Шлях від української поезії до Z-cимволіки: історія Юлії Ваченкової, яка перейшла на бік росіян

Шлях від української поезії до Z-cимволіки: історія Юлії Ваченкової, яка перейшла на бік росіян

08:59,
29 Серпня 2023
3444

Шлях від української поезії до Z-cимволіки: історія Юлії Ваченкової, яка перейшла на бік росіян

08:59,
29 Серпня 2023
3444
Шлях від української поезії до Z-cимволіки: історія Юлії Ваченкової, яка перейшла на бік росіян
Шлях від української поезії до Z-cимволіки: історія Юлії Ваченкової, яка перейшла на бік росіян
Як журналістка з Бердянська стала російською пропагандисткою.

«Детектор медіа» продовжує власний спецпроєкт про медіаколаборантів, які за власним вибором, без примусу, стали рупорами російської пропаганди на тимчасово окупованих територіях. Ми вже публікували текст про медіаколаборантів Херсонщини, про осередок російської пропаганди ТРК «Таврія» й текст про медійників-зрадників з окупованої частини Запорізької області. Також ми публікували текст про те, що за законом загрожує українським журналістам, які пішли на співпрацю з ворогом.  

Цього разу «Детектор медіа» розповідає історію Юлії Ваченкової, яка перетворилася з української журналістки на російську пропагандистку.

Місцева зірка Бердянська

36-річна Юлія Ваченкова народилась у Єнакієвому Донецької області. Жила в передмісті Бердянська Запорізької області, в селі Роза, працювала журналісткою в різних програмах на місцевому комунальному телебаченні «ТБ-Бердянськ».

До повномасштабного вторгнення Росії вона, можна сказати, була місцевою зіркою — наприклад, у 2021 році про неї розповідало видання «Приморка.City», де її представили як журналістку, маму трьох дітей, авторку віршів і виконавицю пісень. В інтерв’ю вона розповідала, як виховує дітей, про свою роботу, захоплення співом, кулінарією і про свої життєві принципи, як-от чесність перед собою та стовідсоткова довіра до тих, кого любиш.

Вона справді багато співала. Ось під час святкування Нового року у 2021-му вони з дівчинкою, яка, ймовірно, є її дочкою, адже має прізвище її чоловіка, співають російською святкову пісню. Це відео досі є на ютуб-каналі Бердянського міського палацу культури. А ось Юля Ваченкова співає свою авторську пісню про маму, вже українською. Пізніше на тому ж каналі вона публікуватиме відео з піснями — присвятами російським загарбникам.

На ютуб-каналі «ТВ-Бердянск» є багато відео, де вона читає поезію українських авторів, зокрема Василя Симоненка та Ліни Костенко. Усі вірші декламувала прекрасною українською. У неї доволі непогано виходило передати емоції, принаймні це виглядало щиро.

На телебаченні вона проводила інтерв’ю у програмі «Будь собою», готувала передачу «Не виходячи з дому» з порадами, як зібрати ті чи ті документи, та вела програму «5 чому?», де певну тему обговорювали з гостями студії. 

Наприклад, в одному з випусків цієї програми обговорювали, чому люди не ходять на вибори. Юлія Ваченкова запитувала своїх гостей про усвідомлений вибір громадян, про їхню відповідальність перед власною країною та про те, як разом правильно її будувати. І сама Ваченкова, і її гості — викладач історії Бердянського ліцею Вадим Раймер та доцентка кафедри психології Бердянського державного педагогічного університету (БДПУ) Тетяна Малихіна — спілкувалися українською. Відео було опубліковано 17 лютого 2022 року — а вже за кілька місяців і Ваченкова, і її гості зробили свій усвідомлений вибір і працюють тепер на Россію.

І Малихіна, і Раймер зараз викладають у захопленому БДПУ, який росіяни назвали «Азовским государственным педагогическим университетом». Раймер та Андрій Малихін, чоловік Тетяни Малихіної, отримали від росіян сертифікати як викладачі історії Росії. Репортаж із цього заходу теж робила Юлія Ваченкова.

Про Вадима Раймера його колишня однокурсниця сказала «Детектору медіа»: «Це взагалі шок, тому що він вчився на викладача історії України в студентські роки розмовляв лише українською мовою. Дуже "щирий українець" був, але з жагою до кар'єризму ще зі студентських часів». А в деканаті справжнього БДПУ, який евакуювався до Запоріжжя, нам підтвердили, що викладацьке подружжя Малихіних тепер працює на Росію. 

