Воєнна доктрина Російської Федерації значну увагу приділяє інформаційним операціям. Там такі дії називають «інформаційним протиборством», і відомо про це не перший рік. Країни Європи нарешті починають активніше боротися з подібними інформаційними впливами.

Експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій Георгій Почепцов каже: «У сучасних доктринах важливе місце приділяється впливу на громадську думку, яке здійснюється до проведення власне воєнних дій. Вони насправді є прихованою частиною цих воєнних дій, покликаних забезпечити їх успішний характер».

Звісно, усвідомлення нагальності проблеми прийшло не блискавично. Спочатку всі були шоковані втручанням у вибори президента США: збір особистих даних інтернет-користувачів, масова таргетована реклама, витоки інформації. Потім усіх шокувало втручання у вибори у Франції: витоки даних, дезінформаційні кампанії, боти і тролі. Згодом виявили закордонні впливи на референдум щодо виходу Великої Британії із ЄС. Ну й отруєння Скрипалів і «шпилі» зробили свою справу.

Події в Україні світ не дуже цікавлять — погляньмо правді у вічі — але, звісно, стурбованості країнам Заходу це теж додає.

США у 2018-му спрямували на «боротьбу з іноземною пропагандою» $40 млн. Апогеєм стурбованості Європи став план Євросоюзу із протидії дезінформації, який представили 5 грудня 2018 року у Брюсселі. Він передбачає зростання фінансування на ці цілі до €5 млн, збільшення персоналу із протидії дезінформації на 55 осіб і створення робочої групи зі стратегічних комунікацій. Плюс — «система швидкого попередження», яка «реагуватиме на фейки правдивими фактами». Свою машину з дезінформації у Європі створювати не планують. Ставка — на якісну журналістику.

Але самі творці цього плану зізнаються, що порівняно із сумами, які на інформаційні кампанії виділяє РФ — а це 1,1 мільярда євро щороку, — їхні задуми доволі скромні. Основна ж мета — захистити вибори у Європі від закордонного втручання.

Та не литиму вам мед у вуха й не розповідатиму про «єдину Європу». Країни ЄС приблизно діляться на три частини. Одна третина держав усвідомлює, що відбувається, й намагається протидіяти (країни Балтії, Північної Європи, деякі з країн Центральної та Східної Європи, Велика Британія). Є країни, що діють у сірій зоні: то «стурбовані», то не дуже. І ще приблизно третина країн, які просто заперечують, що проблема є.

Детальніше про кожну з країн та її позицію можна дізнатися завдяки чеському проекту Kremlin Watch Monitor. Вони поділили 28 держав за своєрідною школою: від колаборантів Москви до активних борців проти дезінформації. Лідерами із протидії є держави Балтії, Швеція та Велика Британія, а задніх пасуть Греція та Кіпр.

Треба збільшувати ціну атак

Щоби протидіяти втручанню у вибори, Атлантична рада наприкінці 2018-го також презентувала в Україні спеціальну робочу групу. І хоча вона офіційно називається «для запобігання зовнішньому втручанню в українські вибори», один із її учасників Якуб Каленський на презентації зізнався: сумнівно, що вони нам допоможуть, але хоча б знатимуть, від чого треба захищатися самим.

Атлантична рада планує моніторити закордонні інформаційні вкиди й кібератаки та розповідати про це на спеціальному англомовному сайті Ukraineelects.org.

Щодо кібератак: до України цього року приїжджав «десант» від Google, який провів форум і намагався визначитися, проти чого варто боротися в цьому аспекті. Якщо конкретніше, то в Alphabet (материнська компанія Google) є ціла організація, що називається Jigsaw. У Головоломки — а саме так перекладається Jigsaw — є багато проектів, спрямованих на протидію дезінформації та кібератакам, утискам свободи слова.

Розробник Jigsaw Тарас Галковський казав: «Мабуть, ніколи не вдасться зупинити кібератаки, але ми прагнемо зробити так, щоб реалізувати їх було значно важче. Щоби ціна таких дій ставала все вищою і вищою».

Таке «збільшення ціни» поки що у пріоритеті. Це один із рецептів, який у Києві обговорювали й на міжнародній конференції про гібридну війну. Мовляв, малоймовірно, що Росія припинить свої гібридні атаки, але треба, щоби наслідки таких дій для агресора були значно серйознішими за переваги. У теорії гарно, із практикою поки що не так райдужно. РФ постійно змінює тактику й застосовує цілу низку різноманітних засобів.

