Як Ізраїль мілітаризував соціальні медіа

Як Ізраїль мілітаризував соціальні медіа

00:00,
5 Вересня 2014
1866

Як Ізраїль мілітаризував соціальні медіа

00:00,
5 Вересня 2014
1866
Як Ізраїль мілітаризував соціальні медіа
Як Ізраїль мілітаризував соціальні медіа
Про успіхи та помилки ізраїльських військових в інформаційних війнах у соцмережах - у статті Ребекки Л. Стейн. 

Від редакції MediaSapiens. Росія веде сьогодні проти України потужну інформаційну війну. Останнім часом виникають дискусії про присутність українських військових у соцмережах та про їх комунікацію з медіа. У цьому контексті часто згадують досвід Ізраїлю, як країни, яка практично постійно знаходиться у стані війни. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі переклад статті про роботу ізраїльських військових у соцмережах.

Чи програє Ізраїль інформаційну війну? В останні кілька днів, коли він продовжує бомбардувати сектор Газа і число загиблих палестинців далі зростає, це питання поглинуло увагу світових медіа. Більшість із них згідні в тому, що в добу соціальних мереж у руках палестинців та їхніх прибічників у світі безліч мобільних технологій, а спонсорована державою стратегія ізраїльських ЗМІ провалилася.

З одного боку, ми маємо стакато знайомих заяв у твітері речника оборони Ізраїля (ЦАХАЛ) про «живий щит» і про те, що «ми попереджали їх у листівках». З іншого — поширюється потік знімків палестинців, які щохвилини гинуть і зазнають поранень на полях битв, що розгортаються в Газі.

Від речника ЦАХАЛ ми отримуємо дидактичну інфографіку. Від палестинців — вірусні JPEG-файли із місця подій. Ізраїльські військові не розуміють природи медіа на ігровому полі соціальних мереж, що їх мали на увазі вчені мужі. Тому їхній меседж не спрацьовує.

У таких оцінках виникає елемент несподіванки. Немов би «інноваційна держава» (бренд, присвоєний самому собі Ізраїлем) має панувати у сфері соціальних медій. Чого бракує у цій історії, так це присутності армії Ізраїлю в соціальних медіа. Насправді, рух військових до соцмереж (як до певної платформи зі зв'язків із громадськістю) багатий на імпровізації та невдачі. Цей процес відбувається врозріз із розповідями армії оборони Ізраїлю стосовно їхньої інноваційної роботи (ЦАХАЛ вихваляє сам себе за те, що він уже давно взяв це на озброєння).

Інтерес ізраїльської армії до потенціалу соціальних медій у військовий час можна простежити від перших декількох днів вторгнення 2008–2009 рр. у сектор Газа. Згодом армія відкрила власний канал на YouTube, щоб демонструвати кадри ізраїльського нападу  - це була дуже імпровізована спроба молодих призовників.

Незважаючи на широкий міжнародний осуд тодішньої операції Cast Lead, внаслідок якої загинули сотні мирних палестинців, ізраїльські військові заявляли про переконливу перемогу у сфері соціальних медій. Вони сурмили про популярність своєї ініціативи в YouTube (деякі відео було переглянуто понад 2 млн разів).

Наступними роками інвестиції ЦАХАЛ у соціальні медіа зростали в геометричній прогресії – і за  показниками бюджетних асигнувань, і за використанням людських ресурсів.

Однак цей процес ряснів проблемами та хибними кроками. Для військових Facebook став першорядним викликом, як найбільший піар-ризик і водночас найбільша піар-можливість. Використання Facebook за стандартною схемою спочатку розглядалось як неможливе з цілого ряду причин. В першу чергу через популістський характер платформи. «Facebook має таблоїдний вигляд, — казала мені в березні 2011 року офіційний представник ізраїльської армії. — А ми, зрештою, серйозна організація».

