«Журналіст телеканалу “Аль-Джазіра” Пітер Ґресті закликав президента Єгипту Абдель Фаттаха ас-Сісі помилувати його і двох його колег, засуджених за нібито підтримку забороненого руху “Мусульманське братство”, — повідомляє сайт “Радіо Свобода”, — Австралійського громадянина Пітера Ґресті видворили з Єгипту ще у грудні. На прес-конференції в Сіднеї 30 серпня журналіст назвав справу проти нього і колег неправильною і політично мотивованою. Напередодні єгипетський суд засудив Ґресті, а також громадянина Канади Мухаммада Фагмі і єгиптянина Багер Мухаммада до 3 років позбавлення волі. Обвинувачення заявило, що, за його даними, всі троє передавали фальсифіковані новини, не були журналістами і працювали без належних дозволів».

Нещодавно прийнятий у Єгипті антитерористичний закон юридично вибудовує «щити» для застосування права, створює спеціальні суди й накладає серйозні обмеження на свободу преси. Його було підготовлено виконавчою владою ще на початку липня, через декілька днів після вбивства генерального прокурора.

Ситуація зі свободою слова в Єгипті починає нагадувати ту, що була за часів диктатора президента-генерала Хосні Мубарака. Тому правозахисні організації розкритикували зміни в законодавстві, побоюючись, що положення можуть бути застосовані до будь-якого опозиційного руху.

На практиці цей закон усуває свободу об’єднань, зборів і висловлювання своїх поглядів. Він порушує міжнародні конвенції, підписані Єгиптом, і єгипетську конституцію. А також порушує право підсудних на справедливе забезпечення процедурних гарантій під час судового процесу.

Зміни в законодавстві включають створення спеціальних судів, щоби прискорити судові процеси проти підозрюваних у тероризмі. При цьому посилюються покарання за різні злочини, пов’язані з тероризмом, розпливчато визначені як завдання «шкоди національній єдності». Покарання за «підбурювання до насильства» становитиме від п’яти до семи років, а за членство в озброєній банді — страта.

Одним із найбільш критикованих аспектів суперечливого закону є включення до нього статті 35, яка накладає великі штрафи на журналістів, що не дотримуються офіційної версії висвітлення терактів чи збройних нападів. Зокрема, такі штрафи варіюються між 200 і 500 тисячами єгипетських фунтів (25–64 тисячі доларів), сумами абсолютно непомірними в країні, де мінімальна місячна заробітна плата є трохи більшою за тисячу фунтів (126 доларів).

По суті, всі ці нововведення дуже нагадують замаскований надзвичайний стан. Чого варте в новому законодавстві ще одне спірне положення — про надання імунітету силам безпеки на застосування сили, коли вони «зіткнуться з реальною й неминучою загрозою». В такому разі громадські організації й засоби масової інформації не зможуть звинувачувати поліцію та армію в тому, що вони діяли з надмірною жорстокістю при розгоні демонстрацій і так само поводилися з заарештованими.

За новим законодавством, президент Єгипту, фельдмаршал Абдель Фаттах ас-Сісі зміцнює свою здатність утримувати контроль над суспільством. Влада хоче контролювати всю інформацію і бути єдиним джерелом новин для єгиптян.

Але в такому разі цензура й самоцензура в ЗМІ та подача викривленої інформації невдовзі остаточно стануть еталоном для єгипетських журналістів. На що суспільство радше за все відреагує пошуком альтернативних джерел достовірного інформування і спробами поширювати інформацію в інтернеті. Це врешті-решт стане небезпечним і для самої влади, бо всі єгипетські ЗМІ втратять довіру населення, й люди взагалі не матимуть достовірних джерел інформації.

І тут ми підходимо до питання — чи можливо взагалі уникнути цензурування ЗМІ за дуже «специфічних» політичних умов у Єгипті? Адже можемо гіпотетично уявити, що фельдмаршал Абдель Фаттах ас-Сісі раптом вирішив стати «безберегим» демократом і одним своїм указом скасує всі ці, явно драконівські, укази щодо свободи слова та свободи ЗМІ. У такому разі можна й не сумніватися, що відразу ж виникне маса «незалежних видань», які будуть щедро фінансуватися і видаватися забороненим терористичним угрупуванням «Брати мусульмани» та їхніми ісламістськими клонами.

Власне, якщо взяти політичний відповідник ситуації зі свободою слова, то саме користуючись демократичними нормами до влади свого часу й прорвався «незалежний» політик Мухаммед Мурсі, який став президентом Єгипту від «Братів мусульман».

Тому питання зі свободою слова й незалежними ЗМІ в цій країні необхідно розглядати в контексті проблеми — чи можлива взагалі демократія в Єгипті? Адже якщо ввести наново її хоча б мінімальні норми, то прихильники побудови світового Халіфату і введення норм шаріату «Брати мусульмани» знову «демократичним» шляхом можуть опинитися при владі. І як тут тоді бути?

Крах правління режиму президента-ісламіста Мурсі означає ще й стійкість системи, вибудуваної в Єгипті ще в 50-ті роки минулого століття Ґамалем Абдель Насером, а потім удосконалена Анваром Садатом і Хосні Мубараком. Ця система передбачає безпосередню участь військових в управлінні країною, перетворення армії на справжню державу в державі та високий авторитет, яким військові традиційно користуються в політичної еліти й народних мас. У цьому сенсі площа Тахрір була, є і буде всього лише декорацією, яка допомагає військовим коригувати небажані наслідки того, що відбувається в країні.

Щоби краще зрозуміти специфіку протистояння в Єгипті, треба усвідомити, що боротьба влади військових із терористичним угрупуванням «Брати мусульмани» — це ніяка не громадянська війна, як це декому хочеться бачити, а війна громадян і антигромадян, які хочуть демонтажу Єгипетської держави і встановлення світового Халіфату. Таким чином, цілком можемо говорити про виникнення надскладної проблеми, вирішення якої потребує системного й нестандартного рішення. Дилема полягає в тому, як уникнути повного демонтажу свободи слова в Єгипті й при цьому не запалити «зелене світло» для терористичного угрупування «Брати мусульмани» та їм подібних.

Наразі вирішення цієї проблеми потребує переформатування всієї конструкції чинної системи влади в Єгипті. Але чи буде ця система сама себе реформувати, знаючи наперед, що це призведе до її зникнення? Тому навряд чи в найближчі десятиліття взагалі можна буде говорити про повноцінне функціонування незалежних ЗМІ і свободи слова в Єгипті. В бідній країні, де діє потужне підпілля радикальних ісламістів, європейські стандарти демократії, на жаль, поки що не мають реального підґрунтя. Не мають такого підґрунтя й незалежні ЗМІ. Тож проблема в тому, щоб єгипетські ЗМІ були максимально об’єктивними в конкретній ситуації і водночас не підігравали «силам зла».