In English

18-19 червня у Пхеньяні, столиці Північної Кореї, відбулася двостороння зустріч між російською та північнокорейською делегаціями. У складі першої був міністр зовнішніх справ Росії Лавров, прессекретар очільника Росії та сам Путін. Востаннє він відвідував Північну Корею у 2000 році, коли при владі був батько нинішнього керівника КНДР Кім Чен Ір. Результатом цьогорічної поїздки Путіна стало підписання договору з КНДР про всеосяжне стратегічне партнерство.

Напередодні візиту Путін опублікував в основному виданні Трудової партії Північної Кореї свою статтю. У ній він посилався на історію відносин СРСР і Північної Кореї, роль Москви в Корейській громадянській війні 1950–1953 років, нагадав, що Радянський Союз був першою державою, яка встановила дипломатичні стосунки з Пхеньяном, і похвалив династію Кімів, яка безперервно править у Північній Кореї із середини минулого століття.

На фоні зближення авторитарних режимів Росії та Північної Кореї НАТО висловлює занепокоєність не тільки щодо постачання Росії боєприпасів, а й щодо безпекової ситуації на Корейському півострові. Нагадаємо, що КНДР вдавалася до провокацій у демілітаризованій зоні (територія завширшки 4 км на лінії розмежування між Північною і Південною Кореєю) та відправляла повітряними кулями у прикордонні південнокорейські міста мішки зі сміттям, — практика, яка була поширеною за часів холодної війни й тривала до кінця 1990-х років. «Сміттєві кулі» Північна Корея надсилає у відповідь на надсилання в КНДР повітряними кулями флешок із музикою k-pop і листівок з інформацією про свободу на півдні півострова. Протягом 1990–2000-х років з обох боків ці обміни повітряними кульками майже припинилися, а у 2020 році суд Південної Кореї навіть запровадив кримінальну відповідальність за такі дії активістів. На тлі зростання напруження між Південною та Північною Кореєю верховний суд останньої у 2023 році скасував кримінальну відповідальність для південних корейців за надсилання куль на територію КНДР, і у відповідь Північна Корея знову почала надсилати сміття.

У вересні 2023 року з візитом до Росії приїздив північнокорейський лідер Кім Чен Ин. На цій зустрічі диктаторів у Владивостоку, за повідомленням Центрального телеграфного агентства Кореї, було розпочато «знаменний і важливий період у розвитку російсько-корейських відносин». Саме після цієї зустрічі Північна Корея почала продавати Росії артилерійські снаряди та балістичні ракети. Хоча якість північнокорейського озброєння викликала серед Z-каналів обурення й розпач, профіцитне насичення російських військ боєприпасами дозволило Росії зберегти інтенсивність обстрілів. Завдяки цій підтримці, а також здатності Москви імпортувати заборонені запчастини через треті країни, вона змогла налагодити поповнення своєї армії боєприпасами, ймовірно, у значно більших обсягах, ніж Україна отримує від своїх союзників.

Цьогорічний візит Путіна в КНДР та укладання угоди про всеосяжне стратегічне партнерство покликані поглибити корейсько-російські торговельні відносини, а сам Путін «не виключає» співпраці у військовому секторі. При цьому південнокорейські чиновники інформують, що КНДР уже постачає боєприпаси й техніку в Росію, і, ймовірно, планує й надалі це робити в обмін на військові російські технології.

Натомість у своєму звіті ISW інформує, що метою Росії може бути не тільки отримання озброєння, а й інші привілеї, зокрема надсилання північнокорейських робітників на окуповані території України для допомоги у відбудові.

Церемонія прийому в традиціях культу осіб

Тема візиту російського президента в КНДР підігрівалася в російських телеграм-каналах ще до початку зустрічі. Пропагандисти публікували фотографії прикрашених вулиць Пхеньяна, якими проходив маршрут поїздки Путіна. На освітлювальних стовпах автомагістралей з аеропорту були вивішені російські прапори та портрети Путіна. На будівлях закріплені великі банери з написами «Хай буде вічною корейсько-російська дружба», «Хай живе непорушна корейсько-російська дружба і згуртованість» і «Ласкаво просимо, Путін».

Площа Кім Ір Сена була прикрашена традиційними для КНДР великими портретами російського та північнокорейського диктаторів. На будівлі міністерства зовнішніх економічних зв’язків КНДР прапори Росії та Північної Кореї були розташовані у формі літери V, яка є одним із символів російської збройної агресії проти України. В радянських традиціях зустріч лідерів супроводжувалася вітальними виступами піонерів і виконанням пісень «Священна війна», «Катюша» і «З чого починається Батьківщина».

«Багато правих, особливо монархісти, говорили, що соціалізм — це жахливо. І КНДР — червона диктатура. І ось “на війні, що визначає майбутнє великої Росії”, під цитати з філософа Ільїна та за “російський світ” нас серйозно витягує з падіння на дно... соціалістична країна (так, червона диктатура)... І це класно», — йшлося в телеграм-каналі на 25 тисяч підписників.

Напередодні візиту в корейській газеті «Нодон Сінмун» («Робітнича газета») була опублікована стаття Путіна, де він прославляв традиції дружби та співпраці обох народів. Але жоден радянський генсек за всі десятиліття «дружби та співробітництва» не приїжджав до Північної Кореї, та й сам Путін відвідував батька нинішнього диктатора більш ніж два десятиліття тому.

Сама церемонія була просякнута неорадянським аранжуванням, проте замість радянської символіки були російська та північнокорейська. Навіть форма ввічливого звертання диктаторів один до одного «товариш» відсилає до часів панування комуністичного режиму в Росії.

Однак, як ідеться в матеріалі Carnegie Center, те, що може здатися реставрацією радянського минулого — «реконструкція не радянської реальності, а нинішнього міфу про неї». Автор матеріалу Олександр Баунов додає, що «радянські керівники Кімів не любили й навіть зневажали, знаючи ціну власним ставленикам, їхнє справжнє походження та справжній бойовий шлях. Навіть ті з радянського керівництва, хто не відкривав Маркса, чудово усвідомлювали, що нічого марксистсько-ленінського в цій спадковій чучхе немає, а є варварство та нахабство влади, яку терплять із геополітичних причин».

Спільна протидія санкціям та руйнування режиму обмежень проти КНДР

І Росія, і КНДР перебувають під санкціями з боку більшості країн світу, а тому цілком очікуваними були слова Путіна після церемонії підписання договору про те, що їх держави «продовжують протидіяти практиці санкційного придушення як інструмента, який Захід використовує для збереження гегемонії». До того ж Путін закликав переглянути «інспірований США та його союзниками» безстроковий обмежувальний режим щодо КНДР, одночасно звинувативши Захід у спробах приховати через «пропагандистські штампи» їхні агресивні наміри в регіоні.

Після першого випробування північнокорейської ядерної бомби у 2006 році на КНДР було накладено санкції Ради Безпеки ООН, зокрема ембарго на зброю. Росія також приєдналася до позиції засудження дій Пхеньяна та підтримала прийняття резолюції 1718(2006).

Проте Китай і Росія, на відміну від інших держав — членкинь ООН, не одразу приєдналися до санкційного режиму проти КНДР, а лише у 2009 році — після другого ядерного випробування. З початком війни проти України Москві знадобився надійний союзник, а беручи до уваги зіпсовані відносини із західним світом, Росія стала шукати його в Азії. Якщо Китай не готовий до відкритої конфронтації із Заходом через важливість для власної економіки торговельних відносин із західними державами, то Північна Корея мала більше свободи дій щодо США та НАТО.

Військово-технічна співпраця й торгівля зброєю між Росією та КНДР, яка розпочалася після візиту Кім Чен Ина у Владивосток у 2023 році, є порушенням санкційного режиму проти КНДР. Надалі Росія в березні 2024-го розпочала постачання власної нафти в Північну Корею, що стало ще одним порушенням санкцій проти КНДР, закладених у резолюції від 2017 року. Систематичні порушення санкційного режиму, запровадженого ООН, імовірно, за задумом Путіна, могли би стати російським сигналом Заходу про неефективність санкцій як політичного важеля тиску. Відмова Росії продовжувати мандат групи експертів Комітету РБ ООН 1718, який спостерігає за виконанням санкційного режиму і строк повноважень якого сплинув наприкінці квітня 2024 року, дозволить Путіну безкарно обходити санкції проти КНДР і продовжувати військово-технічну співпрацю.

Новий договір про всеосяжне стратегічне партнерство потенційно може допускати російсько-північнокорейську військово-технічну співпрацю завдяки закладеній нормі у статті 21, у якій ідеться про «співпрацю з метою укладання та подальшої реалізації галузевих угод, а також угод в інших сферах, не передбачених цим Договором». Що є порушенням резолюції РБ ООН 1718 (2006), яка забороняє постачати зброю або матеріали для неї Північній Кореї. Враховуючи те, що Росія в Раді Безпеки має право вето, будь-які спроби провести резолюцію про продовження санкцій проти КНДР або накласти їх на Росію будуть марними.

