Інтернет-протести проти антипіратського законодавства (в січні цього року АСТА підписали 22 країни ЄС) із віртуальних перетворюються на реальні. В суботу, 11 лютого, Європа була охоплена демонстраціями. Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Німеччина, Австрія, Франція, Фінляндія… Лише в Німеччині на вулиці вийшли жителі 55 міст: у Берліні протестувало близько 10 тисяч учасників, у Мюнхені – близько 16 тисяч, повідомляє Spiegel-Online.

У суботу протестувала лише частина європейських країн. Сьогодні протести продовжаться в Латвії / TVnet

Цифрове цунамі, зародившись у Сполучених Штатах, прокотилося по всьому світу.

Ключова вимога протестувальників – віртуальних і реальних – скасувати прийняття міжнародного договору АСТА (Торгівельна угода у боротьбі з контрафакцією). Угода спрямована на захист авторських прав у веб-просторі. Проте значна частина світової спільноти розглядає її як інструмент обмеження свободи слова та вираження поглядів в інтернеті (тут можна переглянути відеоролик англійською мовою, який пояснює можливі небезпеки угоди).

Триває збір підписів під петицією противників АСТА. Спочатку кінцевою метою було 2 мільйони підписів, тепер поставили новий поріг – 3 мільйони. Петицію збираються відправити на розгляд Європарламенту у Брюссель.

Невідомі в масках: звідки вони прийшли

Протести громадян, незадоволених рішеннями уряду, вже стали звичним явищем у США та Європі. Особливо після минулого року, який позначився цілою серією соціальних мітингів «Захопи Вол-Стріт». Але протести противників АСТА та інших антипіратських законів сформували нову віртуальну форму демонстрацій – рух Anonymous. У повідомленнях ЗМІ його часто називають «хакерською групою», проте таке визначення лише частково відповідає дійсності.

Що ж являє собою легіон «анонімів»?

Об’єднання виникло ще в січні 2008 року, перша акція під назвою «Чанологія» була спрямована проти Церкви саєнтології. Головними активістами руху стали учасники анонімних веб-форумів, іміджбордів.

Тоді церкву звинуватили в інтернет-цензурі, оскільки вона намагалася видалити відеоролик із Томом Крузом, який «просочився» в мережу (там актор рекламував саєнтологію). Критика церкви переросла в хуліганські дзвінки, кібер-атаки, було створено спеціальні сайти противників зазначеної церкви. Також відбулися мирні демонстрації біля офісів церкви у Британії і США.

Тоді вже виявилася головна атрибутика «анонімів», яка збереглася й сьогодні – вони ховали свої обличчя під масками Гая Фокса з фільму Алана Мура «V означає вендета». Зараз саркастична усмішка мальованого Гая Фокса стала символом Anonymous і світовим брендом (художник маски – Девід Лойд).

Акція «Чанологія» була масовою, але великих масштабів досягти не могла. Проблема хоч і стосувалась інтернет-цензури, проте «церковна» тема мала місцевий характер і не була близькою та зрозумілою для багатьох країн. Тоді було важко уявити, що згодом про «анонімів» не просто дізнається весь світ, а й долучиться до них.

Кожен може бути наступним

Приводом для зростання кількості «анонімів» стали антипіратські закони у США (SOPA, PIPA) і вже легендарна АСТА у Європі. Як відомо, під загрозою опинилися такі всесвітньо відомі сайти як Wikipedia, Twitter, Google, і загалом файлообмінники різних країн. Отже, цього разу було зачеплено інтереси мільйонів, якщо не мільярдів людей – і вони відповіли віртуальними атаками на урядові та комерційні сайти тих організацій, які підтримували антипіратські рішення.

Каталізатором був арешт засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа. Досягнення віртуальних протестувальників виявилися серйозними – на якийсь час було заблоковано та порушено системи електронних платежів PayPal, Visa, MasterCard, мішенню став інтернет-магазин Amazon (з серверу якого прибрали WikiLeaks). Анонімна спільнота методично обирала нову жертву серед тих, хто був причетний до справи Ассанжа.

Далі атаки вже наростали як сніговий ком, у кожній країні почали створюватися свої «гілки» «анонімів». 2012-й рік Anonymous розпочали з новими силами: обурилися закриттям масштабного файлообмінника Megaupload. На це вони відповіли наступом на сайти Міністерства юстиції США, ФБР, звукозаписувальних компаній, зокрема Universal Music, сайт Єлисейського палацу (бо Саркозі схвально висловився щодо рішення американської влади).

Січень та початок лютого ознаменований приходом Anonymous у Східну Європу та Росію (є повідомлення про злом сайту «Единой России»). Також Anonymous обіцяють «узятися» за українську владу та співпрацювати з українськими інтернет-користувачами.

