Народжені в Радянському Союзі пам’ятають постійні розмови про ядерну війну — і полегшення після того, як холодна війна припинилась, а разом із нею, як видавалося, і загроза знищення світу у протистоянні комуністів і Заходу. Для України, здавалося, питання ядерної загрози остаточно знялося з порядку денного з підписанням Будапештського меморандуму 1994 року (насправді ні). Дехто досі вважає, що Україна могла би лишити собі ядерну зброю й шантажувати світ (насправді теж ні).

Згодом Росія не лише поновила радянську практику брязкання ядерною зброєю, а й вивела ядерний шантаж на новий рівень: погрожує перетворити на радіоактивний попіл українців, яких ще недавно називала «одним народом із росіянами». Як реагують українці? Одні скуповують в аптеках йодид калію й обладнують сховища, інші — просто жартують. Прогнози місцевих і зарубіжних експертів також різняться — від «ядерний удар дуже ймовірний» до «ймовірність надзвичайно низька». То наскільки ж усе це серйозно?

Коли Росія знову почала погрожувати ядерною зброєю?

Насправді — аж 2010 року. Тоді Володимир Путін затвердив нову військову доктрину, згідно з якою Росія дозволила собі використати ядерну зброю у відповідь на застосування проти неї або її союзників зброї масового ураження, або коли під загрозу буде поставлене саме існування російської держави. З нової доктрини дивним чином зник розділ про заборону застосування ядерної зброї проти без’ядерних держав, який був у попередній версії, ухваленій 2000 року. За два роки до того Росія напала на Грузію, тому стало ясно: ці зміни — не просто так.

16 березня 2014 року російський пропагандист Дмитро Кисельов у програмі «Вести недели» телеканалу «Россия 1» заявив: «Росія — єдина країна у світі, яка реально здатна перетворити США на радіоактивний попіл». Фраза вмить стала крилатою. 2017 року депутат Державної думи Володимир Жириновський в гостях у пропагандистки Ольги Скабєєвої повторив погрозу — цього разу на адресу Європейського Союзу: «Ми знищимо вас повністю, нічого не залишиться від вас, лише попіл, ядерний попіл».

На відміну від своїх посіпак, Путін завжди віддавав перевагу не прямим погрозам, а натякам, як у фільмі Володимира Соловйова «Миропорядок» 2018 року: «Якщо кимось ухвалено рішення знищити Росію, у нас виникає законне право відповісти. Так, для людства, світу це буде глобальна катастрофа. Але як громадянин Росії і глава російської держави хочу поставити запитання: а навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії?»

Навіть у промові в день нападу на Україну в лютому 2022 року Путін все ще висловлювався обережно: «Хоч би хто намагався завадити нам, а надто створювати загрози для нашої держави, нашого народу, повинні знати, що відповідь Росії буде негайною і призведе до таких наслідків, із якими ви у своїй історії ще ніколи не стикалися. Ми готові до будь-якого розвитку подій. Усі необхідні у зв’язку з цим рішення прийняті».

Що ж змінилось у вересні 2022 року?

Лише 21 вересня 2022 року натяки перетворилися на конкретні погрози. Після втечі російської армії з Харківської області Путін витягнув усі козирі, які в нього залишилися: терор (знищення теплоелектростанцій), припинення постачання газу в Європу, мобілізацію і ядерний шантаж.

«Йдеться про висловлювання деяких високопосадовців провідних держав НАТО про можливість і допустимість застосування проти Росії зброї масового ураження — ядерної зброї. Тим, хто дозволяє собі такі заяви щодо Росії, хочу нагадати, що наша держава також має у своєму розпорядження різні засоби ураження… За загрози територіальній цілісності нашої держави для захисту Росії і нашого народу ми, безумовно, використаємо всі засоби, які є в нашому розпорядженні», — сказав Путін у своєму зверненні до громадян з приводу мобілізації. Насправді, ніхто Росії ядерною зброєю не погрожував — але в квітні тодішній прем’єрміністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що у разі використання проти України такої зброї, Британія застосує свою.  

В зверненні щодо мобілізації Путін також дав зрозуміти, що вирішив оголосити про «приєднання» окупованих регіонів України до Росії. Таким чином на них нібито пошириться російська доктрина, і можна буде застосувати ядерну зброю для захисту «суверенітету та територіальній цілісності Росії». А оскільки Путін говорить про «області» в адміністративних межах, то не окуповані росіянами частини Запорізької, Донецької, Луганської і Херсонської областей також вважатимуться «Росією». Про всяк випадок президент Росії додав: «Це не блеф».

І що на це світ?

«Я не думаю, що він блефує», — сказав на це президент України Володимир Зеленський. На його думку, світ може стримати російську ядерну загрозу.

Радник президента Сполучених Штатів Америки з національної безпеки Джейк Салліван пообіцяв від імені своєї держави рішучу відповідь на будь-яке застосування Росією ядерної зброї проти України. І «катастрофічні наслідки» для Росії. Якою буде ця відповідь, він не уточнив, але сказав, що приватними каналами росіянам уже передали, що на них чекає.

