«Боїтеся смути? Тоді ми йдемо до вас!». Як російський агітпроп використовує протести для збереження путінського режиму
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
«Боїтеся смути? Тоді ми йдемо до вас!». Як російський агітпроп використовує протести для збереження путінського режиму
Автори проросійських телеграм-каналів використовують повідомлення про мітинги, протести, пікети та революції в інших країнах для того, щоб доводити споживачам пропаганди, що шлях, який обрала Росія — правильний. «Детектор медіа» проаналізував 29 тисяч повідомлень у проросійських телеграм-каналах за останній рік і розкрив методи пропаганди, за допомогою яких Росія маніпулює повідомленнями про акції протесту.
Протести є інструментами привернення уваги до суспільних проблем і тих груп людей, чиї потреби не враховують. У демократичних суспільствах їхні протести сприймають як підтвердження суспільного запиту на реформи. Як повідомляє правозахисна організація Amnesty International у своєму аналізі дотримання права на протест у світі, протести вважаються загрозою лише в недемократичних режимах. Адже їх лідери замість розвитку демократії роблять ставку на безпеку та стабільність режиму.
Одним із суспільств, де участь у протесті веде до кримінальних переслідувань, є російське. Медійники, які обслуговують інтереси владного режиму Росії, намагаються подавати спонтанні та не схвалені владою виступи громадян як загрозу стабільності держави.
Для того, щоб з’ясувати, якими пропагандистськими інструментами агітпроп впливає на суспільну думку, ми проаналізували повідомлення у проросійських і окупаційних телеграм-каналах, список яких раніше виокремили в рамках дослідження «Кремлівська гідра». Період моніторингу — 365 днів, від 6 серпня 2022-го до 6 серпня 2023-го. За цей час у 240 із 311 проаналізованих телеграм-каналів було 29 087 повідомлень із ключовими словами: вече, протест, смута, восстание, переворот, шествие, революция, майдан, демонстрация, митинг, пикет. Дані про публікації в цих телеграм-каналах надала компанія TeleZip / Pravdorub Team.
«Погані для Росії протести», «Протести організовують з-за кордону»
Пропагандисти просувають ідею, що демократичні протести в країнах, які розбудовують демократію, проходять винятково з ініціативи та на кошти інших держав. У двадцятому і двадцять першому століттях за протестами начебто стоять представники Заходу, тобто США, НАТО чи ЄС. Це через них, як писав севастопольський проросійський телеграм-канал про угорське повстання жовтня 1956-го, «рівно 66 років тому у Будапешті розпочалася багатотисячна демонстрація з вимогами виведення радянських військ з Угорщини та усунення від влади комуністів». «США відмовляються відновити іранську ядерну частину, сподіваючись на те, що організовані спецслужбами США “мирні протестувальники” все-таки зможуть встановити владу в Ірані», – писав у листопаді 2022 року проросійський блогер про протести в Ірані. Протести і зіткнення з військовими та поліцією у травні 2023-го в Сербії та Косово відбувалися, мовляв, тому, що «Захід "біситься" через самостійну політику (президента Сербії. — «ДМ») Вучича», — писав інший проросійський кримський канал.
«У Кенії — спроба чергової “помаранчевої революції”, з маршами справедливості, підпалюванням шин і “хто не скаче, той за Вільяма Руто”. Проамериканський опозиціонер Одінга, який називає себе кузеном Барака Обами, робить усе для дестабілізації» , — повідомив 13 липня 2023 року новинний проросійський телеграм-канал.
У кожному з цих випадків, які і в характеристиках інших протестів за демократичні зміни та проти диктатур, про які пропагандисти писали протягом аналізованого періоду, вони надмірно спрощували причину мітингів і подавали у зручному їм вигляді наслідки протестів.
Коли пропагандисти розповідають про протести в демократіях, які розвиваються, то не втрачають нагоди наголосити, що Захід готує «майданний переворот», «кольорову» чи «помаранчеву революцію». «Кольоровими революціями» росіяни називають протести, які призвели до зміщення проросійських і недемократичних режимів в Україні та Грузії. Мовляв, унаслідок цих протестів до влади прийшли ті, хто начебто працює в інтересах США і «транснаціональних корпорацій», прихильники нацистів, а також ті, хто ненавидить Росію і зневажає тих, хто Росію підтримує. Тобто ті, кого російські провладні медіа подають як «поганих». І на цьому протиставленні «добра і зла» вони будують аргументи на користь підтримки недемократичного порядку в Росії та переконують, що переслідувати росіян, які організовують мітинги, — правильно.
Переконання про те, що мітинги проти влади в Росії координуються кимось іншим, місцями виглядає як нав’язлива ідея. Наприклад, 25 вересня російський «воєнкор» поширив три принтскрини постів із телеграму, де користувачі цієї соцмережі закликали приходити з наметами та протестувати проти мобілізації в Росії. Крім спільного заклику протестувати і брати намети, не було схоже, що пости написані тією самою людиною, і їх опублікували різні користувачі телеграму. Проте для творця російської пропаганди ці заклики виглядали як доказ того, що протести проти мобілізації скоординовані, а отже до них приєднуватися не варто. Хоча організація будь-якого протесту передбачає координацію організаторів і сповіщення людей. Адже у випадку протестів найкращого результату можна домогтися тоді, коли до них приєднується якнайбільше учасників. І без інформування про організацію протесту в медіа та соцмережах цього досягти неможливо.
