Автори:

Володимир Малинка

Як раніше повідомляв «Детектор медіа», у російському перекладі книги історика Юваля Ной Харарі замінили частину про окупацію Криму, перейменувавши анексію на так зване «приєднання», а главу про президента РФ Володимира Путіна – главою про президента США Дональда Трампа.

Пан Харарі пояснював в інтерв’ю ВВС, що зміни перекладу про Крим — це «заміна правди» і він з цим не погоджується. Водночас замінити розділ про Путіна було його свідомим рішенням.

«Як відомо, Росія не подібна до України і там немає повної демократії. — сказав Ювал Харарі під час прес-конференції у Києві. — Там не поважають свободу слова. У своїй новій книзі я дуже різко критикую у декількох місцях російський режим, особливо у світлі захоплення Криму та вторгнення в Україну. Я підозрював, що ця книга може бути не опублікована в Росії. І спроба публікації може бути ризикованою для тамтешніх видавців. Тож я стикнувся з дилемою: чи погодитися на деякі зміни та опублікувати книгу, отримати російську аудиторію, або ж нічого не змінювати і її не досягти (хіба що за допомогою піратських копій в інтернеті). Я поважаю думку людей, коли вони кажуть, що у такій ситуації найкращим рішенням є взагалі не публікувати книгу та не мати ніяких компромісів з цим. Проте це вкрай деструктивна позиція, бо це те, що російський режим і хоче найбільше — щоб подібні книги взагалі не публікувались».

Також він наголосив, що вважає вкрай важливим не залишати росіян поза дискусією про виклики ХХІ століття, оскільки Росія все ще потужна сила у світі.

«Режим у РФ може змінитись, але росіяни нікуди не дінуться і залишаться важливою частиною ХХІ століття. Тож для мене було важливо залучити їх до дискусії щодо небезпеки «цифрової диктатури», змін клімату тощо. Тому я пішов на певні компроміси. Моїм принципом було те, що я не буду писати ніякої брехні у російській версії книги, не буду писати ніяких хвалебних од режиму і не зміню свої головні ідеї. Але певні приклади я змінив, тому що можна пояснити одну ідею за допомогою різних прикладів. Загалом, це було менше, ніж 1 % книги. До того ж, російська версія все ще дуже критична до режиму РФ, його ідеології, мілітаризації, екстремального націоналізму та гомофобії», — зазначив історик.

Він пояснив, чому опублікувати книгу лише в інтернеті не вважає гарним варіантом. Для пана Харарі було важливо, щоб книга дійшла до книжкових магазинів, університетів та бібліотек.

«Я думаю про, приміром, лектора десь в університеті Омська на факультеті кібернетики, який хоче порадити студентам мою книгу про небезпеки «цифрової диктатури». І я гадаю, що лектор у російській провінції не захоче порадити студентам книгу, яка була заборонена урядом як “антиросійська пропаганда”», — зазначив він.

Ювал Харарі додає, що для пояснення своїх ідей міг використати різні приклади, але історію України обрав навмисно, щоб привернути до неї увагу світу.

«Коли писав, я не думав про аудиторію Росії. Сумніваюсь, що після років «промивання мозку», хтось прочитає книгу і скаже: “О, нарешті я розумію, що інформація за останні роки була повною брехнею”. Я більше думав про людей у Японії, Франції чи Іспанії, які небагато знають про Крим. Саме вони є основною аудиторією. Зараз книга опублікована мільйонними тиражами різними мовами і в усіх цих версіях пояснюється, що сталося з Кримом насправді», — зазначив історик.

Фото: Getty Images