21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи — свято, присвячене річниці двох знакових для незалежної України подій: Помаранчевій революції 2004 року та Революцію Гідності 2013-го. Як ці події згадують українські медійники та громадські діячі у соцмережах — в матеріалі «Детектор медіа».

Речник Генерального штабу ЗСУ Дмитро Лиховій пише, що День Гідності і Свободи — це не свято радості, адже на вівтар цієї свободи було і буде принесено дуже багато жертв. Також він зазначив, що з подій на Майдані минуло вже більш як десять років, і багато справ закриваються за строком давності, зокрема й тому, що пасіонарії — на фронті.

Про судові справи, пов'язані з Майданом, згадала і співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Ангеліна Карякіна, яка зустріла річницю революцій в Оксфорді.

Співзасновниця і лідерка ініціативи «Голка» Ірина Федорів розповіла, що досі зберігає куртку, в якій була на Майдані: «Я жодного разу не прала і не ношу більше її ніколи. Коли шукаю мотивацію — дістаю її, вона ще пахне димком, хоча з кожним роком все менше відчуваєш той запах майдану... Впевнена, що у нас все вийде».

Інша співзасновниця «Голки» Маргарита Ситник згадала, що під час Революції Гідності працювала у Росії: «Ніщо так не виховує в тобі патріота і не підносить прагнення боротися за гідність і свободу, як життя в тій країні 404 і за кордоном вцілому».

«За гідність і свободу у нас ще довга боротьба — із зовнішнім агресором, і з внутрішніми ворогами», — додала журналістка у дописі.

Журналіст «Цензор.НЕТ» та радіо «Київ» Богдан Буткевич написав, що у 2013-му не думав, що через 11 років по Україні можуть запускати міжконтинентальні ракети. Але зараз жалкує тільки про те, що у 2014-му «не довели справу до кінця».

Свою ретроспективу про Майдан написала і дружина Буткевича, журналістка та блогерка Цензор.НЕТ Марина Данилюк-Ярмолаєва: «Мені шкода, що багато світлих і крутих людей, які вибороли Майдан — лежать в могилах. А таке людське сміття, як Балицький, Сальдо та Деркач — радіють окупації і поставали гауляйтерами».

Креативний директор Lviv Media Forum та голова Незалежної медійної ради Отар Довженко був небагатослівним, але поширив чимало світлин з Помаранчевої революції.

Фото: Отар Довженко

Фотограф Стас Козлюк зазначив, що всі події і революції не були марними і за 11 років Україна виросла, «попри всі скандали й проблеми обох післямайданних влад».

Співзасновниця проєкту StopFake.org Ольга Юркова поділилася своєю світлиною з часів Майдану.

Головна редакторка сайту «Доступ до правди» та військовослужбовиця Леся Ганжа написала, що більшість людей з її розрахунку під час Помаранчевої революції ще були дітьми. Наймолодшому — всього 7 місяців.

Очільник департаменту комунікацій Державної служби зайнятості Андрій Яніцький розповів, як він заробив на революції і робив ставки на кандидатів у президенти.

Співачка Марія Бурмака пригадала ще одну революцію — на граніті, учасницею якої вона теж була. Також вона поділилась, як вже під час Революції Гідності вона провела на сцені Майдану понад 17 годин.

Своїми спогадами поділилася редакторка медичного напряму в LB.ua Ірина Андрейців. Вона згадала, як люди підтримували активістів. Наприклад, тушонкою.

Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар з'ясував, що одне з гасел Революції Гідності «Я крапля в океані» також популярне в росії, але має повністю протилежне значення. Якщо для українця це означає: я лише одна пересічна людина з обмеженими можливостями й ресурсами, але нас таких тут мільйон, і разом ми можемо практично все, то для росіянина це виправдання, щоб нічого не робити.

Свої спогади написав і голос українських Майданів, генеральний директор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, колишній міністр культури Євген Нищук: «Усвідомте лишень — скільки ми вже пройшли! І маємо йти далі попри все. Бо, як відомо, найтемніша ніч — перед світанком! І наше сонце обов‘язково засяє. Наше сонце перемоги!»

Головне фото: Леся Ганжа