Та найважливіше те, що військові розробники вважали Facebook «стіною» — майже нездоланною перешкодою у зв'язку з очікуваним шквалом критики. Армія вивчила цей урок під час вторгнення у сектор Газа 2008–2009 рр. Тоді її канал YouTube спочатку залишили відкритим для коментарів, чимало з яких виявилися наклепницькими. Тож через день після запуску функцію коментування було відімкнено.

14 серпня 2011 року, після декількох місяців підготовки, у Facebook запустили першу офіційну сторінку ізраїльської армії англійською мовою. Протягом одного дня вона здобула 90 тис. підписчиків. (Невдовзі з’явилася сторінка арабською мовою з набагато меншим числом прихильників.)

Військові розробники вели свою гру, маніпулюючи записами на сторінці таким чином, щоб вони служили військовим пріоритетам. У центрі уваги було надання кнопці «лайк» нового змісту. Так, на сторінці можна було знайти такий запит: «Натисніть лайк, якщо ви підтримуєте право ЦАХАЛу захищати державу Ізраїль від тих, хто намагається заподіяти шкоду ізраїльтянам». Представник військових пояснив, у чому були складнощі з «лайками»: «Так, я стикаюся з цією проблемою щодня. Я повинен бути креативним. Я не можу сказати – ставте "лайки", коли Ізраїль зазнає нападу. Отже, це справді складно. Та я намагаюся говорити по-новому, тлумачити події у Facebook армійською мовою».

Особливою проблемою в медійній мережі стало адміністрування. Тут військові сподівалися уникнути помилок МЗС Ізраїлю (присутність цього відомства онлайн передувала військовому).

 
2011 року я провела якось ранок із адміністратором Twitter МЗС арабською мовою та акаунтів у Facebook. Вона скаржилася на постійну перевантаженість і на те, що її робота ускладнюється через відсутність попереднього досвіду з цифровими технологіями. Велику частку її роботи складали функції модератора. На сторінці з близько 70 тис. відвідувачів із Близького Сходу щодня з’являлися сотні, а іноді тисячі коментарів, чимало з яких були ворожими. Однак у зв'язку з бюджетними обмеженнями, «стіну» можливо було споруджувати лише в робочий час. Вранці моя співрозмовниця здійснювала зачистки. Зробивши висновок із помилок МЗС, ізраїльська армія планує підключити до роботи зі сторінкою Facebook спеціальні нічні зміни.

З плином часу підхід військових до коментарів у цій соціальній мережі зазнаватиме значних змін. Спочатку члени мілітарної групи в соціальних медіа прагнули вилучати будь-які пости з критикою ізраїльської політики на окупованих територіях, які вони вважали «зневажливими». У подальші місяці ця політика послабиться, допускатиметься критика онлайн, видима для користувачів. Військові описали цю зміну метафорою, назвавши її графіті – тобто  «стіна» Facebook уявляється як справжня стіна,  яку громадськість може нівечити.

Ось вона текстуально: «Ми не несемо відповідальності [за стіну у Facebook]. Я думаю, що люди це розуміють. Це схоже на те, що хтось оббризкує парадний вхід до штаб-квартири армії оборони у Тель-Авіві написом графіті "сіоністські свині". Нікому не спаде на думку, що це розмалювали ми. Однак ми впевнені, що не облишимо цього. Гадаю, в даному разі діє той самий загальний принцип. Люди розуміють: якщо ви це так залишите, це буде сприйнято як мовчазне схвалення».

Twitter ставив власні проблеми та водночас висував свої можливості. Восени 2011 року в ньому були офіційно задіяні лише 4 військовики. Дедалі більше усвідомлюючи актуальність контенту соціальних медій, нова команда ЗМІ почала завчасно готувати повідомлення — розробляти шаблони, які можна було би трансформувати в армійські комюніке під час військових дій на окупованих територіях. При цьому вона враховувала, яким чином подавати ці заготовки в режимі реального часу під час криз, в тому числі у відповідь на реакцію недоброзичливців.

Порядок проти неформальності

 
Можливо, головним викликом військовим у ці дні був неформальний стиль комунікацій у соціальних медіях. 2011 року, коли військові розширювали роботу з популярними платформами, цю проблему пояснювала мені старша представниця офісу армії оборони Ізраїлю. «(Соціальні медії) суперечать військовій організації, — говорила вона. — Будь-яка армія — закрита організація, як правило, вона зберігає свої секрети та оперативні деталі. А нові медіа працюють на протилежному боці. Відрізняється також їхня мова. Військова мова дуже точна. У ній багато скорочень, конкретна тональність. У нових медіа вона відрізняється з точністю до навпаки: багато емоцій, багато запитань і неформальностей. Отже, навчити військових, що нові медіа насправді є активом доволі важко. Втім, ми займалися цим протягом останніх двох років».

Ця офіцер вихваляла потенціал нових медіа як засобів поширення інформації в основному за їхню здатність охоплювати аудиторії, на що традиційні ЗМІ не спроможні. Однак вона визнала, що верхні військові ешелони важко переконувати у користі соцмереж, враховуючи радикальний відхід від традиційних військових протоколів та режиму самопрезентації армії. У наступні два роки вона прагнула виправити це внутрішнє небажання через освіту, в основному через навчальні курси для офіцерів.

У ті далекі роки недбалість призвела до багатьох хибних кроків. Навесні 2011 року старший представник ЦАХАЛ Аві Бенаяху (Avi Benayahu) говорив про намір військових вербувати «маленьких хакерів, які народилися та виросли онлайн». Армія, за його словами, «перевірятиме їх особливо ретельно та навчатиме служити державі».

Його коментарі підхопили ізраїльські інтернет-ЗМІ і розміщували військові у YouTube. Прес-секретар ЦАХАЛ пізніше пояснив мені у повідомленні електронною поштою, що заяву Бенаяху сприйняли не так, як слід. Він висловлював намір звернутися до «армії блоґерів», а не до «хакерів».

Останнє слово збентежило багатьох військових чиновників неприємним нагадуванням щодо неправомірних таємних операцій онлайн. А це не відповідало автопортрету, який намагалася намалювати в соціальних мережах група військових. Згодом я не виявила ремарок Бенаяху в YouTube. Їх вилучили, ймовірно, в інтересах професійного іміджу ЦАХАЛ.

«Телегенічність померла»

Сьогодні ізраїльтяни також стурбовані тим, що програють інформаційну війну. Однак вони говорять про це по-іншому. В їхньому тлумаченні проблема ізраїльських медіа — це побічний продукт згубних чи фальсифікованих зображень (таким був дух «телегенічно мертвих» зауважень Біньяміна Нетаньяху), маніпуляції у палестинських медіа, глобальних антиізраїльських настроїв з антисемітським спрямуванням.

Ізраїльські ЗМІ обходяться з цими проблемами, видаляючи з національних випусків новин кадри убитих і поранених палестинців Як і під час минулих кампаній у секторі Газа, чимало ізраїльтян вважають, що саме нагадування про це рівнозначне національному наклепу.

Останнім часом ізраїльські ліві зазнали не менших фізичних атак і словесних нападок. Для мейнстріму громадськості, яка підтримує теперішню військову операцію, речник армії оборони Ізраїлю й надалі розміщуватиме твіти, які все ще лунатимуть переконливо. Про єдину моральну армію, про реальну загрозу і про те, що у нас не було вибору.

Автор: Ребекка Л. Стейн (Rebecca L Stein) — авторка численних публікацій, співавторка (разом з Аді Кунстман — Adi Kuntsman) книги «Селфі-мілітаризм: ізраїльська окупація у добу соціальних медіа» (Selfie Militarism: Israel’s Occupation in the Social Media Age), що найближчим часом виходить друком.

Джерело: mondoweiss.net

Переклад: Аркадій Сидорук

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
‏@IDFSpokesperson
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2022 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду