Способи протистояти імперії можуть бути різні — від зброї до гумору. 17 травня, під час другого дня Львівського медіафоруму, шляхи деколонізації обговорили американський журналіст Террелл Старр, вірменська письменниця Лусіне Харатян, білоруський опозиційний громадський діяч Франак Вячорка і українська журналістка Ольга Токарюк. Зустріч відбулася в рамках дискусії Speak So That I May See You: Getting Out of Shadow of Empire, або «Говоріть, щоб я вас побачив: вихід з тіні імперії». 

«Я людина, яка не вірить в історію. Я людина, яка вірить в історії», — каже вірменська письменниця й науковиця, членкиня вірменського і американського PEN Лусіне Харатян. На її думку, важливим є пошук мови та оповідей, які дозволили б не тільки побачити когось в «тіні імперії», але й допомогли постколонізованим країнам подивитися на себе по-іншому: «Важлива емансипація не лише мови, якою я розмовляю. Під мовою, звичайно, я маю на увазі не мову саму по собі, а й моє мислення про неї. Моє сприйняття мого контексту й те, як я про це говорю. Найкращий спосіб вийти з тіні імперії — затьмарити її. А зробити це можна через різноманіття голосів, позицій, наративів, через зміщення центру, через визнання існування кількох центрів». 

Лусіне Харатян

Під час свого виступу письменниця розповіла чотири історії, які, на її думку, є прикладом боротьби проти імперії: про жінку, якій варто було припинити молитися за існуючих лідерів, а взяти долю у власні руки; про Всеукраїнський центр із протезування Superhumans і український вихід «з імперської тіні», адже Росія, за її словами, не визнавала існування людей з особливими потребами, про геноцид вірмен, а також про конфлікт у Нагірному Карабасі.  

«Довга тінь імперії тремтить, скорочується та маргіналізується. Можливо, це буде помітно пізніше, оскільки мова, якою все більше і більше людей вирішують говорити в Україні, Грузії чи у Вірменії, є звільненою. Це мова, яка ставить у центр людину, її життя та гідність. Людину, а не систему. Це мова, яка визнає, що кожне життя має значення», — сказала письменниця. 

Досвідом боротьби з імперіалізмом у Білорусі поділився білоруський опозиційний громадський діяч, журналіст та дослідник Франак Вячорка. Наразі він працює в команді лідерки білоруської демократичної опозиції Світлани Тихановської. За його словами, білоруський опір тісно пов’язаний з Україною: «Білорусів надихнула боротьба України за свободу проти Радянського Союзу, а потім Революція гідності 2014 року. І це було іскрою для Білорусі та зростання національної ідентичності. Білорусь опинилася в дуже невдалих обставинах, і на відміну від України, Білорусь була набагато довше під російським пануванням. Уявіть собі, 100 років тому 90% білорусів розмовляли білоруською мовою. Зараз це лише 10%. Звичайно, ситуація змінюється, в першу чергу завдяки молоді, яка подорожує, і завдяки технологіям. Фейсбук, інстаграм і навіть тікток — вони допомагають живити культуру Білорусі».

Франак Вячорка

Франак Вячорка каже, що через репресії з країни виїхало багато журналістів, однак їхні підписники, які продовжують жити в Білорусі, скидають їм інформацію. Цих людей називають «підпільною розвідкою», яка допомагає розуміти події зсередини країни. Мета білорусів у вигнанні — не просто скасувати режим, а й зберегти культуру та самобутність. «Є тисячі ініціатив, що існували всередині країни і просували мовну культуру. І зараз вони є у Польщі, Грузії, Україні, Литві. Вони створюють школи, запускають курси білоруської мови, намагаються зберегти білоруські традиції національних свят — усе, що неможливо всередині країни. І наша мета в майбутньому, коли ситуація зміниться, а вона обов'язково зміниться, налагодити це у Білорусі, адже білоруси дуже відрізняються від росіян», — каже Вячорка.  

До дискусії приєднався американський журналіст-міжнародник, дослідник російського колоніалізму та імперіалізму Террелл Старр. Він є засновником і ведучим подкасту Black Diplomats про міжнародні політичні питання. 

Террелл Старр порівнює російський колоніалізм з американським, а українців — із корінними народами Америки: «Потрібно визнати, що Америка є схожою колоніальною державою. Успіх Америки став результатом геноциду корінних народів, економічна сила виникла завдяки сотням років рабської праці. Геноцидна мова, яку Путін використовував щодо українців, нагадала мені расистську мову, яку білі люди часто використовували проти темношкірих». 

Террелл Старр

Він розповів, що почувається дуже комфортно в Україні, попри те, що розмови з українцями дещо відрізняються від розмов із білими американськими друзями. Він вважає, що чим більше ми будемо розповідати історії одне одному та спілкуватися про наші труднощі, тим сильнішим буде цей зв’язок. 

Завершувала захід журналістка, стипендіатка Chatham House OSUN Academy, Ukraine Forum Ольга Токарюк. Вона розповіла про один з інструментів, який українці використовували в минулому і широко використовують тепер, щоб відбити російський імперіалізм, — гумор. Вона загадала деякі з найбільш пам’ятних мемів і жартів, створених із початку російського повномасштабного вторгнення. Першим прикладом непокори був прикордонник на острові Зміїному, який сказав відому фразу про російський корабель у перші дні повномасштабного вторгнення. Цей мем став символом українського спротиву та викликав подив в інших країнах. Крім цього, Токарюк згадала глузування з російських солдатів, справжньою метою яких є вивезення пральних машин та інших предметів побуту. Про те, що їм не вдалося захопити Київ «за три дні», та мемних собачок із NAFO, які борються з російською пропагандою. Меми також дозволяють спростовувати російські історичні фейки про належність України до Росії. Зокрема ті, що показують пам’ятки середньовічного Києва на противагу суцільним лісам, які були на місці Москви в цей історичний період. 

Ольга Токарюк

«Імперіалістична агресія — вона не інша і не краща, ніж будь-яка форма західного імперіалізму, з яким нібито бореться Росія. Гумор полягає в тому, щоб дати надію не лише українцям, а й людям в усьому світі, що імперіалізм можна перемогти, що агресивні дії держави, позбавленої будь-якої відповідальності, закінчаться. І Україна, на щастя, не одна в цій боротьбі. Наші партнери і союзники з країн Балтії, Центральної Європи та з інших країн, які мають подібний досвід російського імперіалізму та колоніалізму, допомагають нам розповідати нашу історію. І одного дня We will rave on putin's grave», — підсумувала Ольга Токарюк.

Фото надані LMF