«Нещодавно Кремль підняв питання про необхідність створення Генерального штабу інформаційної безпеки. Світ ще такого не знав. Все це дуже вписується у схеми, які так полюбляють основні ідеологи та ініціатори гібридної війни — Путін та Сурков. Головний урок гібридної війни, який ми і наші союзники маємо вивчити: підривна робота не зупиняється ні на мить. Без пауз та вихідних», — говорив на тій конференції перший віце-президент НАНУ Володимир Горбулін.

Але з чим боремося?

Як називати те, що творить Російська Федерація? Коротко кажучи, «пропаганда» — не найкраще слово.

Якуб Каленський, який тривалий час очолював Оперативну робочу групу ЄС зі стратегічних комунікацій (East StratCom Task Force), казав нам, що в ЄС перевагу віддають терміну «кремлівська дезінформація». Адже пропагувати можна й хороші речі, а коли кажеш «дезінформація», то всім одразу все зрозуміло.

Французькі дослідники віддають перевагу терміну «інформаційні маніпуляції». У вересні дві аналітичні установи Франції опублікували детальне дослідження, де під такими маніпуляціями розуміється навмисне та масове поширення неправдивих чи упереджених новин у ворожих політичних цілях.

Такі атаки є спадщиною радянських спецслужб. За СРСР ці дії називали «активними заходами» (цього року вийшов однойменний американський фільм, подивіться). І не майте ілюзій, що до тих «заходів» входила лише дезінформація. Це комплекс, що включає маніпулювання організаціями, використання агентів впливу чи іноземних популярних медіа для поширення потрібної інформації. Все це є і в нинішньому арсеналі РФ, плюс «фабрика тролів», боти й навіть мультфільм «Маша і ведмідь». Останній називали прикладом «м'якої сили», яка застосовується Кремлем для просування позитивного образу Росії за кордоном.

Російські псевдомедіа

Що робити з RT, Sputnik (і компанією) — це питання поставило Захід у глухий кут. З одного боку, фундаментальна європейська цінність — свобода слова. З іншого — пропагандистські російські медіа, які проводять навіть не публічну дипломатію Росії, а вперто маніпулюють інформацією, беручи участь в «інформаційному протиборстві» Кремля.

У 2017 році Молдова заборонила ретрансляцію аналітичних, політичних і військових програм російського телебачення. На основі ухваленого закону у 2018-му оштрафували телеканал RTR-Moldova за показ параду 9 травня в Москві.

Франція також приєдналася до клубу країн, які мають закон для блокування каналів РФ. Емманюель Макрон вирішив не церемонитись і в листопаді проштовхнув у парламенті закони проти інформаційних маніпуляцій. Одне із нововведень надає право регулятору — Вищій аудіовізуальній раді (CSA) — у передвиборчий період припиняти трансляцію мовника, якщо він поширює потенційно небезпечну інформацію й перебуває під впливом іноземних держав.

Над законом, який би полегшив боротьбу з дезінформацією РФ, працюють і в Латвії. Там російські телеканали перемагають завдяки величезним фінансовим ресурсам, якісному розважальному контенту й мають значний вплив у суспільстві. Але Russia Today, РТР та інші канали зареєстровані не в Росії, а в європейських країнах, що ускладнює їхнє блокування. Новий законопроект передбачає можливість закриття цих мовників, якщо інша країна ЄС уже це зробила й довела таку необхідність. Крім того, в Латвії готують поправки, згідно з якими 90 % змісту основних пакетів послуг телебачення має бути мовами ЄС.

Медійний регулятор Великої Британії Ofcom теж під кінець року розгледів порушення британського кодексу телерадіомовлення в семи програмах RT. Це загрожує мовнику штрафом чи втратою ліцензії. У відповідь Росія пригрозила перевірками ВВС, а згодом у мережу злили інформацію про працівників його російського офісу. Такий собі млинець на лопаті для британців, пригощайтеся.

Але ні порушення кремлівських медіа, ні скандал із отруєнням Скрипалів не заважає депутатам Великої Британії брати гроші від них і приїжджати на зйомки. Про розцінки участі в ефірах RT нам розповів член парламенту Сполученого Королівства Стюарт МакДональд: від 150 до трьох тисяч фунтів.

«Тут спрацьовує его й нарцисизм депутатів щодо камери й телевізійної студії. Їх забирає машина з водієм, а потім привозить додому. Йдеться про цілий пакет “послуг”, які підштовхують їх продовжувати», — казав він.

Тролів виводять на світло

Сліди російських інтернет-спеціалістів знаходили у 2018-му то тут, то там. «Фабрика тролів» із РФ — Агентство інтернет-досліджень — нарешті потрапила до санкційного списку США. Активними у протидії тролям виявилися цього року й ІТ-гіганти.

Facebook спочатку видалила 270 сторінок та акаунтів російської «фабрики тролів», але згодом виявила нову кампанію зі втручання у проміжні вибори у США. Зрештою, платформа вирішила перевіряти, з якої країни адміни ведуть популярні сторінки, сподіваючись таким чином перекрити росіянам можливість маніпулювати.

Twitter почав повідомляти користувачам, що вони бачили контент від російських «тролів», а в жовтні опублікувала базу з майже 4 тисяч їхніх акаунтів. Таку ж базу "тролів" оприлюднив і американський новинний агрегатор Reddit.

Опубліковані дані від онлайн-платформ дозволили Центру стратегічних комунікацій НАТО (Stratcom) проаналізувати те, як російських ботів «сколихнув» візит Трампа в Європу. Виявилося, що за період із 1 травня по 31 липня боти і тролі написали 49 % усіх російськомовних повідомлень про НАТО у країнах Балтії та Польщі. Вони, приміром, розпалювали дискусії навколо таких тем, як рух Black Lives Matter, висловлюючись за і проти нього.

Така позиція «за і проти» характерна нинішнім інформаційним маніпуляціям РФ. Адже на меті вони мають не лише насадити свій порядок денний в інформаційному просторі, але й ослабити противника, сіючи розбрат у його суспільстві.

Для протидії тролям у країнах Балтії 2016-го зародився «рух ельфів». Це активісти, що намагаються викривати інформаційні маніпуляції в інтернеті. У 2018-му ельфи почали активно розвиватися і в Чехії.

Українське питання

Для російської дезінформаційної машини Україна — вишенька на торті. Про Україну у Twitter російські тролі за вісім років створили 775 тисяч твітів. Це підрахували у Vox Ukraine. Хоча до анексії Криму вони майже не проявляли активності.

Сайт кампанії «ЄС проти дезінформації» назвав Україну головною мішенню російської дезінформації у 2018 році. Із тисячі досліджуваних кейсів 461 стосувався України.

На каналах РФ творять цілі серіали дезінформації. У травні Український кризовий медіа-центр представив дослідження риторики трьох топових російських телеканалів: «Россия 1», «Первый канал» та НТВ. Третина всіх їхніх новин присвячена Україні, більше 90 % згадок — негативні.

Основні наративи такі:

• в Україні триває громадянська війна;
• Україна — не справжня держава;
• як Росія допомагає Донбасу;
• в Україні панує масова русофобія й переслідується російськомовне населення;
• владу в Україні захопила «радикальна і фашистська меншість»;
• Україна — маріонетка Заходу.

У своїй статті на порталі «Детектор медіа» відомий дослідник проблем пропаганди та дезінформації професор Георгій Почепцов навів й інші класифікації російських меседжів стосовно України.

Проте меседжі, підготовлені в Москві, активно підхоплюють і проросійські ЗМІ в Україні. Детальніше про це читайте в моніторингах «Детектора медіа» від аналітика Петра Бурковського.

Ну а одним із найяскравіших прикладів минулого року був випадок із Андрієм Парубієм. Його словами про Гітлера як «найбільшого демократа» зманіпулювали, вирвавши їх із контексту. Спочатку це зробило російське «РИА Новости», а потім «Страна.uа», «Главред», «Комментарии», «КП в Украине» та інші.

Транслюють російські наративи й телеканали NewsOne та «112 Україна». На першому Незалежна медійна рада знайшла мову ворожнечі й виправдання агресора. Другий став у 2018-му рупором купа Путіна й давнього ворога незалежних медіа Віктора Медведчука.

У жовтні Верховна Рада навіть проголосувала за санкції щодо цих телеканалів, а Національна рада з питань телебачення та радіомовлення призначила перевірку «112 України» через поширення «кліше російської пропаганди». У кінці 2018 року НМР винесла рішення і щодо розпалювання ворожнечі на каналі «112».

Варто додати, що за чотири роки Нацрада припинила ретрансляцію в Україні 81 російського телеканалу. У 2018-му список заборонених каналів розширили.

«Росія і Захід: якщо це не холодна війна, то що тоді?» — так називалась одна з панелей Форуму з безпеки у Варшаві. І справді, що тоді? Можна називати цю війну гібридною, проте суті це не змінює. Це війна, й у 2019-му нам потрібно відбивати атаки ефективніше.