Захоплений російськими наративами друг України: насторожливі результати виборів у Словаччині
Захоплений російськими наративами друг України: насторожливі результати виборів у Словаччині
30 вересня у Словаччині відбулися позачергові парламентські вибори. До них була прикута увага через реванш популіста й експрем’єра Словаччини (2006–2010, 2012–2018) Роберта Фіцо. Постала загроза появи в середині НАТО і ЄС ще однієї окрім сусідньої Угорщини ціннісно ворожої до західних демократій країни, яка також підіграватиме Росії. Попри те, що спочатку екзитполи показували перевагу ліберальної партії «Прогресивна Словаччина», фінальні результати виборів виявилися іншими. Партія, яку очолює Фіцо, «Курс — соціальна демократія», отримала найбільшу кількість голосів (22,94%), «Прогресивна Словаччина» — 17,96%, а на третьому місці — «Голос» із показником 14,70%. Тому все тепер залежить від того, яким буде новий коаліційний уряд і хто стане новим словацьким прем’єр-міністром.
Для України результати виборів у Словаччині мають надважливе значення через надання нашій державі військової та гуманітарної допомоги з боку Братислави. У червні 2022 року Словаччина виступила адвокаткою надання Україні кандидатського статусу ЄС і всіляко сприяє вступу нашої держави до НАТО. Тому кардинальні зміни в зовнішній і внутрішній політиці Словаччини можуть позначитися і на підтримці України в протидії російській агресії. Далі детальніше розгляньмо особливості російської пропаганди у Словаччині та в чому полягають причини підтримки популістів на нещодавніх виборах до Національної Ради.
Історичні лабіринти Словаччини та Росії
Словаччина є країною Центральної Європи, яка має свою історію відносин із Росією. На хвилі піднесення романтичних націоналістичних рухів у XIX столітті серед слов’янських бездержавних або підкорених націй зародилась ідея культурної та етнічної спільності — панславізм. Російська імперія як держава з найбільш численним слов'янським населенням використовувала панславізм задля розширення імперського впливу. Про це, наприклад, писав у першій половині XIX століття словацький письменник, поет і філософ Ян Коллар. У поемі «Донька Слави» Коллар запропонував ідею «слов’янської єдності». Слава була вигаданою богинею-покровителькою слов’ян, чию голову уособлювали росіяни. Російська імперія прагнула показати себе головною силою у звільненні слов’янських народів з-під гніту імперії Габсбургів та Османської імперії. Хоча насправді здійснювала експансію задля розширення своєї зони впливу в Центральній та Східній Європі. Ідеї панславізму досі впливають на певну частину словацького суспільства. Відтак передумовою нинішнього російського інформаційного впливу в Словаччині є історичні міфи про росіян як «головний слов’янський народ».
Словацькі землі входили до Австрійської імперії, яка згодом перетворилася на дуалістичну монархію Австро-Угорщину. Головну політичну роль у словацьких землях відігравали чехи й угорці. Після Першої світової війни розпалася Австро-Угорщина, на місці якої виникло декілька держав, зокрема Чехословаччина. У 1993 році відбулося «оксамитове розлучення» й утворення двох окремих держав — Чеської Республіки та Словаччини.
Особливості медійного ландшафту Словаччини
Словаччина особлива тим, що в її медійному просторі відсутні російські пропагандистські ресурси на кшталт Sputnik чи RT, які б мовили національною мовою. Жодного телеканалу, радіо чи друкованого видання словацькою мовою такого штибу. До повномасштабного вторгнення словацькі «гурмани» могли отримати дозу пропаганди через видання Sputnik чеською мовою, адже чеська та словацька мови дуже схожі та взаємозрозумілі.
У відповідь на російську агресію проти України країни ЄС у березні 2022 року відмовилися від російських медіаресурсів, зокрема таких як RT і Sputnik. Попри те, що в країні немає офіційних російських «медійних помийок», проблема поширення російських наративів усе ж гостра. У 2014 році, із початком російської агресії проти України, у Словаччині виникла досить розвинена система місцевих політичних і медійних агентів російського інформаційного впливу. Саме вони є рупорами заготовок російської пропаганди. Як інформують експерти Варшавського інституту, ключовими темами маніпуляцій і пропаганди були буцімто утиски російськомовних громадян України, згубний вплив «загниваючого Заходу», сильний вплив ультраправих в українському політикумі.
За кілька днів до повномасштабного вторгнення міністр оборони Ярослав Надь сказав, що деякі медійні ресурси Словаччини напряму фінансуються із Москви. І вже з початком великої війни словацький уряд швидко заблокував місцеві проросійські онлайн-ресурси з огляду на те, що вони поширювали шкідливий для інтересів держави контент. Приміром, одного зі співробітників місцевого пропагандистського видання Hlavné správy спіймали, коли він отримував грошову винагороду від заступника військового аташе російського посольства у Братиславі, який насправді був розвідником під дипломатичним прикриттям. Це був гонорар за публікацію проросійських матеріалів на згаданому сайті.
«Москва вирішила, що ви будете “полювати” за двома типами людей: тими, хто любить Росію і хоче співпрацювати, і тими, хто хоче грошей. Мені потрібна політична інформація та комунікація між країнами, в рамках НАТО та ЄС», — саме так російський шпигун переконував співробітника Hlavné správy на відео, знятому правоохоронцями.
- Читайте також: Fake In Slovakia, protesters against the supply of weapons to Ukraine were dispersed with water cannons
Особливо гостро питання поширення російської пропаганди постало з наближенням до позачергових парламентських виборів 2023 року.
«Російська держава вступила у війну ідей, щоб забруднити наш інформаційний простір напівправдою та брехнею, щоби створити хибний образ того, що демократія нічим не краща за автократію», — сказала віцепрезидентка Єврокомісії Вера Юрова. «Словаччина була обрана (Росією) як країна, де є сприятлива основа для успіху російських прокремлівських, провоєнних наративів», — додала вона.
- Читайте також: Поліція Словаччини виявила російську дезінформаційну кампанію про «витік радіації з України»
У вересні 2023 року Єврокомісія та словацький медіарегулятор провели низку зустрічей із Meta від Facebook, Alphabet від Google і TikTok, закликаючи їх до приборкання небезпеки. Позиція Юрової про те, що Словаччина є «родючим ґрунтом» для російських наративів, збігається із подібними побоюваннями дослідників медіапростору країн Європи та медіарегулятора Словаччини.
Недружній Україні Фіцо перемагає, але чи очолить уряд?
Напередодні виборів звучали побоювання колумністів Washington Post, Bloomberg, The Guardian та інших видань щодо повернення до влади експрем’єра Роберта Фіцо, і вони все ж справдилися. Прем’єр Фіцо був змушений піти з посади у 2018 році після вбивства журналіста, який розслідував його фінансову діяльність. У 2023 році він опинився в лідерах рейтингів; це збігається із загальноєвропейським трендом зростання підтримки популістських сил у кількох країнах Європи — Німеччині та Іспанії. Загалом перемога Фіцо означає зміцнення позицій євроскептичних, проросійських та антиліберальних сил у Центральній Європі.
Колишній прем’єр не приховує своїх симпатій до Кремля та ще у 2014 році звинувачував «українських нацистів і фашистів» у тому, що вони спровокували Путіна розпочати вторгнення, повторюючи неправдиві наративи, які Кремль використовував для виправдання свого вторгнення. У квітні 2023 року Фіцо закликав словацький уряд припинити постачання зброї Києву та сказав: якщо він стане прем’єр-міністром, Словаччина не надсилатиме боєприпаси. Він також виступає проти вступу України в НАТО. Вже після перемоги Фіцо сказав, що «у народу Словаччини є проблеми серйозніші, ніж Україна», і розповів, що якщо його партія сформує уряд, він зробить усе, щоб «мир був оголошений якнайшвидше».
Лише 40% словаків вважають Росію відповідальною за війну в Україні, що є найнижчим показником серед восьми країн Центральної та Східної Європи та Балтії. Про це свідчать дані опитування словацького аналітичного центру безпеки GLOBSEC. 50% словаків сприймають США як загрозу світовій безпеці. Тож частина словацького суспільства чутлива до російських наративів через антиамериканізм та історичний панславізм. Окремі словацькі політики користуються цим та інкорпорують у свої політичні та передвиборчі програми наративи, які резонують із відповідною частиною електорату. Мовляв, Захід намагається «втягнути» Братиславу у війну, й не слід допомагати Україні коштом словацьких платників податків. Подібна риторика добре в’яжеться з уявленнями частини словацького електорату про те, що Словаччина — місток між заходом та сходом, а отже не слід остаточно ставати на чийсь бік.
За даними Центральноєвропейської цифрової медіа обсерваторії, весь серпень і вересень 2023 року головною темою дезінформаційних наративів у Словаччині були вибори. Розподіл був наступним: 38% — внутрішня політика, 33% — війна в Україні, 10% — сфера охорони здоров’я, 29% — решта тем.
Фактчекери окремо виділили інформаційні атаки на Володимира Зеленського. На одному зі словацьких вебсайтів (Zem a Vek) стверджувалося, що Президент України «скасував вибори, щоби продовжити режим воєнного стану». На тому ж ресурсі можна побачити ретрансляції таких наративів російської пропаганди: «Захід втомився від війни», «Український контрнаступ провалено», «Росіяни масово знищують західне озброєння, яке надається Україні».
Цікавими є результати опитувань словаків, проведені Центральноєвропейською цифровою медіаобсерваторією та IPSOS про те, яка з країн могла би втрутитися у вибори до Національної Ради Словаччини. 45% сказали, що якась держава однозначно здійснить втручання (18% так і 27% скоріше так). Не менш цікавий рейтинг держав: США — 63%, ЄС — 62%, Німеччина — 32%, Росія — 32%, Китай — 20 %. Тут проявився антиамериканізм, який притаманний частині словацького населення.
«Прогресивна Словаччина», «срібний призер» виборчих перегонів, усе ще сподівається перехопити владу в партії Фіцо, домовившись із меншими партіями, особливо з партією «Голос», яка фінішувала третьою. Заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергій Герасимчук у коментарі «Детектору медіа» сказав, що ситуація залишається невизначеною: «Насправді справа з перемогою Роберта Фіцо ще не вирішена до кінця. Він, звісно, першим матиме право спробувати сформувати коаліцію. Проте вже зараз зрозуміло, що “Прогресивна Словаччина” намагатиметься протидіяти втіленню такого сценарію та вестиме паралельні переговори з утримувачем “золотої акції” Петером Пеллегріні, представником партії “Голос”. І навіть якщо уряд Фіцо й буде сформований, той самий Пеллегріні має шанси стати в ньому прем’єром, а позиції Пеллегріні більш помірковані (не проросійські. — «ДМ») за позиції Фіцо. Свого часу це вже ставало причиною суперечок між ними, а Hlas (“Голос”) виокремився в окрему партію. Нагадаю, що Словаччина й справді передала більшість своїх озброєнь. Нині постачання відбуваються в рамках комерційних контрактів і навряд чи уряд Фіцо спробує втрутитися у ці процеси».
Росія шукає слабкі місця НАТО, щоб дестабілізувати внутрішній баланс альянсу та відвадити його від підтримки України. Кремль використовує для цього країни, вразливі до дезінформації. В останні роки євроатлантичну солідарність порушувала Угорщина. Україні ж залишається сподіватися, що блок «порушників спокою» у ЄС та НАТО не стане критично сильнішим.
