In English

Ігри протягом усієї історії були приводом для політичних спекуляцій, конфліктів і пропаганди. Так, екскомандувач ВМС України під час незаконної анексії Криму Сергій Гайдук розповідав, що росіяни використали домашні Олімпійські ігри у Сочі-2014 як прикриття для перекидання своїх військ в український Крим і подальшого його захоплення.

Коли агітпропу вигідно — то спортсмени стають знаряддям піару путінського режиму. В інших ситуаціях використовується маніпулятивне твердження, що нібито спорт має бути «поза політикою».

Історія відсторонень росіян від Олімпійських ігор

Росія регулярно не дотримується одного з ключових олімпійських принципів — чесної конкуренції та змагального духу. У 2018 році Всесвітнім антидопінговим агентством було офіційно доведено існування в Росії державної допінгової програми. «Досягнення»,  напханих допінгом російських атлетів використовує путінська пропаганда. Перші «дзвіночки» для Росії пролунали у 2016 році, на літній Олімпіаді у Ріо-де-Жанейро: тоді були дискваліфіковані їхні збірні з легкої та важкої атлетики, а також чоловіча команда з академічної греблі (в останньому виді спорту були відсторонені й чоловіки-білоруси). А вже починаючи з зимової Олімпіади 2018 року у корейському Пхьончхані, країна-агресорка була позбавлена права виступати під власним прапором та зі своїм гімном. До Ігор були допущені лише «чисті» від допінгу спортсмени, щодо яких не було навіть жодних підозр. Вони виступали як «олімпійські спортсмени з Росії» під олімпійським прапором та з гімном Ігор. На двох подальших Олімпіадах (2020 та 2022 років) ці обмеження були послаблені й росіянам було дозволено виступати як збірній «Олімпійського комітету Росії», але так само без національних прапору та гімну.

Питання допуску росіян і білорусів до Ігор 2024 року та позиція МОК

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК) повністю відсторонив російських і білоруських спортсменів від міжнародних змагань. Але вже навесні 2023 року рішення МОК було змінене й атлети з країн-агресорок змогли взяти участь у кваліфікаційних змаганнях на Олімпійські Ігри 2024 року в Парижі у «нейтральному» статусі з деякими нюансами та застереженнями. 

Повністю відсторонені країни-агресорки лише у командних видах спорту. В індивідуальних же видах участь росіян і білорусів допускається, але за кількох умов. По-перше, вони повинні не мати стосунку до військових відомств і спецслужб своїх країн (що в Росії та Білорусі є поширеним явищем), по-друге — ці атлети не мають бути причетними до будь-яких форм підтримки агресивної війни, яку путінський режим розвʼязав проти України. По-третє, спортсмени з країн-агресорок не можуть використовувати кошти від власних держав чи національних олімпійських комітетів (НОК) і не можуть брати участь у внутрішніх змаганнях напередодні Олімпіади. Вони мають довести це спеціальній комісії МОК, яка прийматиме рішення про допуск чи недопуск до Ігор тих атлетів із країн-агресорок, що пройдуть кваліфікації. Також заборонена реклама російських брендів. Росіяни та білоруси, які зможуть відібратися на Олімпіаду як «нейтральні» атлети, не візьмуть участі у параді на честь церемонії відкриття та не будуть відображені у медальному заліку. На них можуть бути накладені санкції після закінчення Олімпійських Ігор за порушення правил нейтральності, підтримку війни та путінського режиму.

Щодо символіки, під якою виступатимуть росіяни та білоруси, то цього разу правила жорсткіші, ніж на кількох минулих Іграх, де росіяни були відсторонені за допінг. У Парижі-2024 не буде жодних згадок про Росію, Білорусь та їхні національні олімпійські комітети та кольорів національного прапора на символіці та формі. Натомість МОК розробив спеціальний гімн та емблему «нейтральних» атлетів у зелено-білих кольорах. Важливою деталлю є те, що у «критеріях нейтральності» немає чіткої вимоги публічного засудження російської агресії проти України.

