У п'ятничний вечір 6 грудня Міністерство культури і стратегічних комунікацій фактично знову створило Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. І призначило його керівником Сергія Бикова, щоправда, виконувачем обов’язків. Але, по-перше, аналогічна структура вже працює три роки, має команду й очільника Ігоря Солов’я, а по-друге, змусила себе обговорювати саме особа новопризначеного керівника новоствореного державного Центру.

Одразу після цієї новини багато медійників писали, що ця людина має сумнівне минуле, зокрема працювала на Медведчука. Сам Биков назвав це скоординованою атакою та заперечував роботу на зрадника, мовляв, його несправедливо оббріхують. Але вже на наступний день міністр культури та стратегічних комунікацій повідомив: Бикова звільнено, що підтвердив і сам Биков у коментарі «Детектору медіа».

МКСК відреагувало на обурення деяких представників медіаспільноти — але залишається питання прозорості рішень міністерства, а також доцільності саме цього призначення.

Пояснюємо, хто ж такий Биков і чому рішення призначити його керівником одного з державних страткомів викликало таку реакцію.

Сергій Биков 

Сергій Биков у власному резюме, яке є в розпорядженні «ДМ», пише, що свій трудовий шлях він почав ще у 2007 році та працював фотокореспондентом. Але не уточнює де. А у великому дописі, опублікованому 7 грудня, в якому він заперечував співпрацю з Медведчуком, він пише, що почав працювати у 14 років, це був видавничий проєкт його батька — Сергія Бикова-старшого — українсько-німецький  журнал «Partnerschaft-Партнерство». У 2010-му він саме від цього журналу значиться у списку акредитованих журналістів на пресконференцію тодішнього президента Віктора Януковича. Про це, до речі, згадував і журналіст Олексій Братущак у 2018 році у своєму блозі для «Української правди», який він присвятив Бикову. Братущак навіть знайшов три короткі публікації, які створив Биков протягом травня–липня 2008 року.

У 2009–2011 роках, повідомляв Биков у резюме, він у журналі батька вже обіймав посаду редактора відділу «Політика». Йому тоді мало бути заледве 16 років.

Батько Сергія Бикова свого часу очолював Львівське обласне фінансове управління, потім — валютно-кредитну раду при Кабінеті Міністрів України, був радником президента УСПП Анатолія Кінаха. До своєї смерті у 2021 році він також був видавцем журналу «Partnerschaft-Партнерство».

Батько та син Бикови

Довго зупинятися на Бикові-старшому не будемо, але вкажемо два такі моменти. Наприкінці грудня 2013 року, коли вже стояв Майдан і навіть були силові розгони протестувальників, він репостив нардепа-регіонала Олега Царьова, який згодом став зрадником і втік у Росію. У тому дописі Царьов пише про «жорстоку інформаційну атаку на владу».

У 2018-му Биков-старший вітав зі сторіччям Союз журналістів Росії. І, як пише Братущак, десь у той період репостив відео від багаторічної соратниці Януковича Ганни Герман — зараз це відео видалене. Не те щоб Биков-молодший був відповідальний за політичні погляди батька — ні. Та все ж це частково дає розуміння, у якій сім’ї зростав майбутній майже-керівник-Центру-страткому. Ще додамо, що Биков-старший числився членом правління ГО «Інститут української політики» Костя Бондаренка, багаторічного промедведчуківського політкоментатора, про якого «Детектор медіа» не раз писав і якого ми ще згадаємо, оскільки Биков-молодший також із ним пов'язаний.

Але повернімося до біографії молодого медійника Сергія Бикова. У 2011-му він нетривалий час стажувався на телеканалі TВі як тележурналіст.

З 2011 по 2015 роки Биков працював радником голови правління в тому ж ГО «Інститут української політики» Костя Бондаренка, одного із засновників і керівників цієї організації. Ще одним із керівників цієї ГО є Микола Спірідонов — «Детектор медіа» раніше також писав, що він, як і Бондаренко, був завсідником каналів Віктора Медведчука.

У 2015-2016 роках, як ідеться в резюме Бикова, він працював політичним консультантом «опозиційного уряду».

У своєму дописі він пише, що в той період «співпрацював із командою Бориса Колеснікова як політичний консультант». І додає: «Нагадаю, що Борис Колесніков залишається в Україні та займається благодійною діяльністю».

Саме в той період колишній віцепрем’єр в уряді Миколи Азарова Борис Колесніков, який очолював «Опозиційний блок», називав себе прем’єр-міністром так званого опозиційного уряду і готував свій проєкт змін до Конституції.

ІНПОЛІТ і шлюб

«У різні роки я надавав консалтингові послуги різним політикам, вів виборчі кампанії, очолював ГО "Інститут публічної політики" та консалтингу "ІНПОЛІТ". До неї входили різні люди, зокрема й ті, які сьогодні активно проявляють себе у ЗСУ й експертному середовищі України, працюють на Перемогу нашої держави», — пише у своєму дописі Биков.

Але деяких деталей у цьому описі не наведено. Наприклад, що заснував Биков організацію не сам, а зі своєю дружинною Анне Биковою (Голембіовською). Одружилися вони якраз у 2015 році.

Анне Бикова та Сергій Биков

«Детектор медіа» свого часу публікував досьє Анне Бикової — «Від бази "Миротворця" до медійної кар’єри в Естонії: хто така Анне Бикова». Деталі можна прочитати там. Але коротко зазначимо, що вона є політтехнологинею, яка працювала на проросійських політиків, зокрема Анатолія Шарія, а після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Естонії, де працювала журналісткою на Delfi — медіа з чіткою антиросійською позицією. Анне позиціювала себе як українку, постраждалу від повномасштабного вторгнення Росії, й розповідала про російську агресію, але не додавала, що роками працювала на тих, хто просував в Україні російські інтереси.

Що таке ІНПОЛІТ

Повна назва цієї організації — ГО «Інститут публічної політики та консалтингу ІНПОЛІТ».

За інформацією Texty.org.ua, члени цієї організації неодноразово презентували сумнівні соціологічні дані, а також регулярно фігурують у піарних статтях про політиків. Самого Бикова видання внесло до бази псевдосоціологів.

У його профайлі вказані люди, які були з ним пов'язані. Серед них чимало фігурантів матеріалів «Детектора медіа», наприклад, Микола Спірідонов, Руслан Бортник, Олексій Якубін, той самий Кость Бондаренко, Андрій Золотарьов, Денис Гороховський та інші. Усі вони постійно були присутні на каналах Медведчука і просували вигідні для нього гасла й усі були експертами цієї організації. Також представники ІНПОЛІТу презентували сумнівні соцдослідження, щоб таким чином маніпулювати електоральною думкою та дещо підвищувати шанси своїх кандидатів на виборах. Простіше кажучи, це такий собі клуб за інтересами, де інтереси — це піар певних політичних персон і просування певних наративів в інформаційному просторі.

Зараз сайт організації не працює. Але, як писав Олексій Братущак, раніше на сайті організації було вказано, що її провідним експертом є той же Кость Бондаренко. А ще і в фонді Бондаренка, і в ІНПОЛІТі значився Олександр Лазарєв, який також був завсідником каналів Медведчука.

Олександр Лазарєв і Сергій Биков

Лазарєв із Биковим спілкувалися та співпрацювали — про це нам повідомили два джерела. У квітні 2023 року СБУ оголосила Лазарєву підозру за ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України (державна зрада), а також за ч.1 ст.161 (порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). За інформацією спецслужби, Лазарєв належить до пулу публічних псевдоекспертів, які працювали на Медведчука, Мураєва та Шарія. Фігурант «розкручував» медійні образи поплічників Кремля і допомагав їм у просуванні ворожих наративів в інфопросторі. Після повномасштабного вторгнення Лазарєв виїхав за кордон. Нині він перебуває на території окупованого Криму та належить до найближчого оточення Аксьонова, якому допомагає у проведенні ворожих інфокампаній на півострові.

Сергій Биков також працював на Юлію Тимошенко. Його дружина навіть розповідала, що вони обоє писали «нову конституцію» для Тимошенко. Про якість політичної експертизи Бикова можна, наприклад, зробити висновок за публікацією 2019 року, де він пише, що «Тимошенко, найвірогідніше, стане прем’єром» при президенті Зеленському.

Які наративи поширював Биков

Погляди Сергія Бикова можна назвати суперечливими. З одного боку, у своєму дописі-реакції на призначення-звільнення він залінкував свої старі дописи, які мали б його показати з позитивного боку. Наприклад, у березні 2014 року він писав, що кримських сепаратистів Аксьонова та Константинова треба ув’язнити. У вересні 2014 року давав коментар російському сайту, в якому казав, що «мирний план Путіна» — це пропозиція капітуляції України. У листопаді 2014 року він писав, що так звані вибори на окупованих Росією територіях сходу України — це наперед заготовлений фарс. У лютому 2016-го казав про недопустимість так званого особливого статусу Донбасу. У липні 2017 року говорив про те, що слова лідера бойовиків Захарченка продиктовані російськими кураторами.

