Якби Юлія Тимошенко або Олександра Кужель володіли бодай поганеньким, але телевізійним каналом, можна не сумніватися: долю побитої Андрієм Тетеруком пані Кужель відстежували б щонайменше тиждень. Як це роблять упродовж кількох тижнів на «1+1» зі справою Геннадія Корбана, відстежуючи найменші пересування лідера «Укропу».

Але, на лихо для Олександри Кужель, такого ресурсу в Юлії Володимирівни немає. Тож гаряча новина позаминулої п’ятниці, що не виходила з топу цілих три дні, на початку минулого тижня, в понеділок, зацікавила тільки журналістів «Подробиць» на каналі «Інтер» та «Событий» на «Україні».

Причому кореспондент «Інтера» згадав про колишню топ-новину кількома рядками в контексті розлогого репортажу про засідання погоджувальної ради ВРУ:

«Лидера "Народного фронта" вызвали на допрос в Генпрокуратуру

Завтра в Генпрокуратуре ждут лидера парламентской фракции "Народный фронт" Максима Бурбака. Допросить хотят по делу о драке между народными депутатами Андреем Тетеруком и Александрой Кужель.

Бурбак был в толпе депутатов во время потасовки. И все видел лично. Напомню, стычка между Кужель и Тетеруком произошла 5 ноября. Нардеп от "Народного фронта" ударил Кужель бутылкой по голове. И часть парламентариев требует, чтобы Тетерук сложил мандат».

Тоді як журналісти «України» записали аж два синхрони народних депутатів, подавши думки обох сторін:

«Корреспондент: Не утихают в парламенте разговоры и о скандальной драке Тетерука и Кужель.

Максим Бурбак, народный депутат, председатель фракции партии "Народный фронт": Депутати "Народного фронту" зареєстрували постанову № 3429, якою передбачається об'єктивне розслідування всіх обставин справи і всіх сторін, які приймали там участь. Маємо раз і назавжди з'ясувати обставини цього інциденту і поставити крапку в цій історії і з історією рукоприкладства у парламенті взагалі.

Юлия Тимошенко, народный депутат, председатель фракции партии ВО "Батькивщина": Ми не довіряємо, що влада цей інцидент буде розслідувати об'єктивно. Тетерук відноситься до тієї ж партії, де працює міністр внутрішніх справ Аваков.

Корреспондент: "Батькивщина" предлагает расследование передать Генпрокуратуре и просит Тетерука сложить мандат добровольно. Пока это не случится, фракция объявляет бойкот. В сессионном зале обещают появиться только ради выборов в Мариуполе, продления моратория на продажу земли и принятия закона о ренте на добычу газа».

Інші телеканали цією темою не зацікавилися. Хоча могли й мусили. Бодай для того, щоб поцікавитися станом здоров’я побитої Олександри Кужель. Ну не можна такий скандал, роздмуханий із залученням провідних телеканалів, залишати недокрученим.

Утім, вини теленовинарів у недокрученості казусу Кужель — Тетерука, можливо, й не було. Адже вівторкове засідання Верховної Ради показало: всі погрози його бойкоту від «Батьківщини» виявилися всього-на-всього невдалою спробою шантажу коаліції. Бо ніхто й близько не розглядав зняття недоторканності з депутата Тетерука. Натомість Юлія Володимирівна всіляко просувала законопроект про зниження природної ренти для державного підприємства «Укргазовидобування». За який так і не набралося потрібної кількості голосів. До слова, в програмі Євгенія Кисельова «Черное зеркало» 13 листопада  депутат від «Народного фронту» Георгій Логвинський, коментуючи законопроект про зниження ренти для «Укргазовидобування», поцікавився в опонента Сергія Власенка, який вимагав від чинної влади знизити грабіжницькі тарифи замість надання субсидій, чи знає він, що ця компанія належить олігархам. А відтак — якщо «Батьківщина» вимагає для буцімто державної компанії зниження ренти, це означає, що ця політсила хоче взяти гроші з кишені народу на користь олігархів. Сергій Власенко замість прямої відповіді в уже звичному для всіх партійних спікерів стилі у всіх без винятку політичних ток-шоу на українських телеканалах, перемкнувся на подробиці того, як Арсеній Яценюк під час консультацій щодо тарифів із Кабміном, поклавши ногу на ногу, заявив: ми їм дамо знижку потім (по закінченні опалювального сезону).

І все це вдячний виборець мав нагоду споглядати 10 листопада, у вівторок, у прямому ефірі каналів «Рада», «112», «Еспресо», 5-го та почасти — Business. Як і все інше —  титанічні спроби Володимира Гройсмана змусити депутатів проголосувати за сумнозвісну антидискримінаційну поправку до Трудового кодексу, аргументи Арсенія Яценюка не голосувати за закон про зниження газової ренти чи дати голоси за економічний пакет законів у четвер тощо.

Ну й робити власні висновки щодо продуктивності роботи народних обранців та їхніх подеколи взаємовиключних мотивацій.

У середу, 11 листопада, «UA: Перший» показав національні дебати в Києві. Позаяк Віталій Кличко таки не наважився дискутувати з Бориславом Березою, останньому довелося провадити словесні баталії з ведучим Сергієм Рахманіном та глядачами в аудиторії.

«UA: Перший» передвиборчі дебати влаштовує вже традиційно, але перед другим туром міських голів — уперше. Природно, що національні дебати під час парламентської чи президентської кампаній на порядок цікавіші загальнонаціональній аудиторії, аніж місцеві. Річ у тім, що проблеми, які треба вирішувати місцевому самоврядуванню, різняться, а своя сорочка завжди ближча до тіла. Тому, можливо, киянам не цікаві проблеми Львова чи Дніпропетровська. Ми просто не знаємо, хто кому хто в конкретному регіоні.

Приміром, коли в ефірі «UA: Першого» транслювали дебати між кандидатами на посаду міського голови Львова Садовим та Кошулинським, опоненти звинувачували одне одного у зв’язках із таким собі Вовою Мордою. З контексту випливало, що це відомий у Львові авторитет.

Ведучий Сергій Рахманін зауважив: почувається так, наче кандидатів у студії не двоє, а троє. І третій — цей самий загадковий Морда.

Львів’янам це прізвисько кримінального авторитета добре знайоме, пересічним киянам —  аж ніяк.

Так само й дебати Борислава Берези з Сергієм Рахманіном та аудиторією, здається, були цікавими лише киянам. Але за них каналові «UA: Першому» — особливий респект. Адже вони виявили: Борислав Береза як кандидат у мери Києва нічим не відрізняється від самого себе як народного депутата-спікера ток-шоу «Черное зеркало», куди його так полюбляють запрошувати. Той самий набір популістських гасел — і жодної конкретики.

Приміром, коли в кандидата поцікавилися, як довго кияни кластимуть свої гроші за електроенергію в кишеню Ахметова через його «Київенерго», він відповів, мовляв, ті люди, які нині при владі в Києві, не хочуть розривати угоду з «Київенерго».

Куди подіти авто, які загороджують тротуари?

«Необходимо создать коммунальные парковки». Хвилиночку, а хто їх створить і як? Бо ж кияни чують про це добрий десяток років.

Метро на Троєщину? На це є план ЄБРР щодо швидкісного трамваю. І коли?

Відпочинок нардепа із зарплатою шість тисяч гривень на дорогих курортах? Спасибі за увагу до мого приватного життя, та й по всьому. Читай — не ваше свиняче діло.

Ну й апофеозом програми кандидата була відповідь на запитання про незаконні забудови. Мовляв, коли пан Береза стане мером, забудовники пообіцяли піти йому назустріч. Це як — у повітрі розчиняться чи «в долю візьмуть»?

