Що таке кібербулінг?

Кібербулінг — це знущання і цькування із застосуванням цифрових технологій (переважно інтернету). Це повторювані дії, які спрямовані на залякування, приниження чи провокацію.

Кібербулінг може виявлятись як:

Мета «реального» булінгу та віртуального однакова — образити, принизити, залякати. Але якщо від знущань на вулиці чи в школі можуть залишитись як матеріальний доказ синці, то кібербулінг залишає по собі цифровий слід, який підтверджує цькування.

Чому це важливо?

Віртуальне цькування часом гірше за реальне, адже від нього неможливо сховатися під ліжком у кімнаті. Дитині може здаватися, що кривдники її переслідують постійно. Кібербулінг може призвести до ментального й емоційного виснаження, фізичних захворювань (порушення сну, постійна втома, головний біль). У деяких особливо запущених та агресивних випадках все може закінчитися самогубством.

Як розпізнати кібербулінг?

Реакція кожної дитини на подразники різна. Та якщо ви помітили часті зміни настрою, нервові відповіді на запитання, намагання уникати спілкування з однолітками, спроби пропустити школу та видалення профілів із соціальних мереж — це ознаки, що щось не так. І перший варіант дій — це спробувати максимально відверто поговорити з дитиною. Дати зрозуміти, що ви її захищаєте і стоїте на її боці. Що насильство ніколи не буває виправданим і завжди винен той, хто знущається. Що бути жертвою не значить бути поганою дитиною.

Як убезпечити дитину від кібербулінгу?

Порадами ділиться експерт Школи цифрової безпеки DSS380 Павло Бєлоусов:

1. Поясніть дитині, що можна публікувати в мережі, а що — ні. Розкажіть про теми, які можуть викликати неоднозначну реакцію та резонанс — наприклад, релігійні погляди. Попросіть не розміщувати дуже особистий або провокативний контент — це може бути приводом для образ. Обговоріть правила приватності та особистих меж і кордонів.

2. Перегляньте і, якщо потрібно, обмежте коло спілкування. Відфільтруйте платформи, які не мають автоматичної модерації, що реагує на образи.

3. Поясніть дитині, що терпіти образи не потрібно. «Якщо дитина вже зазнала кібербулінгу, то насамперед варто пояснити, що висловлювання в мережі не завжди відповідають дійсності. Люди часто прикриваються анонімністю і через це не стримуються у висловлюваннях, адже впевнені, що уникнуть покарання. Тож часто не варто серйозно сприймати певні дози негативу», — зауважує пан Бєлоусов.

4. Старайтеся проглядати і за можливості контролювати контент, який дитина викладає в соцмережі.

Як реагувати на кібербулінг?

Якщо дитина вам розповіла, в чому річ, разом попрацюйте над цифровою безпекою її акаунтів — відрегулюйте налаштування приватності профілів, заблокуйте або надішліть скарги на користувачів, які знущаються в коментарях.

Якщо повідомлення несуть агресивний характер, є загрози життю і здоров’ю дитини — зберіть усі ці дані та поговоріть з учителем, завучем чи директором школи.

Також пам’ятайте — в Україні діє система покарань і штрафів проти булінгу. Знущання над неповнолітньою чи малолітньою особою — штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин. Також є прописані штрафи за повторне цькування і за бездіяльність керівників освітніх закладів у протидії цькування.

Якщо особа, яка залякує вашу дитину, зберігає анонімність у мережі — звертайтесь у Департамент кіберполіції Національної поліції України. Він є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України та реагує на всі випадки кібербулінгу та небезпеки в онлайн-просторі: +380 (44) 374 3713 .

Цей матеріал створено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Тетяна Павліченко, журналістка проєкту «Дружня школа», для MediaSapiens

Ілюстрація: ЮНІСЕФ