У період, коли інтернет наповнений недостовірними публікаціями й відвертими фейками, відшукати реальні факти стає все складніше. Виклик псевдонауці та поширеним, але при цьому абсолютно невірним поняттям кинув відомий ютуб-блогер Клятий Раціоналіст. За цим псевдонімом стоїть Артем Албул, який мешкає в Миколаєві.

Ютуб-канал блогера станом на серпень 2019-го має 30 тисяч підписників. Аудиторія каналу постійно росте, і його влог часто рекомендують до перегляду впливові українські науковці. Пізнавальні матеріали Клятого Раціоналіста з’являлися й на сторінці в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, а самого Артема часто запрошують виступати на профільних заходах.

В інтерв’ю «Детектору медіа» блогер розповів, як поширюється і вкорінюється у мисленні дезінформація, чи можна переконати відвертого прихильника теорії змови мислити раціонально та як критичне мислення може допомогти у повсякденному житті.

– Артеме, як ви вирішили створити ютуб-канал і чому присвятили його саме розвінчуванню усталених міфів і понять, які є помилковими?

– Мені завжди подобалось навчання та процес отримання нових знань. Знати якісь факти завжди здавалось крутим (хоча однокласниці більш крутим вважали наявність мотоцикла).

Одним з переломних моментів стало моє знайомство з телепрограмою QI або ж Quite Interesting, де шикарний Стівен Фрай в оточенні стендап-коміків, ведучих та просто приємних людей руйнував усталений світогляд глядачів і, зокрема, мене. Одним із головних елементів програми було викриття «міських легенд» та спростування начебто загальновідомих фактів. І в цей момент я зрозумів, що важливою є не лише кількість фактів, а й їхня якість і те, що навколо багато неправди.

Я почав ретельніше ставитися до інформації, перевіряти її та випалювати на друзів та знайомих. Почав багато читати науково-популярних книжок і ресурсів, дивитися відео (куди від цього подітися – російською). І в певний момент зрозумів, що я можу створити науково-популярний канал українською. Придбав камеру, придумав назву «Клятий раціоналіст», і почалось.

– На вашій фейсбук-сторінці я бачила, що ви вчилися у Миколаївському національному університеті ім. Сухомлинського. А яку спеціальність здобували і чи знадобилося це вам потім у створенні каналу?

– За освітою я філолог і вчитель української мови та літератури. Зараз можуть здивуватися глядачі, які в коментарях постійно вказують на мої мовні огріхи. Я пояснюю їх тим, що в момент запису думаю насамперед про зміст, тому іноді припускаюсь помилок, хоча в тексті може бути все правильно. Але філологічна освіта — це чудове підґрунтя для будь-якої діяльності, пов‘язаної з текстами. Крім цього, гуманітарна освіта дає змогу відкривати світ наново, вивчаючи біологію, фізику і таке інше.

– Чи консультуєтесь ви з кимось при створенні відео?

– Переважна більшість відео створена без жодних консультацій. Я відразу намагався брати інформацію з пристойних джерел (наукові статті, міжнародні рекомендації, якісні науково-популярні книжки та статті). Але декілька разів усе ж мав експертів, які допомагали фактажем або перекладом назв деяких хімічних сполук. А взагалі планую підвищувати кількість відео за участі українських вчених. Наприклад, восени на каналі з’явиться новий формат, де можна буде побачити вітчизняних науковців.

– Скільки плюс-мінус триває підготовка одного ролика?

– Дуже по-різному. Усе залежить від складності теми і наскільки я в цій темі орієнтуюсь. Якщо у відео я хочу дати відповідь на одне конкретне запитання, то мінімальний час підготовки такий: один день іде на пошук інформації та компонування її в сценарій, один день – на знімання, ще один — на монтаж.

Деякі теми я вивчаю паралельно створенню інших відео, і це може тривати дуже довго. Також намагаюсь урізноманітнювати візуальну складову випусків, тому зйомки теж іноді затягуються. Не хочу робити великі перерви між виходом нових відео, адже ні глядачі, ні алгоритми ютубу цього не люблять. Але якістю жертвувати не можу, тому іноді паузи все ж виникають.

– Миколаївські ЗМІ частіше згадують вас як ведучого і шоумена, для тих же, хто цікавиться наукою, ви більш відомий як Клятий Раціоналіст. Чи знають про вас в інших регіонах України як про ведучого і шоумена, а ув Миколаєві — як Клятого Раціоналіста?

