Шуфрич та свобода слова: цензура, ручні журналісти, пропаганда
Шуфрич та свобода слова: цензура, ручні журналісти, пропаганда
Нестор Шуфрич ніколи не мав жодного стосунку до медіа чи захисту свободи слова. До політики майбутній народний депутат працював перекладачем, інженером, комерційним директором. У парламенті займався економікою та бюджетом, входив до ради з молодіжної політики, побував міністром із надзвичайних ситуацій та заступником секретаря РНБО. Минулого року Шуфрич відсвяткував свою двадцяту річницю у Верховній Раді. І хоч за цей час новоспечений голова Комітету з питань свободи слова не мав жодного стосунку до медіа, він на своєму прикладі ілюстрував більшість проблем зі свободою слова в Україні.
Практично всю свою політичну кар’єру Нестор Шуфрич провів під крилом Віктора Медведчука. У 1998 році він уперше пройшов у парламент від СДПУ(о) й нещодавно мило згадував, як саме Медведчук учив його носити знак народного депутата. У розпал епохи темників та державної цензури, які курувалися Медведчуком, Шуфрич перебував у його партії, а потім брав дуже активну участь у медійному «представництві» політсили. Наголошуємо: в часи найбільшої в сучасній історії України несвободи слова Шуфрич працював із її авторами.
Сьогодні пан Нестор теж не сходить із екранів ZIK, «112» та NewsOne і справді захищає «свободу слова» на каналах Медведчука. Наприклад, він хотів скасувати постанову Верховної Ради щодо санкцій до цих ЗМІ та проводив акції на захист NewsOne після історії з телемостом із Росією. От тільки насправді якраз через Шуфрича та «ОПЗЖ» на цих каналах і немає жодної свободи.
«Успех обеих кампаний 2019-го сопряжен с контролем над “телевизором” и в вашем распоряжении два крупных канала», — Соня Кошкіна
«Четыре», — Нестор Шуфрич.
«Какие еще два?» — Соня Кошкіна.
«ТРК “Украина” и “Интер”», — Нестор Шуфрич.
Це не якесь «злите» листування, про «каналы в распоряжении» член «ОПЗЖ» розповідав в інтерв’ю Lb.ua рік тому. Щоправда, далі засоромився й уточнив: «Я не могу подтвердить, что Newsone и 112-й находятся в зоне абсолютного влияния нашей команды». Що ж, це можуть підтвердити факти. Наближені до Віктора Медведчука люди домінують в усіх токшоу його каналів, а сам Шуфрич під час президентської кампанії сходив на 60 % випусків «Українського формату», де коментував навіть «Євробачення». І справа не лише в тому, як часто «вільні ЗМІ» показують Шуфрича, а й у тому, як сам Шуфрич поводиться з журналістами.
Ось ведучий токшоу на «112» намагається перебити монолог Нестора Івановича й повернути його до теми розмови. «Я прошу вас, вы же даёте возможность всем сказать, не подсказывайте мне, я хорошо знаю, что мне нужно говорить», — роздратовано відповідає політик. Модератор ніяково посміхається й більше Шуфрича не перебивають. Ось на цьому ж шоу через три місяці Шуфрич обурюється, що йому не дають слово щоразу, коли хтось згадує його прізвище. Потім політик ображено покидає студію, але згодом повертається й сідає не на своє місце, а стає навпроти ведучих (sic!). Коли народний депутат вирішує сісти, він висловлює ультиматум гостям: «Я вас предупреждаю: еще раз встанете, будете на меня давить, не будете давать говорить, так это и закончим». На щастя, ведучі врешті передати слово іншим присутнім, тож Шуфрич вдруге встав і зі словами «Ну если уже и вы не даёте мне говорить, пожалуйста, заканчивайте передачу [...] Точно я не буду воевать ещё и с ведущими» таки покинув студію. Працівники Медведчука урок засвоїли й під час виборів Шуфрича вже не перебивали. Дійшло до того, що інші гості запитували: «У нас пресс-конференция сейчас Шуфрича?».Нагадаємо, що одним із предметів відання Комітету з питань свободи слова є «захист прав та свобод працівників ЗМІ». Як із цим у медведчуківців, можете запитати у співробітників ZIK, що масово звільнилися після купівлі каналу однопартійцями Шуфрича.
Також новоспечений голова Комітету з питань свободи слова голосував за диктаторські закони 16 січня. Нагадаємо, що серед них були такі демократичні ініціативи, як арешт за незаконні мітинги; відповідальність за наклеп та екстремістські матеріали, наприклад, заклики перешкоджати діяльності органів влади (під час Майдану, ага); обмеження доступу до інтернет-ресурсів. Забезпечення права громадян на інформацію — це ще один предмет відання комітету Шуфрича.
І, звісно, цей комітет має опікуватися забезпеченням свободи слова як такої. Що погано поєднується із підтримкою Шуфричем заборони «пропаганди гомосексуалізму» чи закликами до активістів Майдану «здатися». І куди ж без подвійних стандартів. Наприклад, Нестор Іванович не розуміє, чому всі так обурюються поїздками Бойка та Медведчука в Росію, але шість років тому сам засуджував «Свободу» та навіть закликав припинити з нею співпрацю після зустрічі з Націонал-демократичною партією Німеччини: «Скажи мені, хто твій друг, — і я скажу, хто ти». Також Шуфрич виступає проти будь-якої пропаганди та військового привітання «Слава Україні», але підтримує георгіївську стрічку.
Загалом, свобода слова з російським присмаком — це головна фішка Медведчука. Тож Шуфрич давав інтерв’ю пропагандистським російським каналам, підтримував телеміст із РФ, висловлювався за скасування заборони в’їзду окремим російським артистам і просто регулярно маніпулював захистом «свободи слова» на проросійських каналах. Зокрема, Шуфрич стверджував, що на «112» та NewsOne хочуть накласти санкції за критику влади, хоча насправді справа була в зашкалюючій кількості антиукраїнської пропаганди (текст петиції).
За двадцять років у політиці член СДПУ(о), Партії регіонів, «Опозиційного блоку» та «Опозиційної платформи — За життя» встиг побувати у ще кількох сумнівних ситуаціях, пов’язаних із медіа та свободою слова. Наприклад, він заважав роботі друкарні, де виготовляли агітацію Віктора Ющенка. Ображався на ЗМІ за матеріал про своє майно. Родина Шуфричів навіть судилася із журналістами. Крім того, народний депутат устиг побувати одним із сумнозвісних «політиків-ведучих», які використовували власні телевізійні програми для піару партій.
Проте найбільш красномовна й актуальна ілюстрація компетенції Шуфрича — це його розповіді про те, що Зеленський має підтримувати журналістів, адже він їхній «колега». Новий голова Комітету з питань свободи слова, здається, просто не розуміє, хто такі журналісти й чим вони відрізняються від найманих шоуменів. Що логічно, враховуючи те, як і з якими «журналістами» звик працювати Шуфрич. Логічно, враховуючи, що лідер його партії стояв біля витоків державної цензури в Україні. Логічно, враховуючи, що Шуфрич підтримував диктаторські закони. Логічно, враховуючи, що проросійська пропаганда в українському ефірі — це для народного обранця свобода слова. Не зрозуміло тільки, яка логіка в самому призначенні Шуфрича, але тут усе пояснив Давид Арахамія, народний депутат від «Слуги народу»: «Щось же треба віддавати опозиції. Вони самі делегують, це не ми кажемо, що давайте буде Шуфрич чи Рабінович, чи Медведчук [...] Він дуже хоче, а нам однаково». Так і хочеться процитувати Шевченка.