«Суд у смартфоні» — словосполучення, яке президент Володимир Зеленський вжив на початку березня під час форуму «Україна 30». «Ще один виклик — це усунення зловживань та забезпечення прозорості суду. Я вважаю, що дієвим кроком на цьому шляху можуть стати IT-рішення. За аналогією з державними послугами, у смартфоні ми прагнемо й обов’язково зробимо “суд у смартфоні”. Більшість бюрократичних процедур перейдуть в онлайн, що прискорить судовий процес, мінімізує корупцію та можливості для зловживань», — сказав він. Про які зміни йдеться й чим на практиці відрізнятиметься «суд у смартфоні» від «електронного суду», який існує вже кілька років? Спробуймо розібратися.

Президент обіцяє суд у смартфоні — тож дотепер він був тільки на папері?

Ні, не лише. Автоматизована система документообігу суду, що передбачає занесення всіх документів в електронні бази даних, працює вже десять років. 2017 року на її базі виникла Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Одна з її підсистем називається «Електронним судом» і працює вже кілька років. «Суд у смартфоні» — це цей самий «Електронний суд» у форматі мобільного додатку.

Що робить «Електронний суд»?

Цей сервіс дозволяє учасникам судових процесів подавати електронні документи до судів, а судам — надсилати документи з електронним підписом на пошту учасників судового процесу, зареєстрованих у системі. Словом, це обмін електронними документами між судами й учасниками процесів, який дозволяє, наприклад, безкоштовно подати заяву до суду онлайн. Однак усі документи, які необхідно подати до суду, все одно доводиться збирати в різних інстанціях, стоячи у чергах. Європа пройшла цей етап кільканадцять років тому, й зараз усі необхідні документи в країнах ЄС можна подати до суду й отримати від суду без паперу.

Що, власне, змінилося у сфері електронного обміну документами в судах?

25 травня 2021 року президент підписав закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». Цей закон вносить зміни до Господарського, Цивільного процесуального кодексів та Кодексу адміністративного судочинства, які передбачають, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не буде впроваджена одномоментно, а може запускатися окремими підсистемами або модулями (наприклад, автоматизований розподіл справ, обмін процесуальними документами в електронній формі, ведення справ в електронній формі тощо). Тобто перехід від паперів до електронних документів відбуватиметься поступово.

16 червня президент підписав закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування». Ця система має забезпечити створення, збирання, зберігання, пошук, оброблення і передачу матеріалів та інформації у кримінальному провадженні та взаємодіяти з Єдиним реєстром досудових розслідувань та системою, яка функціонує в суді, а також забезпечувати доступ до матеріалів досудового розслідування. За словами міністра юстиції Дениса Малюськи, «запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування дозволить мінімізувати та, як наслідок, повністю відмовитись у майбутньому від паперового провадження у кримінальному процесі. Система електронного кримінального провадження уже майже готова для застосування у кримінальних провадженнях, що перебувають у Національному антикорупційному бюро, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та Вищому антикорупційному суді, і очікує лише на законодавче врегулювання для початку роботи».

Цю систему впроваджують із 2017 року — чому вона досі не працює?

У судової влади немає повної довіри до електронних документів: як знати, що це не фотошоп? Заступник голови Верховного Суду і голова Касаційного господарського суду у складі ВС Богдан Львов пояснив, що побоювання стосуються «захисту інформації і достовірності документів, що надаються. Рівнятися на досвід західних колег — це, безперечно, дуже правильно. Проте, маючи досвід відвідання верховних судів різних країн, можу сказати, що там, де є повністю електронний документообіг, підробка документів, наприклад, адвокатом і до того була дуже рідкісним явищем. А ми маємо гарантувати достовірність тих документів, що будуть подаватися до суду». Богдан Львов застерігає, що комп’ютерні сервіси не зможуть замінити живих суддів, адже «побачити очі потерпілого ця програма ніколи не зможе».

Є й інша проблема: насправді паралельно розробляються декілька електронних систем. Експерти головного науково-експертного управління Верховної Ради вважають, що доцільніше було би створити єдину систему з різними рівнями доступу до інформації для суддів, адвокатів та інших учасників судового процесу.

Чого бракує в теперішніх електронних системах?

Фактично Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система ще не почала повноцінно працювати. Адвокат Роман Смалюк розповідає, що «електронний суд» працює в тестовому режимі й іноді глючить. «Бракує функцій, які спрощують доступ до правосуддя для неюристів, — коментує правник. — Таких, які допоможуть користувачу підготувати процесуальні документи, сформувати правову позицію в справі, подати документи до суду». У цьому напрямку працюють недержавні організації: експерти програми USAID «Нове правосуддя» розробили платформу «Пошук рішень», яка допоможе оскаржити постанову поліції, звернутися до суду щодо розірвання шлюбу чи стягнення аліментів. Є й інші недержавні сервіси, однак офіційні, державні, не встигають за цим процесом.

«Донедавна не було змоги брати участь у судовому засідання в режимі відеоконференції з дому, офісу чи в іншому місці, — коментує Роман Смалюк. — Але коронавірусна епідемія та карантин стимулювали запровадження цього сервісу. Сьогодні взяти участь у судовому засіданні у некримінальній справі в більшості судів можна навіть із дому, використовуючи спеціальну програму та електронний цифровий підпис».

Ще в процесі розробки, але вже працює електронний кабінет для суддів, у якому вони можуть дистанційно переглядати матеріали всіх розподілених на них справ, а також отримувати в кабінет повідомлення щодо нових документів, поданих у цих справах. «На жаль, наступні заплановані функції кабінету — календар судових засідань та можливість дистанційної підготовки судових рішень — поки що не втілені, адже грошей у бюджеті на це немає», — коментує заступник голови Державної судової адміністрації України Сергій Чорнуцький.

Що ще може завадити розвивати «електронний суд»?

«На перших етапах будуть виникати проблеми: електронні сервіси працюватимуть некоректно, користувачі не хотітимуть відмовлятись від звичного формату роботи, а судам бракуватиме ресурсів і техніки для роботи з новими технологіями, — припускає адвокат Роман Смалюк. — Але цифровізація правосуддя неминуча. Використання сучасних технологій у судочинстві спростить доступ до правосуддя, зробить звернення до суду комфортнішим для людей. Такі технології полегшать роботу й суддям. Важливо, щоб запровадження онлайн-сервісів йшло одночасно з роз’яснювальною кампанією серед суддів і громадян».

«Я не дуже вірю, що в нашій країні скоро й ефективно запрацює "суд у смартфоні", — каже головна редакторка юридичного видання "Lойер" Яна Собко. — Але це шлях, який ми маємо пройти. Карантин нам показав, що без онлайн-правосуддя вже ніяк».

Фото: kitsman.city