– Як ведучого корпоративних заходів та приватних вечірок мене переважно знають на півдні України, а географія глядачів каналу значно ширша. Знаю, що мене дивляться навіть за межами України. Наприклад, представники нашої діаспори в Канаді.

Наскільки ці аудиторії перетинаються — точно не скажу. Але був веселий випадок. Ще одне моє захоплення — футбол, й іноді у мене з‘являється можливість коментувати матчі Першої та Другої ліги. І після матчу «Чорноморець» — «Гірник-спорт» у коментарях до трансляції запитали, чи це не Клятий Раціоналіст коментує, а пізніше вже під моїм відео глядач запитав, чи не я коментував цей матч. Тому цілком можу припустити, що є певна кількість людей, які знають мене з різних сторін.

– Бачила також вас у якості ведучого на телеканалі «UA: Миколаїв». Ви там також намагаєтеся поширювати науково доведену інформацію, чи у програми, яку ви ведете, інший формат?

– Я ведучий ранкового шоу «Новий день». Формат програми передбачає легку інформацію, яка дозволить комфортно почати день. Але й на важливі та серйозні теми говоримо. Коли я маю перевірену інформацію, я її, звісно, озвучую.

Але є й доволі болючі для мене моменти. Ми працюємо у прямому ефірі, тому гості мають змогу говорити все, що запланували, іноді їхні тези є некоректними або потребують перевірки. У деяких ситуаціях я намагаюся направити гостя в правильний бік, якщо розумію, що він просто помилився з формулюванням, іноді роблю ремарки пізніше. А іноді, на жаль, не встигаю вчасно зреагувати. У цьому, звісно, недолік прямого ефіру і телебачення взагалі.

– Скільки приблизно серед ваших підписників тих, хто поділяє ваші погляди, і тих, хто категорично проти того, про що ви говорите?

– Думаю, більшість підписників поділяє мій підхід. Це помітно, наприклад, зі співвідношення вподобайок та антивподобайок. Але іноді трапляються курйозні випадки: людина підписується після перегляду певного відео, пише схвальні коментарі, дякує і таке інше. Потім доходить до якогось відео, тема якого для неї є контраверсійною (вакцинація, метеозалежність, вживання БАДів тощо). І пише про те, що розчарована, що я «поліз не туди» і так далі. За цим доволі весело спостерігати. Але й сумно від наочної презентації низки когнітивних помилок, які заважають людям сприймати нову інформацію та боротися з власними упередженнями.

– Після яких відео ви спостерігали більше зростання кількості підписників, ніж зазвичай? Відео на які теми набирали найбільше переглядів?

– Розвиток каналу відбувався доволі поступово. А потім алгоритми ютубу несподівано для мене підхопили відео «5 речей, які ви робите неправильно». Таким чином про канал дізналося багато нових людей, зокрема, нецільова аудиторія. Тому в коментарях було багато невдоволених та незгодних. Я навіть випустив відео з додатковими роз‘ясненнями, відповідями на претензії та коригуванням деяких моїх тез.

Наразі на каналі переважають відео про здоров‘я, науковий підхід до побуту та критичне мислення, також присутні викриття міфів, розбір конкретних випадків мракобісся в рубриці «Антиморок», аналіз шарлатанських методів у рубриці «Псевдодіагностики». Кількість переглядів доволі сильно варіюється, але мета каналу — доносити корисну та важливу, на мій погляд, інформацію, а не просто набирати перегляди, тому я з цього приводу не переймаюся.

– Чи звертаються користувачі після перегляду ваших відео із запитаннями на кшталт «чи пити мені ось ці ліки»? Чи, може, просять порадити, як вибрати той чи інший засіб? Якщо так, то ви погоджуєтесь і радите чи відмовляєте?

– Про конкретні хвороби я майже не розповідаю, чи не єдиний виняток — відео про міопію (короткозорість). Сам маю це порушення зору і точно знаю, скільки міфів існує в цій темі. Але я більше розказую про неефективне лікування та раджу шукати лікаря, який дотримується принципів доказової медицини. Саме для ідентифікації таких лікарів я і розповідаю про різні застарілі та неефективні підходи. Якщо офтальмолог призначає апаратне лікування міопії, радить пити таблетки з чорницею, відмовляє від окулярів — усе це привід шукати іншого лікаря.

На запитання щодо лікування чи конкретних ліків я не відповідаю, адже я не лікар. Максимум — можу дати посилання на рекомендації для пацієнтів від нашого МОЗу або аналогічних установ, наприклад, Великобританії та США.

– Наскільки гостро проблема дезінформації зараз стоїть в Україні? Чи відрізняємося ми в цьому плані від інших країн?

