Цікаво, що Грегорі Конноллі (Gregory Connolly), директор Центру з глобальної боротьби проти куріння Гарвардської школи громадського здоров'я, і сам колись був курцем. Але робота з хворими на емфізему пацієнтами у лікарні Бостона надихнула його кинути. Відтоді він вирішив присвятити в свою кар'єру звільненню інших від нікотинової залежності.

У середині 1980-х років, ще голова Департаменту охорони здоров'я у штаті Массачусетс Грегорі Конноллі офіційно розпочав, здавалося б, безнадійну кампанію боротьби з курінням у своїй державі. У нього не було штатних співробітників, готових займатися цією справою та бюджету на це. І насправді скарг на його клініки з відмови від куріння було більше, ніж людей, які проходили лікування у них. Перевірити свою ефективність він міг просто – достатньо було подивитися на медичний персонал, більшість з якого курила, не зважаючи на його заклики відмовитися від цього.

Важливість змін було важко зрозуміти, тим паче провести антитютюнові кампанії на рівні громадських і політичних рішень. У той час майже третина жителів штату курила, і не збиралася кидати. А у 1988 році Головний лікар США підтвердив, що сигарети і дійсно викликають звикання майже на рівні з героїном.

Тим не менш, Конноллі, який працював тоді у стоматологічному відділі охорони здоров'я, наполягав на своєму. Він виступав на форумах, спілкувався з багатьма організаціями, з іншими групами боротьби за здоров'я та засипав аргументами будь-якого члена законодавчих зборів штату, який погоджувався вислухати його.

У 1992 році, за сприяння Аmerican Cancer Society, жителі штату Массачусетс провели голосування ініціативи, яка передбачала фінансування профілактичної роботи Конноллі проти куріння за рахунок збільшення податків на продаж сигарет. І за перший рік з цього джерела було отримано $123 млн, з яких програмі Конноллі дісталося $56 мільйонів.

Грегорі Конноллі вклав гроші в соціальні програми, муніципальні гранти для дотримання законів проти продажу сигарет неповнолітнім, а також у впровадження місцевих заборон на куріння в закритих приміщеннях.

Якщо котрийсь громадянин хотів кинути курити, програма пропонувала йому безкоштовні нікотинові пластирі, консультації та спеціальні гарячі лінії з допомоги. Нові ініціативи були орієнтовані на молодих курців і вагітних жінок. І завдяки дійсно цікавій рекламній кампанії на телебаченні, що її запровадив Конноллі, на проблему звернув увагу практично кожен мешканець штату Массачусетс.

Для досягнення реальних результатів була знята ціла серія соціальних рекламних роликів проти куріння. В одному – чоловік приймав душ з діркою в горлі, що залишилася після операції. В іншому – мати незадовго до своєї смерті говорила про те, як це – прощатися зі своїми дітьми назавжди та дихати легенями, зруйнованими емфіземою. У третьому – лікар демонстрував вирізану аорту померлого 32-річного курця, яка, ніби тюбик із зубною пастою, була повна масою жирових відкладень, що накопичилися у ній через цю жахливу звичку.

Наслідки цієї рекламної кампанії були такими, що за короткий час, Конноллі почав бачити різке скорочення куріння в штаті Массачусетс, яке далеко випереджало решту країн. Ця массачусетська програма була настільки успішною, що у Centers for Disease Control (CDC) США вирішили використати її в якості національної моделі. Десятки інших держав почали транслювати кампанію Конноллі на телебаченні. Ці ролики продовжують слугувати моделлю для антитютюнової соціальної реклами і сьогодні.

Джерела: Harvard Magazine, Huffington Post