Одне слово, національні дебати в Києві показали Борислава Березу геть безпорадним кандидатом у київські мери.

Четвер, 12 листопада подарував усім фанатам прямих трансляцій засідань Верховної Ради перл від Володимира Гройсмана про неможливість одностатевих шлюбів в Україні. Своєю неймовірною для цивілізованої Європи, задля безвізового режиму з якою й потрібна ця була багатостраждальна поправка, тирадою спікер парламенту, вочевидь, заспокоював ревних охоронців сімейних цінностей у вигляді фракції «Самопоміч». Лідер якої, Олег Березюк, у вівторок пояснював незгоду давати голоси за поправку Ірини Геращенко проти трудової дискримінації через сексуальну орієнтацію тим, що «Самопоміч» у своїй позиції враховує думку церкви.

Гадаю, після такого «камінг-ауту» прихильників партії Садового серед київських лібералів значно поменшало.

Хай там як, але гомофобні висловлювання Володимира Гройсмана (невідомо, що це зрештою було — щире переконання чи відверта маніпуляція частиною парламенту) таки справили враження на впертих ревнителів традиційної родини, і голоси за злощасну поправку знайшлися.

Відтак кулуари Верховної Ради просто-таки розквітли щасливими обличчями депутатів коаліції, які хизувалися перед журналістами своєю проєвропейськістю. Бачити це єднання з ліберальними цінностями можна було в усіх випусках вечірніх новин на всіх загальнонаціональних каналах.

Того ж вечора деякий подив викликав добір експертів у ток-шоу «Про головне» на «UA: Першому». Обговорювали теми дня. Серед інших — інформацію Андрія Лисенка, речника з питань АТО Адміністрації Президента, про те, що російські спецслужби готують масштабну міжнародну провокацію проти України з метою подати матеріали про злочини ЗСУ проти людяності до міжнародного трибуналу в Гаазі.

Коментуючи цю інформацію (буцімто російська сторона готує матеріали про знищення українськими вояками близько 450 мирних мешканців та руйнування їхніх помешкань в окупованому терористами селі Сокільники), голова ГО «Права справа» Дмитро Снєгирьов узявся заспокоювати глядачів. Так, наче він не громадський активіст, а заслужений працівник СБУ, до якого сходяться всі розвіддані з усіх боків.

Отож, пан Снєгирьов доповів — якщо СБУ повідомляє таку інформацію, це означає, що вона працює на випередження. І вже це мусить українців заспокоїти. Другий момент, про який йому достеменно відомо, — на трьох лініях глибоко ешелонованої оборони стоять рівно 70 тисяч військових ЗСУ, і це не вони бояться наступу бойовиків, а зовсім навпаки, останні панікують перед можливим наступом наших військ.

Запитання: звідки такі точні цифри? Йому що, доповідають із самого Генштабу ЗСУ?

Сказавши, що Мінські угоди вигідні Україні, в наступному блоці, коли обговорювали заяву про відставку з посади провідника ПС Дмитра Яроша, лідер «Правої справи» чомусь заявив, що кримські татари повинні переходити від продуктової блокади Криму до реальної партизанської боротьби з російськими окупантами. Тобто збройного опору. Як це узгоджується з загальним курсом української влади (пан Снєгирьов дуже її хвалив за Мінськ-2) на мирне врегулювання, незрозуміло.

Вочевидь, Дмитро Снєгирьов — із тих експертів, які готові говорити про все і всіх — хай це буде війна на Донбасі з її гуманітарною кризою чи потаємні бажання Путіна. Недарма ж його так часто використовують у суто пропагандистських проектах каналу ICTV «Гражданская оборона» чи «Антизомби». Але його слова часто-густо розходяться навіть не з фаховістю, а з банальним здоровим глуздом.