Епітети, які використали представники НАТО для опису наслідків ядерного удару для Росії — не лише «катастрофічні», а й «нищівні», як сказав міністр закордонних справ Польщі Збіґнєв Рау — змусили заговорити колишнього президента Дмитра Медведєва. Він запевнив росіян, що відповіді НАТО не буде: «Вважаю, що НАТО не буде прямо втручатися в конфлікт. Адже безпека Вашингтона, Лондона, Брюсселя для Північноатлантичного альянсу набагато важливіша, ніж доля нікому не потрібної України. Постачання сучасних озброєнь — просто бізнес для західних країн, щоправда, густо замішаний на ненависті до нас. Не більше. Гинути в ядерному апокаліпсисі заокеанські та європейські демагоги не збираються. А тому — проковтнуть використання будь-якої зброї у поточному конфлікті. Якось так…».

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данилов попередив, що Україну не зупинить навіть відсутність реакції світу на ядерний удар. «Якщо не буде відповіді світової спільноти, держав НАТО на таку зухвалу атаку, це не значить, що ми не будемо боронити свою землю. Нас не може зупинити ніхто», — сказав він.

То що це може бути за реакція?

Ядерних держав у світі дев’ять. Окрім Росії це США, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан, Ізраїль і Північна Корея. Теоретично кожна з них може відповісти на ядерний удар по Україні своїм ядерним ударом по Росії, хоча, напевно, Північна Корея точно не буде такого робити. А ось Велика Британія вже заявила, що залишає за собою право відповісти ударом на удар по Україні навіть без згоди інших членів НАТО.

Як повідомляє «Європейська правда», безпекові аналітики виділяють три можливі сценарії реакції США на ядерний удар по державі-партнеру або союзнику. Перший — це використання ядерної зброї у відповідь по російських цілях. Цей варіант малоймовірний через високий ризик ядерного апокаліпсису. Другий — це удар по російських військових та/або політичних об’єктах неядерними засобами. Цей варіант більш реалістичний, але він зробить США стороною російсько-української війни, що може бути небажаним для влади Америки. Третій варіант — це невійськові методи на кшталт дипломатичної та економічної ізоляції та/або зняття обмежень на постачання України всіх видів неядерної зброї. Це здається несерйозною відповіддю, але перетворення Росії на державу-парію теж допоможе перемозі України.

Словом, варіант «Росія б’є по Україні ядерною зброєю, всі мовчки спостерігають» малоймовірний.

Куди і чим може вдарити Росія?

У Росії є різні типи ядерної зброї і різні ракети, які можуть нести ядерні боєголовки. Детальніше різницю між тактичною та стратегічною ядерною зброєю пояснили «Тексти», змоделювавши можливі наслідки удару тактичною ядерною зброєю по Києву і стратегічної — по Львову. Це не значить, що удари будуть саме такими. Власне, використання стратегічної зброї, розробленої для «перетворення на радіоактивний попіл» великих міст, більшості аналітиків видається сумнівним.

Наприклад, аналітики агенції AFP, вважають, що спершу Кремль вдасться до демонстраційних ударів тактичною ядерною бомбою, яка має порівняно невелику потужність. Тактичні бомби створені для обмеженого впливу на поле бою, але Марк Канчіан, військовий експерт із програми міжнародної безпеки CSIS у Вашингтоні, вважає, що Росія, скоріш за все, не використовуватиме ядерну зброю на лінії фронту. Щоб захопити 20 миль (32 кілометри) території, може знадобитися 20 невеликих ядерних бомб — невеликі переваги за величезних ризиків впровадження ядерної зброї та ядерних опадів. Натомість, на його думку, Москва могла б надіслати «сигнал» і уникнути значних втрат, підірвавши ядерну бомбу над водою або в небі над Україною, щоби створити електромагнітний імпульс, який виведе з ладу електронне обладнання.

Легковажити тактичною ядерною зброєю не слід: на Хіросіму й Нагасакі американці скинули саме тактичні бомби порівняно невеликої потужності, але це призвело до капітуляції Японії.

Є й припущення, що Путін може не застосовувати ядерну зброю, а влаштувати теракт на атомній станції, в якому, до того ж, за своєю звичкою звинуватить українців.

Поки що в Америці кажуть, що розвідка не бачить ознак підготовки до застосування ядерної зброї. Але готуватися потрібно.

Що відбувається під час ядерного вибуху?

Якщо коротко — спалах, вогняна куля, теплова та ударна хвилі, які нищать усе на відстані кілометрів. А вже потім — радіація, якої ми звикли боятися.

Щодо кілометрів: нещодавно з’явився сервіс NukeMap, який моделює наслідки ядерного удару в конкретну точку. Обравши потужність удару, можна скласти уявлення про масштаби руйнувань, кількість жертв і площу зараження.

