Займаючись звичним запінгом, якось дійшла до логотипу ZIK та й зупинилася на цілих півтори години. Що, з огляду на кількість каналів у нашому пакеті кабельного телебачення, а також давно набуту й дуже шкідливу звичку клацати пультом, річ просто неймовірна.

Змусив мене вклякнути саме на цій частоті денний повтор щотижневого політичного шоу під назвою «Прямим текстом», яке йде увечері в четвер. І, звісно ж, не красива картинка цьому причина, бо на що там дивитися – тіснувата студія, в якій зібралися потеревенити п’ятеро чоловіків укупі з модератором. Мою руку з пультом, готовим перемикати далі, зупинив не цей доволі нудний відеоряд, а його звуковий супровід, який і є визначальним у цій програмі. Бо таких слів, як «кожний громадянин України, від немовляти до глибокого дідуся, має зовнішній борг у розмірі кількох тисяч доларів», у політичних ток-шоу на провідних українських каналах давно не чутно.

Тож довелося придивитися до незвичної, а то й неможливої на інших каналах дискусії уважніше. Відомий львівський журналіст Остап Дроздов позначив високу планку розмови в студії. Для початку він щиро здивувався, що тему його шоу, а саме «Якими методами чинна влада намагатиметься вберегти себе від поразки в наступних виборах», ще ніхто не піднімав, і з цілком обґрунтованою гордістю заявив, що вони будуть першими. Зміст розмови в студії «Прямим текстом» переказувати не буду (хто захоче, знайде відео в мережі). Хотілося б докладніше зупинитися на тому, як модератор Остап Дроздов уміє забезпечити той самий рівень дискусії, що так захопив мене з самого початку програми. До розмови він запрошує людей, які чимало знають про те, в який спосіб влада стала чинною, а отже, можуть спрогнозувати й методи її боротьби за те, щоб затриматися в кріслах якомога довше.

Скажімо, в програмі від 26 січня, про яку я нині пишу, брали участь Олег Соскін, Василь Куйбіда, Валерій Бебик та Андрій Холявка. Півторагодинну програму вибудувано так, що не лишається жодної хвилини, за винятком рекламних пауз, щоб відволіктися від екрана на побутові справи. Чітко виписаний сценарій, якого вперто дотримується модератор, не заважає, втім, його гостям сповна висловити власну думку, при цьому не чублячись між собою і не заграючи з ведучим. Але міцна «архітектура» політшоу «Прямим текстом» – далеко не головна його чеснота. Принаймні, не та, задля якої варто це шоу дивитися. Головне тут – думка і слово. Саме вони змушують глядача зупинитися на цьому каналі. Бо ані в Шустера, ані в Кисельова, ані в Куликова, ані навіть у суперінтелігентної Анни Безулик не почуєш того, що цілковито вільно дозволяють собі казати гості Остапа Дроздова, називаючи речі своїми іменами. Приміром, уже згаданий Олег Соскін, який спеціально задля участі в шоу приїхав із Києва, абсолютно спокійно розставив усі крапки над «і», заявивши, що Янукович, який свого часу знищив головних конкурентів на шляху до одноосібного заволодіння «общаком», не зупиниться перед найцинічнішими сценаріями збереження влади. Бо для чинного президента Україна – це просто той самий «общак», тільки значно більший.

Йому опонував голова Всеукраїнської асоціації політичних наук Валерій Бебик, котрий визнає заслуги президента в подоланні кримського сепаратизму і бачить позитивні сигнали щодо переорієнтації Януковича на захист національних інтересів України. Свободівець Андрій Холявка озвучив достатньо чіткі плани роботи в парламенті своєї організації в разі її перемоги на виборах. А рухівець Василь Куйбіда висловив думку тих, хто виявився ошуканим у своїх державотворчих прагненнях – державу треба терміново перезаснувати, інакше вона просто зникне.

Отже, враження таке, що автор і ведучий «Прямим текстом» дотримується принципу «скільки людей, стільки й думок» і намагається створити в своїй студії максимально сприятливу атмосферу задля того, щоби донести ці думки до глядача неспотвореними. Безперечно, все те, що казали в студії учасники, можна прочитати в мережі. Але для цього треба знати, де і що саме шукати. А подібні думки в повному обсязі зазвичай викладаються на не надто популярних ресурсах. Вочевидь, такий позитивний ефект програма «Прямим текстом» справляє лише тому, що всі інші політичні оглядачі якщо й дозволяють собі натяки на свободу слова, то лише суворо контрольовані й жорстко самовідцензуровані. З чого і користається Західна інформаційна корпорація, до якої, окрім уже згаданого телеканалу, входить однойменний сайт, а віднедавна ще й газета.

Втім, якщо врахувати, що всі ці медіаресурси належать відомому львівському мультимільйонерові Петру Димінському, то ейфорія щодо ковтка свободи на програмі «Прямим текстом» зокрема і сміливості журналістських розслідувань на каналі ZIK узагалі трохи спадає. Натомість виникають цілком обґрунтовані підозри з приводу інформаційного підкупу майбутнього електорату. Але...

Попри всі ці цинічні зауваги і невідомо які перспективи після виборів-2012, програма «Прямим текстом» наразі просто виконує професійний обов’язок нормальних журналістів – інформує глядача про реальний стан справ у країні й намагається знайти разом із ним прийнятний з етичного погляду вихід. Для чого надає трибуну людям цілковито притомним. І цим, підкреслю ще раз, політичне шоу Остапа Дроздова вигідно вирізняється з-поміж подібних телемайданчиків для дискусій, які давно перетворилися на засіб піару так званих парламентських партій, які насправді до парламентаризму не мають жодного стосунку.