Студенти Львівського національного університету імені Івана Франка вивчають медіаграмотність як окремий курс із 2019 року. Про те, як із курсу для студентів журналістики він трансформувався у загальноуніверситетський, про інтеграцію медіаграмотності в освітні курси, посібники та креативні техніки в медіаосвіті MediaSapiens поспілкувався з медіафахівчинею, кандидаткою наук із соціальних комунікацій, докторкою соціальних наук у галузі соціальних комунікацій і медіадосліджень, доценткою кафедри теорії та практики журналістики ЛНУ Наталією Войтович.

— Розкажіть, будь ласка, як ви почали викладати курс медіаграмотності студентам.

— У 2019 році я перебувала на стажуванні в університеті Жешува, де мала читати предмет студентам журналістики. Ми зосередили увагу на тогочасних українських медіа. Потім я розповіла їм про моє навчання як тренерки з медіаграмотності в «Академії української преси» і запропонувала спробувати зробити це разом. Жешувські студенти були першими, хто пройшов курс, і їм це страшенно сподобалося.

Дискусії про те, як викладати медіаграмотність студентам журналістики, були тривалі. Позитивним поштовхом став проєкт IREX «Вивчай та розрізняй», співпраці, Вони запропонували додати елементи медіаграмотності у предмети, які ми викладаємо і сертифікувати ці дисципліни в рамках проєкту. Усі побачили, як це працює, і що це насправді можна викладати журналістам.

• Читайте також: Ганна Красноступ: «Дослідження з медіаграмотності дають нам орієнтири для наступної роботи»

— Цього року вийшов ваш із колегою, журналісткою 24 каналу Лілією Імбіровською-Сиваківською, посібник «Медіаграмотність: технології та практичне застосування». Розкажіть, будь ласка, як ви працювали над ним.

— Посібник «Медіаграмотність: технології та практичне застосування» орієнтований на широку читацьку аудиторію, зокрема молодь. Він називається, як і предмет у Львівському університеті, який викладається уже доволі давно. За ці роки зібралося багато досвіду та прийшло усвідомлення, — потрібно зробити щось своє.

Ми з Лілією, яка є асистенткою у мене на цьому курсі, вирішили, що створимо невеличкий конспект з основною інформацією, з якою знайомитимуться студенти до занять, решту — отримуватимуть під час лекцій, обговорень і практичних занять.

Ключові теми, представлені у посібнику, ми апробували. Вони дійсно потрібні студентам. Упродовж років відстежували, які теми, формат, вправи зацікавлюють, на що краще реагують. Після завершення курсу студенти заповнюють анкету та повідомляють, що корисного вони отримали з курсу, що б додали, чи, можливо, змінили б.

На основі викладання курсу виокремили коло тем, з якими ми працюємо стало і які допомагають прищепити початки любові до медіаграмотності та розуміння сфери медіа, що пізніше можуть розвиватися самостійно.

Наталія Войтович зі студентами

— Курс із медіаграмотності у Львівському університеті можуть слухати студенти факультету журналістики чи також інших факультетів?

— Наш навчальний курс викладається як дисципліна вільного вибору для студентів третього курсу у Львівському національному університеті з 2020 року.

Проходячи його, студенти мають отримати основні теоретичні знання з медіаграмотності та навчитися застосовувати їх для конкретних суспільних потреб. Зокрема, йдеться про ознайомлення з інформаційною екосистемою, розуміння ролі медіа, про розвиток вміння розрізняти факти та судження, розпізнавати фейкову інформацію, критично оцінювати журналістські матеріали, усвідомлювати ризики пропаганди та дезінформації.

• Читайте також: StopFake та «Детектор медіа» є найвідомішими серед українців фактчекерськими організаціями, — дослідження

У 2019 році декан факультету Михайло Присяжний дозволив ввести пробний курс із медіаграмотності на факультеті журналістики, студентам він сподобався. А пізніше в університеті підтримали пропозицію поширити предмет для студентів різних спеціальностей, зокрема істориків, соціологів, політологів, філософів, правників, психологів, педагогів, філологів, економістів, фахівців з міжнародних відносин, кібербезпеки тощо.

Коли відкриваю перелік, щоб сформувати журнал, зрозуміло, наскільки різні факультети приходять, наскільки різним дітям це цікаво і потрібно.

Я довго наполягала на тому, що можливість вибору такої дисципліни має бути в усіх студентів університету.

• Читайте також: 47% громадян вважають дезінформацію актуальною проблемою, — дослідження USAID-Internews

— Медіаграмотність інтегрується в інші курси для студентів факультету журналістки?

— Так, на факультеті журналістики викладається багато курсів з елементами медіаграмотності.

У «Теорії та методиці журналістської творчості», яку студенти опановують три курси поспіль, у низці тем елементи медіаграмотності є обов’язково потрібними: коли ми говоримо про етичні норми журналістики, про інформаційні жанри, про аудиторію і медіа, про такі речі, як коло наближених інтересів.

Мої колеги Андрій і Галина Яценко інтегрували елементи медіаграмотності у курс історії української журналістики, а Тетяна Війтович інтегрує медіаграмотність у викладання економіки.

• Читайте також: Медіаграмотність дає змогу підтримувати єдність та стійкість суспільства в умовах війни, — Ольга Кравченко

— Які формати дозволяють привертати й утримувати увагу молоді на тематиці медіаграмотності?

— У своїх відгуках після проходження курсу студенти щоразу зазначають, що їм подобається, що він не відбувається у форматі лекцій класичного викладу матеріалу. Вони у захоплені від того, що це проходить у вигляді тренінгів.

Креативні формати, які дають змогу студентам проявляти ініціативу, дуже важливі. Коли відбувається класична лекція, студенти зосереджуються двадцять хвилин, а потім «відключаються». Якщо їх не «вмикаєш», то втрачаєш їхню увагу. Виконуючи вправи, студенти дуже активізуються. Можна викласти теорію і закріпити вправою. Можна зробити й навпаки: спочатку запропонувати вправу, а пізніше на практичному виконанні пояснити теоретичні аспекти. Я використовую й одну методику, й іншу.

Наталія Войтович зі студентами

У роботі допомагає посібник під редакцією Олени Тараненко «Інфомедійна грамотність онлайн: посібник для тренера». Коли розпочався карантин, медіапедагоги підібрали до нього й адаптували вправи з медіаграмотності, щоб їх можна було виконувати в онлайн-режимі. Також користуємося посібником «Конструктор вправ», який дозволяє обирати інтерактивні завдання різного тематичного спрямування.

Студенти виконують проєкти. Приємним здивуванням стало те, коли студенти відгукнулися на завдання створити власну анімацію у нескладній програмі. Я думала, їх буде кілька, а у підсумку маю колекцією мультиків, понад сто.

• Читайте також: Медіаграмотність як бронежилет. Про що говорили учасники конференції «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні»

— Чи використовують студенти, з огляду на ваш досвід, навички медіаграмотності в житті поза межами університету?

— Інформаційна війна ведеться віддавна, зараз вона дуже загострилася. Ми більше говоримо про ці виклики та про медіаграмотність. З розвитком відповідних навичок більше помічаємо прояви дезінформації.

Будемо говорити відверто: і студенти, й не студенти масово користуються телеграмом. Зараз це, мабуть, один із найнебезпечніших месенджерів, де поширюють фейкову інформацію. І він є одним із тих, де найважче відстежити, хто заснував канал, достовірність інформації, яка в ньому поширюється.

Не можна сприймати соцмережі однобоко, потрібно розуміти їхню природу та усвідомлювати ризики. Нам у суспільстві загалом потрібно пропрацювати й усвідомити, що соціальні мережі не лише білі й пухнасті.

Наскільки медіаграмотними можуть стати студенти за короткотривалий час — а курс триває пів року — важко сказати. Проте можна сказати однозначно, що до інформації вони будуть ставитися більш уважно та прискіпливо. Я певна, коли вони побачать щось, що зароджує сумніви, вони не кидатимуться з головою у воду, а ставитимуть собі великі знаки питання і будуть ставитися до цього обережно, критично. 

Знову ж у відгуках приємно читати, коли студенти пишуть, що «ми подивилися на певні речі іншими очима». Та найбільша похвала для мене, коли читаю в їхніх відгуках: «Я і мої батьки вдячні», тому що я передала медіаграмотність і студентам, і батькам.

Після отримання таких відгуків я розповіла про них студентам, заохочую їх бути агентами медіаграмотності та ділитися цими знаннями.

Я вважаю, що нам потрібно формувати культуру медіаспоживання, навчаючи медіаграмотних практик від садочка. Разом із тим маємо приділити велику увагу старшому поколінню. Часто у нашому суспільстві дітки проводять час із дідусями й бабусями та навчаються з ними. Якщо медіаграмотними не будуть старші, то як ними зможуть стати молодші? Це варто об’єднати у спільний проєкт.

Окрім викладання в університеті, я веду гурток журналістики у Малій академії наук для підлітків, і ми говоримо про медіаграмотність. Коли займаємося з дітьми, намагаюся показати журналістику різною.

Наталія Войтович з вчителями

Проводили тренінгове навчання з медіаграмотності для вчителів ОТГ, громадська організація «Ти-Медіа», співзасновницею якою я є, реалізує грантовий проєкт від АУП.

Я вірю в те, що це не буде аж надто довготривалий процес, і ми усі разом (медіатренери, вчителі, викладачі) навчимо громадськість, якщо не на сто відсотків, то на достатній рівень, бути медіаграмотними та критичними у сприйнятті інформації.

Титульне фото з інстаграму Наталії Войтович