MediaSapiens за результатами поїздки до США вже писав про досвід викладання медіаграмотності в школах Чикаго та у Вебстерському університеті (штат Міссурі). Цього разу пропонуємо адаптований переклад статті The New York Times про те, як навчають медіаграмотності в одній зі шкіл Нью-Йорка та чому ці навички важливі.

«Люди вірять усьому, що відповідає їхнім поглядам, або навпаки — нічому не вірять»

Журналіст The New York Times застав учнів школи 303 імені Герберта Айзенберга в районі Коні-Айленд округу Бруклін (Нью-Йорк), коли ті переглядали ролики про недавні пожежі в Австралії. На одному відео — апокаліптичний пейзаж у полум’ї, на іншому — туристичний рай, а закадровий голос каже, що значна частина континенту безпечна. Учні не називають відразу обидва ролики фейками. Вони ставлять запитання, щоб з’ясувати більше деталей: Хто виклав відео? Чого автор намагався досягти? Наскільки велика Австралія? Чи можуть обидва відео бути правдивими?

Ці учні вивчають медіаграмотність із шостого класу, а їхня школа — одна з небагатьох у країні, де цей предмет намагаються інтегрувати в програму з англійської мови та мистецтв. Усі учні повинні мати годину таких уроків на тиждень протягом трьох років.

«Медіаграмотність — це грамотність 21-го сторіччя», — йдеться у недавньому звіті неурядової організації Media Literacy Now.

Дослідження показують, що невміння аналізувати контент призводить до двох поганих результатів: люди вірять усьому, що відповідає їхнім усталеним поглядам, або ж навпаки — цинічно нічому не вірять. Це формує поляризацію думок. Інші останні дослідження говорять: хоча підлітки та діти допідліткового віку технічно підковані, та більшість із них все одно практично не вміють відрізнити фейкову новину, фейкову статтю чи фейкове фото.

«Це так, ніби вони стояли б посеред шосе і не знали, де треба зупинитися. Ми маємо справу з невіглаством», — каже професор педагогіки Стенфордського університету та виконавчий директор Стенфордської групи історичної освіти Сем Вінебург.

Десятки організацій у США пропонують інформацію і навчальні програми з медіаграмотності, пише видання. 14 держав уже вимагають певної освіти з медіаграмотності у початкових і середніх школах.

News Literacy Project — проєкт, який почали більше десяти років тому і який працює зі ЗМІ (зокрема, з The New York Times). Він навчає учнів медіаграмотності. А після виборів 2016 року у США організація почала пропонувати онлайн-курси по всій країні. «Вибори стали переломним моментом», — каже засновник програми і лауреат Пулітцерівської премії 2003 року Алан Міллер.

«Надто пізно починати опановувати медіаграмотність із коледжу»

Крім того, кілька університетів співпрацюють зі школами й безкоштовно надають їм навчальні програми з медіаграмотності.

Надто пізно починати опановувати медіаграмотність із коледжу, впевнений засновник Школи журналістики Державного університету Нью-Йорка в місцевості Стоуні-Брук Говард Шнайдер. Він 35 років пропрацював репортером і редактором видання Newsday. «Усе частіше студенти приїжджають до коледжів із поганими цифровими навичками», — констатує він.

Але низький рівень інтернет-грамотності має не тільки молодь. Минулорічне дослідження виявило, що під час виборів 2016 року у США люди віком понад 65 років поширювали фейкові новини частіше за молодших співгромадян. Стенфордська група історичної освіти дослідила питання цифрової кмітливості молодих людей і виявила: висока частка учнів середньої школи не має ніяких інструментів оцінки правдивості вмісту в мережі.

Побачивши невтішні результати цього дослідження, у благодійній організації Google вирішили профінансувати коаліцію MediaWise. У рамках проєкту та ж Стенфордська група розробила навчальну програму для учнів середніх та старших класів шкіл. Її мета — ширша, ніж просто вивчення, як працюють медіа. Курс зосереджений на «поінформованості в питаннях державної політики, які впливають на наше життя», каже професор Вінебург.

