Автори:

Ілона Громлюк

Люди, у яких місяцями не проходять симптоми COVID-19, об’єднуються у групах підтримки у соціальних мережах. Про це пише Washington Post.

Туди приходять переважно американці, для яких існують локальні групи у кількох штатах. Але трапляються і люди з інших країн. Наприклад, загальна приватна Facebook-група Long Covid Support Group налічує 30,5 тисяч учасників, Long Haul COVID Fighters Round 1 (80+ days) – 5,5 тисяч. Остання на вході вітає охочих приєднатися словами: «Ні, ви не божевільні. І не самі».

Справа в тому, що «тривалий ковід» – це специфічний стан, коли замість одужати через 2-4 тижні, людина кілька місяців відчуває симптоми хвороби. Найчастіше – постійну та виснажливу втому. Трапляється і тривала задишка, кашель, біль у суглобах, тремтіння м’язів, проблеми з серцем, шкірою, органами травлення та дихання, психологічні проблеми, відчуття «туману в голові».

Лікарі визнають, що цей стан існує, а вчені вже деякий час проводять дослідження. Відомо, що такий стан може виникати як у пацієнтів зі складною формою коронавірусу, так і з легкою. Не завжди зрозуміло, як можна полегшити їм життя. Крім того, тести на COVID-19 у таких хворих не завжди позитивні, але симптоми все ж не проходять. Наприклад, 39-річна Кіммі Кемпбелл із Флориди вже консультувалась у 10 фахівців, але відповідей на свої питання не почула.

Часто такі пацієнти залишаються самі по собі. Вони не можуть пояснити близьким, що саме їм болить, чи чому в них раптом починають тремтіти голос чи кінцівки. За словами учасниці групи, Мелані Монтано з Нью-Джерсі, вона відчуває себе «ні мертвою, ні живою», і навіть якоюсь мірою «внутрішньо переміщеною особою» в своїй країні. Адже з нею місяцями не зустрічаються друзі, рідні, через постійну втому неможливо працювати.

«Багато моїх друзів постійно переживають, аби не підчепити COVID-19, – розповідає 41-річна Адіна Гервер з Нью-Йорка, модераторка однієї із груп. – Але найбільше я переживаю за те, що буду почуватись надто втомленою завжди, і не зможу працювати, як раніше, на своїх трьох роботах».

У групах існують певні правила. Учасники можуть ділитись своїми історіями та порадами щодня, крім неділі – це день «турботи про себе». Тут дбають про те, аби ніхто одне одного не ображав, не ставив під сумнів чиїсь симптоми, а в розмовах було поменше політики.

Для ближчого спілкування існують чат-кімнати в Slack. Там можна поспілкуватись як приватно, так і групах, розділених за категоріями – наприклад, для ЛГБТ чи залежно від тривалості хвороби. За кілька місяців спілкування учасники вже розвинули свій сленг та організували кілька кампаній збору коштів на дослідження таких неоднозначних пацієнтів, як вони.

Там же знайомляться та заводять друзів – часом і з інших країн. «Дякувати Богу, – каже 38-річна Хімер Сміт з Балтімору, – що для нас існує можливість ось так зустрічатись, аби потім разом відсвяткувати перемогу над хворобою».

Фото: Getty Images