Окупація, зрада і «Єдина Росія»

Перші кілька місяців після початку повномасштабної війни Юлія Ваченкова хвилювалася — принаймні, у фейсбуку. Але не стільки через окупацію та війну, скільки за життя нардепа від «ОПЗЖ» Олександра Пономарьова. Тоді співголова цієї фракції у Верховній Раді Юрій Бойко повідомляв, що Пономарьов нібито в Бердянську допомагав евакуйованим із Маріуполя людям і раптом зник. За кілька тижнів Ваченкова поширила повідомлення від сторінки громадської приймальні Пономарьова, в якому йшлося, що його в супроводі російських військових доставили до реанімації у важкому стані. 

А вже в липні 2023 року Печерський районний суд Києва відправив Пономарьова під арешт. Йому інкримінують державну зраду, зокрема підозрюють, що він із початку повномасштабного вторгнення співпрацював із росіянами на тимчасово окупованій території Запорізької області, а заводи депутата постачали паливно-мастильні матеріали для військової техніки Росії та надавали техніку для облаштування російських фортифікаційних споруд. Пономарьов заперечує звинувачення

Звісно, сам факт підтримки Юлією Ваченковою нардепа від «ОПЗЖ» не робить її зрадницею, але багато говорить про її політичні вподобання.

1 липня 2022 року той же телеграм-канал «Бердянськ в окупації» повідомив, що Юлія Ваченкова перейшла на бік росіян. «Юля перейшла, бо вирішила, що буде розповідати тільки про “аполітичні” гуманітарні місії братського дагестанського народу і що нічого поганого в цьому нема та іншу ватну маячню забила собі в голову Юля», — сказано в повідомленні.

Згодом, 15 липня, про це повідомив Інститут масової інформації, зазначивши, що Ваченкова — перша бердянська медійниця, яка почала співпрацювати з окупантами. 

Тепер Ваченкова — не просто журналістка: вона погодилася керувати командою на окупаційному ТРК «Свободный Бердянск». Національна спілка журналістів повідомляла в липні 2022 року, що Ваченкова набирає собі команду зрадників і до неї вже долучилися місцеві медійники Володимир Головатий і Володимир Дьомін, а також Семен Шатурський, який став голосом радіо «Свободный Бердянск». Згодом Запорізька філія НСЖУ оприлюднила спростування щодо Головатого, мовляв, він справді на окупованій території, але інформація про його колабораційну діяльність не підтвердилася.

На російському телебаченні Ваченкова розповідала, як радо бердянці беруть російські паспорти та що «с приходом России мирная жизнь в Бердянске набирает обороты». Саму окупацію Бердянська вона називала «освобождением», а вторгнення — «СВО».

Уже через якийсь час Юлію знову потягло на співи, але тепер — про окупантів у складі «историко-патриотического коллектива “Zov”». Цей колектив має власний канал, на якому публікує свої кліпи. Юля там буває і в куртці з літерою Z, і з триколорною стрічкою.

У своїх виступах Юля називає окупантів тими, хто «дарит мирное небо над головой», співає пісні від імені дружин окупантів про розлуку, бо ті пішли «защищать Родину», присвячує пісні російським спецпризначенцям, стоячи на сцені з Z-символікою, та співає про російських мам, які «ждут своего ребёнка-воина». А на окупантському концерті з нагоди 195-річчя Бердянська вона співає «а до чего ж, едрена мать, нам надоело воевать». Прикметно, що на самому концерті — три прапори: Бердянська, Росії та Радянського Союзу. Ну і, звісно, куди ж без пісень про «матушку-Россию»?

«С этой песней у меня связаны особо важные моменты в жизни, именно в период начала проведения СВО... Да, наверное, они у каждого из нас имеются… важные моменты… и люди, сыгравшие важную роль в наших судьбах. В общем, песня о личном...» — написала 20 серпня Юлія у своєму телеграм-каналі про якусь зі своїх російських пісень.

А ще вона публікувала фото та відео з якогось концерту організації «Юг молодой». Це створена Росією на окупованих територіях молодіжна організація, яка залучає студентів та учнів старших класів. Їх возять до Росії, показують, що Росія — це добре, а потім уже вони самі стають обличчям пропаганди та закликають інших молодих людей туди вступати.

