«Найкраща брехня — це дозована, добре підібрана правда», — цією цитатою Роберта Хайнлайна керуються всі хороші маніпулятори. Зокрема й телевізійні. Згадайте хоча би тримісячну кампанію «1+1» проти Ryanair, в якій було мало брехні, але дуже багато замовчування. Що ж до телеканалу «Інтер», то він у своїх щотижневих сюжетах проти Вадима Рабіновича та Дмитра Бута майже відійшов від маніпуляцій як таких, себто прийомів, які мають приховано вплинути на глядача. Тепер журналісти «Подробностей» просто називають людей злочинцями, іронізують над ними й, здається, зовсім не переймаються правдоподібністю своїх новин.

Вадима Рабіновича на «Інтері» активно критикують ще з початку серпня. За цей час лідеру партії «За життя» та колишньому опоблоківцю закидали багато всього: від розвалу власної політичної сили до проплачених мітингів. Тепер же «Подробности» перейшли на аутсорсинг і просто цитують усе нові й нові розслідування журналіста Василя Крутчака. Протягом жовтня він уже звинувачував Рабіновича у фейковому замаху на життя та наркотичній залежності. 13 листопада цей самий активіст «викрив» подвійне громадянство нардепа.

Анонімна кореспондентка (вісниця «замовного» сюжету) розповідає: «Народный депутат Украины Вадим Рабинович является гражданином государства Израиля, об этом на своей странице в Facebook сообщил блогер Василий Крутчак. Он опубликовал в сети копию документов [...] Абсолютно четко следует — Рабинович зарегистрировался там [в Ізраїлі. — MS] еще в ноябре 1994 года, вот правда вместо имени по украинскому паспорту Вадим указал иное Давид». І справді, в документах (перекладеними з івриту невідомо ким), які оприлюднив журналіст, ідеться про Давида Рабіновича. Жодних фотографій, підписів чи інших доказів, які підтверджують, що це той самий український політик, оприлюднені дані не містять. «Інтер» їх також жодним чином не перевіряє: ні в Рабіновича, ні в реєстраційних службах України чи Ізраїлю. Себто телеканал транслює як новину неперевірений допис із Facebook.

У фіналі сюжету журналісти намагаються викликати у глядачів обурення Рабіновичем, адже згадують про фінансову користь від ізраїльського громадянства: «Он сможет оформить пенсию и получить разовую материальную помощь — 150 тысяч долларов. Ежемесячно Рабинович с супругой также будет получать как минимум еще по 600 долларов [...] С двух государств по нитке и нардепу вышиванка». Щоправда, «Інтер» не пояснює, що отримати подібні кошти можна лише, якщо ти працював в Ізраїлі й платив відповідні відрахування. Без цього «Давид Рабінович» може розраховувати лише на 450 доларів — це менше ніж середня ціна оренди житла у країні. Що ж до разових 150 тисяч доларів, то їх «журналіст» Василь Крутчак нарахував політику за умови, що той має 23 роки трудового стажу в Ізраїлі. Що, звісно, ще належить довести.

Увесь час між двома фрагментами про громадянство, майже хвилину хронометражу, займає «бекґраунд» нардепа, який «Інтер» створював усі попередні тижні: афери з радянською зброєю, заняття «чем-то, похожим на бизнес», доведення ФК «Арсенал» до боргів у сотні мільйонів гривень, «несколько неудачных политических проектов», провальний бізнес в Ізраїлі, де «не то что аферистам, премьерам и топ-политикам дают по рукам за нарушение закона», фейкові мітинги під НБУ, а також відпочинок на курорті, поки Верховна Рада «обсуждала статус Донбасса и пенсионную реформу».

Усе це подано як факти, інколи навіть без джерел інформації. «Подробности» настільки впевнені у своїй правоті, що навіть прийняли замість правоохоронців та суддів рішення по нардепу і його виконання, судячи з усього, — лише справа часу: «Интересно, сколько времени теперь понадобится украинским правоохранительным органам, чтобы лишить скандального депутата украинского паспорта, как это произошло, к примеру, с нардепом Артеменко, а заодно и депутатства?»

16 листопада за аналогічною схемою дісталося й керівнику головного слідчого управління МВС Дмитру Буту, якому «Подробности» стабільно присвячують сюжети з середини серпня. Цього разу «Інтер» цитував публікацію Володимира Бойка, журналіста видання «Резонанс». Раніше він, зокрема, заявляв про те, що замах на Мосійчука та вбивство Павла Шеремети організували люди пов’язані з Аваковим.

Що ж до Дмитра Бута, то йому пан Бойко і «Подробности» закидають керівництво «усім тіньовим бізнесом південного потоку». Журналісти вважають, що саме він відповідає за «всю контрабанду одеської таможні» та працює за такою схемою: «Сначала следователь устраивает в Одессе маски шоу и останавливает разтаможку грузов. Потом Прузовский [буцімто смотрящий за таможнею, — MS], как доверенное лицо через брокеров, связывается с компаниями и предлагает решить вопрос за определенную сумму». Схема зрозуміла, от тільки до чого тут «уся контрабанда Одеси»? Чи це вона і є?

Друга річ, якою буцімто займається «перевертень у погонах» (так його й називають у повідомленні), — це «крышевание конвертационных центров». Отримані таким чином гроші чиновник буцімто «распределяет между соратниками и покровителями в МВД, ГПУ и СБУ».

Жодних доказів правдивості інформації чи її перевірки «Подробности» не наводять, а сам сюжет знову начитує «тіньовий кореспондент». Це вже свідчить, що «Інтер» абсолютно не переймається тим, що озвучує в ефірі. Ще більше на цю думку наводить спостереження, яке оприлюднив політолог Олексій Краснопьоров: журналісти у випуску новин проілюструвати «спільників» Бута фотографіями зовсім інших людей.

Це контрабандист Орест Фірманюк (зліва) та екс-голова митної служби Анатолій Макаренко

А це наглядач за митницею Артур Прузовський (зліва) та колишній начальник Київського управління податкової міліції Анатолій Гутник.

Варто зазначити, що, очевидно, з часом журналісти помітили помилку й за три дні виклали іншу версію випуску новин, де фотографії замінили на коректні.

Проте, як і будь-які вади, найкраще помилки «Інтера» проявляються в порівнянні. Своє повідомлення «Подробности» традиційно закінчують нагадуванням про попередні сюжети, зокрема й ті, де місцеві кореспонденти розповідали про статки чиновника: «Легко живя на откатах, всего за три года Дмитрий Бут сумел наколядовать миллионы долларов [...] Ежегодно оплачивает дорогостоящее обучение троих детей в платных школах, а старшая дочь получает второе образование в Великобритании. Его семья вольготно отдыхает на шикарных курортах, не зная ограничения в финансах».

Розслідування на цю ж тему готували також журналісти проектів «Схеми» та «ГарнаХата». Вони, на відмінну від «Інтера», обійшлися без іронічних оцінок та скандалізації, зате вказали посилання на всі свої факти, привели чіткі числа щодо власності полісмена та навіть спробували взяти коментарі у причетних. Загалом, різниця полягає в тому, що «Схеми» та «ГарнаХата» наводять аргументи та факти, якими переконують аудиторію у своїй інформації. «Подробности» ж немов одразу переходять до висновків розслідування, не ілюструючи сюжету навіть кадрами декларації чиновника.

Із матеріалів інших ЗМІ та документів ми знаємо, що «Інтер» загалом каже правду про власність Дмитра Бута й, мабуть, міг би добитися від глядача справді негативного ставлення до полісмена. Але цьому парадоксально заважає надмірна суб’єктивність журналістів, яка змушує ставитися до їхніх слів із недовірою. Тим паче, що крім слів, жодних даних «Подробности» не наводять.

До речі, сам силовик пов’язує подібні сюжети проти себе із розслідуванням кримінального провадження, яке він веде проти власників телеканалу за буцімто фінансування тероризму.

Після подібних сюжетів виникає враження, що журналісти «Подробностей» за три місяці висвітлення цих тем чи то втомилися, чи то розучилися робити тонкі та ефективні маніпулятивні матеріали. Раніше, готуючи «замовні» повідомлення, кореспонденти опитували різноманітних експертів, цитували одразу декілька «зливних бачків», виїздили на місця. Тепер же вони фактично займаються рерайтом: знаходять в інтернеті чужі розслідування про своїх ворогів і зачитують їхній видозмінений текст на тлі скриншотів (могли би просто давати посилання). У кінці — короткий переказ усіх попередніх сюжетів. Таким чином, «Подробности» беруть не якістю, а просто кількістю негативної інформації.

Детальніше про це й те, кому журналісти віддали перевагу в антикорупційному протистоянні і як «1+1» переслідував Ані Лорак, читайте в публікації «Антикорупційні війни, всюдисущий Ляшко та плацдарм “Батьківщини”. Моніторинг теленовин за 13–19 листопада 2017 року».