Активність користувача на фейсбуку дає можливість багато чого про нього дізнатися, а потім продавати ці дані у знеособленому вигляді рекламодавцям. Але чи справді це так погано? Одні стоять на тому, що видалити сторінку із соцмережі треба негайно, щоб наші дані не опинилися в руках маніпуляторів. Інші ж кажуть, що персоналізована реклама — це і є бізнес-модель фейсбуку, а від таргетованих рекламних оголошень нікуди не подітися, навіть якщо у вас ніколи не було акаунту у жодній з соцмереж.

Чи не кожен чув про скандал з компанією Cambridge Analytica, яка збирала для виборчого штабу Дональда Трампа дані про мільйони профілів користувачів фейсбуку у США, щоб потім спрямовувати окремих американських виборців на персоналізовану політичну рекламу. Протестом проти таких дій з даними користувачів став рух #deletefacebook («видали фейсбук»). Тоді сторінки почали видаляти й відомі світові компанії. Наприклад, так зробила редакція журналу Playboy, хоча сторінка мала у фейсбуку понад 25 мільйонів підписників. А раніше з фейсбуку видалилися компанії Ілона Маска Tesla та SpaceX.

Але в ході руху #deletefacebook виявилося, що видалити сторінку з фейсбуку не так просто: спершу соцмережа пропонує лише деактивувати акаунт, і всі дані залишаються на серверах компанії. Якщо ж користувач хоче прибрати сторінку повністю, то фейсбук пропонує спершу завантажити архів з усіма даними профілю. Та чи справді передача даних з акаунту (наприклад, відомості про вік, інтереси) — це так погано, і чи завжди це дозволяє нами маніпулювати?

«Детектор медіа» розпитав експертів з діджиталу, піарників і медійників про безпеку даних у соцмережі.

Ми поставили всім експертам три однакові запитання:

1. Чи варто боятися, що ваші персональні дані фейсбук передасть будь-якій сторонній компанії? Чому? Якщо так, то як убезпечитись від цього?
2. Як не «купитися» на політизований контент і політичну рекламу у ФБ?
3. Видаляти сторінку у фейсбуку – ви «за» чи «проти»? Чому?

Данило Ваховський, викладач курсу PR на освітній платформі LABA: «Критичне мислення – ключ до свободи»

1. Я не зустрічав жодної людини, яка би прочитала угоду користувача діджитал-сервісу перед тим, як почати його використовувати. До того ж, великі компанії можуть легко вносити туди зміни без повідомлення. І сьогодні компанія може декларувати захист даних, а завтра (коли хвиля обурення спаде) передасть всю інформацію будь-куди. Чи варто цього боятися? У нашому світі ми вже не отримаємо приватності. Але ми можемо обмежити небажаний вплив на себе.

2. Критичне мислення — ключ до свободи. Але цього не вчать у школі, давайте будемо відверті, державі і політикам не потрібні критично мислячі громадяни — тоді з ними потрібно вести діалог, а не займатися популізмом і пропагандою. Тому поки шлях тільки один — ігнорувати весь політичний і навколополітичний контент. Це не політика, а жуйка для мозку.

3. Я виступаю за видалення всіх акаунтів у соціальних мережах. Приватне життя повинно залишатися приватним, корисний контент не повинен перемішуватися з трешем, не можна віддавати «алгоритму» право формувати стрічку новин.

Дмитро Золотухін, екс-заступник міністра інформаційної політики: «Соцмережева монополія на увагу медіаспоживача — одна з найсуттєвіших загроз демократії»

1. Інформація про витоки масивів персональних даних з'являється останнім часом раз на два місяці. Те, що «Фейсбук» заробляє на накопиченій інформації про користувачів, не є секретом. Це головне джерело прибутку, і вони цього не цураються. Звичайно, має значення, у якому вигляді ці дані передаються. Але якщо витоки сталися вже не один раз, то малоймовірно, що їх більше не буде.

Як убезпечитися? Не розміщувати в мережі персональну інформацію взагалі. Перереєструвати профіль на електронну пошту, яка відома тільки вам. Прибрати двоетапну аутентифікацію або перевести її на резервний номер телефону, оскільки такий інструмент останнім часом себе дискредитує. Не постити персональні дані. Знизити активність — хоча б лайків, за якими визначаються уподобання.

Я останнім часом зробив один експертимент. Вручну видалив по одному більше 700 так званих «інтересів», за якими фейсбук мені показував рекламу. Через 4-5 днів фейсбук односторонньо «присудив» мені інші 700 «інтересів» за несистемними цифровими слідами, які я залишав.

2. Не хочеш «купитися» на маніпулятивний контент — не «купуйся». Не читай повідомлення з позначкою «реклама». Не слідуй сліпо за «лідерами думки». Не розганяй «зраду». Словом, все те, що ми товкмачимо з 2014-го року.