Позиції міжнародних спортивних федерацій щодо допуску росіян і білорусів

Кожен вид спорту має свій орган управління. Саме міжнародні федерації (асоціації) з кожного окремого виду відповідають за організацію процесу кваліфікації на Ігри, визначають перелік турнірів, на яких спортсмени можуть вибороти олімпійські ліцензії. Федерації мають автономію у цьому питанні та можуть ігнорувати рекомендації МОК, про які йшлося вище. Представники Міжнародного олімпійського комітету вже повідомили, що не накладатимуть санкції на федерації за порушення цих рекомендацій. Останні можна розділити на три умовні групи:

1. Федерації, що допустили до кваліфікаційних змагань навіть тих росіян і білорусів, які відкрито підтримали війну. До них можна віднести такі види спорту, як тхеквондо, дзюдо, боротьба, фехтування, теніс і стрибки на батуті. Варто зауважити, що чимало міжнародних спортивних федерацій (бокс, стрільба, шахи, фехтування) перебувають під впливом російської влади або афілійованих із нею олігархів. Так, до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україн почесним президентом міжнародної федерації дзюдо був російський диктатор Володимир Путін. А наближений до нього олігарх Алішер Усманов багато років очолював Міжнародну федерацію фехтування. Він і зараз зберігає у ній серйозний вплив і продовжує щедро спонсорувати. Ця федерація у липні 2023 року стала учасницею міжнародного скандалу. Українська фехтувальниця Ольга Харлан відмовилася потиснути руку «нейтральній» росіянці, яка була помічена у підтримці війни. Це призвело до її дискваліфікації МФФ, яку пізніше було знято після реакції українських спортивних посадовців і політиків. А Міжнародна федерація тенісу не лише дозволила «нейтральним» атлетам змагатися у парному розряді, що вже є командним турніром, а й вдавалася до тиску та санкцій щодо організаторів одного з найпрестижніших тенісних турнірів світу — британського Вімблдона,  через недопуск до змагань російських і білоруських спортсменів. Потрібно розуміти, що атлетів, які помічені у підтримці режимів Путіна та Лукашенка й війни проти України, чекає ще перевірка комісії з нейтральності МОК у разі їх кваліфікування на Олімпійські ігри, проте вона не гарантує їх неучасті в Олімпіаді, враховуючи ті можливості, які росіяни мають у міжнародних федераціях із деяких видів спорту.
2. Федерації, що дотримуються рекомендацій МОК. До таких можна віднести вітрильний спорт і більшість олімпійських видів спорту. Варто зауважити, що у вітрильному спорті росіяни та білоруси відсторонені від усіх міжнародних змагань, окрім останнього раунду кваліфікації на Олімпійські ігри. Така позиція міжнародної федерації може бути зумовлена небажанням псувати стосунки з МОК.
3. Федерації, що повністю не допустили росіян та білорусів до кваліфікації на Олімпіаду (навіть у «нейтральному» статусі). До таких можна віднести легку атлетику, кінний спорт і спортивну гімнастику. В останньому випадку, правда, недопуск стосується лише росіян, білоруси ще мають шанси пройти відбір на Олімпіаду. Таким чином, ці федерації також порушили рекомендації МОК, як і перша група. Тільки у протилежний бік.

Позиція України

Україна офіційно виступає взагалі проти допуску росіян і білорусів на Олімпійські ігри, навіть у «нейтральному» статусі. Президент України Володимир Зеленський звернувся до французької влади з закликом не допускати російських і білоруських спортсменів на територію Франції для участі в Олімпіаді. Після того, як наприкінці 2023 року стало відомо про допуск представників країн-агресорок у якості «нейтральних» атлетів, Міністерство закордонних справ випустило заяву щодо цього рішення Міжнародного олімпійського комітету, де наголосило на відповідальності МОК за заохочення Росії та Білорусі до продовження війни та вбивства українців, зокрема спортсменів і їхніх рідних.

Національний олімпійський комітет України (НОК) разом із Міністерством молоді та спорту, а також профільними федераціями з різних видів спорту відстоюють на міжнародній арені повне відсторонення росіян і білорусів від Олімпіади-2024. Це в ідеалі. А завданням-мінімум є недопущення на Ігри атлетів, що були помічені у пропаганді війни або підтримці диктаторських режимів Путіна та Лукашенка. Так, тривають переговори з тими міжнародними спортивними федераціями, які ще чітко не визначилися, чи слідувати згаданим вище рекомендаціям МОК. Національний олімпійський комітет, Міністерство молоді та спорту й національні федерації з різних видів спорту реагують на випадки порушення міжнародними спортивними федераціями рекомендацій МОК щодо недопуску до олімпійських кваліфікацій спортсменів із Росії та Білорусі, що підтримують диктаторські режими та війну, а також недопущення країн-агресорок до змагань у командних заліках. Такі заяви були оприлюднені щодо міжнародних федерацій боротьби, тхеквондо, дзюдо та тенісу. Також НОК України збирає матеріали щодо російських і білоруських атлетів, які порушують правила МОК, і передає їх до комісії з нейтральності, що створена Міжнародним олімпійським комітетом для перевірки відповідності російських і білоруських спортсменів правилам МОК.

Після того, як на початку 2023 року МОК повідомив, що «індивідуальні нейтральні спортсмени (AIN), які пройшли кваліфікацію за наявними системами кваліфікації міжнародних федерацій, будуть мати право змагатися на Олімпійських іграх у Парижі 2024 року відповідно до певних умов», голова Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт написав на своїй фейсбук-сторінці про ймовірність бойкоту Олімпіади нашою державою у разі допуску туди представників країн-агресорок. Це викликало реакцію президента МОК Томаса Баха, який пригрозив застосувати проти НОК України санкції у разі бойкоту Олімпіади у Парижі. Також не у захваті від ідеї були кілька українських спортсменів-олімпійців, серед яких Олег Верняєв, Ярослава Магучіх, Михайло Романчук і народний депутат від «Слуги народу» та чинний олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби Жан Беленюк. У листопаді 2023 року, після рішення МОК про допуск так званих «нейтральних» спортсменів до Олімпіади, в.о. міністра молоді та спорту України Матвій Бідний знову порушив тему ймовірності бойкоту Ігор, але пізніше спростував ці слова.

Ми маємо сумніви у тому, що Україна бойкотуватиме Олімпійські ігри, але це залежить від якості роботи «комісії МОК з нейтральності» та допуском чи недопуском на Олімпіаду російських і білоруських атлетів, які підтримують війну. Тоді Україна вдаватиметься до більш мʼяких способів протесту проти участі в Іграх так званих «нейтральних» спортсменів, які якщо і порушать регламент МОК, то не критично й не призведуть до санкцій проти наших спортсменів.

Позиції міжнародних організацій та інших держав

Рада Європи та її Парламентська Асамблея виступають проти так званого «нейтрального» статусу спортсменів із Росії та Білорусі. Влітку 2023 року заступник генерального секретаря Ради Європи Бйорн Берге підтримав відсторонення атлетів із країн-агресорок і сказав, що спорт ніколи не був і не буде поза політикою. А на початку 2024 року президент Парламентської Асамблеї Ради Європи Теодорос Русопулос також засудив допуск так званих «нейтральних» атлетів на Олімпіаду.

На початку 2023 року 35 країн світу домовилися спільно вимагати від Міжнародного олімпійського комітету повного відсторонення росіян і білорусів від Ігор. Серед них США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Польща, Нідерланди, Канада, Австралія, Японія, а також країни Балтії та Скандинавії. До та після того було ще чимало заяв груп країн та окремих держав подібного змісту.

Міська голова Парижа Анн Ідальго висловилася проти приїзду до столиці Франції росіян і білорусів навіть у «нейтральному» статусі. А президент країни — організаторки Олімпіади Еммануель Макрон, хоч і виступає проти російської агресії, у березні 2024 року висловився за участь так званих «нейтральних» спортсменів в Іграх, пояснюючи це «меседжем миру». Макрон сказав, що буде просити Росію про припинення вогню на час Олімпіади. При тому, що тільки за час правління Путіна країна-агресорка вже тричі порушувала «олімпійське перемирʼя». Однак, враховуючи зміну риторики Макрона щодо війни в Україні в бік жорсткішої останнім часом, не можна відкидати варіант зміни його позиції до початку Ігор.

Позиція російських політиків, спортивних чиновників і спортсменів

Попри слова Володимира Путіна та адептів його режиму, що спорт має бути «поза політикою», майже вся спортивна система Росії є частиною державної пропаганди. Спортивні функціонери, тренери, атлети та колишні зірки спорту — майже всі вони є прямо залежними від державного фінансування та підіграють путінському режиму. В індивідуальних видах спорту, що входять до програми Олімпійських ігор, цей показник наближається до 100%.

Хай як дивно це не звучить, але щодо ймовірної поїздки на Олімпіаду спортсменів, які пройдуть кваліфікації, у так званому «нейтральному» статусі чи можливого бойкоту у країні-терористці розгорнулася дискусія. Голова Олімпійського комітету Росії (ОКР) Станіслав Поздняков говорив, що обов’язковою вимогою для допуску так званих «нейтральних» спортсменів на Олімпіаду буде підписання спеціальної декларації з засудженням агресивної війни, яку розв’язав Путін проти України. А помічник Володимира Путіна Ігор Левітін сказав, що російські атлети не будуть підписувати подібні документи, оскільки вони порушуватимуть російське законодавство. Схожої думки дотримувався і міністр спорту Росії Олег Матицин: «Неприпустимо дотримуватися рекомендацій Міжнародного олімпійського комітету та міжнародних федерацій, коли вони переходять так звану червону межу, вимагаючи від російських і білоруських спортсменів засудження політики держави, дій президента». А прессекретар Путіна Дмитро Пєсков так прокоментував цю ймовірну вимогу: «Звичайно, ніхто тут не міг уявити, що російський спортсмен заради участі в Олімпіаді підпише якийсь папірець про засудження СВО, щоб за ці срібняки продати свою Батьківщину. Будь-хто, хто так вчинив би, просто став би виплодком пекла». Останні два коментарі можна вважати проявами тактики пропаганди «віддзеркалення». Левітін і Пєсков свідомо «забувають» про те, що до такої ситуації призвела саме агресія путінського режиму проти України з сотнями тисяч жертв.

У підсумку Міжнародний олімпійський комітет прийняв рішення, що так звані «нейтральні» спортсмени не муситимуть підписувати жодних подібних декларацій. Навіть без цих вимог деякі спортивні функціонери та політики «від спорту» закликають бойкотувати літні Олімпійські ігри, і у деяких видах спорту ця ідея вже набула реальності, зокрема, через згадане вище рішення CAS. Серед них спортивна гімнастика, художня гімнастика, плавання, стрибки у воду, стрільба з лука, фехтування, вітрильний спорт, важка атлетика та бокс. Це можна назвати проявом тактики пропаганди «махання прапорами». Також у висловлюваннях їхніх представників поширюються пропагандистські тези зі спробами створити росіянам «образ жертви», а також тактики пропаганди «залякування». Зокрема, ось що сказав голова Асоціації спортивної боротьби Росії Михайло Маміашвілі про те, що їхні «нейтральні» атлети можуть бути допущені до Ігор лише у форматі «команди біженців» (на Олімпіадах вже бували подібні прецеденти): «У мене немає інших коментарів з цього приводу, крім того, що тих, хто це пропонує, слід послати в одне відоме всім місце. Якщо вони хочуть бачити нас на Олімпійських іграх командою біженців, то в Париж нам треба їхати на танках. Іншого варіанту немає».

«Ігри дружби» — російська «альтернатива» Олімпіаді

Як відповідь на відсторонення російських спортсменів від Олімпійських ігор путінський режим запланував на вересень 2024 року так звані «Ігри дружби», які пропаганда опосередковано позиціює як альтернативу Олімпіаді, тільки «без політики». Пройдуть вони, звісно ж, у Росії. Організатори цієї «псевдоолімпіади» планують залучити спортсменів із понад 70 країн світу. Змагання заплановані у 33 видах спорту та 36 видах спортивної програми. Ніякої кваліфікації не передбачається, атлети будуть запрошуватися на «псевдоігри» в індивідуальному порядку. За перемогу будуть дійсно чималі для багатьох олімпійських видів спорту призові — близько 40 тисяч доларів. Всі транспортні та організаційні витрати покриваються оргкомітетом «Ігор дружби».

Для надання їм хоча б трохи більшої легітимності росіяни створили «Міжнародну організацію дружби», яка базується в Об’єднаних Арабських Еміратах, і проводять ці «ігри» нібито під егідою «міжнародної» спортивної організації. Можна навіть не сумніватися, що вони будуть максимально використані російською пропагандою для прославлення російських спортсменів.

Міжнародний олімпійський комітет розкритикував проведення так званих «Ігор Дружби» та закликав національні олімпійські комітети ігнорувати цей захід: «З огляду на дедалі вищу політизацію світового спорту ми просимо всі НОК виявляти обережність щодо цієї ініціативи. Будь-яка участь НОК у “Всесвітніх іграх дружби” суперечила б колективній меті олімпійського руху зі збереження незалежності та автономії спорту».

Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) також виступило проти участі спортсменів у цьому пропагандистському заході через численні порушення Росією допінгових правил за останні роки. Його президент Вітольд Банька сказав: «Російське антидопінгове агентство (РУСАДА) все ще позбавлене статусу відповідності, тому, на наш погляд, ці змагання наражають на небезпеку здоров’я спортсменів і цілісність змагань. Можлива участь у цих змаганнях тих, хто є підписантом кодексу WADA, може мати певні наслідки, тому що, як я вже сказав, у “Ігор дружби” відсутні антидопінгова політика та належна програма. Тож ті, хто вирішить брати участь, можуть зіткнутися з наслідками».

Речниця МЗС Росії Марія Захарова через заклики МОК до спортсменів не брати участь в «Іграх дружби» звинуватила цю інституцію у «расизмі та неонацизмі»: «Подібні заяви з вуст організації, яка має стояти на захисті олімпійських ідеалів, бентежать лише тих, хто не знає, що рухає керівництвом цієї структури. Ці рішення демонструють, як далеко МОК відійшов від заявлених принципів і скотився до расизму та неонацизму». Це можна вважати прикладом тактики пропаганди «навішування ярликів».

Депутат Державної думи Дмитро Свищев, що опікується спортом, також розкритикував цю позицію МОК: «Вони залякують атлетів та федерації з метою не допустити проведення Ігор — це саботаж та дискримінація за національною ознакою. МОК перетворюється на каральний орган, який нічого не має спільного з реальним розвитком олімпізму».

Міністр спорту Росії Олег Матицин сказав, що Росія не розглядає так звані «Ігри дружби» як альтернативу Олімпіаді, проте ці його слова виглядають щонайменше лукавством, оскільки ці «псевдоігри» відбудуться вперше саме у 2024 році, коли росіян нарешті відсторонили від Олімпіади по-справжньому через агресивну війну проти України, хай і не до кінця.

Отже, ми бачимо, що російська пропаганда намагається всіма способами використати Олімпійські ігри у власних цілях: зобразити нібито «всесвітню змову» проти Росії, надати їй образу жертви, дискредитувати міжнародні спортивні організації та уряди західних держав. Агітпроп використовує гасло «спорт поза політикою», але при цьому в Росії спорт є максимально політизованим та знаряддям для пропаганди путінського режиму й агресивної війни. Міжнародний олімпійський комітет частково допустив росіян і білорусів до Ігор у так званому «нейтральному» статусі з великою кількістю обмежень, але від цього гравці не перестають бути росіянами чи білорусами. Виходячи з реалій, залишається сподіватися на те, що «Комісія з перевірки відповідності атлетів критеріям нейтральності», створена при МОК, виконає свою функцію та не допустить на Олімпіаду спортсменів, щодо яких є докази підтримки режимів Путіна та Лукашенка, а також агресивної війни проти України, оскільки диктаторські режими без жодних сумнівів використають їх для своєї пропаганди. Дехто з таких уже успішно подолав олімпійську кваліфікацію.

Ілюстрація на головній: Наталія Лобач