In English

У червні українській службі ВВС виповнилося 25 років. На відзначення цієї події до Києва приїздив Тарік Кафала (Tarik Kafala), директор (controller) мовних служб ВВС World Sevrice. Пан Кафала працював у ВВС більше двадцяти років на посадах репортера, редактора,  продюсера програм — як на телебаченні, так і на радіо і в інтернеті. До 2016 року він був головою BBC Arabic, під його керівництвом було відкрито бюро ВВС в Каїрі.

MediaSapiens запитав в інтерв’ю пана Кафалу про резонансні зміни у ВВС World Service, зокрема про найбільше розширення за останні 76 років й плани відкрити одинадцять нових мовних служб, а також про те, як ВВС планує розширювати свою аудиторію. 

Про фінансування ВВС World Service та «регіоналізацію» продуктів

— Пане Таріку, що лежить в основі політики розширення присутності BBCв різних регіонах та країнах світу? Від чого залежить розширення / скорочення штату чи відкриття / закриття редакцій у конкретних державах?

— Ми були запустили на BBC проект «Майбутнє новин» (The future of news), щоб дослідити технології, соціальні звички та зміни у споживанні новин, а також вивчити роботу конкурентів. Я вивчав ці фактори в міжнародному контексті. Дослідження мало поінформувати нас, як ми маємо підготуватися до майбутнього. Зрештою, висновок для BBC World Service був непростим: стало очевидно, що якщо BBC World Service хоче опинитися в точці, у якій себе бачить у майбутньому, то має пройти через велику трансформацію.

Основна мета Всесвітньої служби — забезпечити новинами ті регіони, де є проблеми з доступом до інформації чи взагалі немає незалежних ЗМІ. Після проведеного дослідження ми зрозуміли, що, по-перше, нам потрібно здійснити велику трансформацію, а по-друге, ми все ще виробляли новинний контент для тих регіонів, де це не було необхідним, і при цьому не забезпечували ним ті регіони, які слідувало б, якщо виходити з наших ключових принципів.

Так, наприклад, ми зрозуміли, що Корейський півострів (Північна та Південна Корея), Еритрея та Ефіопія, деякі частини Африки, великі частини Індії не обслуговувалися BBC взагалі або ж обслуговувалися недостатньо. Ми усвідомили: щоби краще обслуговувати аудиторію на Близькому Сході, нам потрібно регіоналізувати продукт, зробити конкретніше програмування для регіону Перської затоки, Північної Африки та Єгипту, який є нашим найбільшим ринком. Ми усвідомили, що нам треба змінити поточний стан речей, і вирішили залучити інвестиції. Тобто ми могли або відмовитися від 50 % того, що робили, й почати працювати над новими завданнями, або ж нам були потрібні інвестиції. Так, ми звернулися з пропозицією до уряду, вони її прийняли і протягом обмеженого періоду часу Всесвітній службі виділили кошти. Саме тому має місце розширення BBC World Service.

— Минулого року міністерство закордонних справ Великобританії проголосило, що планує серйозні фінансові вливання у Всесвітню службу й історичне розширення, якого не було ніколи. Відтоді за півроку корпорація закрила понад сорок своїх сайтів із метою заощадження. Як писали ЗМІ,необхідно 15 % редакційного бюджету. Який зв’язок між цими фактами?

— BBC має центральний бюджет для новин — і в його контексті нині має місце велика економія. Це пов’язано з тим, що левова частка фінансування BBC надходить від ліцензійного збору — кожен у Британії, хто має телевізор, сплачує 147 фунтів стерлінгів на рік (із розрахунку на одне домогосподарство). Більша частина фінансування BBC World Service надходить із того ж самого джерела. Ми маємо домовленість із урядом, що така система фінансування лишиться ще на вісім років, щоправда, вона не враховує інфляції: тож уряд очікує, що ми навіть зробимо більше за незмінну суму. Таким чином він поклав на нас більше обов’язків та відповідальності, пов’язаних із технологіями, оновленням інфраструктури тощо — а це дуже дорогі речі. І це означає, що BBC доводиться економити — і BBC News, і нам. Такою була ситуація до оголошення інвестицій. Проте уряд також сказав корпорації, що вона має захищати фінансування World Service, мовляв, ми віримо в неї, й виділив додаткові інвестиції. Однак ці вливання були призначені не для поточної діяльності, а для реалізації нових проектів. Тому й має місце така дивна ситуація, коли Всесвітня служба зазнає скорочень і водночас інвестується.