Водночас російські пропагандисти просувають тезу, що нібито саме політика адміністрації Байдена зруйнувала здобутки 30 років американської дипломатії та посприяла зближенню Росії з Китаєм, а віднедавна ще й із КНДР. Проте таке формулювання є маніпулятивним, бо фактично звинувачує Захід у тому, що він не пішов на поступки Росії, не погодився з грудневим ультиматумом 2022 року та досі підтримує Україну у війні з Росією. Налагоджувати співпрацю з державами-вигнанками, такими як Іран і КНДР, стало вимушеним заходом для Путіна, аби підтримувати здатність російської армії продовжувати війну.

Частково теза пропагандистів є виправданою, але не в тому розумінні, як її подає російський агітпроп. Якщо Росії дійсно вдалося б захопити Україну і Захід не надав би їй зброю, то в російської армії не виникав би дефіцит снарядів і Путіну не довелося б шукати, як його подолати. Але першопричиною «руйнування здобутків 30 років американської дипломатії» є саме рішення Росії розпочати найбільшу в Європі війну від часів Другої світової.

«Пунктирна вісь Пекін — Пхеньян — Москва»

У згаданій статті Путін також подякував Пхеньяну за позицію щодо війни в Україні: «Ми високо цінуємо міцну підтримку КНДР у проведенні російської спеціальної військової операції». У відповідь Кім Чен Ин розпочав двосторонні перемовини делегацій із тези про «роль Росії в підтримці стратегічної стабільності й балансу у світі», а також схвалив російську війну проти України. Один із ворожих телеграм-каналів (226 тис. підписників) написав, що КНДР є «дитиною» Китаю, а тому риторика Пхеньяна насправді передає позицію Пекіна в цій війні.

Натомість у матеріалі Sky News ідеться про те, що Китай не в захваті від зближення КНДР і Росії: «На Китай припадає 90% торгівлі Північної Кореї. Лідер Китаю Сі Цзіньпін також має тісні стосунки з Росією, купуючи її нафту і газ і надсилаючи до Росії обладнання так званого подвійного використання та напівпровідники, які, як каже Захід, Росія використовує у своїй війні в Україні. Але Китай не хоче, щоб Росія посилювалася в його традиційній зоні впливу в Північній Кореї».

Видання BBC також припускає, що офіційний Пекін насторожено ставиться до зближення Москви та Пхеньяна й не хоче бути частиною осі Пекін — Москва — Пхеньян. У матеріалі автори наводять аргумент, що під час недавнього візиту Путіна до Китаю «китайська влада виступила проти того, щоб російський лідер від них вирушив прямо до КНДР, і рекомендували розділити ці дві поїздки. І Росії, і КНДР потрібен Китай набагато більше, ніж вони потребують один одного. А верхівка китайської Комуністичної партії, своєю чергою, не хоче створювати враження, що Пекін заохочує їхнє зближення».

Безпекова ситуація у Східній Азії

Російський агітпроп поширював цитати диктаторів і відеовирізки з їхніх спільних заяв, у яких, зокрема згадувався і Захід. В одній зі своїх промов Путін переконує Кім Чен Ина, що буцімто «Росія веде боротьбу з імперіалістичною політикою США, яка десятиліттями нав’язувалася». Беручи до уваги ворожі стосунки між КНДР і США, Путін укотре улестив північнокорейському диктатору, використовуючи риторику Північної Кореї, аби отримати бажану військову підтримку для продовження війни.

Реагуючи на спільні заяви диктаторів, російські пропагандисти повідомили, що такі слова Путіна матимуть далекосяжні наслідки, а саме — спрямовані «на злам чинної моделі регулювання ООН загалом». Просувається теза, що новий договір про партнерство має змінити архітектуру безпеки щонайменше у Східноазійському регіоні, а як максимум — у всьому світі.

Новий російсько-корейський договір замінює попередній пакет угод 2000 та 2001 років. Його особливістю став обов’язок сторін надавати допомогу у випадку агресії проти одного з учасників. Підписання цього договору, пишуть російські телеграм-канали, стало «сильним ударом по США та Байдену особисто», чим начебто скористається Трамп на цьогорічних виборах у США.

Фактично, на фоні північнокорейських провокацій укладання такого договору загрожує дестабілізацією ситуації на Корейському півострові, підіймаючи ставки в протистоянні між Півднем та Північчю. У випадку війни між Північною та Південною Кореєю учасниками конфлікту можуть стати Росія та США, що призведе до війни світового масштабу. Тому така перспектива, сам договір і його можливі наслідки у вигляді вдосконалення північнокорейської ракетної програми завдяки російським технологіям стануть засобом для шантажу проти Заходу та особисто США. Іронічності цьому надає також спільна заява Путіна та Кім Чен Ина, що вони «не сприймають мову шантажу та диктату».