Відтак редакторам аналітичної програми на загальнонаціональному телеканалі, вочевидь, варто тричі подумати перед тим, кого запрошувати на щоденне ток-шоу.

Того ж вечора відзначився й 5 канал. Тут після перерви на передвиборчу кампанію місцевих виборів вийшов новий випуск програми «Твоя влада».

Ведуча Лариса Губіна намагалася учасників розмов про децентралізацію (один із улюблених коників Президента та спікера парламенту) хоч якось привести до спільного знаменника. Але в наслідку з розмови про права та обов’язки об’єднаних територіальних громад вийшла геть нестравна жуйка.

Проблема цієї програми в тім, що її учасників, на відміну від добре знайомих облич депутатів та «професійних» політологів, глядач не знає. Тож незважаючи на титрування, всі вони злилися в невиразний образ такого собі представника місцевих громад, який переважно вдячний рідному Президентові за чудову ідею децентралізації.

Незважаючи на відчайдушні зусилля ведучої надати цій розмові хоч якусь подобу професійного ток-шоу, завелика кількість її не ідентифікованих для більшості глядачів учасників та їхні досить невиразні виступи звели ці зусилля нанівець.

Треба сказати, що на 5-му каналі в суботу, 14 листопада, скасували навіть програму «Кіно з Яніною Соколовою» о 13.10, цілковито перемкнувшись на висвітлення терактів у Парижі. Хоча, окрім розтиражованих західними інформагенціями кадрів та коментарів, у цьому антитерористичному марафоні на 5-му нічого іншого не було й бути не могло. Позаяк «перший інформаційний» не має жодного власного кореспондента в країнах ЄС. Не кажучи вже про США.

Дуже сумніваюся, що інтерв’ю з міністром культури В’ячеславом Кириленком, заявлене в програмі Яніни Соколової, аж таке розважальне, що його треба було переносити на інший час без попередження шанувальників. Тим паче з приводу загиблих у паризьких терактах у п’ятницю, 13-го, в Україні дня жалоби 14 листопада ніхто не оголошував, відтак поставити жалобну плашку «Молитва» із силуетом Ейфелевої вежі всередині літери «о» було доброю волею топ-менеджменту деяких каналів. Приміром, Нового, який у такий спосіб усю суботу демонстрував солідарність із загиблими в Парижі.

Загалом адекватно зреагували на паризьку трагедію п’ятниці, 13-го, українські інформаційні канали. Починаючи з раннього ранку 14 листопада, в ефірі 5-го каналу, «України», «Еспресо», «112» виходили екстрені випуски новин, які переходили в спроби аналітики наслідків цього теракту як для ЄС, так і для України.

Недільні тижневики також присвятили цій трагедії належну увагу, хоча вочевидь їм оперативно довелося шукати спосіб поєднати одразу дві важливі теми: події в Парижі та другий тур місцевих виборів в Україні. «Подробности недели» на «Інтері» з Дмитром Анопченком, завдяки розвинутій кормережі поза межами України, зв’язалися через власкора з послом України у Франції Олегом Шамшуром, який розповів про те, що він пережив під час цих терактів.

Коментар Василя Вовка, колишнього начальника головного слідчого управління СБУ, якого Дмитро Анопченко запросив до студії, як і розмова з так само запрошеною пані послом Франції в Україні Ізабель Дюмон, внесли певну ясність у те, чому таке сталося саме в серці Парижа і що варто робити задля боротьби з міжнародним тероризмом. Приміром, як пропонує Василь Вовк, створити міжнародний антитерористичний центр під егідою ООН. А ще він порадив українцям щонайменше два тижні утриматися від поїздок до Франції та попередив про загрозу використання терористами території України як транзитної держави.

Пані Дюмон, підтверджуючи реноме французів як надзвичайно галантної нації, переважно дякувала українцям за співчуття та квіти під посольством Франції в Україні.

Все це не додавало оптимізму, але принаймні дало розуміння того, що відбувається.