Якщо підсумувати, основну частину нашого фінансування складають ліцензійні виплати, проте ми маємо додаткове фінансування на чотири роки — до 2020-го, — щоб робити нові речі. У цьому регіоні ми інвестуємо в азербайджанську, українську та російську служби. Якщо ж говорити про пострадянський простір — також в узбецьку та киргизьку.

— Увага до цих країн зумовлена станом свободи слова в них?

— Ми приділяємо увагу Середньому Сходу, Азії, Африці, багатьом регіонам, що частково зумовлено станом свободи слова у них, частково — консолідацією медіа. Приміром, у Сербії дуже активні ЗМІ, однак ними володіє маленька група осіб. Тож це варіюється. Україна для нас, очевидно, країна з певними викликами — економічними, соціальними, політичними й також територіальними, військовими тощо. Тому це цікавий для нас регіон у контексті його висвітлення для світу. Та разом із тим ми маємо потужну аудиторію тут, усе більшу аудиторію, й намагаємося запропонувати… веб-сайт, який змінюється, й новий продукт — 15-хвилинну телевізійну програму; але це дуже цифрова телепрограма — не традиційна.

Також ми мовимо в Північній Америці — Канаді та США, англійською. Канада та США — найбільш вільні медійні середовища, дуже відкриті, дуже плюралістичні. Однак на цих ринках існує реальна прогалина (в напрямі міжнародних новин та аналітики). Це не про свободу преси, переслідування журналістів чи свободу слова, це про те, що ми — ВВС — робимо щось добре — чого не робить той ринок. І ми так само будемо постачати контент для нього. Продукт в Америці — комерційний, тому він має дохід від реклами. Тимчасом як в Україні та на Середньому Сході — ні. Таким чином наші стратегічні цілі варіюються.

І ми маємо два ринки у США. Один — телевізійний — міжнародні новини (BBC World News), інший — NPR (National Public Radio) — мережа громадських радіостанцій, що підтримуються передплатниками. На NPR ми пропонуємо фічери, науку, музику та культуру — цілий ряд продуктів — через BBC World Service English.

— Стосовно Російської служби BBC — чи є тиск на ваших журналістів у Росії?

— Так. Працювати в Росії складно. З іншого боку, ми маємо велике бюро там, де нині працює вісімдесят осіб — і їхня кількість лише зростає. Ми залучаємо людей, щоби збирати й випускати новини. Англійською та російською. Відправляємо журналістів з інших мовних служб до Москви та інших регіонів Росії. Це не найлегше середовище для роботи, але в більшості країн світу важко працювати — в різних аспектах.

— Чи можна сказати, що як BBC припиняє свою присутність у певній країні, то це означає, що там усе стало добре? :)

— Це означає, що нам потрібно розставляти пріоритети і що ми не маємо коштів, щоби там бути. У деяких випадках це — справді, якщо ми не можемо привнести щось додаткове. Тобто це дві речі: з одного боку, це може означати, що ми не можемо чогось додати, з іншого — що маємо обирати, бо не в змозі бути всюди.

Про соціальні мережі, телебачення й персоналізацію

— Я знаю, що корпорація поставила за мету досягти аудиторії в 500 мільйонів до 2022-го. Як ви збираєтеся це зробити? І яка роль соціальних медіа в цьому процесі?

— Наша тижнева міжнародна аудиторія новин становить 346 мільйонів. Загальна глобальна щотижнева аудиторія BBC вже досягла 372 мільйонів осіб. У нас є декілька шляхів. Соціальні медіа — один із них, тому що це та царина новин, яка росте. Все більше й більше людей — в Америці це більш ніж 50 %, і в багатьох країнах приблизно стільки ж — отримують новини з Facebook. Наприклад, для Ірану та Перської затоки дуже важливий Telegram, оскільки він зашифрований і люди можуть використовувати його приватно. Тож соцмережі дуже важливі для досягнення поставленої мети.