«Батьківщина пробачить, а от розлючений натовп…»
Російські пропагандисти постулюють мітинги як щось загрозливе, чого варто уникати, адже вони начебто ведуть до непередбачуваних наслідків чи навіть державного перевороту. Так, зокрема, пропагандисти подавали протести у Грузії, які відбувалися восени 2022 року. Автор допису в проросійському телеграм-каналі повідомив, що протестувальники нібито збираються деокупувати частину Грузії, яку росіяни окупували у 2008 році. Він погрожує, що росіяни за спробу ці території атакують ракетами Грузію. І рекомендує росіянам, які виїхали до цієї країни через загрозу репресій чи мобілізації до окупаційної армії, повертатись додому. Мовляв, «Батьківщина пробачить, а от збожеволілий натовп — навряд чи. Та й бомби не питатимуть у вас паспорт». Рівно за тиждень після цього посту росіяни розпочали регулярні атаки енергетичної інфраструктури України.
У березні 2023 року в Грузії знов були протести. Цього разу виступали проти ініціативи грузинської влади запровадити закон «Про прозорість іноземного впливу». Його порівнювали із законом про «іноагентів» у Росії, яка обмежила діяльність опозиції та унеможливила присутність у Росії міжнародних моніторингових місій. Закон, прийнятий парламентом Грузії 7 березня 2023 року, передбачає створення реєстру «агентів іноземного впливу». Влада створить спеціальну відкриту базу організацій і фізичних осіб, якщо частка закордонних вливань у їхню діяльність становить хоча б 20%. Росіяни називали протести, які почалися після голосування за закон «Про прозорість іноземного впливу», ініційованими з-за кордону, пророкували початок збройного протистояння та «кольорову революцію».
Роспропаганда подає як загрозу зміни, які стаються внаслідок мирних протестів. Наприклад, Революцію Гідності, яка відбувалася в Україні у листопаді 2023 — лютому 2024 року, виставляє як причину того, чому Росія окупувала Крим, відправила своїх військових в Україну і вчиняла воєнні злочини:
«Російський, руський наратив: “Вісім років тому нас підло зрадив, спокусившись на західні печеньки і цяцьки, народ, який ми вважали братнім”, — так і не був не те що усвідомлений, але навіть взятий до відома шароварними іудами», — написали 20 лютого 2023 автори проросійського телеграм-каналу.
Такі узагальнення дозволяють пропагандистам подавати все, що сталося після Революції Гідності, як вину тих, хто усунув від влади «поміркованого, хоч і “своєрідного” Януковича, з яким можна було розмовляти Москві». У 2014 році схожі повідомлення просували й українські медіа, якими володіли росіяни або соратники Януковича. Як, наприклад, газета «Вести», якою за однією із версій володів ексміністр доходів і зборів Олександр Клименко.
«Добрі для Росії протести», «Російська весна: після мороку темної ночі настав Ранок Нового Світу»
Росіяни називають окупацію Криму, яка почалася наприкінці лютого 2014 року, і встановлення контролю над частинами Донецької та Луганської областей «Російською весною». Події Революції Гідності вони демонізують як «перший акт спочатку гібридної, а потім і гарячої війни проти Росії — колективного Заходу під егідою США». Тоді як мітинги проросійських сил на сході та півдні України, які дали росіянам змогу створити враження, начебто там підтримують Росію, вони героїзують.
Подальші події, включно із повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року у викладі російської пропаганди виглядають як постійна боротьба з «українськими нацистами, які вбивають дітей Донбасу». І для цього вони використовують міф про «російську весну» та пропаганду, завдяки якій цей образ творився для виправдання злочинів і порушень міжнародного права росіянами.
У серпні–вересні 2022-го пропагандистські телеграм-канали, які працюють на аудиторії тимчасово окупованих Росією населених пунктів України, поширювали повідомлення про провладні пікети з роздаванням інформаційних бюлетенів. Мета цих повідомлень — показати, що Росія має прихильників на територіях, які окупувала, і що в жителів окупованих територій України немає інших альтернатив, окрім як змиритися, що «Росія тут назавжди!».
Інший вид мітингів, які влаштовують російських пропагандистів, — ті, які організовує російська влада та проросійські активісти за кордоном. Скажімо, як мітинг-концерт 30 вересня 2022 року у Москві. На нього організовано привезли працівників російських бюджетних установ і студентів. Це там російський актор Іван Охлобистін кричав «Гойда!». Такі заходи пропагандисти подають як доказ того, що російське суспільство начебто підтримує владу.
