«Репортери без кордонів» (RSF) засуджують затримання заручниками родичів громадянських журналістів, які працюють за кордоном, і переслідування родин журналістів, що мають зв’язки із закордонними медіа. Вони шкодують, що з кінця травня у Тегерані, Машгхаді, Гамадані та в інших містах «за образу ісламу» було арештовано десять блоґерів і громадянських репортерів.
Кібер-поліція заявила, що вистежила й арештувала 25 червня у Гамадані «за образу ісламу та шиїтських імамів» редактора сторінки соціальної мережі. «Репортери без кордонів» поки що не в змозі достеменно підтвердити, скільки осіб і кого саме було арештовано за аналогічним звинуваченням.
Сайт Kalameh, який підтримує іранських реформістів, повідомляє: «Хвиля арештів користувачів Інтернету в країні почалася наприкінці травня. Більшість жертв - студенти. Офіцери розвідки чинять тиск на їхні родини, щоб вони мовчали, не кажучи вже про те, щоб не вступали у контакти з медіа».
Репортери без кордонів» отримали інформацію, що активну роль у виявленні та арешті користувачів Інтернету відіграє створений революційними гвардійцями Центр спостереження за організованою злочинністю (The Organized Crime Surveillance Centre).
Арештованих утримують в Евінській в'язниці у Тегерані, де їх розмістили в одиночних камерах 240-ої секції (контрольованій революційними гвардійцями) та 209-ої секції (контрольованій міністерством розвідки).
Іранський студент, який мешкає в Європі, написав 26 червня у блозі: «Мій батько Аббас Хаменех (Abbas Khameneh) останні п'ять тижнів був заручником міністерства розвідки. Йому не пред'явили жодного звинувачення. Однак не дозволили ані поговорити з адвокатом, ані мати побачення. Його арештували тому, що він - мій батько.
Йому погрожували стратою, якщо я не надішлю відео, на якому вибачуся за те, що написав. Я це зробив. Однак вони й досі не звільнили мого батька. Тепер вони вимагають, щоб я надав усю інформацію про аккаунти моєї електронної пошти та Facebook, припинив “Міжнародну кампанію про імама Наґі (Naghi)” (закрив сатиричну сторінку Facebook про десятого з 12 шиїтських імамів. – Прим. в оригіналі – MS) і повернувся в Іран».
Це не перший випадок, коли режим погрожує родинам журналістів, які живуть за кордоном, або використовує залякування як засіб нав'язування свого закону про ЗМІ. Стівен В. Корн (Steven W.Korn) - президент Radio Free Europe/Radio Liberty і Арман Мостофі (Arman Mostofi) – очільник Radio Farda (перської служби радіо Вільна Європа) повідомляли, що ще торік посилилися погрози родинам закордонних журналістів, які співпрацюють з Radio Farda.
Пітер Горрокс (Peter Horrocks) – директор світової служби BBC повідомляв у жовтні минулого року, що після показу документального фільму про верховного лідера аятоллу Алі Хаменєї (Ali Khamenei) влада в Тегерані переслідувала родичів іранців, які працюють на перській телевізійній службі британської корпорації. Їх викликали на допити, у них конфіскували паспорти, а декому заборонили виїжджати з країни.
Журналістці, яка працює на перській службі телебачення ВВС, довелося навіть погодитися на допит через Інтернет після того, як її сестру арештували агенти міністерства розвідки.
«Щоб придушити будь-яку полеміку, іранська теократія, яка погрузла в корупції й тиранії, щільно зачинила двері перед свободою слова, маніпулюючи релігією і постійно висуваючи звинувачення “в образі ісламу”», - заявили «Репортери без кордонів».
Медіаорганізація шокована грубими закулісними методами, які використовує тегеранський режим, щоб чинити тиск на своїх критиків у друкованих медіа та в Інтернеті в Ірані та за кордоном. Ті, хто, рятуючись від репресивного свавілля в Ісламській Республіці, змушений був тікати за кордон, не можуть почувати себе у безпеці, навіть якщо вони знайшли собі притулок у країнах, де поважають свободу слова.
«Міжнародне спільнота повинна реагувати, - додають «Репортери без кордонів». - Ми закликаємо Верховного комісара ООН з прав людини Наві Піллей (Navi Pillay) засудити викрадення та переслідування родичів дисидентів як злочин іранської держави».
Джерело: «Репортери без кордонів»
Переклад: Аркадій Сидорук