Як розпізнавати коронавірусні фейки в соцмережах

Як розпізнавати коронавірусні фейки в соцмережах

09:00,
13 Квітня 2021
1140

Як розпізнавати коронавірусні фейки в соцмережах

09:00,
13 Квітня 2021
1140
Як розпізнавати коронавірусні фейки в соцмережах
Як розпізнавати коронавірусні фейки в соцмережах
Три кейси від латвійської експертки Ніки Алексєєвої.

Як розпізнати ботів, яким чином фільтрувати інформацію та виловлювати фейки про коронавірус та вакцинацію, що таке пропаганда та інформаційні маніпуляції — питання, які розглядали під час онлайн-тренінгу «Антибот: як викривати інформаційні маніпуляції», організованого громадською організацією «Інтерньюз-Україна». Латвійська медіаекспертка Ніка Алексєєва, провідна дослідниця DFRLab (Atlantic Council) у країнах Балтії, розповіла.

Перш з все, важливо визначитись із поняттями. Під фейками часом мають на увазі різні речі: інформацію, яка не відповідає дійсності або перекручена; людину, яка вдає когось іншого; або навіть дії в соціальних мережах, які виконує не людина, а програма. Важливо зважати й на різницю між поняттями disinformation i misinformation, яку «Детектор медіа» вже розтлумачував. Дезінформація — це свідомий обман, тоді як неправдива інформація може бути наслідком непорозуміння, неуважності абощо. Що ж до пропаганди, то це не завжди те саме, що брехня.

У травні 2020 року, коли пандемія коронавірусної хвороби тільки набирала обертів, у соцмережах та месенджерах поширювалося попередження: закривайте вікна на ніч, бо військові гелікоптери будуть дезінфікувати вулиці від коронавірусу з повітря.

«Такі повідомлення фіксували кількома мовами — російською, грузинською, англійською, українською, — розповідає Ніка Алексєєва. — Але почалося з Італії, де це повідомлення розсилали італійською переважно у WhatsApp. Усюди йшлося про ніч — як правило, від 23.00 до 5-ї ранку». Зрозуміло, що дезінфікувати вулиці від коронавірусу немає сенсу, адже зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Але такі повідомлення можуть посіяти паніку. В Україні подібна дезінформація поширювалася ще у 2009 році під час епідемії «свинячого грипу».

Ще один приклад дезінформації — новина про штучне лабораторне походження коронавірусу, начебто створеного як біологічна зброя. Цей меседж транслювали політики різних країн (українські зокрема). «На початку пандемії, коли президентом Сполучених Штатів Америки був Дональд Трамп, він звинувачував у створенні коронавірусу Китай, — каже експертка. — Потім  Китай ображався на Америку за те, що там називають вірус китайським. Ми звернули увагу на чотири країни — Китай, США, Росію та Іран — і простежили, як поширювалась у цих країнах конспірологічна теорія про коронавірус як біологічну зброю. Передусім дивились, які сторінки, пов’язані з державними структурами, поширюють цю тезу». З’ясувалося, що історія про штучне походження вперше з’явилася на китайському форумі. А потім цю тему почав розвивати чоловік на ім’я Ігор Нікулін. Його називають колишнім членом комісії ООН із біологічної зброї та військовим експертом, хоча знайти згадки про Нікуліна, не пов’язані з коронавірусними фейками, в російських медіа важко. Російське видання The Insider розвінчує Ігоря Нікуліна — в ООН він не був, а є звичайним викладачем.

«Саме Нікулін розвинув ідею, що Сполучені Штати створили коронавірус і привезли його до Китаю, аби поширити світом. Нібито спершу вірус мав уражати лише етнічних китайців», — розповідає Ніка Алексєєва. Отже, теорія змови про COVID-19 як біологічну зброю виникла доволі органічно, і вже потім політики різних держав підхопили її і вплели у свої меседжі.

«Ми не помітили централізованих зусиль для активного розповсюдження цієї історії. Не було прикладів, коли державні ЗМІ або медіа, близькі до влади, поширювали цю теорію.  Хоча в Росії такі думки звучали на телеканалах на кшталт РЕН ТВ, поширення тези відбувалося не завдяки кремлівським медіа», — коментує експертка.

Ще один приклад — боротьба антивакцинаторів проти коронавірусних вакцин. Ніка Алексєєва розповідає про П’яту міжнародну публічну конференцію про вакцинацію, яка відбулася 16 жовтня 2020 року. На цій конференції озвучувалися різні доповіді, зокрема й такі, що були присвячені шкоді вакцинації для дорослих і дітей. Говорили там, що для розробки вакцини від коронавірусу використовують клітини людських ембріонів (цей фейк «Детектор медіа» вже не раз розбирав). Антивакцинатори поширюють три ключові наративи.

«Перший — що коронавірусна хвороба не така й небезпечна, а всі жахи нам розповідають, аби нас контролювати. Проте статистика захворюваності і смертності доводить протилежне. Другий — що вакцини є небезпечними для людського організму. Як правило, як докази наводять історії про побічні ефекти, що поширюються в медіа. Проте побічні ефекти для вакцин — це нормально, шкода від них усе одно набагато менша, ніж від коронавірусної хвороби. Третій: ми не повинні слухати медиків і науковців, бо вони працюють на фармацевтичні корпорації», — розповідає експертка.

Конспірологічна теорія побудована довкола твердження, що провідні фармацевтичні компанії та медичні установи змовились і працюють проти суспільного блага, викачують гроші з простих людей, а насправді продають людям недієві ліки. «Так розхитують авторитет медиків і науковців, аби їм не довіряли. Всі ці розповіді зазвичай ґрунтуються не на фактах, а на емоціях», — каже Ніка Алексєєва. Про найвидатнішого конспіролога-антивакцинатора Америки ми нещодавно писали.

Аби не піддаватися впливу дезінформації, слід, перш за все, взятися за перевірку фактів. Можна порівнювати інформацію на різних ресурсах, що дозволяє зауважити відмінності у фактах, числах, часі та інших подробицях. Тоді новині, щонайменше, не слід довіряти.

«Якщо під час перевірки ми з’ясували, що інформація не відповідає дійсності, наступний крок — знайти першоджерело. Хто поширив неправду першим? Тоді дивимося наступні публікації, аби з’ясувати,  хто в кого що взяв, хто на кого посилався тощо. Чи новина публікується на різних ресурсах слово в слово? Це може свідчити  про скоординовані дії»,— радить експертка. Можна скласти таймлайн і зрозуміти перебіг інформаційної кампанії. Важливо також з’ясовувати, що за медіа поширюють цю інформацію — кому вони належать і хто може на них впливати. Окремо варто пошукати за ключовими словами в соціальних мережах — фейсбуку, твітері, вконтакті тощо, — адже часто ґуґл дає обмежені результати пошуку всередині соцмереж. Коли ж пошукова робота завершена, варто повернутися на початок і ще раз поставити питання, хто й навіщо поширює всю цю інформацію й чи можна вважати її цілеспрямованою інформаційною атакою.

Фото: unsplash.com

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Щоб додавати коментарі потрібно Авторизуватись.
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду