Україномовний канал «Хмаринка» з пізнавальними анімаціями для дітей молоді батьки Альона та Сергій Тученки створили у 2017 році, коли допомогали своєму синові Максиму опановувати знання про світ українською мовою. Тепер у них три канали — розважальний, науковий та історичний, і сукупна аудиторія складає майже двісті тисяч підписників. Про те, як під впливом суспільних обставин приватне хобі перетворилося на волонтерську ініціативу з розвитку україномовного сегменту ютуба для дітей MediaSapiens поспілкувався із сім’єю Тученків.

— З чого все почалося? Як і чому виникло бажання створити перший мультфільм?

Альона: Ми — з Лисичанська. У 2014 році, коли місто було під російськими прапорами, у нас народився син Максим. Пригадуєте, тоді однією з причин окупації регіону загарбники називали захист російськомовних громадян? Синові був один місяць, коли ми пересиджували в підвалі, чекаючи на звільнення міста Збройними силами. Саме в той час ми вирішили, що Максим буде виховуватися в українських традиціях.

Коли він почав зростати й цікавитися мультфільмами, виявилося, що в ютубі україномовних мульфільмів майже немає. Тому ми вирішили робити щось своє, хоч раніше ніколи цим не займалися: Сергій за фахом енергетик, я працюю в соціальній сфері. Створення мультика для нас було чимось абсолютно новим.

Сергій із Максимом

— Що саме вам допомогло реалізувати цю ідею? Бажання створити щось цікаве й корисне з’являється в багатьох батьків, які не знаходять україномовний контет для дітей у ютубі, проте більшість до втілення ідеї в життя не доходить.

Сергій: Ми не боялися, тому що робили це для Максима. Спершу ми не планували, що мультфільм побачить ширша аудиторія.

У нас було велике бажання навчитися, для цього ми знаходили необхідну інформацію в інтернеті, багато читали, дивилися, як це роблять інші. Встановлювали відповідне програмне забезпечення та пробували малювати.

Перші мультики сподобалися Максимові. Тоді ми вирішили «заливати» їх на ютуб. Нічого складного в цьому не було. Ми були приємно здивовані, що люди нас підтримують. Анімація була аматорською, але людям було цікаво, вони теж хотіли показувати україномовну анімацію своїм дітям, і це стимулювало нас продовжувати розвивати ютуб-канал «Хмаринка».

— Яким був перший мультик для Максима від батьків, що потім отримав схвальні відгуки глядачів «Хмаринки»?

Альона: Перше відео в нас було про трактор «Гром», який на возиках вивозив цифри. Сергій ночами малював трактор, довго сидів над тим, щоб колеса рухалися, Максиму тоді були цікаві техніка, машинки, цифри.

Я підбирала віршики для кожної цифри. Для озвучення, пригадую, використали найпростіший мікрофон із навушниками для комп’ютера. Додали музичне оформлення, сину сподобалося.

Через два роки ми мультфільм переробили, покращили озвучення. І він зібрав доволі багато переглядів — понад 600 тисяч.

— Як хобі зі створення анімації вплинуло на розвиток Максима? Важко чи легко було підготуватися до школи?

Альона: Ми були принципово налаштовані, щоб син пішов в україномовний клас, і з однолітками він одразу спілкувався українською. Одного разу у школі вчителька запитувала дітей «Де ви чуєте українську?», і вони казали, що чують українську від неї та від Максима.

— Максиме, а які мультфільми ти любиш дивитися? Чи траплялося тобі шукати інформацію в мережі? Що подобається більше: читати чи переглядати відео?

Максим: Мені подобається «Хмаринка», я переглядаю мультики. У нас також є науковий канал «Хмаринка Science», і зараз я дивлюся відео там. Багато відео на каналі є про космос, і мені ці сюжети подобаються.

Я уже знаходив інформацію в мережі, треба було дещо прочитати. Але більше я все-таки люблю дивитися відео.

— Чи любиш малювати? Чи мрієш створити власний мультфільм? Ким себе уявляєш, коли станеш дорослим?

Максим: Я часто малюю на папері, машинки різні. Думаю, що цікаво буде створити свій мультфільм, якого ще не придумали. А за професією я себе уявляю машиністом, бо з цією роботою можна побачити різні красиві краєвиди, нові місця, багато нового.

— Чи можна сказати, що ваша робота з мульфільмами допомогла сину з розвитком власних талантів?

Альона та Сергій: Так, це точно. Він іще віршики й казки складає.

Сергій: Син підріс, і його інтереси змінилися, став цікавитися наукою. І це стимулювало започаткувати нові канали — до «Хмаринки» додалися «Хмаринка Science» і «Хмаринка History».

— Після початку повномасштабного вторгнення ви переселилися до Хмельницького. Чи знайшли в новому місті глядачів вашого ютуб-каналу?

Сергій: Ми переселилися до Хмельницького багато в чому завдяки «Хмаринці». За кілька років до повномасштабного вторгнення у фейсбуці я познайомився з чоловіком, який сказав, що хоче підтримувати розвиток україномовної анімації. Пропонував започаткувати волонтерство, щоб розвивати це. Ми погодилися та зробили спільно з ним мультик про хом’ячка.

Пізніше під час одного з моїх відряджень ми зустрічалися для ближчого знайомства в Тернополі, а потім іще раз у Києві під час ютуб-фестивалю.

У 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, вглиб України нам не було куди їхати, а він запропонував: приїжджайте у Хмельницький, я допоможу. Перший час ми жили в нього, потім він допоміг нам знайти перше тимчасове помешкання.

З Лисичанська ми змогли виїхати евакуаційним потягом з однією сумкою. Усе наше обладнання залишилося вдома. Тоді ми не знали й не думали, чи будемо далі займатися «Хмаринкою». Проте з часом прийшло розуміння, що український контент точно не став менш актуальним, навпаки, і справу треба продовжувати.

Тому ми почали шукати способи, як продовжувати створювати анімації з мінімумом обладнання. Почали шукати однодумців по Україні, їх виявилося доволі багато, відтак почали залучати до проєкту фрилансерів.

— Тобто нові пізнавальні відео на ваших каналах — це вже продукт колективної праці?

Сергій: Останні відео, які ми викладали на канал «Хмаринка Science», «Хмаринка History», — це командна робота, у якій узяли участь наші однодумці з різних куточків України.

Приміром, для створення відео для «Хмаринка History» у нас є сценарист, який займається пошуком наукових фактів, відповідної літератури та пише основу сценарію. Потім я редагую сценарій, відповідно до мого бачення. Також у нас є диктор, який озвучує текст. Далі співпрацюємо з режисером монтажу, людиною, яка монтує відео. Більше він монтує, але ми даємо бачення, яким має бути відео, — так народжуються нові випуски. І такий принцип роботи діє вже на кожному нашому каналі.

— На каналі «Хмаринка Sience» багато перекладів лекцій відомих науковців — Тімоті Снайдера, Роберта Сапольскі й інших. Як ви отримати згоду на адаптацію їхніх лекцій і виступів українською та поширення їх на вашому ютуб-каналі?

Сергій: На нашому каналі викладений цикл відео з Тімоті Снайдером. Єльський університет офіційно надає можливість використовувати напрацювання його професорів із некомерційною метою. Тож ці відео ми перекладали винятково за донати нашої аудиторії, і на них немає монетизації.

Що стосується відеолекцій Роберта Сапольскі, Лоуренса Краусса, Сергія Плохія, то ми зверталися до них особисто й листувалися електронною поштою. Вони нам надали згоду на поширення їхніх лекцій українською мовою, безплатно.

Усі вони висловлювали підтримку Україні. І я думаю, що один із чинників, який посприяв, що вони погодилися надати свій контент безплатно, було те, що ми з України та хочемо зробити переклад українською мовою.

— Чи відбувається монетизація контенту на ваших ютуб-каналах?

Сергій: Усі наші канали відповідають умовам монетизації та більшість відео на них таки монетизується. Просто обсяг цієї монетизації, як правило, не перекриває витрат, лише частково. Тому на створення нових відео ми беремо гроші з монетизації, але більшою мірою вони з'являються тому, що є підтримка аудиторії та готовність людей долучитися до зборів.

— Які нові мультфільми з’явилися на «Хмаринці» за останній рік?

Альона: На дитячому каналі після початку повномасштабного вторгнення вийшло три казки, в яких ми намагалися донести дітям події сучасної війни: «Казка про острів Зміїний», «Про пташку зі сталі» та «Про коника-вогника».

Щоби створити мульфільм «Казка про острів Зміїний», ми отримали дозвіл авторки казки Дари Корній. Потім, щоб реалізувати це, ми відкривали збір коштів, щоби фрилансери анімували цей сюжет.

Першим глядачем, як і завжди, був Максим, і він давав свої зауваження. Ми їх врахували, бо йдеться про дитячу аудиторію.

Родина Тученків

— З вашого досвіду: якою нині є спільнота українського ютубу? Що переважає — конкуренція чи співпраця?

Сергій: Українська спільнота ютубу є тісною, і переважає підтримка, а не конкуренція. Нас підтримували від самого початку, коли ми лише створили дитячий канал. Тоді ми активно спілкувалися з авторами інших каналів, обмінювалися досвідом, наприклад, з авторами каналу «З любов'ю до дітей».

Коли створили «Хмаринка Science», спілкувалися з творцями «Цікавої науки», «Клятого раціоналіста», «Всесвіту.ua», отримували і враховували відгуки та поради.

Загалом ми намагаємося промотувати й підтримувати одне одного, і це робиться безплатно для того, щоб посилити розвиток україномовного сегмента ютубу.

Фото надані родиною Тученків