– Дезінформація, здається, існувала завжди. Зараз інформації в цілому та каналів її поширення стільки, що й фейки почуваються дуже комфортно. Певно, що деякі регіональні відмінності є, але основні проблеми майже універсальні: люди жвавіше сприймають емоційні вкиди, ніж раціональні фактчеки. Аудиторія фейків завжди ширша, ніж викриттів дезінформації, й іноді ці аудиторії навіть не перетинаються. Люди не готові/не можуть/не мають часу на перевірку інформації, користувачі соцмереж живуть в інформаційних бульбашках і так далі.

Але радує те, що є певний рух у бік боротьби з цим — фактчеки стали доволі трендовим заняттям. Чого лише вартий проект «По той бік новин». Але повністю дезінформацію викорінити не вийде, адже занадто багато людей не стежать за власною інформаційною гігієною. Інакше такі люди, як Шарій чи Дубінський, не мали б такого охоплення аудиторії. Варто розуміти, що всі фейки викрити не вийде, тому важливо підвищувати загальний рівень критичного мислення, медіаграмотності та інших корисних навичок.

– Як особисто вам у житті допомагає раціональне та критичне мислення?

– Дуже допомагає. Наприклад, я не витрачаю гроші на ліки від застуди. Адже, як відомо, з лікуванням застуда відступає за сім днів, а без нього – за тиждень.

А, наприклад, ТСН (особливо, коли там розповідають щось про науку) для мене цілком гумористична передача. Гумористи зараз займаються іншими (переважно, не своїми) справами, тому доводиться сміятися з інших речей.

Якщо ж серйозно, я виховав у себе базову недовіру до майже будь-якої інформації. Щоб повірити у щось, я маю або достатньо довіряти джерелу, або самостійно це перевірити. І хоча декому це може здатися занудством, я щиро кайфую від фактчекінгу. Це дещо уповільнює темп сприйняття інформації, але в наших реаліях це навіть добре.

– У своємувиступі на TEDx MED Goblin казав, що наявність критичного мислення не залежить від рівня доходів людини і від високого рівня інтелекту. А від чого, на ваш погляд, залежить? Чи допоможе «виховати» критичне мислення велика кількість прочитаних публікацій з різних джерел?

– Якогось просто рецепту не існує. Це складний і комплексний процес. Варто знати принципи критичного мислення, мати певну базу знань та постійно поповнювати її, бути готовим до перевірки інформації та боротьби з власними упередженнями та когнітивним помилками. Необхідно цікавитися тим, як працює наука та що таке науковий метод, спілкуватися з достойними людьми, читати книжки, дивитися наукові та науково-популярні відео й навіть до них ставитися з певним здоровим скепсисом. Навіть це все не гарантуватиме вам перехід до критичного мислення, але все ж спробуйте.

– Є думка, що переважну більшість із тих, хто вірить у різні псевдонаукові байки чи теорію змови, переконати в протилежному практично нереально. Погоджуєтесь із цим? Можливо, є, наприклад, цікаві історії про те, як когось переконали саме ваші відео?

– Так, переконати буває складно або неможливо. Тому я б дуже хотів, щоб першою інформацією, яку отримує людина з того чи іншого питання, була б коректна, аргументована інформація. Це можливо, наприклад, за умови існування великої кількості різноформатних ресурсів і джерел: від дитячих книжок та мультиків до науково-популярних лекцій. Це мають бути друковані видання, радіо, телебачення, інтернет, та хоч поштові голуби! Все — аби підвищити шанс, що людина не втрапить у павутиння псевдонауки та фейків.

Іноді люди дякують за те, що завдяки моїм відео змінили ставлення до певної інформації, іноді не хочуть сприймати щось, але намагаються, що теж тішить. Із яскравих прикладів: після мого відео про метод Фолля (шарлатанська псевдодіагностика) декілька людей у коментарях написали, що якраз збиралися відвідати таких спеціалістів, а тепер передумали. Один чоловік написав, що матиме серйозну розмову з дружиною, адже та витратила чималу суму на цю псевдодіагностику для дітей.

У день, коли ми записуємо це інтерв'ю, на каналі виходить відео, де я розповідаю про першоджерело таких псевдонаукових речей як телегонія, гомеопатія, страх перед вакцинами, ГМО і т.д. Це ще один варіант руйнації омани — показати, що з самого початку вона базується на помилці, зумисній фальсифікації чи ще чомусь неправдивому. У деяких випадках такий підхід може бути навіть ефективнішим.