«Комунікаційне скотство»: медійники відреагували на поширення інформації про звільнення Залужного
«Комунікаційне скотство»: медійники відреагували на поширення інформації про звільнення Залужного
Учора ввечері ексдепутат Верховної Ради Борислав Береза написав у соцмережі, що, за його джерелами, президент Володимир Зеленський звільнив головнокомандувача Валерія Залужного.
Чутки про конфлікт між верховним та просто головнокомандувачем циркулюють уже давно, про це писали й українські, і західні медіа. Залужного також публічно критикувала тоді ще представниця пропрезидентської фракції «Слуга народу» Мар’яна Безугла, — й існувало припущення, начебто вона озвучувала вголос те, чого не могли сказати в Офісі президента. Періодично непідтверджена інформація про наміри Зеленського звільнити генерала спливала і в анонімних телеграм-каналах.
Але 29 січня про такий намір почали писати одночасно всі: аноніми в телеграмі, колишні й чинні депутати, українські медіа. Всі посилалися на неназвані джерела, але ці джерела підтверджували інформацію про відставку Залужного. Навіть з’явилися списки кандидатів на нові посади у владі, включно з очільниками СБУ, МВС, Генштабу, Міністерства оборони тощо. Врешті-решт, після туманної заяви на сторінці Міністерства оборони: «Шановні журналісти, одразу всім відповідаємо: ні, це не так» (що могло означати багато чого, наприклад, «ні, Залужного не звільнили»; «ні, міністр оборони не робив подання на відставку Залужного»; «ні, міністра оборони не звільняють»; «ні, не звільнили, а сам пішов» тощо), — прессекретар голови держави Сергій Никифоров сказав «УП», що президент не звільняв Залужного.
За цей час багато видань встигли оприлюднити суперечливі новини, а після повідомлення Никифорова почалося бурхливе обговорення цієї не до кінця зрозумілої історії. Хтось звинувачує журналістів, хтось — анонімні телеграм-канали, але багато хто незадоволений передовсім державною комунікацією. Не вперше і не востаннє.
Оксана Романюк, директорка ІМІ:
Катерина Коберник, головна редакторка «Бабеля», розповіла, як редакція працювала з інформацією про можливе звільнення Залужного:
Дехто навіть привітав колег келихом вина, як-от журналістка «Новинарні» та Прямого каналу Мирослава Ільтьо:
Журналістка ICIJ Тетяна Козирєва питає, чи не краще було б редакціям трохи сповільнитися в повідомленні новин:
Ольга Юркова, фактчекерка та співзасновниця StopFake, теж нагадує про визначальну роль часу, але для комунікаційників:
Ведуча «Настоящего времени» Ірина Ромалійська розповіла про спробу поспілкуватися якраз із тим, хто мав би пояснити, що відбувається, — з радником голови Офісу президента Сергієм Лещенком:
Інший радник голови ОП, Дмитро Литвин, невдоволений роботою саме журналістів:
Сергій Костеж, спецкореспондент «Фактів тижня» на ICTV, вступився за інформаційний марафон, який часто критикують:
Медіаконсультантка Ніна Кур'ята нагадує види інформації:
Сергій Руденко, публіцист, журналіст, критикує владу за незрозумілі сигнали, які вона надсилає суспільству:
Дмитро Тузов, ведучий, політичний оглядач NV, — про реакцію суспільства на своєрідний тест, що стався вчора:
Денис Попович, журналіст видання «Апостроф», теж вважає кейс Залужного якщо не ребусом або тестом, то грою:
А Олександр Бурмагін, юрист, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення, взагалі вважає, що поява повідомлень про звільнення головкома — інформаційна спецоперація:
Ольга Лень, ведуча «Еспресо», нагадує, що анонімні телеграм-канали — це зло:
Вахтанг Кіпіані, військовослужбовець, головний редактор «Історичної правди», не добирає слів:
Анастасія Багаліка, експертка з гендерних питань у проєктах «Повага» та «Жінки — 50% успіху України», нагадує, що у всіх цих ігор та ребусів є аудиторія, перед якою відповідають і журналісти, і комунікаційники, і влада:
Тетяна Трощинська, головна редакторка «Громадського радіо», написала про державні комунікації, які замість того, щоб зменшувати невизначеність, руйнують довіру до влади та людей одне до одного:
Наостанок — про джерела від Євгена Спіріна, журналіста й ведучого:
Головне фото: Офіс президента