У квітні одразу в двох областях — Дніпропетровській та Полтавський — з’явилися білборди із надписом «Палії трави». На плакатах було також розміщено фото двох чоловіків. В одному випадку це відомі люди — співак Ленс Басс та його чоловік Майкл Турчин, на іншому плакаті чоловіків на фото не ідентифікували. Різні й замовники цих білбордів. У селі Орлівщина на Дніпропетровщині  провокативний плакат розмістив місцевий активіст В’ячеслав Горобець, який дав інтерв’ю місцевим журналістам та наполягав, що «в мистецтві кожен бачить своє». І взагалі — він не гомофоб, а плакат створив заради «приколу» та «жарту» — але насправді не приховує своїх гомофобних поглядів. Хто саме розмістив схожий плакат у Полтаві, досі невідомо.

З приводу випадку в Орлівщині Ольга Полякова, голова правління ГО Gender Stream, звернулася зі скаргою до поліції та ОДА. Наразі, як вона повідомила Mediasapiens, поліція проводить «міні-розслідування» щодо цього випадку. Представники ОДА порекомендували Поляковій звернутися до районної адміністрації, оскільки білборд належить саме їм. Щодо полтавського аналогічного плакату про звернення чи якісь дії адміністрації невідомо. Полякова також повідомила, що не вважає появу таких плакатів скоординованими діями, а радше «копіюванням дурості».

Mediasapiens звернувся до правозахисника Максима Буткевича із проханням прокоментувати появу цих білбордів:

— Скандальний білборд із написом «палії трави» та зображенням двох чоловіків, які обіймають одне одного, звісно, просто не мав з’явитися. Формально — тому, що він порушує, щонайменше, закон «Про рекламу»; фактично — тому, що його зміст є таким самим абсурдним, як і обурливим. І ніякі прояви «дотепности» з боку замовника щодо, мовляв, множинности можливих трактувань зображення цьому не зарадять. І тому, що це, що би не думав замовник, не смішно; і, зрештою, тому, що можливих трактувань не так і багато.

Просто для прикладу — почнемо з можливих інтерпретацій. Чи є зображені чоловіки (на білборді, що на Дніпропетровщині, це американський співак Ленс Басс та його чоловік Майкл Турчин) паліями трави? Тобто чи палять вони суху траву і листя способом, небезпечним для людей та довкілля? А може, це зображення (несподівано!) є узагальненим? У цьому разі білборд повідомляє або про те, що гомосексуальні чоловіки є паліями трави, або що палії трави є чоловіками із гомосексуальною орієнтацією. Тут і коментувати не випадає.

Лишається інтерпретація, очевидна людині з місцевого мовного і побутово-культурного середовища від початку. Якщо це треба проговорити — будь ласка: замовник реклами замінив зображенням нецензурну лайку, яку люди з обмеженим словниковим запасом чи світоглядом дотепер застосовують щодо ґеїв і якою також чимало людей користуються на висловлення негативного оціночного судження щодо особи чи групи людей. Паління трави часом призводить до чималих втрат і навіть трагедій — може, це якось виправдовує розміщення цієї реклами? Звісно, ні. Вказана реклама, як її не інтерпретуй: або ображає і принижує певну групу людей за ознакою сексуальної орієнтації; або обмовляє конкретних людей чи усю спільноту, до якої вони належать, у вчиненні суспільно небезпечних дій; або створює зв’язок між сексуальною орієнтацією та суспільно небезпечними діями. Або — усе разом. За кожної з цих інтерпретацій, це — гомофобна реклама, що розпалює ворожнечу або ж експлуатує та посилює її; і за жодного із цих варіантів, ця зовнішня реклама не мала з’явитися.

Чи означає все це, що цей скандал позбавлений сенсу і лише поширює гомофобний «креатив»? Сподіваюся, ні. Він іще раз ставить питання щодо того, як регулюється (і чи регулюється взагалі) розміщення реклами на зовнішніх носіях і наскільки виконуються положення закону «Про рекламу» (наприклад: чи давали Ленс Басс та Майкл Турчин письмову згоду на використання їх зображень, як цього вимагає п. 8 частини 1 статті 8 згаданого закону?). Він дає змогу перевірити, як саме діє (якщо діє) система реагування на недобросовісну, принизливу, шкідливу рекламу. Зрештою, він привертає увагу до необхідности зміни законодавства: у законі «Про рекламу» перелік ознак, за якими заборонено дискримінувати людей у рекламі, по-перше, не містить багатьох із тих, які мають бути захищені від дискримінації (у т.ч. сексуальної орієнтації), а по-друге — є закритим (тобто без можливости додавання інших критеріїв). Це досить типова картина для українського законодавства в цілому: попри рекомендації громадських організацій, переліки захищених ознак відрізняються від одних законів до інших, що іноді перетворює протидію дискримінації на дисфункціональний абсурд. І цю ситуацію давно варто змінити — як варто змінити і відповідний п.2 ч.1 ст.8 закону «Про рекламу».

Звісно, вишенькою на торті цієї історії міг би стати цивільний позов від людей, зображених на цих білобордах, до замовників та розміщувачів. Але чомусь думаю, що, наприклад, Ленса Басса та Майкла Турчина навряд чи цікавить недолуга гомофобія східноєвропейського розливу, і на такий позов чекати — марно. А шкода.

Фото: скріни з відео-репортажу ДніпроTV, Pikabu