До «безпечних» для російської влади належать також мітинги з нагоди знаменних дат життя Радянського Союзу чи Російської імперії. Російський режим виробив ритуали, як святкувати річниці таких подій, і вклав у них сенси, які не несуть небезпеки владі. Цього досягли завдяки переписуванню історії для уникнення небезпечних питань і плекання ностальгії за СРСР. Так, наприклад, 9 травня в Росії святкують з військовими парадами та радянськими піснями, але не обговорюють пакт Молотова—Ріббентропа чи тактики радянських полководців.
«Французи вже не просто вимагають відставки уряду та Макрона, а буквально закликають до революції»
Пропагандисти використовують мітинги в розвинених країнах Європи й Америки як докази того, що ті, хто наклав санкції на Росію, начебто, страждають без її енергоносіїв. Подібні залякування поширювали за межами Росії. А також подавали як «докази неминучої перемоги» у проросійських медіа восени й узимку 2022–2023 років.
Пропагандисти, російські чиновники та дипломати намагалися нав’язати хибне враження, що російські енергоресурси є незамінними. Проте жителі Європи змогли пристосуватися до вищих цін на газ і пережити зиму без істотних потрясінь і протестів.
Є ще один аргумент російських пропагандистів, яким вони супроводжували протести в країнах, що наклали санкції на Росію та допомагають боротися з її агресією: підтримка України надміру виснажує бюджети інших держав. І це начебто є однією з головних причин, чому люди в цих країнах виходять на мітинги. Пропагандисти у повідомленнях про протести на Заході не минають нагоди нашаровувати на економічні, політичні чи інші причини протестів «класичні» меседжі російської пропаганди: ЛГБТ, расизм, теорії змови, небоєздатність європейських армій тощо. Пропагандисти, як правило, не обґрунтовують своїх поглядів, а подають їх як очевидне. Ось приклад такого повідомлення, створеного у березні 2023 року як реакція на протести проти підвищення пенсійного віку у Франції:
«Самі бунти — наслідок політики, яку проводить більшість європейських країн, від божевільного мультикультуралізму вони перейшли до ще більш божевільного — створення гетто. Не змогли адаптувати людей, вирішили віддавати територію, вважаючи, що їх контролюватимуть по периметру. Але цих гетто стає більше, народжуваність у нових європейців набагато краща, а це означає, що скоро "тягарем білої людини" буде кругова оборона анклавів».
Автор чи авторка цитованого посту у проросійському начебто новинному телеграм-каналі взагалі не перейнявся чи не перейнялася тим, щоб розказати про причини протестів.
Наведемо ще один приклад: у середині грудня 2022 року правоохоронці викрили групу осіб, які планували державний переворот у Німеччині. Проросійський новинний телеграм-канал розповів про основні факти справи, а потім перейшов на захист партії «Альтернатива для Німеччини» та без огляду на історичний контекст порівняв німецьких правоохоронців і уряд з нацистами:
«Нагадаємо, що в Німеччині сьогодні, на тлі соціально-економічної кризи, розгортається і політична криза, але влада не бажає змінювати курс, що завів країну в безвихідь, ігноруючи невдоволення народу, бізнесу та регіональних еліт. І те, що сталося, дає владі прекрасний привід «нейтралізації» одних із їхніх головних опонентів із партії «Альтернатива для Німеччини»… Подібна провокація вже мала місце у німецькій історії — підпал рейхстагу у 1933 році. Який дозволив нацистам усунути незадоволених та зміцнити свою владу».
Такі перекручення фактів російські пропагандисти використовують для того, щоб сформувати для споживачів дезінформації враження, начебто політики в демократичних державах не турбуються про людей і, як і в Росії, використовують силовиків для утримання при владі.
«В повітрі запахло смутою»
За словником російської мови, слово «смута» означає заколот, заворушення, розбрат і безлад. Те, чому російський режим із незмінним майже чверть століття Володимиром Путіним при владі протиставляється. У проросійських телеграм-каналах це слово до 24 червня, коли терорист Євгеній Пригожин і терористична організація «ПВК "Вагнер"» почали «похід на Москву», сприймалося винятково як негативне.
Однак 24 червня пропагандисти перетворили страх «смути» на інструмент гуртування суспільства. Адже тоді, як писав проросійський телеграм-канал, «Росія зазирнула у прірву громадянської війни та на межі фолу відійшла від краю». Виступу Пригожина пропагандисти додали значення того, що «вагнерівцям» вистачило патріотизму чи далекоглядності зупинитися. І подавали його як приклад того, що іншим «патріотам Росії» теж не варто повставати проти режиму, адже від цього виграють тільки вороги. Мовляв, «вороги не здатні знищити Росію без внутрішньої смути. Смута — єдина головна умова для успіху супротивника». Олександр Лукашенко про виступ Пригожина говорив ледь не епідеміологічними термінами: «Не дай боже, ось ця смута пішла б по всій Росії, а передумови для цього були колосальні, наступними ми були». І ось за кілька днів російські пропагандисти змогли перетворити на користь режиму, на який працюють, загрозу його падіння та підрив авторитету Путіна. Так вони роблять з усіма речами, які можуть забрати в них роботу. Але завдяки постійному повторенню їхні тези легше впізнавати й розвінчувати.