У червні Росія оприлюднила списки кандидатів у «депутати» на фейкових виборах на окупованій частині Запорізької області. Від партії «Єдина Росія», за даними «Слідства.Інфо», балотується і Ваченкова. На окупаційному телебаченні можна подивитися, як активно Юлія займається передвиборчою агітацією.

Свідомий вибір ворога шокував колег

«Детектор медіа» спробував зв’язатися із самою Юлією, але її український номер телефону не відповідає. Повідомлення в соцмережах вона не читає. Проте ми поговорили з двома журналістками з Бердянська, які знали її та працювали з нею. 

«Можу вам одразу сказати, що прихильником "русского міра" вона ніколи не була, а її рішення й теперішня робота були дуже несподіваними для мене», — розповіла нам одна журналістка, яка з міркувань безпеки попросила не розголошувати її ім’я. Проте вона каже, що Ваченкова обрала бік окупантів свідомо: «З примусу так щиро не працюють, я вважаю, і в політику місцеву від “Єдиної Росії” потім не йдуть. До того ж у неї, окрім журналістики, творча діяльність — пісні про “наших мальчіков” і таке інше. Тобто це точно щиро. На жаль». 

Також журналістка згадала, що чоловік Ваченкової служив у радянській армії, і припустила, що це могло зіграти свою роль у її поглядах. «Детектору медіа» вдалося дізнатися, що він — росіянин, на 35 років старший від неї уродженець міста Люберці Московської області Сергій Власов. 

Інша журналістка з Бердянська, яка свого часу працювала з Юлією Ваченковою, сказала, що навіть після початку російського вторгнення якийсь час та ще вдавала вірну громадянку України: «На початку війни вона працювала в українському гуманітарному центрі, який відкрила місцева влада у перші дні окупації». 

При цьому у примус вона також не вірить. «Мені невідомо про факти примусу. Я бачила різних людей. І багато хто з Донецької та Луганської областей поводився дуже патріотично. Можливо, там щось із чоловіком, але, наскільки мені відомо, вона головна у родині. Моя думка, що в неї заграли амбіції. Вона бажала влади. У їхнього колективу була можливість сховатись і не контактувати з ворогом», — пояснила вона.

Ще одна журналістка з нині окупованої частини Запорізької області, яка була очільницею одного з місцевих видань, що не скорилося окупантам, хоч вони і затримували її та залякували, Юлію Ваченкову особисто не знає. Проте вона каже: не піти на співпрацю з росіянами шанс був — очевидно, не було бажання.

«Мій досвід показує, що нормальні толкові журналісти  знайшли спосіб вирватися звідти. Колаборантами стають лише невдахи, для яких єдиний шанс чогось досягти — це зрадити й прислужитися ворогу. Така собі перспектива», — сказала ця журналістка.

«Детектор медіа» скерував до СБУ інформаційний запит, аби дізнатися, чи фігурує Юлія Ваченкова у кримінальних провадженнях за свою колабораційну діяльність і чи оголошували їй підозру. У спецслужбі відповіли, що слідчі моніторять інформаційний простір із метою виявити загрози нацбезпеці та відповідно реагують. Проте додали, що законодавством заборонено розголошувати зібрані відомості та будь-яку інформацію про проведення щодо певної особи контррозвідувальних заходів. 

Дисклеймер: визначити, чи є людина колаборантом, може лише суд після проведення відповідного розслідування. Такі розслідування зараз ведуть СБУ та ДБР. Детальніше читайте тут.

«Детектор медіа» публікує серію матеріалів про тих медійників, які добровільно та свідомо, не випадково, без примусу чи непереборних обставин, вирішили співпрацювати з ворогом.

Редакція зазначає, що публікації засновані на повідомленнях СБУ та інших правоохоронних органів, власних джерелах видання в медійному середовищі та особистому спілкуванні з колегами, які були свідками колаборації українських медійників із російськими окупантами. Ми припускаємо, що можемо не знати всіх обставин життя людей, які перебували та перебувають в окупації, та можемо не мати всієї інформації. Але намагаємося перевірити її в усіх доступних нам джерелах.

Також ми закликаємо українських громадян, які були свідками переходу на бік Росії українських медійників, надсилати нам у редакцію інформацію про факти такої співпраці.

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду