13 лютого, за десять днів до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, до Білорусі переїхала українська телеведуча Надія Сасс. Раніше вона працювала на проросійських українських каналах: починала на каналі NewsOne, потім перебралася на «112 Україна», пізніше — на ZIK. На NewsOne вона почала працювати одразу ж після здобуття вищої освіти в Київському інституті міжнародних відносин і практики в Європарламенті, тобто у 2016 році — і протрималася там недовго: як вона стверджувала у 2017 році, її звільнив власник каналу Євген Мураєв через критику Петра Порошенка під час прямого денного ефіру, який вона вела. Коментуючи презентацію Порошенком «Книги добра», вона риторично запропонувала Порошенкові «поділитися добром», яке він «тримає в офшорах», із пенсіонерами — й начебто через це її прибрали з каналу з формулюванням «за порушення професійних стандартів та особисту думку про керівництво країни в ефірі». Напевне, це був перший і єдиний випадок, коли з каналів Мураєва когось звільняли за порушення журналістських стандартів (прочитати про політику каналу можна ось тут). Вже опинившись у Білорусі, Сасс розповідала, що в той момент, наприкінці 2017 року, Мураєв намагався продати канал — і така «позиція» ведучої начебто псувала йому перспективи продажу активу.

Цікаво, що Мураєв справді продав канал — але спільнику Медведчука Тарасу Козаку, який згодом юридично став власником і «112 Україна», і ZIK — і скандал зі звільненням ніяк не завадив Надії Сасс працювати на цих каналах надалі. Вона вела програми «Великі ігри» та «Зворотний бік» на «112 Україна», «Деталі дня» та «Міжнародну панораму» на телеканалі ZIK. Ще працювала на радіо — вела «Пристрасті заморської влади» на «Голосі столиці».

Політичний сімейний підряд 

Окрема і найменш відома частина біографії Надії Сасс (раніше її прізвище було Бородій) — це її участь у політиці. Зараз, коментуючи свій переїзд до Білорусі, вона скромно розповідає, що балотувалася від «ОПЗЖ» в депутати Дніпропетровської обласної ради в місті Кам’янське (де вона народилася), але припинила політичну кар’єру через народження дитини. Насправді вибори у 2020 році, які вона програла та про які казала, що це логічний крок для «журналістки, яка хоче змінити щось у своїй країні», — не перша спроба політичного активізму Сасс.

У 2015 році Сасс, тоді ще Бородій, заснувала в Бельгії некомерційну організацію під назвою «Міжнародний фонд ефективного керування» (IFBG) — в документах вона значиться президенткою. Але її більш відомим обличчям є громадянин Бельгії Грегорі Матьє, який є віцепрезидентом фонду. У тому ж 2015 році, наприклад, Матьє та група з восьми європейських спостерігачів приїжджала у Дніпро — стежити за виборами мера. У першому турі всі ці люди були захоплені досконалістю виборчих процесів в Україні. Але коли вибори виграв Філатов (а кандидат від «Опозиційного блоку» Вілкул програв), Матьє назвав їх «найбільш непрозорими та недемократичними» і запропонував результати скасувати. А також поскаржитися в Європарламент. Разом із Матьє на запрошення його фонду в Дніпро приїхали спостерігачами також лорд Ричард Балф і польський політик Януш Недзвецький. Це той самий лорд Балф, який у 2023 році виправдовував російську агресію, вимагав від британського уряду припинити підтримку України та назвав Крим російським. І той самий Януш Недзвецький, якого у 2021 році польська прокуратура звинуватила у шпигунстві на користь Росії — і заарештувала. Але до 2021 року багато з цих людей, зокрема Недзвецький, систематично намагалися дискредитувати Україну в очах міжнародних органів, насамперед європейської бюрократії. Про роботу цілої мережі російських агентів у Європі, зокрема фонду IFBG, є багатосторінкова доповідь дослідника Антона Шеховцова (читається, як детективний роман, спробуйте) під назвою «Справа Януша Недзвецького. Зліт і падіння польського агента кремлівського впливу». Серед іншого, в цій доповіді з посиланням на матеріали справи, відкриті джерела та зламане листування, стверджується, що Недзвецького фінансувала і Росія, і проросійська «ОПЗЖ» — і все це відбувалося не без участі колишнього журналіста, колишнього директора Департаменту інформаційної політики МЗС України за часів Януковича, колишнього депутата від «ОПЗЖ», громадянина Росії Олега Волошина.

Нині Волошин — підозрюваний в Україні в державній зраді, перебуває під санкціями п’яти країн, зокрема США та Японії (але не України та ЄС). У 2015 році він балотувався до Київради від «Опоблоку», сприяв приїзду всіх цих проросійських іноземців до України та «допомагав» фонду своєї дівчини, Надії Бородій (у майбутньому Сасс). Можна побачити, як той самий Недзвецький, Волошин і його дівчина вечеряють в одеському ресторані у травні 2016 року — тоді, як стверджували українські активісти, «ОПЗЖ» готувала провокацію на 2 травня, аби знову використати загибель людей у Домі профспілок на користь Росії. Пізніше Волошин і фонд його дружини (Бородій / Сасс і Волошин одружилися у 2016 році) ще неодноразово організовували якісь візити європейських прихильників Росії в Україну, конференції щодо «необхідності федералізації» України, Сасс запрошувала їх в ефіри своїх програм на каналах Медведчука, де Волошин був керівником служби міжнародного співробітництва. Словом, це була ефективна співпраця подружжя. Наприклад, у 2018 році не без їхньої участі створювали міжнародну редакційну раду для каналів Козака — Медведчука, куди входили ті самі європейські  політики і, звісно, керівники каналів Артем Марчевський та Єгор Бенкендорф. На думку Шеховцова, це була спроба запобігти санкціям проти каналів із боку РНБО — і вона спрацювала.

Зрозуміло, що у 2020 році, маючи такий бекґраунд, Сасс спробувала себе в справжній політиці — але спроба вийшла невдалою. Проте Сасс продовжила працювати на каналах Медведчука, а після їхнього закриттяна перейшла новостворенений медійний проєкт «Перший незалежний». Багато її колег і співвласників цього каналу, який виходив у ютубі, залишилися в Україні після повномасштабного вторгнення Росії та зараз працюють на українських каналах. Когось доля розкидала світом — наприклад, Діана Панченко поїхала в Донецьк. А подружжя Волошиних переїхало в Білорусь напередодні. І, здається, успішно продовжує працювати.

За багатополярний світ і лідера нації

У жовтні 2022 року нова програма Сасс під назвою «САСС уполномочен заявить» уперше вийшла на білоруському державному каналі СТВ. Попри дивне найменування, з якого виходить, що САСС — це абревіатура, бо пишеться великими буквами, а сама ведуча говорить про себе в чоловічому роді — програма не дуже оригінальна. Оскільки ведуча вже вела авторську програму саме з такою назвою — на ютуб-каналі, який створила у 2018 році. Можна навіть подивитися один випуск. Так само Сасс запрошувала до себе гостя, в програмі були якісь невеликі сюжети з поясненнями та контекстом, а головною темою її проєкту була міжнародна політика. Програма на білоруському телебаченні виглядає так само — тільки гостей у Сасс у студії двоє, а ще кількох «експертів» Сасс підключає онлайн. Все інше залишилося так, як було в аматорському проєкті 2018 року.

І, як не дивно, гості та експерти, а також теми залишилися майже без змін, що зручно. Так само на екрані бризкає слиною Кива, який кричить про «нацистів в Україні»; так само чоловік ведучої Волошин розповідає про досягнення «ОПЗЖ» на виборах в Україні, так само колишній патрон ведучої Медведчук розповідає про необхідність повалити «злочинний режим» Зеленського та повернутися до дружби з Росією; ті ж самі «політологи», зокрема підозрюваний у держзраді Олександр Лазарєв, віщують про скоре падіння Заходу (долара, Зеленського, України — необхідне підкресліть). Загалом, напевне, Сасс почувається комфортно. Є, звісно, й відмінності: тепер у кожній її програмі є білоруські функціонери та посіпаки режиму, в кожній програмі є запрошений російський експерт, а також — куди ж без цього — є обов’язкові розлоги цитати та фрагменти виступів «мудрого лідера» білоруського народу, як називає Лукашенка Сасс. У кінці ведуча простими словами підсумовує те, що сказали її гості, та розставляє потрібні акценти.

Найпопулярніший станом на 12 липня випуск програми в ютубі — епізод із назвою «Украину распродают с молотка! Кто наживается на войне?» — у нього більш ніж пів мільйона переглядів. І це зрозуміло: судячи з годинної програми, Зеленський примудрився продати Україну тричі: спочатку глобалістським інвестиційним фондам, потім Ротшильдам, а вже потім — Польщі. Незрозуміло, як усі ці áктори потім будуть ділити Україну, але це вже й неважливо, головне — заявити тему. Не можна сказати, що вона теж дуже оригінальна: та сама перша спроба «Сасс уполномочен заявить», створена в Україні у 2018 році, була так само присвячена купівлі України Ротшильдами — тоді запрошеним гостем у Сасс був Кость Бондаренко, «великий знавець» світового закулісся. Тому, в принципі, можна сказати, що Зеленський — геній, адже він, на думку Сасс, примудрився втюхати Ротшильдам уже їхній, ще з часів Порошенка, актив. Або вона забула про розмову з Бондаренком — усе ж таки п’ять років минуло.

Всі інші програми Сасс користуються у глядачів ютубу меншою популярністю: в середньому їх переглядають від 7 до 20 тисяч разів, а більші перегляди — винятково у програм, які стосуються України, хоча жодна з них не дотягує до ста тисяч. Під час свого інтерв’ю колегам з іншого білоруського каналу в програмі «Скажинемолчи» Сасс хвалилася рейтингами, але, звісно, жодних даних не навела. Але розповіла, що надзвичайно щаслива опинитися в Білорусі, де «мудрий і конструктивний лідер» зберіг і примножив надбання Радянського Союзу та взагалі «зміг встояти» і не допустити «перевороту» у 2020 році. Також вона хвалила Порошенка (ось що з людьми війна робить!) та, звісно, жалілася на Зеленського, якого «зачарували західні спецслужби». Колеги слухали її уважно, але очевидно, що «успіх» якоїсь невідомої Сасс не дуже їм подобався. Спочатку вони питали, чому ж вона не досягла політичних вершин — у країні, де комік став президентом, ведучій сам бог наказав стати депутаткою. Потім запитали, як вона «лише нещодавно приїхала, а вже вигризла собі авторську програму». Сасс, звісно, стверджує, що просто розіслала резюме та її, звісно, просто запросили. І взагалі, вона завжди мріяла вести стриману та зважену програму про міжнародну політику — а не влаштовувати якийсь «хохлосрач», які було потрібно робити в Україні.

Зважена та щаслива

Судячи з ефірів, стриманість Сасс полягає в тому, щоб називати бійців «Азова» «нацистским отребьем» (у програмі «Фашистский интернационал: как Украину превратили в рассадник нацизма») та просувати російські наративи про «бандерівське підпілля» та європейських ультраправих, які підіймають голову в Європі — і от-от уже нацизм захопить Євросоюз. Як доказ цих та інших тез, знайомих усім із російської пропаганди, Сасс включає в програму своїх старих знайомих — зручних депутатів європейських країн, поки що — політичних маргіналів, які наголошують, що Україна сама винна у війні, а її підтримка — це свідчення реваншу «країн осі», які зараз намагаються переграти результати Другої світової. Як у цю логіку вкладається підтримка України з боку Великої Британії і, навпаки, прихильність Угорщини до Росії — невідомо.

Хоча ні, одне пояснення є: «Англічанка гадіт» — програма з такою назвою у Сасс також вийшла. І її гості запевняли глядачів, що причина історичного протистояння Британії та Росії в тому, що Єлизавета колись відмовила Івану Грозному. Не питайте, чому «гадіт» за це саме Британія, а не навпаки.

До речі, за цей рік Сасс двічі їздила у виснажену та загниваючу Європу у справах — записувала там тих самих депутатів, серед яких є улюбленці російської пропаганди з «Альтернативи для Німеччини» (так, ті самі жахливі «праві»), люди зі списку, які голосували проти визнання Росії державою-терористкою, та всім відомі ірландські ліві. Усі ці люди неодноразово допомагали раніше й партії Шарія, і представникам «Страни» чи «Вестей», аби «довести» утиски свободи слова та «неонацистський» режим в Україні. Першого разу Сасс навіть записала їхні інтерв’ю в будівлі Європарламенту в Брюсселі. Але після доволі швидкої реакції з боку інших депутатів Сасс заборонили працювати в адміністративних будівлях структур парламенту — і тому свої інтерв’ю у Страсбурзі вона вже записувала під під’їздом Європарламенту. Але ж, звісно, це все свідчить про «утиски свободи слова» і в Європі — на відміну від Білорусі, де так вільно зараз дихає Сасс. Здається, єдина проблема в її студії — це спроба контролювати Іллю Киву, який за сценарієм необхідний, але не дуже комфортний персонаж, за котрого «невдобно» і гостям, і ведучій. Ну от як пояснити людям, що Кива має на увазі, коли каже, що раніше батальйони добробатів сповідували прекрасну ідеологію величі слов’янської раси та були прекрасними людьми, а потім за гроші західних спецслужб перетворилися на неонацистів і ненавидять Росію, хоча вони з росіянами та білорусами — один народ? Як пояснити,чому він наполягає, що «неонацисти» діяли під прикриттям українських силовиків, коли він сам був заступником міністра внутрішніх справ? Попри ці прогалини в логіці, Кива потрібен — на його тлі білоруські чиновники виглядають притомними та розумними.

Але головний талант Сасс — це, звісно, не вміння приборкати Киву. А її спосіб говорити про Україну. Говорити, що прості люди страждають, гинуть та що це трагедія. Говорити, що країна «втрачає території», «руйнується» та «залишається без економіки», не згадуючи російське вторгнення. Наче все це відбувається з невідомих, магічних причин. Хоча ні, причина цього стихійного лиха, ну думку Саас, є: відмова, під впливом МІ6, від виконання Мінських домовленостей, які так чудово створили Медведчук і Лукашенко.

Лукашенко в програмах Сасс — узагалі винятково голуб миру, взірець лідера, який дає майстер-класи витримки, зокрема під час спілкування зі злісними іноземними медіа та іноземними лідерами. А сама Білорусь — це осередок спокою та щастя, які вона нарешті набула. Навіть дивуєшся, як людина, живучі в Білорусі, може ігнорувати те, що саме з цієї країни російські війська заходили в напрямку Києва, де вона ще нещодавно жила, та вбили сотні цивільних людей під час окупації — і куди втекли після поразки. Не згадуючи Мачулищі, вагнерівців і погрози українцям ядерною зброєю від того ж самого «лідера нації». Неймовірний вишкіл! До Григорія Азарьонка, з яким вона зараз працює на одному каналі, їй поки що далеко, — але всі шанси наздогнати його є.