Поблизу епіцентру вибуху вижити можна лише в бункері та за наявності костюма радіаційного захисту. Порятунок тих, хто далі, залежить від різних обставин, зокрема від їхніх власних дій і підготовки. Відома історія Цутому Ямаґуті — японця, який пережив бомбардування і в Хіросімі, і в Нагасакі, після чого прожив іще 65 років.

Що зробити, щоби повторити успіх Ямаґуті?

Усі поважні організації, що відповідають за безпеку за здоров’я людства, мають на своїх сайтах рекомендації стосовно ядерної загрози. Наприклад, американський дослідницький Університет Джонса Гопкінса дав відповіді на найпоширеніші питання щодо поведінки під час вибуху, а Всесвітня організація охорони здоров’я з різних боків оглянула шкідливий вплив радіації.

Загалом знавці зазвичай обнадійливо кажуть, що при ядерному ударі більше шансів вижити, ніж загинути. Головне — не намагатися фотографувати вибух і не робити селфі на його тлі, а діяти.

Електромагнітний імпульс у момент вибуху виведе з ладу всі електроприлади, тому зв’язку точно не буде. Варто заздалегідь домовитися з рідними, як знайти один одного, та в ідеалі придбати радіоприймач на батарейках — першим може «ожити» саме радіо. Також буде потрібен ліхтарик.

Сидіти тижнями в підвалі — погана ідея, адже радіація дістане й там: треба евакуюватися. Для захисту від радіоактивних опадів потрібен додатковий захист — протигази або респіратори, захисні окуляри, дощовики, сміттєві пакети на руки та ноги, а також скотч, щоби все зафіксувати та зробити герметичним. Це все на додачу до речей, які ми й так знаємо: «тривожна валізка», вода, їжа, корм для тварин, ліки…

Під час вибуху треба бути в укритті або негайно сховатися. Якщо не пощастило, слід лягти на землю. На спалах дивитись не можна — є шанс втратити зір. Після вибуху є приблизно десять хвилин, аби знайти укриття від радіаційних опадів.

Максимального рівня радіація сягає в першу годину після атаки, а потім поступово зменшується впродовж доби. Тому лише за 24 години після вибуху починається евакуація. З великою ймовірністю вона буде централізованою, отже треба дочекатися офіційних сповіщень влади. Рятувальники знайдуть спосіб донести інформацію хоча б за допомогою гучномовця.

Вода затримує та змиває радіоактивний пил: якщо заткнути щілини у приміщенні мокрою тканиною і вимитися з милом після перебування надворі, можна зменшити ризики променевої хвороби. Якщо не можете вимитися цілком, витріть відкриті ділянки шкіри вологою серветкою чи мочалкою.

Корисно мати дозиметр. Нагадуємо: до 0,3 мкЗв на годину — нормальний радіаційний фон; 0,3–1,2 мкЗв на годину — підвищений, понад 1,2 мкЗв — небезпечний. «МкЗв» — це мікрозіверти, одиниці вимірювання іонізуючого випромінювання.

А що там із йодом?

Не з йодом, а з йодидом калію. Вже всі чули, що ця сполука нібито захищає від небезпечних наслідків радіації. Цим навіть користається російська пропаганда — нещодавно анонімні телеграм-канали поширили новину, що Росія закуповує багато цього препарату. «Готуються!» — подумали користувачі, хоча насправді Росія робить це щороку.

Докладно про йодид калію можна почитати тут. Профілактично його вживати не можна — слід чекати на вказівку Міністерства охорони здоров’я. В ідеалі треба прийняти ці таблетки за шість годин до впливу радіації, але припустимі межі — за 24 години до вибуху і 8 годин після. В усіх інших випадках це шкідливо. Тому не варто пити ці таблетки просто тому, що Путін щось сказав по телевізору або вам стало моторошно від думки про ядерну бомбу.

Йодид калію не дозволяє щитоподібній залозі накопичувати радіоактивний йод, що призводить до раку. Дозування препарату, який приймається одноразово:

діти до 1 місяця (немовлята й діти під час грудного вигодовування) — 16 мг;

діти від 1 місяця до 3 років — 32 мг;

діти від 3 до 12 років — 62,5 мг;

підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують груддю — 125 мг.

В першу чергу захист потрібен дітям, а після 40 років йодид калію вже не потрібен, адже залоза вже майже не накопичує йод.

Чим утішитися, якщо страшно?

Українці втішаються зазвичай гумором. Та ще й із сексуальним підтекстом. Зокрема, 22 вересня почалась історія з «оргією на Щекавиці», де люди зможуть у разі ядерного вибуху наостанок втілити всі свої фантазії. Кількість мемів і жартів про Щекавицю просто зашкалює, а журналісти Бі-бі-сі сходили на гору й розпитали людей, яких там зустріли, чи готові вони вже почати оргію.

У будь-якому разі набагато легше й природніше жартуватиметься після того, як ви дізнаєтесь, де найближче надійне укриття, й підготуєтесь до ядерного удару.