У рамках цієї програми учнів при перегляді новин вчать ставити три основні питання. Хто стоїть за цією інформацією? Які докази? Що кажуть інші джерела?

Дослідники зосередилися на двох основних навичках. Перша — так зване паралельне читання. Тих, хто заходить на незнайомий сайт, закликають утримуватися від його глибшого вивчення, доки не відкриють одночасно інші вкладки і не знайдуть інші ресурси. Це допоможе визначити справжність чи надійність першого сайту.

Ще одна навичка — «обмеження кліків». В ідеалі користувачі мають протистояти власному імпульсу натискати на перші-ліпші результати, які з’являються у пошуковику, поки вони не «просканують» повний список результатів, які їм видали. Це має навчити приймати мудрі рішення щодо інформації, яку ми споживаємо.

Викладач політології у середній школі міста Лінкольн Роберт Уайт брав участь у пілотному проєкті з упровадження цієї програми й викладав її протягом останніх трьох семестрів. Він каже, що це справді працює: «Більшість студентів вірили тому, що вони бачили на новинних сайтах, на будь-якому сайті новин. До кінця семестру я побачив багато змін: вони піддавали сумніву будь-яке джерело ЗМІ та робили перевірку фактів. Зараз студенти перевіряють і мене».

«Теперішнє покоління дуже зневірене новинами. Вони кажуть: "Усе це фейки"»

Недавно школярам США запропонували ще одну навчальну програму з медіаграмотності — літню академію, яка триває близько чотирьох днів. Ідея журналістської школи має не тільки навчати журналістів майбутнього, але й готувати аудиторію майбутнього, кажуть автори програми.

Студентів навчають розпізнавати те, що вони читають. Читають текст і відразу намагаються розпізнати: це журналістика, PR-просування, сира інформація чи реклама? Вони намагаються з’ясувати, чи є джерела інформації незалежними, чи є кілька джерел, чи перевіреними є наведені докази, чи є джерела авторитетними, поінформованими та чи взагалі називають ці джерела або ж цитують їх анонімно.

«Теперішнє покоління дуже зневірене новинами. Вони кажуть: "Усе це фейки". Медіаграмотність дійсно допомагає молоді», — згадує Марія Карнесі, керівниця відділу соціальних досліджень освітнього округу Плейнв’ю-Олд Бетпаж на Лонг-Айленді.

У 2016 році News Literacy Project запропонувала віртуальний курс «Checkology» (від англ. check — перевіряти  — MS.), орієнтований на 6-12 класи. Програма пропонує 13 інтерактивних онлайн-уроків, якими можуть користуватися вчителі. Восени 2019 року проєкт став партнером шкіл Нью-Йорка. Наразі для використання програми зареєструвалися понад 20 000 викладачів і 140 000 студентів з усього світу. Вартість курсу — від 3,50 до 5 доларів за студента. Ціна залежить від того, скільки людей зареєстровано.

Учитель журналістики та англійської мови в середній школі міста Сідар-Фолс штату Айова Брайан Вінкель використовує «Checkology» у своєму факультативному курсі «Грамотність 21-го століття». Кожен школяр має навчитися медіаграмотності, каже він.

Багаторічних досліджень ефективності навчання медіаграмотності поки не проводили, пише The New York Times. Але оцінки школярів і студентів до і після закінчення курсів, порівняння їхніх навичок із тими, хто на такі курси не ходив, уже свідчить про позитивний ефект. Учителі виявляють, що вони краще розпізнають неправдивий контент, уміють судити про те, чи є джерело інформації достовірним, вони більше залучені в поточні події та новини.

Більше того: немало вже досвідчених студентів тепер хочуть навчати медіаграмотності своїх однолітків і батьків. «Моя мама не так часто дивиться новини, але іноді вона щось читає, і вона автоматично вірить у це й розповідає мені про це, — каже семикласниця Нафіса Патварі — Я допоможу їй перевіряти факти».

Фото: Заняття з медіаграмотності у школі району Коні-Айленд (Бруклін, Нью-Йорк) — Julia Gillard для The New York Times