Музеї йдуть у соцмережі. Це мода чи необхідність?
Музеї по всьому світу зазнають впливу інтернету, цифровізації та споживання контенту через смартфони, і все більше людей отримують перший досвід взаємодії з ними не в офлайні, а в онлайні. Приміром,Музей Гіршгорна у Вашингтоні зумів залучити рекордну кількість відвідувачів на виставку художниці Яйої Кусами (Yayoi Kusama) саме завдяки кампанії в соцмережах. Частина успіху полягала в тому, що роботи художниці були й так адаптовані під соцмережі, але не варто відкидати й ініціативу самого музею. Також для музеїв стало нормою бути зрозумілими та перебувати на одному рівні зі своєю аудиторією.
Ми попросили три українські музеї розповісти про їхній досвід: як вони комунікують з аудиторіями, які цілі ставлять перед собою та як комбінують спілкування в реальному житті та в онлайні.
NAMU — Національний художній музей України
Facebook: https://www.facebook.com/namu.museum/
Instagram: https://www.instagram.com/namu.museum/
Що дивитися й читати? Експонати з колекції музею, розповіді про реставрацію творів мистецтва, анонси конкурсів та заходів, що відбуваються в NAMU.
Наприкінці 2018 року Національний художній музей України провів ребрендинг та повністю перевтілився. Над ребрендингом музею працювала відома агенція Banda, яка на конкурсі Red Dot Design Award 2018 отримала сім нагород. Як розповіла Валентина Клименко, завідувачка відділу зв’язків із громадськістю, після ребрендингу музеєм набагато активніше почала цікавитися молодь. Втім, такого ефекту варто було очікувати, адже нові шрифти, айдентика, принти та колажі дуже сучасні й резонують із цією аудиторією найбільше. Музей також оновив так звану зону гостинності, чим заохотив відвідувачів музею робити більше фотографій та селфі, ділитися ними в соцмережах. До речі, в онлайні музей залюбки ділиться красивими знімками, які зробили його відвідувачі.
NAMU Case from banda on Vimeo.
«Для нас зміна в комунікаціях відбулася доволі природно. Для соціальних мереж, зокрема якщо казати про Фейсбук, важлива контентна складова, а не тільки емоційні або смішні пости. Музей для цього — ідеальний заклад: фонди NAMU налічують 44 тисячі експонатів, гріх не користуватися цим та ставити лише емодзі. В соціальних мережах ми також розповідаємо про історію українського мистецтва, але не науково, а з розрахунком на широку аудиторію, використовуючи сучасні прийоми, приміром, сторітелінг», — пояснює «Детектору медіа» Валентина Клименко.
Сторінки NAMU будуть цікаві й тим, хто любить конкурси: минулого року музей презентував аудіогід «Коли картини заговорять», записаний українськими зірками. Серед них є й голос Володимира Зеленського. Пости, які стосуються конкурсу, поширюються із хештегом #впізнайголосзірки, а переможці отримують призи: від музею — репродукцію однієї з відомих робіт українського художника, а також подарунок від зірки з автографом.
Сторінки NAMU в соцмережах ведуться такою мовою, щоб вони були зрозумілими та цікавими не лише фахівцям або зацікавленим у мистецтві людям, але будь-кому, хто на них зайшов.
Виставку Chloé Couture у NAMU за 10 днів відвідали 12 тисяч людей. На 95 % це була нова аудиторія, яка активно користується Instagram, що додало сторінці музею в цій мережі більше популярності.
«Якщо музей заявляє про відкритість і демократичність, у соцмережах точно треба відмовитися від офіційного стилю комунікації, оскільки він не включає тебе ні на рівні емоцій, ні на рівні інтелекту. Тому ми вибрали дружній тон для розмови з аудиторією й тактику гнучкості. Коли анонсуємо безкоштовний день для студентів і школярів, ці пости нівелюють дистанцію, написані з гумором, — розповідає Валентина Клименко. — З іншого боку, NAMU — поважна наукова інституція, й це передбачає допустиму частку правильної консервативності в комунікаціях, я вважаю недоречно переходити межі культури й будувати комунікацію винятково на розвагах. Великою мірою це інтуїтивне балансування».
Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Facebook: https://www.facebook.com/khanenkomuseum/
Instagram: https://www.instagram.com/khanenko_museum/
Що дивитися й читати? Твори з найбільшої колекції світового мистецтва в Україні, новини про визначні дати, які стосуються мистецького світу, оголошення про авторські екскурсії або дні відкритих дверей.
Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків почав вести свої сторінки в соцмережах п’ять років тому й уже тоді обрав більш неформальний стиль спілкування зі своїми підписниками. Як розповіла комунікаційниця музею Ольга Носко, в той час спілкування в соцмережах відбувалося інакше, ніж тепер, тож музей виділявся на загальному фоні.
«Справа навіть не в тому, наскільки пост короткий чи довгий, а в тому, якою мовою він написаний. Хочемо ми чи ні, але в якийсь момент професійна деформація бере своє й ти починаєш писати так, як спілкуєшся з колегами в музеї. Людині, яка не перебуває в цьому середовищі, це не буде таким органічним і милозвучним», — пояснила «Детектору медіа» Ольга Носко.
Серед іншого, музей прагнув залучити те покоління молодих людей, яке про нього не знає. У 90-х роках музей був зачинений на ремонт, і якраз діти, які мали тоді у шкільні часи ходити на екскурсії, не могли цього зробити. Для них музей просто не існував. Соцмережі допомогли цю ситуацію змінити. Музей поки не проводив повторного дослідження аудиторії, але те, як змінилися відвідувачі, кажуть, видно навіть візуально.
Музей мистецтв також любить ділитися постами своїх відвідувачів на своїй сторінці в Інстаграмі.
«У нашого музею дуже сильна візуальна сторона — це найбільше зібрання світового мистецтва в Україні. Плюс музей розташованийу будинку подружжя Ханенків і його просто треба показувати», — зазначає комунікаційниця.
Автор фото @necrovalicon. Джерело:Facebook.
Вона планує зробити соцмережі ще цікавішими: більше розповідати про історію музею та експонати, які в ньому зберігаються, про наукову роботу. «В музеї проводиться неймовірно цікава наукова робота. Для соціальних мереж це справжній детектив! Але для цього потрібно трішки більше ресурсу», — підсумовує Ольга.
Одеський художній музей
Facebook: https://www.facebook.com/ofam.org.ua/
Instagram: https://www.instagram.com/finearts_museum/
Що дивитися й читати? Розповіді про внутрішнє життя музею, його працівників, виставки та презентації, новинки в колекціях.
Одеський художній музей робить свої сторінки в соцмережах розважальними та інтимними водночас. «В Інстаграм даємо історії про те, як та чим живе музей, коли в ньому нікого немає. Також він про тих, хто там працює, хто в нього приходить. Водночас профіль у Фейсбуку радше інформаційний — у ньому ми намагаємося бути і медіа, і медіаторами, допомагати розуміти проекти, виставки, певні картини або художні явища», — розповіла «Детектору медіа» наукова співробітниця Юлія Бердіярова. Таким чином музей намагається дати його підписникам та відвідувачам відчуття, що вони причетні до його життя. Йому це вдається саме через дописи в соціальних мережах.
Сторінки музею у Фейсбуку та Інстаграмі трохи відрізняються. Якщо у Фейсбуку його більше читає й підтримує спільнота музейників, активістів, викладачів чи студентів, то в Інстаграмі на його сторінку підписуються люди з різними інтересами, які не завжди пов'язані з музеями. «Метою було зробити акаунт в Інстаграмі естетично привабливим і веселим, щоб людям, які в музеї були востаннє у школі, все було знайоме, близьке та рідне», — додає Юлія Бердіярова.
Але крім цікавих та привабливих історій музей займається й просвітницькою роботою: наприклад, нещодавно він створив футболки про стереотипи щодо жінок, використовуючи елементи з відомих мистецьких творів зі своєї колекції.
Одеський художній музей також створив серію футболок про стереотипи щодо жінок.
«Мені здається, що одна з головних цілей — зрозуміти, що таке музей в уявленні людини, яку роль він відіграє в її житті. Це відкрите й завжди актуальне питання, — каже Юлія Бердіярова. — Ми хочемо бути зрозумілим, милим і доступним, але постійно намагаємося триматися меж, щоби не впадати у крайнощі».