3. Видаляти сторінку чи ні? Треба визначитися, про чию саме сторінку йде мова. Свою я навряд чи видалю, оскільки це мій робочий інструмент. Хоча, можливо, я буду в майбутньому переходити до інших форматів. А кожен нехай вирішує для себе. З моєї точки зору, у такому рішенні набагато більше плюсів, ніж мінусів. Попри інформаційний вплив, мережа стала справляти дуже сильний психологічний вплив. Наприклад, сильно збільшилася кількість реклами на кожні 100 постів, які ти скролиш. Дописувачі стають дедалі різкішими в судженнях, бо щоб зачепити читача, треба дедалі більше радикалізуватися у своїх висловах. І таке інше. Це —справа для глибоких психологічних досліджень. На мою скромну думку, соцмережева монополія на увагу медіаспоживача — це одна з найсуттєвіших загроз демократії у довгостроковій перспективі.

Сергій Дідковський, фахівець із PR-стратегій: «В інтернеті немає нічого безкоштовного»

1. Якщо людина взагалі не користується фейсбуком чи будь-якою іншою соцмережею, то все одно залишає в інтернеті певні дані про себе. У цьому можна переконатися на прикладі ютубу. Якщо ви не залогінені на платформі або у вас взагалі немає і не було гугл-акаунту, ви все одно якось користуєтеся контентом цієї платформи, дивитесь відео. Ютуб все одно, як мінімум за допомогою знання вашої ip-адреси, формує для вас певний порядок денний: якщо ви любите ролики з політичними новинами, через певний час ютуб завбачливо пропонуватиме вам канали і відео, де є політичні новини і токшоу. Для розміщення реклами, платформа враховує і тих користувачів, хто не залогінився.

У фейсбуку — багато маніпуляцій, у тому числі й політичних. Але чому в цьому звинувачують фейсбук? Тут діє «принцип молотка» — ним можна забити цвях у процесі будівництва дому, а можна вдарити сусіда по голові. Будь-який наявний у мережі інструмент можна використати як на благо, так і не на благо. Так, ми знаємо, що Cambridge Analytica збирали дані користувачів за допомогою тестів типу «Який ти персонаж із серіалу “Друзі”». Знаємо, що під час кампанії за Брекзит теж користувались даними. Але автори цих кампаній використовували інструменти, які доступні абсолютно всім. Це зворотний бік медалі, та від цього нікуди не подітися.

2. Як не піддатися інформаційним маніпуляціям? За великим рахунком, тут може бути тільки одна порада: критично ставитись до інформації, яку бачите в інтернеті, намагатися її перевірити, спростувати або підтвердити.

Звісно, можна себе повністю відгородити від інформаційного поля, зовсім не користуючись інтернетом. Але для більшості людей це принесе переважно складнощі, а не зиск. Наприклад, користувач банківського додатку не завжди розуміє, що й там на основі його поведінки збирається big data, і потім ці дані додаються в масив даних мільйонів інших користувачів. Якщо людина не бажає бути частиною big data, доведеться відмовитися не лише від соцмереж, а й від важливих сервісів. Але краще розвивати в собі критичне мислення, багато читати і займатися саморозвитком.

3. Видалення акаунту у фейсбуку, ютубі, інстаграмі не припинить збору даних про вас. Звісно, активний акаунт у соцмережі дає більше інформації про вас рекламодавцю, ніж коли у вас цього акаунту нема. Дані про вашу поведінку дуже цінні. Вони дають можливість рекламувати певний продукт на свою аудиторію. Це і є основним завданням соцмереж як бізнесу. За великим рахунком, кожен, хто якось взаємодіє із соцмережами, комусь передає свої дані. Це плата за використання контенту. Людина дивиться рекламу в стрічці, плюс — розплачується своїми персональними даними за перегляд відео, текстів, фото. Безкоштовного в інтернеті нічого немає. Навіть фільми на піратських сайтах безкоштовні тому, що там показують рекламу і використовують ремаркетинг.

Втеча із соцмереж не вбереже від інфовпливу. Замість видалення сторінок краще знати хоча б про основні принципи інформаційної гігієни: не шерити повідомлення, які масово усім розсилають із проханням «переслати іншому», не реагувати на клікбейт-заголовки типу «тепер усім відома шокуюча правда», не клікати на банери «ви не повірите, що далі відбулося». Перевіряти додатки, які скачуєте, антивіруси. Це елементарні принципи. Такі самі, як не йти вночі в темний провулок, де висить вивіска «безкоштовні гроші». Скоріше за все, ви почнете сумніватись і подумаєте: «Там, мабуть, не гроші дають, а по голові можуть вдарити». Так само треба мислити і при користуванні інтернетом».

