«Репортери без кордонів» (RSF) засуджують затримання заручниками родичів громадянських журналістів, які працюють за кордоном, і переслідування родин журналістів, що мають зв’язки   із закордонними медіа. Вони  шкодують,  що з кінця травня у Тегерані, Машгхаді, Гамадані та в інших містах «за образу ісламу» було арештовано десять блоґерів і громадянських репортерів.  

Кібер-поліція заявила, що  вистежила й арештувала 25 червня у Гамадані «за образу ісламу та шиїтських імамів»  редактора сторінки соціальної мережі. «Репортери без кордонів»  поки що не в змозі достеменно підтвердити, скільки осіб і кого саме було арештовано за аналогічним звинуваченням.

Сайт Kalameh, який підтримує іранських  реформістів, повідомляє: «Хвиля арештів користувачів Інтернету в країні  почалася наприкінці травня. Більшість жертв - студенти. Офіцери розвідки чинять тиск на їхні родини, щоб вони мовчали, не кажучи вже про те, щоб не вступали у контакти з медіа».

Репортери без кордонів»  отримали інформацію, що активну роль у виявленні та арешті користувачів Інтернету відіграє створений революційними гвардійцями  Центр спостереження за організованою злочинністю (The Organized Crime Surveillance Centre).

Арештованих утримують в  Евінській  в'язниці у Тегерані, де їх розмістили  в одиночних камерах 240-ої секції (контрольованій революційними  гвардійцями) та  209-ої секції (контрольованій міністерством розвідки).

Іранський студент, який мешкає в Європі, написав 26 червня у блозі: «Мій батько Аббас Хаменех (Abbas  Khameneh)   останні п'ять тижнів був заручником міністерства розвідки. Йому не   пред'явили жодного звинувачення. Однак не дозволили ані  поговорити з адвокатом, ані мати побачення. Його  арештували тому, що він - мій батько.

Йому  погрожували стратою, якщо я не надішлю відео, на якому вибачуся за те, що написав. Я це зробив. Однак вони й досі не звільнили мого батька. Тепер вони вимагають, щоб я надав усю  інформацію про аккаунти моєї  електронної пошти та Facebook, припинив “Міжнародну кампанію про  імама Наґі  (Naghi)” (закрив сатиричну сторінку Facebook про десятого з 12 шиїтських імамів. – Прим. в оригіналі – MS) і  повернувся в Іран».

Це не перший випадок, коли режим   погрожує родинам журналістів, які живуть за кордоном, або використовує  залякування як засіб нав'язування свого   закону про ЗМІ. Стівен В. Корн (Steven W.Korn)  - президент Radio Free Europe/Radio Liberty і Арман Мостофі (Arman  Mostofi) – очільник Radio Farda  (перської служби радіо Вільна Європа) повідомляли, що ще торік посилилися погрози родинам закордонних журналістів, які співпрацюють з Radio Farda.

Пітер Горрокс (Peter Horrocks) – директор світової служби BBC повідомляв у жовтні минулого року, що після показу документального фільму про верховного лідера аятоллу Алі Хаменєї  (Ali Khamenei) влада в Тегерані переслідувала родичів іранців, які працюють на перській телевізійній   службі британської корпорації. Їх  викликали на допити,  у них конфіскували паспорти, а декому заборонили виїжджати з країни.

Журналістці, яка працює на перській службі телебачення ВВС, довелося навіть погодитися на допит через Інтернет після того, як її сестру арештували агенти міністерства розвідки.

«Щоб придушити будь-яку полеміку,  іранська теократія, яка погрузла в корупції й тиранії, щільно зачинила  двері перед свободою слова, маніпулюючи релігією і постійно  висуваючи звинувачення “в образі  ісламу”»,  - заявили «Репортери без кордонів».

Медіаорганізація шокована грубими закулісними методами, які використовує тегеранський режим, щоб чинити тиск на своїх критиків у друкованих медіа та в  Інтернеті в Ірані та за кордоном. Ті, хто, рятуючись від репресивного  свавілля  в Ісламській  Республіці, змушений був тікати за кордон, не можуть почувати себе у безпеці, навіть якщо вони знайшли собі притулок у країнах, де поважають свободу слова.

«Міжнародне спільнота повинна  реагувати,  - додають «Репортери без кордонів». - Ми закликаємо Верховного комісара ООН з прав людини Наві Піллей (Navi Pillay) засудити викрадення та  переслідування родичів дисидентів як злочин іранської держави».

Джерело: «Репортери без кордонів»

Переклад: Аркадій Сидорук