Проте останні дані аудиторії, які ми маємо для Всесвітньої служби BBC, показують, що наше зростання найшвидше відбувається через телебачення, а не через соціальні мережі. Тож якби я, як топ-менеджер, подивився на все, що ми робимо, то сказав би: ого, телебачення — ось де ми зростаємо найбільше, покладімо всі гроші туди.

Але ми також знаємо, що в майбутньому це зміниться. Ми розуміємо, що за 5–8 років усе буде геть інакше. І все ж на даний момент телебачення — дуже-дуже важливе для нас. Соціальні медіа та цифрова сфери — теж дуже важливі, ми маємо рости, особливо щоби досягти нової та молодої аудиторії, але телебачення — все ще сфера, де ми зростаємо дуже швидко, й це не дивно, й не лише стосовно нас — багато медійних організацій надзвичайно впевнено зростають у телевізійній площині. У цифровій теж, та не настільки круто.

— Коли ви говорите про зростання телевізійної платформи, ви маєте на увазі географічну експансію чи якісь інші способи розширення телевізійної присутності?

— Ми створюємо масу різних програм та нових форматів. Що стосується України — ми збираємося створити щоденний телевізійний новинний бюлетень тривалістю до 15 хвилин. У випадку з арабською мовною службою, яка є дуже великою частиною Всесвітньої служби, — ми робимо регіональні програми, закриваємо деякі наявні та відкриваємо багато нових. Що ж стосується російського ринку — тут ми комбінуємо новини з іншими речами, які BBC робить добре: драмою, наукою та природою, розслідуваннями. Так ми трохи змінюємо «меню» в багатьох регіонах. Ми не просто робимо більше того ж самого — хоча робимо більше, при цьому урізноманітнюючи, створюючи нові речі, пропонуючи нові формати, нові комбінації. Те, що ми збираємося запропонувати на російськомовному ринку, — а не лише Росії, — це справді «найкраще з BBC». Це не просто новини BBC. Це ширше.

— Де ця телевізійна програма в Україні буде транслюватися?

— Ми сподіваємося, що її тут транслюватимуть наші елевізійні партнери і що вона буде також доступна у цифровому форматі. Ми ще не уклали ніяких угод із телевізійними партнерами, які транслюватимуть її в рамках власного мовлення, але вони чекають, що ми надамо їм пілот, щоб вони мали чітке уявлення про її вигляд. Ми нині ведемо переговори з кількома партнерами.

— Чи працюєте ви над альтернативними способами подачі контенту? Є думка, що навіть інтернет-сайти незабаром підуть у небуття. Чи працюєте над персоналізацією?

— Нині ми перебуваємо в дивному проміжному періоді. Цифрове споживання новин зростає, й ми користуємося цим, а кількість людей, які приходять на домашні сторінки (наприклад, BBC Ukrainian, BBC Arabic, BBC News англійською мовою), зменшується. І це тому, що все більше й більше людей отримують новини через соціальні мережі, вони не повертаються на ваш сайт; вони використовують ваші історії, ваш контент, вашу графіку, ваші відео, ваші пояснювальні матеріали, ваші беки — все це активно споживається — та люди не бачать його на вашому веб-сайті.

До прикладу, близько 30 % інтернет-аудиторії BBC Arabic заходить на наш сайт. У той час близько 70 % цифрової аудиторії споживають наш контент через соцмережі чи інші платформи.

Чи збираємося ми відмовитися від нашого веб-сайту? Ні. Але ми збираємося інвестувати більше в адаптацію контенту, щоб він був більш підходящим та легшим для пошуку, з’являвся у стрічках новин тощо. Ми маємо дізнатися більше з приводу того, як новини розміщуються на сайтах соцмереж, як люді споживають їх, як використовують, як діляться і взаємодіють із ними. Але ми не збираємося занедбати наші веб-сайти, тому що ті 30 % — то найбільш віддана аудиторія, аудиторія, що заходить по шість разів на день замість одного чи двох на тиждень. Тож ми маємо бути обережними.

У Сполученому Королівстві якщо ви використовуєте BBC iPlayer, чи сайтом BBC — вас попросять увійти або зареєструватися, лишень один раз. Це дозволяє нам отримати значно більше персоналізованих даних щодо того, як люди використовують наш контент в інтернеті — через iPlayer чи на сайтах, а також у соцмережах. Це також дозволяє нам обслуговувати аудиторію набагато ефективніше — давати їй більше того, чого вона бажає. На даний момент ми хочемо, щоб наші історії були в людей на очах. Чи будемо ми впроваджувати таку персоналізацію на міжнародному рівні? Не тепер. Можливо, за три-чотири роки. Це велика робота.

Як суспільний сервіс, ми не можемо комерціалізувати дані, й ми не станемо цього робити в жодному разі. З тієї інформації ми не отримуємо жодної вигоди, окрім як більше дізнаємося про свою аудиторію. Й тимчасом як компанії на кшталт Facebook, що продають вам певні речі, хочуть знати про вас якомога більше, ми лиш хочемо знати, що ви думаєте про наш продукт — ото й усе. Нам більше нічого не потрібно знати про вас — ані що ви робите зі своїм часом, ані коли здійснюєте покупки, любите це чи це, — це ваша справа. Комерційні компанії, як-от Amazon чи Google, хочуть знати про вас усе, адже заробляють на рекламі.

— Гадаю, це також питання стандартів для вас.

— Так, це частково питання стандартів, частково питання того, що люди очікують від нас. У Сполученому Королівстві вони вже платять за BBC £147 на рік. Якщо ми почнемо намагатися заробляти на них чи використовувати їхні дані, аби продати їм щось, люди просто скажуть «ні». Частково це пов'язано з репутацією, зумовлюється стосунками зі споживачем.

— Ви задоволені використанням Instant Articles?

— Не на всіх ринках. У нас був приклад: на в'єтнамському ринку Instant Articles були дуже популярними і збільшували трафік. У Північній і Південній Америці, на португальській та іспанській мовах, ми виявили, що не було жодної доданої вартості — можливо, сервіс навіть посприяв деякому зниженню; люди не хотіли використовувати Instant Articles — вони хотіли бачити статті на наших платформах.

Тож на деяких ринках Instant Articles дуже вигідні, на деяких — ні. На певних ринках мобільні додатки дуже вигідні, а на деяких вони провалюються. Ми не знаємо чому. Тож будемо пробувати цей сервіс, він безкоштовний для нас і приносить нових читачів. Ми намагатимемося, якщо будемо спроможні фінансово, бути там, де люди хочуть отримати наш продукт. Настільки, наскільки зможемо.

Про розважальний контент і стандарти

— У контексті «Білої книги», опублікованої минулого року, було багато розмов про необхідність зміни формулювання місії BBC, оскільки в британському уряді говорили, що корпорація стала «занадто схожою на комерційних конкурентів», а її контент — більш розважальним.

— Облишмо BBC News. Що стосується BBC в цілому — є велика суперечка у Великій Британії щодо того, чому BBC створює розважальний контент, чому робить спорт, драму — адже є комерційні компанії, що можуть випускати спорт, драму та розваги. Мовляв, якщо ми оплачуємося з ліцензійних зборів, то чи не повинна BBC робити те, чого не роблять комерційні компанії, те, чого не може запропонувати ринок? І BBC відповіла: ні. Тому що комерційний ринок створює драму — але ми робимо її ліпше. Є спорт, який висвітлюємо ми і якого комерційні компанії не готуватимуть, — це жіночий спорт, спорт для спортсменів із особливостями розвитку, міноритарні види спорту, як-от катання на каное чи альпінізм.

Є багато речей, які робить BBC і які потрібні людям — і ми це знаємо, оскільки вони це дивляться, — але комерційний ринок їх не робитиме. Так, BBC наполягла, що ми повинні лишатися в драмі, в спорті, в розвагах, оскільки є речі, котрі ми робимо, та їх не запропонує ринок.