Кристина Гуцалова, проектна менеджерка Prozorro: «Я б не демонізувала політичну рекламу»

1. Як показує практика, це (передача фейсбуком даних сторонній компанії. — ДМ) може статись у будь-який момент. І навряд чи тут спрацюють будь-які особисті запобіжники. Я більше сподіваюсь на те, що тема збереження персональної інформації стає важливою для дедалі більшої кількості користувачів різних сервісів. Тому рано чи пізно ставлення компаній до цього питання буде певним маркером довіри чи недовіри з боку користувачів. Саме тоді кожен сервіс буде змушений приділяти належну увагу питанням приватності та активно комунікувати це питання зі своєю аудиторією.

2. Я б не демонізувала політичну рекламу. Так, вона часто маніпулятивна та беззмістовна, і це може дратувати. Втім, більшу загрозу, як на мене, несе популізм, залякування аудиторії, цинічна брехня, нездійснені обіцянки. І соціальні мережі в цьому випадку — лише канал розповсюдження, поряд з іншими. Усім раджу подивитись фільм Brexit – найкраще пояснення подібних процесів, які відбуваються у світі. На жаль, Україна також підхоплює ці світові тренди.

3. Видаляти сторінку у фейсбуку чи ні? У нас історично склалася інша модель використання ФБ: ми не лише ділимося своїми фото та історіями, але й активно використовуємо цю соціальну мережу в роботі. Перевірка інформації про людину, швидкий зв’язок, пошук контактів та рекомендацій — усе це сьогодні зав’язано на ФБ. Тому видалити свій профіль зможу лише тоді, коли це стане загальною тенденцією і всі зв’язки перейдуть на іншу платформу або в інший формат.

Борис Давиденко, головний редактор Liga.net: «Фейсбук — досить аморфне середовище»

1. Дані користувачів — це розплата за користування сервісом. Фейсбук пропонує умовно безкоштовний сервіс для вас, і ваші дані, які будуть у якомусь вигляді передані рекламодавцю, — це ціна за користування платформою. Це треба усвідомлювати. Фейсбук продає унікальні знання про свою аудиторію рекламодавцям. Він знає своїх користувачів і на цьому заробляє.

2. Як уберегтись від інформаційних маніпуляцій — питання філософське. Якщо ви хочете протидіяти алгоритмам, вводити в оману соціальну мережу, треба відповісти на питання, навіщо це робити. Можливо, тоді простіше взагалі не користуватися соцмережами?

Будь-яку інформацію треба сприймати критично. Треба усвідомити, що фейсбук не є джерелом новин і надійної інформації. Це досить аморфне середовище, і якщо ви особисто добре не знаєте людей, які там щось пишуть, або в новини немає джерела, то цьому не треба довіряти. Анонімні або неверифіковані сторінки політиків часто використовуються для розповсюдження недостовірної маніпулятивної інформації. Анонімність сторінки теж має насторожити. Коли читаєте новину, треба поставити собі питання— чи не занадто емоційний цей контент, чи не занадто він дискредитуючий? Також поцікавтеся джерелом. Якщо пишуть, умовно кажучи, що Юлія Тимошенко закликає своїх прихильників піти кудись, то варто зайти на її офіційний сайт і перевірити, чи справді вона закликала кудись піти.

3. Видаляти фейсбук-сторінку чи ні? Я не прихильник чорно-білого погляду на світ, коли все точно погано або точно добре. Однозначної відповіді на це питання немає. Якщо ви використовуєте фейсбук для спілкування з обмеженим колом друзів, для отримання новин обмеженого списку тем, то замінити фейсбук досить легко. Є месенджери, є підписки на мейл-розсилки і таке інше. Якщо ж ви використовуєте соцмережу для роботи, підписані на велику кількість людей, які вас цікавлять, то особливої альтернативи фейсбуку в Україні поки що нема. У світі вони є. Наприклад, офіційні особи у США звикли висловлювати свої думки і робити заяви не у фейсбуку, а у твіттері. Платформ, які конкурують з фейсбуком, багато. Тому все залежить від того, яка мета того, що ви цим користуєтесь. Ті, хто захоче нами маніпулювати, знайдуться на будь-якій платформі, а не тільки виключно у фейсбуку. Тому це не проблема фейсбуку. Це проблема людей. Підете з фейсбуку — вами будуть маніпулювати в телеграмі або на інших ресурсах.

Андрій Ізмайлов, технічний директор компанії «Український інформаційно-обчислювальний центр»: «Багато людей ліняться дивитись у налаштування безпеки та приватності, а потім жахаються, як багато даних про них зібрано в різних сервісах»

1. Ні, я вважаю, боятися (передачі даних. — ДМ) не треба. Розумію, виходячи з питання, що мова йде про історії на кшталт інциденту з Cambridge Analytica, тож давайте розберемось. Ми всі повинні усвідомлювати, що «Фейсбук» — це приватна компанія, яка не дає жодних гарантій конфіденційності, окрім тих, які написані в користувацькій угоді. Я сумніваюся, що хтось колись її читав, тим паче що вона кілька разів змінювалася під впливом реалій сьогодення.

Історії з передачею даних стороннім організаціям, історії з витоками даних призвели до суттєвого покращення політики конфіденційності фейсбуку, користувачам треба частіше заглядати в налаштування безпеки та приватності, там є багато корисних налаштувань, які зроблять ваші дані менш доступними, але всі також повинні розуміти, що загрози теоретично існують, оскільки все, що люди самі вносять у фейсбук, зберігається в базах фейсбуку і технічно належить фейсбуку. А фейсбук — це люди. Люди можуть помилятися, можуть бути нечесними, можуть бути корисними, тощо.

Особисто я добре думаю перед тим, як постити щось або якось реагувати на чиїсь пости, і всім раджу робити так само. Тож, якщо не тримати там даних, витік яких може стати загрозою, то не треба буде боятися. Те саме, до речі, стосується і фейсбук-месенджера! Що ж стосується саме передачі даних стороннім сервісам, то там частіше цікавить історія лайків/реакцій для визначення уподобань людей з метою подальшого таргетування реклами/агітації тощо. Всі повинні усвідомлювати, що так працює будь-який масовий сервіс. Той самий гугл часто знає про нас набагато більше, ніж ми самі, оскільки агрегує величезні обсяги даних про наше життя: пошукові запити за роки, історії геолокацій, використання додатків у телефонах, планшетах, голосові команди, тощо. Багато людей ліняться дивитись у налаштування безпеки та приватності, а потім жахаються, як багато даних про них зібрано в різних сервісах. Тож, резюме таке: боятися не треба, а просто треба відповідально і з розумом підходити до тих соціальних мереж та сервісів, які використовуєте.

2. Давайте розберемося в тому, з яких джерел на фейсбуку ми отримуємо політизований контент. На мій погляд, таких джерел три. Перше — це політична реклама. Це той контент, який ми «не замовляли», але він постійно з’являється у нас у стрічці. Фейсбук останнім часом робить добру справу: на таких постах тепер не просто написано, що це «sponsored», тобто проплачений контент (реклама), а й ким саме вона проплачена. Особисто я взагалі ніколи не читаю та не реагую на такий контент. Це те саме, що реклама на телебаченні, через яку дедалі більше людей не дивляться телебачення.

Друге джерело політичної реклами – це пости так званих ЛСДів (лідерів суспільної думки) – популярних розкручених блогерів, політологів, коментаторів і тому подібних. Вони потрапляють нам у стрічку через лайки/реакції або коменти наших друзів. Тут треба розуміти, що багато таких людей є тим самим, що й реклама, але вони приховано відпрацьовують чиєсь замовлення. Під постами таких людей завжди багато лайків від ботоферм, де реагують люди з порожніми профілями, але багатими історіями реакцій на подібні пости. Також такі люди використовують загальні «вірусні» методи, фрази, що привертають увагу, завжди обирають гарячі теми, щоб набрати більше переглядів на загальному хайпі, тощо. Особисто для мене показником, чи такі пости ангажовані, є джерело. Якщо людина займається тільки тим, що пише блог, або каже, що вона просто «експерт», «візіонер», «реформатор», «активіст» — це пряме підтвердження того, що подібне блогерство є професійним джерелом доходу, тобто в подібних постів є замовник. На сьогодні це є найпоширенішим способом нав’язування думки людям.

Третє — це пости ваших друзів, та реакції на пости друзів ваших друзів. Тут кожен сам обирає, кому довіряти, а кому — ні. Особисто я додаю в друзі у фейсбуку тільки тих людей, яких реально знаю особисто. Тому ймовірність потрапляння всілякого трешу в мою стрічку дуже мала. Раджу всім не додавати в друзі всіх підряд.

3. Видалятися із соцмережі чи ні — це питання з розряду «вести особистий щоденник чи ні». Кожен сам вирішує, треба видаляти свою сторінку чи не треба. Особисто я не збираюся цього робити, оскільки, по-перше, це історія життя, історія зміни вподобань, трансформації думок, це цікаво навіть для самого себе. А по-друге, на сьогодні фейсбук є найбільш об’єктивним джерелом отримання інформації про світ, ніж будь-який ресурс новин — преса, телебачення. У фейсбуку кожен може отримувати дані одночасно з різних джерел і приймати виважені рішення, робити висновки, у той час коли новинні ресурси завжди маніпулюють та нав’язують думку своїх власників.