«Чипувалася», — часто жартівливо повідомляють люди, яким пощастило вакцинуватися від коронавірусу. Цей жарт — відгомін реальних похмурих теорій змови, про які ми вже не раз писали. Мільйони людей справді вірять, що мета темних сил — корпорацій, глибинної держави, таємного світового уряду абощо, — керувати людством, вжививши в мозок кожній людині мікрочип. Є й такі, що вірити не вірять, але вважають, що немає диму без вогню. Що ж, справді, за розмовами про чипи в мозку стоять реальні технології, які вже врятували тисячі життів і подарували людям з інвалідністю шанс на якісніше життя. Й жодна з них (принаймні, поки що) не дає Біллу Ґейтсу змоги керувати людством дистанційно.

В одній із серій «Чорного дзеркала» мама, занепокоєна після зникнення доньки, погодилася на процедуру встановлення імплантату в мозок дитини, щоб мати змогу спостерігати за змінами її організму, знати, де вона є, та блокувати зображення об’єктів, які можуть її налякати. Фантастика? Вже майже ні.

Нещодавно компанія Neuralink встановила мавпі чип, який дозволив їй грати у відеогру силою розуму. Штучний інтелект фіксував активність у зонах головного мозку мавпи під час гри в пінг-понг, а потім тварина змогла керувати процесом без джойстика.

Засновник Neuralink Ілон Маск твітнув, що перший продукт на основі цих імплантатів дозволить «людині з паралічем використовувати смартфон силою розуму швидше, ніж великими пальцями». Схожі технології вже використовують, щоб лікувати хвороби, реабілітувати тіло після поранення, покращувати пам'ять, керувати протезованими кінцівками тощо.

Що таке нейронний імплант? Це пристрій, який розміщують у мозку для взаємодією з нервовими клітинами — нейронами. Вони комунікують мовою електрики: формують електричні імпульси в конкретні патерни, схожі на абетку Морзе. Зазвичай це електрод, який вставляють у мозок за допомогою операції або ін’єкції. Він може записувати природну активність нейронів, змінювати патерни їхнього запуску та за допомогою електронних імпульсів змінювати спосіб взаємодії нервових клітин. Сучасна наука вважає, що за допомогою електрики можна змінити все, що хибно робить нервова система. Але вміє впливати поки що далеко не на всі функції мозку.

Один із методів, найкраще перевірених клінічно, — глибока стимуляція мозку. Людині роблять операцію, занурюючи електроди глибоко в мозок, де вони стимулюють конкретні структури. Ця терапія може подіяти у випадках, коли ліки вже не допомагають. Вперше Управління з продовольства й медикаментів Сполучених Штатів Америки надало дозвіл на використання глибокої стимуляції 1997 року для лікування тремору. Відтоді цим методом навчилися лікувати хворобу Паркінсона, дистонію, епілепсію, обсесивно-компульсивний розлад і невропатичний біль. Електрод у мозок, як правило, йде від пристрою, який розташовують на грудях або спині людини. Глибоку стимуляцію тестують як метод лікування синдрому Туретта й депресії. Імплантати глибокої стимуляції мозку вставили вже близько 150 тисячам людей.

Встановлення імплантатів, які стимулюють спинний мозок, дало змогу кільком людям із паралічем нижньої частини тіла рухатися, стояти й навіть проходити невелику відстань вперше після перенесених травм хребта. Та найдужче привернуло увагу громадськості дослідження технологій, які дозволять керувати протезами силою думки. Імплантат у мозку або на кінцівці біля ампутованої частини допомагає рухати роботизованою рукою чи ногою. Деякі з робокінцівок можуть стимулювати нерви — тоді пацієнт навіть відчуватиме, до чого торкається.

Імплантати постійно вдосконалюють — роблять їх компактнішими, а процедуру їхнього встановлення — менш травматичною. Дослідники вже виготовили мозкові імплантати у вигляді куба діаметром 1 міліметр, які можуть використовуватися для стимуляції нервів і м’язів у різних частинах тіла. Імплантат розміром із піщинку містить п’єзоелектричний кристал, який перетворює ультразвукові коливання на електрику для живлення крихітного бортового транзистора, що контактує з нервовим або м’язовим волокном. Поки що такі імплантати розміщували тільки у тканинах щурів.

Сенсор, 3 міліметри у довжину, що під’єднаний до нервової тканини у щурів. Як тільки він вмикається, ультразвук зчитує дані

То як щодо впливу на психічний стан, думки та дії людини через імплантат? 2017 року біологи Каліфорнійського університету під керівництвом Управління перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США (DARPA) випробували імплантат, який «програмує» настрій людини та полегшує симптоми депресії. Після сканування електромагнітного поля мозку чип генерує коливання із заданими характеристиками. Є ціла низка технологій, що використовує імплантати для збирання інформації про організм, у який вони вживлені. Кілька компаній розробили імплантати, які покращують зв’язок між оком і мозком. А Neuralink має намір узагалі синхронізувати мозок зі штучним інтелектом.

Втім поки що про дистанційне керування людьми за допомогою імплантатів не йдеться. Будь-які технології, перш ніж їх впроваджують у медицину, довго випробовують — іноді десятиліттями. А за теперішнього рівня розвитку технології операція зі вживлення імплантату коштує так дорого, що в жодного Білла Ґейтса (навіть якщо він скинеться з Джорджем Соросом) грошей на чипування людства не вистачить. Додайте до цього величезну армію спеціально навчених медиків, які мають контролювати коректність роботи чипів і за потреби замінювати їх — цього штучний інтелект і роботи поки що не вміють.

«Людей завжди лякала думка, що ними хтось може керувати без їхнього відома, — коментує дитячий лікар-нейрохірург зі Львова Тарас Микитин. — Попкультура насадила стереотип, що це обов’язково має робитися через "чип у мозку". Звідси й протести проти 5G (а раніше протестували взагалі проти будь-якого мобільного зв’язку). Проте керувати людьми легко й без хірургічного втручання: достатньо транслювати їм із телевізора та в інших медіа певні наративи».

Є й інший різновид чипування, який люди практикують уже понад два десятиліття, — вживлення NFC-імплантатів, які посилають унікальний сигнал і дозволяють, наприклад, розплачуватися рукою замість картки або відкривати електронний замок. Мікрочипи, які містять унікальний номер-ідентифікатор, уже давно вживляють свійським тваринам за допомогою ін’єкції. І хоча конспірологи лякають своїх послідовників і цією технологією (як і біометричними паспортами — хто не бачив на стінах напису «биопаспорт — чип на лбу»?), її вже активно використовують не лише біохакери, а й пересічні люди — наприклад, у Швеції. До речі, одним із аргументів на користь технології RFID (радіочастотної ідентифікації) став коронавірус — із чипом у тілі можна забути про готівку, картки та інші потенційно заразні предмети. А ще це дешево: набори для імплантації коштують в інтернеті сто-двісті євро.

Фото: ninds.nih.gov, news.berkeley.edu, Lawrence Livermore National Laboratory