Що стосується новин: найтрадиційніші, серйозні новини досягають аудиторії 45 років і старше, дуже лояльної аудиторії, яка активно споживає матеріали BBC. Нині є інша проблема, яка полягає в тому, що кожен у Великій Британії, хто має телевізор, чи йому 60, чи 18, чи він із Манчестера, чи з Кардіффа, чи звідкись іще — платить ліцензію. Чи повинні ми забезпечувати продукт для всіх? Це було великим питанням для BBC. Так, може бути процес, пов'язаний зі впровадженням нових форматів, коротших форматів, флешів, Newsbeat’у, який є коротким радіобюлетенем, дуже швидким, із певною музикою на тлі. В мене є відчуття, що BBC зобов’язана досягати своєї аудиторії — незалежно від того, чи їй п'ятдесят, чи вісімнадцять. Ми повинні надавати потрібну інформацію кожному. Звісно, не впродовж усього дня, але ми зобов’язані зробити доступним високоякісний новинний контент для всіх. Ми не робимо менше серйозного контенту. Ми все ще робимо це дуже потужно, ми дуже віддані цьому, але ми також створюємо й інший контент. Я не маю перепрошувати за це. Я вважаю, що ми повинні це робити.

— В Україні, як, імовірно, й у решті світу, BBC та поняття журналістських стандартів часто сприймаються як речі синонімічні. Чи важко вам підтримувати цю високу планку і що би ви порадили журналістам за межами BBC — як їм відповідати цим стандартам? Чи є певні способи мотивувати їх?

— Це дуже важко — дотримуватися тих стандартів. Головним чином ми це робимо через тренінги. Також ми робимо огляди. Отже, по суті, ми маємо «конституцію» для нашої журналістики, що має назву Producer Guidelines і включає практично всі аспекти журналістики, зокрема, з погляду перевірки інформації, заподіювання образи, висвітлення насильства, дітей, із погляду законодавства і т. д. І кожен у нас — від молодшого продюсера в ньюзрумі й до мене — дотримується цих стандартів. І це означає постійне навчання та перегляд стандартів, а також моніторинг роботи. Це складний процес, і це дуже мило з вашого боку — сказати, що журналістські стандарти й BBC — синоніми. Але це наша єдина цінність. Якщо ми цього не матимемо — тоді нам усім слід розходитися по домівках і робити щось інше.

Адже про що ми справді просимо людей — в Україні, в Сомалі, в Лівії чи деінде — коли це щось справді важливе, приходьте до нас, ми скажемо вам це прямо й просто, ми — авторитет. Тепер, щоби підтримувати цей статус, нам доводиться дуже й дуже важко працювати. Й іноді ми помиляємося, часом нам потрібен час, щоби правильно зрозуміти мову, в деяких випадках репортер може перегнути палицю — всі ми люди. Тож це складно, але це процес, це те, що ти робиш ввесь час і щодня.

Що стосується порад — є дві речі: перша — моніторинг, робіть це весь час, чесно й без марнославства; а друга — слухайте свою аудиторію. Тому що ваша аудиторія дасть вам знати дуже швидко, якщо ви щось робите не так, якщо зробили неправильний акцент чи не надали потрібної інформації.

— Не так давно у Британії сталося декілька терористичних атак, і BBC, здавалося б, тепер має бути особливо чутливою до висвітлення тероризму. Чи є в корпорації окремий підхід до висвітлення терористичних актів?

— Висвітлювати тероризм не складніше, ніж війну, чи голод, чи природні катаклізми. Я думаю, ми трохи погрузли в ньому, бо він має політичний елемент. У контексті тероризму ключовим для нас є використання мови таким чином, щоби розповісти людям про те, що сталося, якомога чіткіше. Мовою, яку ми використовуємо, ми намагаємося не відчужувати одну сторону від іншої. Якщо хтось убив багато людей — ми просто це кажемо: що вона чи він зробив, як це зробив. Якщо це діяння вчинено проти цивільних осіб, якщо воно має політичний мотив — ми називаємо це тероризмом — тут жодних питань не виникає. Та коли мова починає відігравати роль у тому, яку саме інформацію отримують люди, чи якщо вона поляризує аудиторію, починає робити вас другом X та ворогом Y — ми намагаємося зберегти мову нейтральною, поміркованою та спокійною. Таким має бути підхід до журналістики.