«Жоден із нас не є таким жорстоким, як усі ми»

Результати дій Anonymous дивують: за відсутності лідера і маніфесту, розкидані по всьому світу учасники таки кооперуються – обирають мішень і влучають у неї. Принаймні на певний час сайт-жертва перестає нормально функціонувати.

Яким чином «аноніми» домовляються? Перш за все, на Internet Relay Chat forums (IRC). Це система електронного спілкування з багатьма каналами – «кімнатами», де можна спілкуватися як усім разом, відкрито, так і приватно. У цих чатах, у стрімкому потоці пропозицій і суперечок, «аноніми» намагаються знайти спільне рішення. Головна інформація – про час і місце нової атаки – повідомляється на сайтах «анонімів» (наприклад, такому http://remainanonymous.org/) або поширюється у соціальних мережах. Слід сказати, що соцмережі використовують не дуже активно. Чому – здогадатися легко: соціальна мережа явно не найкраще місце для тих, хто бажає залишитися анонімним.

Протестуючі використовують маски Гая Фокса / monavista.ru

Маска теж невипадковий символ. Адже саме вона демонструє основний принцип спільноти – засекречення власного імені. Тут діє головна ознака психології мас: хуліганські або протиправні дії завжди зручніше чинити в натовпі, тоді начебто винні всі, і в той же час – ніхто. Людина у натовпі стає сміливішою і робить такі речі, на які б сама ніколи не зважилась. Анонімність дає відчуття влади та безпеки. Такий же механізм працює і з віртуальним натовпом (який періодично виходить на реальні демонстрації, але ж частіше за все у масках Гая Фокса). Навіть у сатиричному гаслі «анонімів» відображено цей принцип: Because None of Us Are As Cruel As All of Us («Жоден із нас не є таким жорстоким, як усі ми».

В інтерв’ю з журналістами учасники групи не називають свого імені чи навіть ніку. Чим пояснюється така одностайна таємничість? Дослідниця феномену групи Anonymous доктор із медіастудій Яна Хервіг (Віденський університет) припускає, що все ж таки є керівники у групі, які стежать за дотриманням правил і можуть виключити надто відвертого учасника з форуму. Однак різноманітних «підгруп» та форумів «анонімів» в інтернеті безліч, тому навряд чи це був би дієвий метод.

Тому вперта засекреченість у першу чергу пояснюється страхом за свою особисту безпеку і недоторканність (адже деяких учасників руху в різних країнах уже затримали правоохоронні органи). Також із боку учасників руху має місце певна романтизація своїх віртуальних подвигів, спроба залякати «жертв» невідомістю. Така поведінка й недивна, адже велика кількість учасників Anonymous – це підлітки та молодь. Принаймні такий портрет вимальовується, якщо проаналізувати діяльність типового «аноніма»: це комп’ютерно грамотна людина, яка апріорі багато часу проводить у веб-середовищі. Адже спочатку потрібно ознайомитись зі сленгом та культурою групи (наприклад, на такому сайті як Encyclopedia Dramatica). Також користувач має достатньо добре орієнтуватися у веб-мережі, щоби знайти та потрапити на канали чатів IRC. Там потрібно постійно сидіти і стежити: щоб знати, куди збирається «бігти» натовп наступного дня. Крім того, численні зухвалі відео та іронічні погрози теж свідчать про молодий вік учасників.

«Хакерство для бідних»

Отже, неправильно називати «анонімів» хакерською групою, адже більшість із них – це не ІТ-спеціалісти. Звісно, у кістяку групи є купка найбільш грамотних користувачів. Можливо, є частина і професійних кібер-злочинців, які, мабуть, і обирають методи бомбардування сайтів. Але ці методи не надто складні.

Про це каже Дуг Бернард, блогер «Голосу Америки» і автор матеріалів про рух Anonymous: «“Відмова у доступі” – це найлегший різновид хакерства. Такі атаки довго не тривають, якщо не брати до уваги незручностей і проблем, яких вони завдають “мішені”. Це таке собі “хакерство для бідних”. Практично кожен може це влаштувати, але потрібно все ж таки трохи вміти мислити, щоб знати, як приховати сліди».

За словами Дуга Бернарда, в арсеналі хакерів із Anonymous не лише DDOS-атаки. Це також впровадження SQL-кодів, які шукають слабкі місця у структурі управління наповненням сайту (цей метод використовується і для крадіжки даних із кредитних карток). Також використовують міжсайтовий скриптинг, коли користувачі намагаються вторгнутися в системи контролю і отримати доступ до архітектури сайтів – це може бути небезпечно, оскільки зломщики отримують доступ до величезного масиву інформації.