Північнокорейський ленд-ліз і війська Кіма проти України

За словами міністра оборони Південної Кореї в інтерв’ю Bloomberg, КНДР уже поставила Росії 10000 транспортних контейнерів з озброєнням, які можуть містити до 4,8 млн артилерійських боєприпасів. КНДР могла також постачати Росії протитанкові ракети, гвинтівки, мінометні установки та балістичні ракети, про що інформували південнокорейські військові чиновники. Згодом росіяни використовували північнокорейську зброю для атак по Україні.

Під час візиту російський диктатор сказав про те, що Росія не виключає для себе військово-технічного співробітництва з КНДР відповідно до підписаного документа. Таким чином, КНДР зможе отримати необхідні їй новітні технології для модернізації озброєння, на заміну підживлюючи російську військову машину у війні з Україною. Попри це, Кім Чен Ин цинічно назвав договір миролюбним, який «має оборонний характер і прискорить створення багатополярного світу».

У Z-сегменті російських телеграм-каналів поширювалися дискусії щодо майбутнього постачання північнокорейського озброєння. Так, один із таких каналів з аудиторією в 122 тис. підписників просить Кім Чен Ина передати надважкі РСЗВ, аргументуючи це тим, що вони «все одно острови розносять, а можуть застосовуватися проти України», мовляв, для Росії ця зброя важливіша. У своїх «проханнях» Z-канали розраховують на постачання балістичних ракет і нових північнокорейських самохідних артилерійських установок M2018. «КНДР — єдина радянська інвестиція, що виправдала себе…. Дякую корейським товаришам за допомогу. Більше снарядів, гарних і різних! Ну і ракет теж», — писав один із ворожих каналів на 110 тисяч підписників.

За версією пропагандистів, КНДР не лише постачатиме снаряди й ракети, а, можливо, невдовзі війська Кім Чен Ина з’являться на російсько-українській війні. «Козирем у рукаві Росії може стати загроза появи на фронті контингенту північнокорейських добровольців. Це цілком може охолодити запал натовців, які ведуть обговорення про нарощування рівня своєї участі у війні в Україні», — йшлося в пропагандистському каналі на 135 тис. підписників. Подібні припущення свідчать, наскільки болісно Москва сприймає союзницьку підтримку Києва, зокрема в питаннях потенційного надсилання військового контингенту до України. Ще декілька місяців тому табу на цю тему було знято, і члени Альянсу заговорили про можливість відправлення інструкторів або й навіть військ країн НАТО в Україну. Детально ми писали про це у цьому матеріалі.

Загалом своїми діями Росія намагається продемонструвати наявність альтернативного табору держав, який протистоїть «гегемонії Заходу», а КНДР — як свого надійного союзника. Можливо, він є відданий «дружбі» з Росією, бо держави-вигнанки й авторитарні країни схильні гуртуватися та солідаризуватися у протистоянні світовому порядку, проте показники свободи в таких країнах невтішні.

КНДР — це держава, в якій немає свободи преси (177-ме місце зі 180), де живуть одні з найбільш невільних людей (206-те місце з 210) та де повністю відсутня демократія — гірші показники лише у М’янми й Афганістану. Можливо, північнокорейський ВПК дає можливість наситити російську армію снарядами та озброєнням, проте економічні можливості залишаються обмеженими в силу низького ВВП. Виходячи з цього, союз Росії та Північної Кореї дає обом державам можливість шантажувати Захід, а Росії — зберігати інтенсивність наступу в Україні, проте в довгостроковій перспективі КНДР може бути не надто ефективним союзником.

Однак нова дружба між Росією та КНДР уже викликала реакцію. 18 червня Державний секретар США Ентоні Блінкен сказав, що Сполучені Штати «будуть робити все можливе, щоб припинити підтримку, яку надають (Росії. — "ДМ") такі країни, як Іран і Північна Корея». Таку позицію Блінкен аргументував тим, що Іран, КНДР і Китай воліють бачити крах США і системи НАТО, а поразка в Україні зробить Штати вразливішими.

А напередодні візиту Путіна до Пхеньяна ЄС запровадив санкції проти дев’ятьох людей і компаній, які допомагають збройним програмам КНДР і Росії. Вони причетні до незаконних програм розробки озброєнь КНДР і її підтримки війни проти України. І, зрештою, укладання договору про стратегічне всебічне партнерство каталізувало зміну політики з боку Південної Кореї. Йдеться про намір переглянути заборону Сеула на передачу летального озброєння Україні, про що 20 червня сказав президент країни.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач