«Детектор медіа», зважаючи на суспільну значущість теми співпраці з ворогом на окупованих та звільнених територіях, вирішив зробити власний спецпроєкт «Медіаколаборанти», сфокусувавшись виключно на діяльності медійників, які за власним вибором, без примусу, стали розповсюджувати російську пропаганду на тимчасово окупованих територіях. У цьому тексті ми пояснюємо, кого можна вважати колаборантами з юридичного погляду.

Хто такі колаборанти та якою є відповідальність за цей злочин

3 березня 2022 року, за кілька днів після початку повномасштабного наступу РФ, Верховна Рада прийняла закон щодо співпраці з ворогом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність». Відповідно до його норм, відповідальність передбачається за таке:

● публічні висловлювання на підтримку збройній агресії, рішенням окупантів, закликають до співпраці, або заперечують факт агресії та окупації;

● добровільне зайняття посад у незаконних органах окупаційної влади;

● пропаганда у закладах освіти;

● передача окупантам матеріальних цінностей;

● організація та проведення референдумів та інших політичних заходів у співпраці з державою-агресором (з'їзди, збори, мітинги, демонстрації, конференції, круглі столи тощо);

● добровільна робота на посадах у незаконних судових і правоохоронних органах і збройних формуваннях окупантів.

Ці норми не є спеціальними для співробітників медіа, вони стосуються всіх. Однак у законі є ще частина 6 статті 111, де передбачена відповідальність саме за інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресоркою. Це створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації.

Медіаюристка «Платформи прав людини» Людмила Опришко говорить, що ця норма стосується саме медійників:

«Інформаційна діяльність — це є та сама журналістська діяльність. Ця спеціальна правова норма поширюється на журналістів, редакторів тощо, які є громадянами України, але сприяють державі-агресорці в її інформаційній діяльності, виправдовують збройну агресію, окупацію, надають законності та легітимізують її».

Серед покарань за колабораціонізм передбачено:

● позбавлення волі від 10 до 15 років;

● заборона обіймати певні посади;

● виправні роботи, арешт, штрафи, конфіскація майна.

За частиною 6 статті 111 позбавлення волі передбачене на 10—12 років. Однак Людмила Опришко звертає увагу на статтю 436 Кримінального кодексу, де йдеться про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Росії проти України.

«Ці статті майже одночасно з’явились у Кримінальному кодексі та за змістом дуже подібні», — каже вона.

Справи відкривають за обома статтями. А вони передбачають різну відповідальність. У 436-й статті передбачене менше позбавлення волі: не 10—12 років, а до 5 років.

«Яку статтю інкримінуватимуть людині — таке покарання вона й отримає у разі доведення її провини фактично за одні й ті самі дії. Бажано було б уніфікувати відповідальність за одні й ті самі діяння», — сказала вона.

Людмила Опришко каже, що кримінальне право має критерії для визначення медійників-колаборантів:

«Вона полягає у виправданні окупації, збройної агресії, інформаційній підтримці збройних формувань тощо. І це діяння має вчинятися з певним умислом. Важливо, щоб це була свідома, а не випадкова діяльність».

Відповідальність можуть нести не лише журналісти та редактори, а всі, хто поширює, готує інформацію. Але є і спірні моменти

«Прибиральниця у цих процесах не задіяна. А монтажер задіяний. Ті, хто організовує трансляцію, може підпадати під поширення інформації, але є спірний момент щодо технічних працівників. За нашим законодавством, фотографів вважають технічними працівниками, але вони задіяні у зборі інформації. І звісно, головне — наявність умислу, щоб був склад кримінального правопорушення. Інколи це чітко видно з сюжету та фото, а інколи нечітко. Доведення умислу — одна зі складових доведення кримінального правопорушення», — сказала Людмила Опришко.

Інколи технічні працівники, які не підпадають під норми спеціалізованої для медіа частини 6 статті 111 закону про колаборантів, можуть нести відповідальність за загальними нормами.

Також, як розказала в інтерв’ю «Радіо Свобода» заступниця міністра юстиції України Валерія Коломієць, у Кримінальному кодексі передбачене таке правило, коли певна дія, яка схожа на злочин, усе ж таки не є злочином, якщо вона зроблена під фізичним чи психологічним примусом, або є дією «у стані крайньої потреби». Таким чином, основним критерієм для визначення колабораціонізму є саме добровільна співпраця з ворогом за згаданими напрямками.

Визначити, чи є людина колаборантом, може лише суд після проведення відповідного розслідування. Такі розслідування зараз веде СБУ та ДБР. У червні 2023 року Служба безпеки оголосила підозри восьми пропагандистам каналу «Таврія», створеного окупантами в Херсоні. Це перша гучна групова справа щодо медійників-колаборантів. Підозри оголошені за частиною 6 статті 111-1 Кримінального кодексу України та передбачають покарання позбавленням волі на строк від 10 до 12 років і конфіскацію майна. Їх звинувачують у створенні організованої злочинної групи для ведення інформаційної діяльності у співпраці з країною-агресором. Підозри оголошені заочно, адже підозрювані виїхали з підконтрольної Україні території. Підозри оголошені десяткам співробітників медіа.

Але це далеко не повний список — і «Детектор медіа» публікує серію матеріалів про тих медійників, які добровільно та свідомо, не випадково, без примусу чи непереборних обставин, вирішили співпрацювати з ворогом.

Редакція зазначає, що публікації засновані на повідомленнях СБУ та інших правоохоронних органів, власних джерелах видання в медійному середовищі та особистому спілкування з колегами, які були свідками колаборації українських медійників з російськими окупантами. Ми припускаємо, що можемо не знати всіх обставин життя людей, які перебували та перебувають в окупації, та можемо не мати всієї інформації. Але намагаємося перевірити її в усіх доступних нам джерелах.

Також ми закликаємо українських громадян, які були свідками переходу на бік Росії українських медійників, надсилати нам в редакцію інформацію про факти такої співпраці.