За що мстяться «аноніми»

З одного боку, Anonymous не ставить за мету саме знищити сайт, вони блокують його на певний час. Як, наприклад, протестувальники на вулицях блокують вулицю чи державну установу і перешкоджають нормальній життєдіяльності міста – те саме відбувається й у віртуальному просторі. Такі дії – це вираження незадоволення і привертання уваги до проблеми. Але в той же час відбувається крадіжка засекреченої інформації з сайтів державних органів і корпорацій, шантаж політиків і твердження, що в «анонімів» є компромат на них (чи це блеф чи ні – сказати складно).

Відповідно, в кожній країні головна вимога щодо свободи в інтернеті обростає додатковими претензіями до дій влади. Спектр вимог та причин невдоволення доволі широкий. Наприклад, у США, штаті Аризона – це жорстка міграційна політика. В інтернеті було оприлюднено дані, викрадені з бази Департаменту громадської безпеки Аризони. Серед них – листи офіцерів поліції, в яких є образливі висловлювання на адресу мусульман, а також негативні оцінки діяльності президента Барака Обами.

У Сирії та Лівії на фоні тривалих громадянських сутичок відбуваються зломи з політичним забарвленням. Зокрема, учасники групи Anonymous дісталися до електронної пошти радників сирійського президента Башара Асада, де обговорюється підготовка до інтерв’ю з американською журналісткою.

Також було заблоковано сайт Міністерства юстиції Греції на знак протесту проти політики жорсткої економії, запропонованої МФВ і ЄС у рамках переговорів зі списання грецьких боргів. На сайті міністерства з’явився відеоролик: «Ви приєдналися до МВФ всупереч волі народу. Демократія зародилась у вашій країні, проте ви вбили її».

У Мексиці вимоги Anonymous щодо антипіратських законів поєднались із боротьбою проти наркомафії.

Про ідеологічне спрямування деяких акцій свідчить і злом сайту Stratfor (американська розвідувально-аналітична компанія). Тоді «аноніми-робінгуди» використали дані кредитних карток клієнтів Stratfor для того, щоби зробити пожертвування різним благодійним організаціям. У заяві «анонімів» було сказано, що такі організації як Stratfor, НАТО утримують владу, яка має диктаторський характер.

На кого багатоголова гідра нападе в майбутньому?

Отже, чи можна говорити про те, що вимоги руху трансформуються – від прагнення інтернет-свободи до чогось більш серйозного?

На думку Дуга Бернарда, раніше Anonymous був групою жартівників, які псували нерви політикам. Нині ця група нагадує багатоголову гідру з різними прагненнями: серед них є ті, хто блокує сайти «заради сміху», а також інші – із серйозними намірами.

Можливо, що окремі «гілки» згодом узагалі відійдуть від теми піратства і, залежно від дій влади у країнах, сконцентруються на інших проблемах. Проте багато залежатиме від того, чи вистачить запалу в Anonymous постійно та активно діяти офлайн – а не лише залякувати уряд у кібер-просторі. Крім того, не забуваймо про молодіжний склад групи.

Нейл Ройтер, директор досліджень Corero Network Security, каже, що такі атаки, в тому числі ідеологічно вмотивовані, вже є правилом, а не винятком. «Атаки хактивістів реальні й ми прогнозуємо, що ця загроза буде постійною в найближчому видимому майбутньому. Мішенню може стати будь-яка організація – залежно від її дій, філософії, або просто своєї назви». Нейл Ройтер каже, що якщо методи нападників віртуальні, то й захищатися треба у кібер-просторі: розвинути і вдосконалити системи електронного захисту, аби вони могли поглинати DDOS-атаки або інші види нападу.

Однак цілком вірогідно, що вже сформована спільнота «анонімів» також буде швидко навчатися нових прийомів (найпростіші, очевидно, вони вже освоїли) і відповідати з новою силою, якщо, принаймні, не будуть задоволені ключові вимоги щодо піратства та АСТА.

Як відомо, певних успіхів протестувальники вже досягли – польський прем’єр-міністр призупинив процес ратифікації АСТА, Чехія також відклала прийняття угоди. Посол Словенії в Японії Хелена Дрновшек-Зорко, яка поставила під угодою підпис від імені своєї країни, поширила заяву, в якій попросила вибачення за цей крок.

Продовження обговорення про ратифікацію угоди в Європарламенті планується на червень.

Джерела: The Guardian, BBC, BBC-Русская служба, Euronews, Voice of America, Лабаработория Касперского, Wikipedia, Youtube, «Кореспондент», remainanonymous.org, leaksource.wordpress.com , Encyclopedia Dramatica, New York Times, Spiegel-Online