нас одразу заборонили, тому що це погляд держави-агресора, і можна їх використовувати, лише цитуючи офіційні документи Росії. У решті випадків слід говорити «вторгнення», «війна», використовувати терміни ООН («російська агресія проти України»). З цієї причини Вікіпедія викликає нелюбов із боку російської влади. В кінці травня вона подала запит із проханням видалити статтю про фосфорні бомбардування Росією під час війни в Україні. Чи не відразу статтю видалив редактор, який підбиває підсумки, але адміністратор її буквально за пару годин повернув, а ще один прийняв рішення, що статтю потрібно зберегти. Оскаржити рішення непросто. Швидше за все, питання дійте до Арбітражного комітету, члени якого ухвалюватимуть остаточне рішення. І воно не буде в дусі «що погано для Росії, те добре для Вікіпедії». Ми намагаємося прибрати вплив цензури і доносити ситуацію такою, якою вона насправді є. Якщо тема відповідає критеріям значущості Вікіпедії, якщо достатньо авторитетних джерел, які описують це досить докладно, якщо тему подано нейтрально, то вона має право бути у Вікіпедії.

До речі, пісню про Путіна «ла-ла-ла» («Путін — х*йло!») вони не чіпають, розуміючи, що це знову буде публічність, а стаття про цю пісню є більш ніж у 40 мовних розділах Вікіпедії.

— Які ваші матеріали у Вікіпедії перекручували, з яких робили неправильні висновки?

— Були два дописи в телеграмі: «Эксклюзив: автором фейка про обстрел вокзала в Краматорске оказался Олег Юнаков, известный администратор Википедии из Киева, теперь живущий на Западе и консультирующий зарубежные IT-компании» й «Фейк о ракетном ударе по вокзалу Краматорска создал Олег Юнаков» із сотнями тисяч переглядів та сотнями коментарів, у кожній фразі містять тенденційну помилку, огорнуті в брехню. Сама по собі фраза «Фейк о ракетном ударе по вокзалу Краматорска создал Олег Юнаков» читається як «удару не було, а Юнаков створив фейк», але удар був. Питання в тому, хто це зробив, і більшість джерел говорять, що їх завдала Росія, хоча вона все заперечує. Загалом, якщо послухати Росію, вона не нападала, нікого не вбивала — українці самі себе вбивають, самі себе бомблять, самі себе ґвалтують і самі собі руйнують міста.

Російські «критики» вважають, що коли ти просто пишеш правду — що Україна зазнає нападу, вбивств, ґвалтувань, знищення, захоплення території, — це пропаганда, бо не збігається з їхньою «лінією партії».

Мені байдуже: хочуть мене попіарити в такий спосіб — будь ласка. Ще раз: люди, які на цьому розуміються, можуть перевірити, а перевіривши, зрозуміють, що це сміття.

— Ви відстежуєте, яким чином подається інформація про вторгнення Росії в Україну іншомовними розділами, особливо найбільшими?

— Я не стежу за іншими розділами — їх сотні, але доповнюю англомовний і україномовний. В обох цих розділах інформація про вторгнення Росії в Україну є досить об’єктивною. Там не бояться називати речі своїми іменами. Крім цього, я робив низку перекладів із подій, пов’язаних зі вторгненням, у польський мовний розділ, і в статтях, які я там побачив, дані також коректні.

Найпопулярніші статті російського розділу Вікіпедії на початок червня 2022 року

— Прокоментуйте, будь ласка, цю статистику (інтерв’ю було записано на початку червня 2022 року, але до публікації підготовлене лише зараз. — «ДМ»). Про що свідчить, що 20 позицій із перших тридцяти — це імена й об’єкти, пов’язані з війною в Україні, яку розв’язала Росія?

— Ця війна впливає на різні сфери життя і викликає значний інтерес у російськомовної публіки. Люди цікавляться цим та піднімають статистику відвідування статей на ці теми. Як ми пам’ятаємо, попередника Росії — Радянський Союз — розвалила холодна війна та обман. Подивимося, чим скінчиться для Росії ця, вже не холодна, війна.

— Українці, як і раніше, закидають вам використання форми «на Україні»?

— Це нинішня норма російськомовної Вікіпедії, створена 2005 року, а не моя. Російськомовний розділ американської Вікіпедії поки не готовий до цієї зміни. Ми в Арбітражному комітеті визнали, що нинішнє положення цього правила є недостатньо обґрунтованим або сприймається таким значною частиною спільноти, і рекомендували зацікавленим учасникам зібрати всі аргументи за і проти на одній сторінці. Крім цього, 17 липня 2022 року ми провели голосування щодо потреби перегляду правила. За його підсумками, за варіант «так», правило «„в Україні“, а не „на Україні“» треба розглянути, проголосувало 87 учасників. За варіант «ні», правило «"в Україні", а не "на Україні"» не треба розглядати протягом року, — 140 учасників. Це означає, що до 18 липня 2023 року ця форма не переглядатиметься. Швидше за все, ця норма згодом зміниться.

— Олеже, як ви на особистому, людському рівні відчуваєте цю війну?

— Ця війна торкнулася багатьох, зокрема й редакторів Вікіпедії. У той момент, коли я створив і писав статтю про блокаду Маріуполя, з родичами моєї дружини в Маріуполі зник зв’язок. Протягом довгих тижнів ми не знали, живі вони чи ні. Але згодом ми дізналися, що їм пощастило й вони змогли врятуватися 15 березня, коли з блокадного міста змогла виїхати велика колона автомобілів. Дізналися про це теж не відразу, а згодом виявилося, що їх дев’ятиповерховий будинок уже після їхнього від’їзду був повністю зруйнований під час чергового російського обстрілу. З усього будинку вижив лише один старий дідусь, який усвідомивши, що всі його рідні загинули, збожеволів.

Мені вкрай неприємно, якщо не сказати більше, що частина країни, яка раніше була Радянським Союзом, намагається вкрасти шматок іншої країни, яка теж була частиною цього геополітичного утворення. І робить це, вбиваючи мирних мешканців та знищуючи пам’ятники архітектури. Багато хто має родичів в обох країнах, і ця війна посіяла ворожнечу на покоління вперед. Але найстрашніше, що проблема не в одній людині, а в 80 % населення країни, яка її підтримує. Моя теорія проста: немає поганих націй, а є форми правління, які згодом допомагають гнобити людяність. Та ж нація корейців при поділі країни на дві частини породила два різні види індивідуумів. Але всі такі режими згодом відживають. Питання тільки — якою ціною?

Фото — архів Олега Юнакова, скриншоти з інтернету