Але разом із тим Биков говорив багато такого, що можна вважати завуальованим просуванням російських наративів. Наприклад, ось тут він звинувачує українців в анексії Криму: «На самом деле виноват ни Янукович, ни Путин, ни кто-либо другой. Виноваты мы с вами. Мы, украинцы, виноваты в том, что аннексия стала возможной». Мовляв, саме українці винні, що не українізували вчасно Крим і не зробили нічого, щоб «крымчане были бы больше сторонниками Украины, нежели России». Тобто фактично він повторив російський наратив про те, що нібито самі жителі Криму хотіли до Росії, і мовчить про те, що це було силове захоплення.

У тому ж відео він говорить, що Україна має припинити блокаду півострова та продовжити постачати туди українську електроенергію. Але цікаво не лише, що саме він сказав, а й де — в програмі пропагандиста Жана Новосельцева, на його 17-му каналі, який планомірно і тривалий час просував російську пропаганду. Сам Новосельцев зараз перебуває під слідством — СБУ його звинувачує в намаганнях зірвати мобілізацію в Україні, закликах до збройного спротиву ТЦК і «зливанні» інформації про українських військових.

Але ходив Биков на той канал не раз. Наприклад, раніше, в серпні 2015-го, Биков, по суті, те саме говорив про Донецьку та Луганську області. І ніби частина правди тут є, бо там справді бракувало активної українізації. Та все одно все звучить так, ніби саме більшість людей там проросійська — і ця думка буквально нав’язується.

Ще раніше, в липні 2015 року Биков просував ідею переговорів української влади з терористами окупованих Росією земель на сході України. «Друзья, давайте до этого дойдем. Это прямые переговоры Киева и Донецка», — сказав тоді Биков так, ніби в Донецьку якась обрана легітимна влада, а не найняті Росією бойовики, легалізацію яких не можна допускати в жодному разі. А офіційні переговори — це саме легалізація.

У 2016-му на радіо «Голос столиці» Биков також казав, що саме Україна має першою почати виконувати Мінські домовленості. Мається на увазі, що Україна має дозволити й визнати місцеві вибори на окупованих територіях Донецької і Луганської областей без виведення звідти російських військових і роззброєння бойовиків. Тут же він знову каже, що Україні треба перейти «к прямым переговорам между Киевом, Донецком и Луганском». Ну і взагалі про війну на сході він говорить як про «внутренний конфликт». Ось тут він упродовж усього відео просуває ті самі ідеї.

Тож не дивно, що у 2016-му Биков підтримував «мирний план Медведчука». Мовляв, він «не только включает в себя Минский процесс, но преследует более широкий спектр целей, в частности, вернуть Украину в границы 1991 года». Це той самий план, який передбачав прямі переговори між українською владою і бойовиками, що означало би фактично їхню легалізацію та надання «широкої автономії» окупованим районам Донецької та Луганської областей.

У липні 2017 року на Ukr.Life.tv Биков вихваляв Іллю Киву, мовляв, той — прекрасний соціаліст.

Неодноразово Биков висловлював симпатії до Юрія Вілкула і його сина Олександра Вілкула. У 2015-му він, наприклад, відстоював інтереси Вілкула-старшого, коли партія «Самопоміч» домагалася скасування результатів виборів у Кривому Розі через порушення на багатьох дільницях.

У 2019-му він схвально відгукувався вже про молодшого Вілкула, мовляв, той є «позитивним персонажем із великим досвідом». У тому ж відео він хвалить і Мураєва, називає його «новым перспективным лицом украинской политики, который сделал себя сам».

«Я очень уважаю Александра Вилкула. Я очень его люблю как человека, очень его люблю как крепкого хозяйственника», — в іншому відео каже Биков.

Порушимо трохи хронологію, бо і в 2022 році Сергій Биков разом із бізнесменом Олександром Поворознюком вихваляли Олександра Вілкула. Ну що ж, Вілкул успішно перевзувся.

Биков працював і на місцевих виборах, просуваючи інтереси різних політиків, подекуди сумнівних. Наприклад, у 2020-му році він підтримував Загіда Краснова — кандидата в мери Дніпра. І Бикова не бентежили кримінальні справи, відкриті проти Краснова, — через скоєну ДТП і реєстрацію технічних кандидатів на вибори. Не заважали йому й політичні погляди Краснова, який у 2004 році очолював Дніпропетровський штаб кандидата в президенти Віктора Ющенка, трохи згодом очолив партію «Громада», потім знову перейшов до Ющенка, потім — до Сергія Тігіпка, а в 2019-му приєднався до партії «Український вибір» Віктора Медведчука. Детальніше про Краснова можна почитати на «РБК-Україна».

Краснов із Медведчуком, він — дальній ліворуч

Розлучення та зміна поглядів

У 2018 році Сергій та Анне Бикова розлучилися. Причому Анне повідомила, що Сергій її бив. Проти нього відкрили кримінальне провадження.

Анне в тому ж році вийшла заміж за Михайла Железняка, який очолював Київську, Луганську та Черкаську організації Партії Шарія. За інформацією Bihus.info, Бикова та Железняк координували просування Партії Шарія різними політичними коментаторами й так званими експертами в ефірах низки українських телеканалів, зокрема медведчуківських «112 Україна», ZIK, NewsOne, мураєвського «Наш» і навіть Прямого, 5-го каналу й каналу «Київ». Судячи з опублікованих розслідувачами листувань, головним завданням експертів було або «ненароком» згадувати Анатолія Шарія та його партію в позитивних контекстах, або пропагувати тези й ідеї, які Шарій і його політсила озвучували раніше. За це вказані коментатори отримували гонорари в розмірі від $90 до $500. Ще у 2021 році Бикова та Железняк брали участь у з’їзді Партії Шарія в Барселоні — вона сама це визнала в коментарі «Детектору медіа».

Повернімося до Бикова. Ще у 2020 році він таким чином відреагував на допис режисера Олега Сенцова, який написав після смерті мера Харкова Геннадія Кернеса: «Дуже б хотілося, щоб похорони Кернеса були остаточними похоронами совка в нашій країні, але для цього треба ще багато похорон». Биков зробив репост цього допису з підписом: «Туппорылый недотеррорист подал голос и оттуда снова завоняло. Не можешь сказать ничего хорошего — заткни пасть».

Зараз цього допису на фейсбуці вже немає, й очевидно, що Биков підчистив свої соцмережі. Надалі він став акуратнішим у висловлюваннях і ніби трохи змінив свої погляди — якщо повірити у його щирість.

Звинувачення в погрозах і кібербулінгу

У 2020 році українська науковиця й антикорупційна діячка Світлана Благодєтєлєва-Вовк, яка займається викриттям плагіату, зазнала погроз і переслідувань та говорила, що атаку на неї організував Сергій Биков разом із Денисом Гороховським, представником ІНПОЛІТу, що також внесений до бази псевдосоціологів.

Світлана Благодєтєлєва-Вовк є координаторкою антиплагіатної ініціативи «Дисергейт». Коли активісти цієї ініціативи виявили плагіат у науковій роботі тодішнього міністра освіти Сергія Шкарлета, саме вона підписувала відповідні заяви до Міністерства освіти й науки України та до Національного агентства з питань забезпечення якості освіти.

Також вона організувала пресконференцію з цього приводу. Проте одразу після підписання відповідних документів їй почали надходити листи з погрозами фізичною розправою, вбивством і зґвалтуванням. Коли вона про це заявила в поліцію, до неї прийшов Биков, як каже Світлана, і запитав: «Чого ви боїтеся? Невже ви думаєте, що вас зґвалтують?». А друг і колега Бикова по ІНПОЛІТу Денис Гороховський поширив вигадку, буцімто вона двічі судима. Загалом погрози тривали місяцями й через це їй довелося приймати антидепресанти та наймати собі охорону, розповіла вона.

Справедливості заради варто сказати, що Сергій Биков бодай публічно зайняв проукраїнську позицію ще до повномасштабного вторгнення. Наприклад, у 2021 році він глузував із політиків, які розповідали українцям про «внєшнєє управлєніє» (Медведчук зокрема) — щоправда, це було на мураєвському телеканалі «Наш». У тому ж таки 2021 році він підтримав санкції проти каналів Медведчука, на яких раніше сам часто бував, як і всі його колеги.

Зміна поглядів відбулася після 2020 року, коли він почав працювати в Офісі президента керівником групи експертів «Великого будівництва», як він сам пише в резюме. Достеменно невідомо, в чому полягали його функції. Однак у мережі можна знайти схвальні публікації про цю програму президента — й усі з посиланням на експертні оцінки Бикова, наприклад, тут, тут і тут. Пропрацював він там, імовірно, до 2022 року, хоча в коментарі «ДМ» він казав, що був консультантом із комунікаційних питань ОП «на волонтерських засадах» лише у 2020 році.

ІНПОЛІТ паралельно існував і Биков ще мав до нього стосунок на той момент. Принаймні лише у вересні 2022 року він написав у фейсбуці: «Мій шлях в ІНПОЛІТ завершено і віднині я відкритий до пропозицій у медіа та комунікаціях». У реєстрах ця організація існує досі, і зараз здебільшого в медіа згадується як організаторка заходів для «Зе!молодіжки» — політичного руху молоді при партії «Слуга народу».

У 2022 році Биков створив медіа Politruk UA — знімав блоги для ютубу, фейсбуку тощо. На його сторінці досі багато цих відео, але нічого прикметного там нема, принаймні Медведчука він не почав знову хвалити.

У 2023 році він почав займатися комунікаціями Міністерства молоді та спорту України — це було ще коли міністром був Вадим Гутцайт. Але залишився він на цій посаді й після призначення Матвія Бідного.

Перед стартом Олімпіади в Парижі Биков разом з осінтерами (це розслідувачі інформації з відкритих джерел, слово походить від абревіатури OSINT — open source intelligence) і представником Центру протидії дезінформації взяв участь у панельній дискусії про те, як Україна намагається протидіяти допуску російських і білоруських спортсменів на Олімпіаду — на «Детекторі медіа» є публікація про цей захід.

«Детектор медіа» поспілкувався з трьома медійниками, які перетиналися з відділом комунікацій Мінмолодьспорту за час, коли там працював Биков. Усі вони погодилися дати свої оцінки роботі Бикова на цій посаді. Двоє з них його критикували за недостатню компетенцію та брак ініціативи. «Йому б тільки пофотографуватися на заходах і домовитися про коментар Матвія Бідного телемарафону. Нічого більше він не намагався робити. І це погано, навіть якщо не зважати на якісь минулі зв’язки», — сказав один зі співрозмовників.

Щоправда, третій співрозмовник «Детектора медіа», який є спортивним журналістом, навпаки, схвально про нього відгукнувся: «Я з плюсом до його роботи ставлюся. За всі спортивні медіа, звісно, говорити не можу, але нам вони відповідали прям справно, багато в чому завдяки йому. Допускаю, що це була вказівка міністра з нами комунікувати максимально. Але це факт».

Сергій Биков і Матвій Бідний

Ще 9 листопада він опублікував спільне фото з Матвієм Бідним і привітав його з річницею перебування на посаді. А вже 14 листопада повідомив про своє звільнення з Міністерства молоді та спорту.

«Дуже вдячний комунікаційній команді Міністерства молоді та спорту України. Разом ми зробили міністерство справді відкритим і прозорим», — написав Сергій Биков.

І власне у п’ятницю, 6 грудня, стало відомо про його призначення виконувачем обов’язків Центру стратегічних комунікацій при Мінкульті. Перша очільниця цього Центру Любов Цибульська сказала: «Призначати людину з таким бекграундом на третій рік війни — це вирок власній експертності. Це також злочин, бо це означає, що війна й усі жертви нічому не навчили». Але це лише одна з багатьох інших публічних реакцій.

Сам Биков у своєму дописі-реакції також написав і про свою компетентність. І серед іншого повідомив, що «проходив практику у Центрі протидії дезінформації при РНБО, розробляв аналітичні рекомендації щодо посилення політики ”єдиного голосу”». Та це вже відредагована версія допису, але спочатку, як повідомила «Українська правда», у своєму дописі він також стверджував, що у співпраці з Центром протидії дезінформації при РНБО та стейкхолдерами долучився до формування бази даних російських агентів гібридного впливу у спорті.

Однак голова ЦПД Андрій Коваленко в коментарі «УП» заперечив участь Бикова в цьому проєкті. «Списки спортсменів готував ЦПД РНБО. І ми робили це у проєкті разом із ГУР МО. Жодної участі в цьому Сергій Биков не брав і не братиме в подальшому також», — повідомив Коваленко «Детектору медіа».

За інформацією кількох джерел «Детектора медіа», на посаду в.о. керівника Центру стратегічних комунікацій Сергій Биков потрапив завдяки протекції заступниці голови Офісу Президента Олени Ковальської. Один із наших співрозмовників висловився про це так: «Останнім часом його часто зустрічали біля її кабінету». Та ні спростувати, ні однозначно підтвердити цю інформацію ми наразі не можемо.

Та якщо вірити телеграм-каналу «Вертикаль», який пов’язують з Офісом президента, реакція була такою, що сам президент дуже незадоволений.

Судячи з цього допису, хтось за такі призначення може бути покараний. Тільки питання, чи справді той, хто реально створив йому протекцію.

Фото: з відкритих джерел, фейсбук-сторінка Сергія Бикова